Ухвала

від 02.12.2024 по справі 480/8900/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 грудня 2024 року

м. Київ

справа №480/8900/20

адміністративне провадження №К/990/43341/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Загороднюка А. Г., Єресько Л. О., розглянувши заяву судді Соколова Володимира Миколайовича про самовідвід від участі у розгляді касаційної скарги у справі №480/8900/20 за позовом ОСОБА_2 до Сумського окружного адміністративного суду, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, голови Сумського окружного адміністративного суду Воловика Сергія Володимировича, третя особа: Професійна спілка "Справедливість" Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, визнання протиправним та скасування висновку,

УСТАНОВИВ:

12 листопада 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі №480/8900/20.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії: Соколов В. М. (суддя-доповідач), Загороднюк А. Г., Єресько Л. О.

02 грудня 2024 року суддею Соколовим В. М. подано заяву про самовідвід від участі в розгляді касаційної скарги у справі №480/8900/20. На обґрунтування заяви суддя зазначив, що позивачем у справі є ОСОБА_2 , яка з 2015 року працювала на посаді керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду. З 2008 по 2019 рік Соколов В. М. працював суддею Сумського окружного адміністративного суду та обіймав посаду заступника голови цього суду. Виконання функцій на адміністративній посаді було пов`язано з необхідністю постійної комунікації з керівником апарату суду, надання доручень, розпоряджень, тощо. Вказані обставини, на думку судді Соколова В. М., унеможливлюють його участь у розгляді касаційної скарги у справі №480/8900/20 і він підлягає самовідводу відповідно до вимог статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Підстави для відводу (самовідводу) судді встановлені статтями 36-37 КАС України.

Частиною першою статті 36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Частиною першою статті 40 КАС України визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, ніж визначені у цій статті Кодексу, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Таким чином, така підстава для відводу судді як наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності при розгляді конкретної справи, покликана забезпечити гарантування права особи на незалежний та безсторонній суд у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Як зазначено у підпункті "а" пункту 3 Рекомендації CM/Rec (2004) 20 щодо судового розгляду адміністративних актів (Прийнято Комітетом Міністрів 15 грудня 2004 року на 909-му засіданні заступників Міністрів) та пункті 53 Пояснювальної записки до них, судовий розгляд має здійснюватися судом, створеним законом, чия незалежність та неупередженість гарантуються відповідно до умов Рекомендації № R (94) 12; з огляду на специфічні ризики адміністративного судді, коли він або вона повинні вирішити суперечку за участю органів державної влади, цей принцип підкреслює необхідність як суб`єктивної неупередженості (враховує особисту залученість або зацікавленість судді в даній справі), так і об`єктивної неупередженості (що має на увазі достатні гарантії самого судді, що дозволяють виключити існування будь-яких сумнівів на цей рахунок).

До того ж, реалізація принципу верховенства права, визначеного у статті 6 КАС України, є неможливою без забезпечення доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

При цьому безсторонність суду, як відсутність упередженості, необхідно оцінювати у кожному конкретному випадку відповідно до суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Так, суб`єктивний критерій визначається на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі, тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, а за об`єктивним критерієм підлягають дослідженню питання, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У пунктах 105, 106 рішення у справі "Oleksandr Volkov v. Ukraine" (заява № 21722/11) зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді, вимога об`єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію. У зв`язку з цим, навіть отримане враження щодо безсторонності судді має важливе значення, бо, іншими словами, "правосуддя повинно не лише здійснюватися; але й виглядати таким, що здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість.

Як установлюють Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені резолюцією Економічної і Соціальної Ради Організації Об`єднаних Націй від 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя має заявити самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення неупередженого рішення у справі, або в тому випадку, коли у розумного спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (пункт 2.5).

Отже, суддя підлягає відводу не лише у разі існування фактів, які свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в його неупередженості.

Зважаючи на викладене колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що обставини, зазначені у заяві про самовідвід, самі по собі не впливають на об`єктивність чи неупередженість судді Соколова В. М. при розгляді цієї справи і не свідчить про особисту зацікавленість у результаті її розгляду.

Втім, з огляду на положення пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, для уникнення будь-яких, навіть щонайменших, сумнівів у неупередженості судді Соколова В.М. або будь-яких інших сумнівів в об`єктивному вирішенні цього спору, а також з метою сприяння підвищенню рівня довіри громадськості до судів, указану заяву належить задовольнити.

Керуючись статтями 36, 39- 40, 248 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву судді Соколова Володимира Миколайовича про самовідвід.

Відвести суддю Соколова Володимира Миколайовича від участі у розгляді касаційної скарги у справі № №480/8900/20 за позовом ОСОБА_2 до Сумського окружного адміністративного суду, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, голови Сумського окружного адміністративного суду Воловика Сергія Володимировича, третя особа: Професійна спілка "Справедливість" Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, визнання протиправним та скасування висновку.

Передати матеріали касаційної скарги (провадження №К/990/43341/24) до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в установленому законом порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Соколов

Судді А. Г. Загороднюк

Л. О. Єресько