Ухвала

від 02.12.2024 по справі 300/4216/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 грудня 2024 року

м. Київ

справа №300/4216/24

адміністративне провадження № К/990/45124/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Кашпур О.В.,

суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,

перевірив касаційну скаргу Івано-Франківського міського центру зайнятості Івано-Франківської області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі №300/4216/24 за позовом Івано-Франківського міського центру зайнятості до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, за участю третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій,

У С Т А Н О В И В :

Івано-Франківський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, за участю третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність в частині повернення наказу Господарського суду Івано-Франківської області по справі №909/634/22;

- зобов`язати прийняти до виконання наказ, виданий Господарським судом Івано-Франківської області по справі №909/634/22, про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь Івано-Франківського міського центру зайнятості Івано-Франківської області коштів на загальну суму 4774,19 грн та 2481,00 грн судового збору.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області в частині повернення наказу Господарського суду Івано-Франківської області по справі №909/634/22.

Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області прийняти до виконання наказ, виданий Господарським судом Івано-Франківської області по справі №909/634/22 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь Івано-Франківського міського центру зайнятості Івано-Франківської області коштів на загальну суму 4774,19 грн та 2481,00 грн судового збору.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області на користь Івано-Франківського міського центру зайнятості Івано-Франківської області сплачений судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області задоволено, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року у справі №300/4216/24 - скасовано.

В задоволенні адміністративного позову Івано-Франківського міського центру зайнятості до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, за участю третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій відмовлено.

25 листопада 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Івано-Франківського міського центру зайнятості Івано-Франківської області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі №300/4216/24.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року справу №300/4216/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпункті «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Проте, касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Суд також відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення для нього, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.

У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.

Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.

Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судове рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.

Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Івано-Франківського міського центру зайнятості Івано-Франківської області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі №300/4216/24 за позовом Івано-Франківського міського центру зайнятості до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, за участю третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій.

Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кашпур

Судді: В.М. Соколов

С.А. Уханенко