Ухвала

від 02.12.2024 по справі 320/14023/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 грудня 2024 року

м. Київ

справа №320/14023/21

адміністративне провадження № К/990/40207/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Білак М. В., Губської О. А. перевіривши касаційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі № 320/14023/21 за позовом Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради Київської області до Північного офісу Держаудитслужби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Віалок Білд», про визнання протиправним та скасування висновку,

УСТАНОВИВ:

Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради Київської області звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Північно-східного офісу Держаудитслужби, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Віалок Білд» про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-07-22-004925-c, яка оголошена Управлінням капітального будівництва Бориспільської міської ради Київської області.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року, позов задоволено.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалами Верховного Суду від 22 серпня 2024 року та від 07 жовтня 2024 року касаційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби повернуто скаржнику.

21 жовтня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Північного офісу Держаудитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі № 320/14023/21.

07 листопада 2024 року ухвалою Верховного Суду визнано неповажними причини пропуску скаргу строку на касаційне оскарження та залишено без руху касаційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби з наданням строку для усунення виявлених недоліків касаційної скарги шляхом подання заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями і доказами; та уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань.

12 листопада 2024 року до Верховного Суду на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху надійшла уточнена касаційна скарга в якій міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник вказує, що вперше касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції з дотриманням встановленого законом строку на касаційне оскарження. Проте ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2024 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, роз`яснивши, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Вдруге подану касаційну скаргу ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року також повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Враховуючи зазначене просить поновити строк на касаційне оскарження.

Також скаржник посилається на те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Перевіривши доводи вищевказаного клопотання, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Так, Судом установлено, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 29 травня 2024 року, а касаційну скаргу передано до відділення поштового зв`язку 14 жовтня 2024 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.

Скаржнику в ухвалі від 07 листопада 2024 року було роз`яснено, що Суд перевіряє обставини пропуску строку на касаційне оскарження на підставі клопотання скаржника, в якому наведено поважність причин такого строку та наданих скаржником доказів, яким може бути надано відповідну правову оцінку Судом.

Судом також було установлено, що вперше подану касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 22 серпня 2024 року повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. При цьому Верховний Суд зауважив, що посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження скаржником не конкретизовано у чому саме полягає неправильне застосування судами норм права, виходячи з обставин установлених судами у цій справі та вказівок Верховного Суду під час попереднього касаційного розгляду справи, які суди повинні були урахувати під час нового розгляду цієї справи. При цьому, із касаційної скарги неможливо встановити, які саме висновки щодо застосування норми не враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.

Вдруге подану касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 07 жовтня 2024 року повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Верховний Суд зауважив, що зазначені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин, а тому посилання заявника касаційної скарги, що судом апеляційної інстанції було прийнято рішення у цій справі без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, є необґрунтованими.

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року касаційну скаргу залишено без руху відповідно до правил статті 332 КАС України, з установленням скаржнику строку для подання до суду касаційної інстанції, зокрема, уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

В уточненій касаційній скарзі скаржник вказує підставою для касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2024 року у справі №120/12783/23, від 02 листопада 2022 року у справі №120/14951/21-а.

Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Так, Верховний Суд у своїх постановах від 15 серпня 2024 року у справі №120/12783/23, від 02 листопада 2022 року у справі №120/14951/21-а зазначав, що невідповідність учасника торгів кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 Закону України «Про публічні закупівлі», тягне наслідком відхилення тендерної пропозиції такого учасника. У разі не здійснення цього замовником торгів, суб`єкт моніторингу встановлює порушення абзацу 5 підпункту 2 пункту 41 Постанови №1178 та абзацу 3 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі».

Натомість у цій справі, що розглядається судами попередніх інстанцій установлено, що усунення виявлених під час проведення моніторингу закупівлі порушень у запропонований в оскаржуваному висновку спосіб (шляхом розірвання договору) призведе до порушення прав та інтересів третьої особи ТОВ "Віалок Білд" та матиме негативні наслідки також і для позивача, що є непропорційним у співвідношенні з виявленими формальними порушеннями у тендерній пропозиції третьої особи. Більше того, визначення контролюючим органом такого способу усунення виявлених порушень, як розірвання договору, не вирішує питання обґрунтованості та умотивованості акта індивідуальної дії, оскільки главою 50 Цивільного кодексу України передбачено більше десяти способів припинення зобов`язань, серед яких, зокрема, і припинення зобов`язання виконанням. Суди звернули увагу, що зобов`язання за укладеним 30 серпня 2021 року між позивачем та ТОВ «Віалом Білд» договором підряду №128 на даний час повністю виконано, а тому реалізувати вимогу відповідача щодо розірвання договору замовник взагалі не має можливості. Суди також зазначили, що розбіжності у двох позиціях наявні у довідці про наявність обладнання та матеріально-технічної бази та оборотно-сальдовій відомості не підтверджують відсутність у переможця матеріально-технічної бази, а є лише формальною помилкою, яка не впливає на зміст тендерної пропозиції.

Скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 07 листопада 2024 року про залишення касаційної скарги без руху в частині визначення підстав та обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з наступного.

Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Звернення з касаційною скаргою є шостим, а підставою для повернення попередніх касаційних скарг стало недотримання саме скаржником вимог статей 328 і 330 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений скаржником підхід до оформлення касаційних скарг став причиною для їх повернення.

Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

При цьому, Верховний Суд не наділений повноваженнями надавати оцінку іншим ухвалам, постановленим Верховним Судом у порядку визначеному цим Кодексом.

Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення.

Будь-яких інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, доводів на їх обґрунтування скаржником не наведено, відповідних доказів на їх підтвердження не надано.

Посилання скаржника щодо пропуску строку на касаційне оскарження в зв`язку з введенням воєнного стану не містять доводів щодо неможливості вчинення скаржником відповідних процесуальних дій щодо своєчасного оскарження судових рішень з дотриманням встановленого строку на касаційне оскарження та не підтверджені відповідними доказами, а містять лише загальне посилання на Указ Президента від 24 лютого 2022 року №64.

Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновків, що наведені у заяві скаржника обставини не можуть слугувати підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Північного офісу Держаудитслужби про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі № 320/14023/21.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Північного офісу Держаудитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі № 320/14023/21 за позовом Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради Київської області до Північного офісу Держаудитслужби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Віалок Білд», про визнання протиправним та скасування висновку.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Соколов

Судді М. В. Білак

О. А. Губська