Ухвала

від 16.12.2024 по справі 480/8900/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 грудня 2024 року

м. Київ

справа №480/8900/20

адміністративне провадження №К/990/43341/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,

перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області , Сумського окружного адміністративного суду , Голова Сумського окружного адміністративного суду ОСОБА_2, треті особи: Профспілка Справедливість управління Держпраці у Сумській області , Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, визнання протиправним та скасування висновку,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (далі - відповідач -1), Сумського окружного адміністративного суду (далі - відповідач - 2), голови Сумського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 (далі - відповідач 3), треті особи: Професійна спілка "Справедливість" Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області, (далі - третя особа 1), Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області далі - третя особа 2) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ ТУ ДСА України в Сумській області від 23 листопада 2020 року № 57 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду», зі змінами, внесеними наказом від 24 листопада 2020 року № 58 «Про внесення змін до наказу ТУ ДСА України в Сумській області від 23 листопада 2020 року № 57 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Сумського ОАС з 27 листопада 2020 року;

- стягнути з Сумського ОАС на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 листопада 2020 року до моменту набрання рішенням суду про поновлення на займаній посаді законної сили з розрахунку 1034,26 грн середньоденної заробітної плати;

- визнати протиправним та скасувати висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», затвердженого головою СОАС ОСОБА_2. 12 листопада 2020 року відносно ОСОБА_1 .

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі від 05 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 480/8900/20 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказів ТУ ДСА України в Сумській області від 23 листопада 2020 року № 57 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду», від 24 листопада 2020 року № 58 «Про внесення змін до наказу ТУ ДСА України в Сумській області від 23 листопада 2020 року № 57 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату СОАС» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано.

Прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 в цій частині задоволено.

Скасовано наказ ТУ ДСА України в Сумській області від 23 листопада 2020 року № 57 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату СОАС».

Скасовано наказ ТУ ДСА України в Сумській області від 24 листопада 2020 року № 58 «Про внесення змін до наказу ТУ ДСА України в Сумській області від 23 листопада 2020 року № 57 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату СОАС».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника апарату СОАС з 28 листопада 2020 року.

Стягнуто з СОАС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 листопада 2020 року до 10 лютого 2022 року у розмірі 277172 грн 59 коп, з відрахуванням обов`язкових платежів.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 480/8900/20 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2023 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2023 року у справі № 480/8900/20 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області від 23 листопада 2020 року № 57 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду», зі змінами, внесеними наказом № 58 від 24 листопада 2020 року «Про внесення змін до наказу ТУ ДСА України в Сумській області від 23 листопада 2020 року № 57 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду з 27 листопада 2020 року.

Стягнуто з Сумського окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 листопада 2020 року по 24 січня 2024 року у розмірі 836716, 34 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

12 листопада 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, в якій скаржник просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 480/8900/20.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії: Соколов В. М. (суддя-доповідач), Загороднюк А. Г., Єресько Л.О.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2024 року задоволено заяву судді Соколова Володимира Миколайовича про самовідвід. Відведено суддю Соколова Володимира Миколайовича від участі у розгляді касаційної скарги у справі № №480/8900/20. Передано матеріали касаційної скарги (провадження № К/990/43341/24) до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в установленому законом порядку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 грудня 2024 року визначено новий склад суду: суддя-доповідач Загороднюк А.Г., судді Білак М.В., Єресько Л.О.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Разом з цим аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам частини четвертої статті 330 КАС України в частині необхідності надання документу про сплату судового збору.

Так, відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00 гривні.

Зі скарги та доданих до неї матеріалів убачається, що позивач у цій справі є фізичною особою, яка звернувся до суду в 2020 році. Рішеннями судів попередніх інстанцій, що оскаржуються в касаційному порядку, задоволено дві вимоги немайнового характеру одна з яких є похідною та одну позовну вимогу майнового характеру у розмірі 836716,34 грн.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою становить на рівні 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 18 415,92 гривень (2102,00 грн. *0,4) + (836716,34 грн*1%) *200%).

Однак, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги складає 14 732,73 грн.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055"); призначення платежу - *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскарження справи) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду, посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду 28 квітня 2022 року № 540/2464/19, від 30 червня 2021 року у справі № 200/10988/19-а, від 10 листопада 2021 року у справі № 540/4057/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 140/16342/20 застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Разом з тим, такий довід скаржника суперечить правовому змісту пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, який визначає підставу для касаційного оскарження саме відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, оскільки обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень у касаційному порядку на цій підставі скаржник не наводить.

Норма пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України регламентує, що особа, яка звертається з касаційною скаргою, повинна обґрунтувати необхідність відступу від висновку Верховного Суду застосованого судом апеляційної інстанції. Про це прямо вказано і в абзаці 3 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.

Так, у випадку посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити та вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу.

Відкриття касаційного провадження на цій підставі можливе у тому випадку, коли скаржник доведе, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов`язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.

У контексті до наведеного суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, провадження № 11-377апп18).

Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.

Натомість, цитуючи окреме виділенням пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не зазначає обов`язкових умов у взаємозв`язку, передбачених КАС України при оскарженні судових рішень на цій підставі, а саме у тексті касаційної скарги відповідач не вказує від якого саме висновку Верховного Суду застосованого судом апеляційної інстанції у спірному судовому рішенні слід відступити, не вказує конкретну норму права, від висновку щодо застосування якої слід відступити, не зазначає обґрунтування необхідності відступлення від висновку Верховного Суду та чому, на переконання скаржника, норми права застосовано неправильно. Також скаржник не вказує, який висновок він вважає правильним.

Касаційна скарга побудована на цитуванні норм законодавства й незгоді з наданою судами першої та апеляційної інстанцій правовою оцінкою встановленим обставинам і дослідженим доказам, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору; уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.

Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області , Сумського окружного адміністративного суду , Голова Сумського окружного адміністративного суду ОСОБА_2, треті особи: Профспілка Справедливість управління Держпраці у Сумській області , Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, визнання протиправним та скасування висновку- залишити без руху.

Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання:

- документа про сплату судового збору;

- уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Г. Загороднюк

М.В. Білак

Л.О. Єресько ,

Судді Верховного Суду