Рішення

від 14.11.2024 по справі 643/2351/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/2351/24

Провадження № 2/643/1950/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Паньшиної О.С.,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Адвокатського Бюро «Сергія Ралко»

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Примерівське»

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення

матеріальної та моральної шкоди,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2024 року Адвокатське бюро «Сергія Ралко» (далі позивач) звернулося до Московського районного суду м. Харкова з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Примерівське» (далі відповідач), відповідно до змісту якого (з урахуванням уточнень) просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Примерівське», яка полягає у ненаданні відповіді на адвокатські запити № 06/36 від 05.02.2024 та № 06/37 від 07.02.2024;

-зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Примерівське» надати відповіді на адвокатські запити № 06/36 від 05.02.2024 та № 06/37 від 07.02.2024;

-стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Примерівське» на користь позивача майнову шкоду, завдану ненаданням відповіді на адвокатські запити, в сумі 1200, 00 грн.;

-стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Примерівське» на користь позивача моральну шкоду, завдану ненаданням відповіді на адвокатські запити, в сумі 5000, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги № 6 від 30.11.2023, на підставі якого було виписано ордер серії ВІ № 1183546 від 30.11.2023 на ім`я ОСОБА_1 . З метою надання ОСОБА_2 правової допомоги в рамках вказаного договору позивач звернувся до відповідача з адвокатськими запитами № 06/36 від 05.02.2024 та № 06/37 від 07.02.2024, водночас відповідей на вказані адвокатські запити відповідачем до теперішнього часу позивачу надано не було. При цьому, вказаною бездіяльністю відповідачем було завдано майнової та моральної шкоди позивачу. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою від 15.03.2024 року Московський районний суд м. Харкова вищевказану позовну заяву залишив без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 08.04.2024 року Московський районний суд м. Харкова відкрив провадження у справі № 643/2351/24, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 08.05.2024 року.

01.05.2024 року до суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, відповідно до змісту яких 01.12.2023 року на загальних зборах ОСББ було обрано нове правління багатоквартирного будинку, і за результатами цих зборів ОСОБА_3 більше не входить до складу правління багатоквартирного будинку, і, як наслідок, не має повноважень надавати відповіді на адвокатські запити як представник ОСББ. Крім того, з 05.01.2024 року ОСОБА_3 не є співвласником будинку, в якому створено ОСББ «Примерівське». За таких обставин, ОСОБА_3 може надавати відповіді лише як фізична особа особисто, і, як наслідок, вона є неналежним відповідачем у справі.

08.05.2024 року до суду надійшли письмові пояснення від представника позивача, а також уточнена позовна заява.

08.05.2024 року підготовче засідання не відбулось у зв`язку з відключенням електропостачання у Московському районному суді м. Харкова, наступне підготовче засідання призначено на 19.06.2024 року.

19.06.2024 року підготовче засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Новіченко Н.В. у відпустці, наступне підготовче засідання призначено на 31.07.2024 року.

31.07.2024 року підготовче засідання було відкладено на 13.09.2024 року за клопотанням представника позивача.

13.09.2024 року підготовче засідання відкладено на 23.09.2024 року у зв`язку з неявкою представника відповідача.

Ухвалою від 23.09.2024 року Московський районний суд м. Харкова закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 31.10.2024 року.

У судовому засіданні 31.10.2024 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні 31.10.2024 року проти задоволення позову заперечила. При цьому, підтвердила факт отримання від позивача на електронну пошту ОСББ вказаних адвокатських запитів, однак оскільки вона не вважає себе керівником ОСББ «Примерівське» відповідей на ці адвокатські запити не надавала.

31.10.2024 року судове засідання було відкладено на 14.11.2024 року.

У судовому засіданні 14.11.2024 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх.

Представник відповідача у судове засідання 14.11.2024 року не з`явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, у задоволенні позовних вимог просив відмовити. Також представником відповідача подані письмові пояснення у справі, в яких він просив суд відмовити у задоволенні позову оскільки позивачем не доведено порушення його прав.

У судовому засіданні 14.11.2024 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2023 року між позивачем (Адвокатське Бюро) та ОСОБА_2 (Клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги № 6 (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого Клієнт доручає, а Адвокатське Бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Діючи на підставі вказаного Договору 05.02.2024 року позивач відповідно до ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» направив на електронну пошту відповідача адвокатський запит № 06/36, в якому просив надати інформацію та належним чином завірені копії документів з наступних питань:

-на якій правовій підставі (трудовий договір, цивільний договір) на ОСОБА_4 покладені обов`язки відповідальної особи за газове господарство ОСББ «Примерівське»;

-надати копію посадових інструкцій ОСОБА_4 як відповідальної особи за газове господарство ОСББ «Примерівське»;

-чи включено у порядок денний загальних зборів ОСББ «Примерівське» щодо ремонту даху (крівлі) у 2024 році?

-якщо питання щодо ремонту даху (крівлі) не включено до порядку денного загальних зборів ОСББ «Примерівське» надати інформацію та підтверджуючи документи стосовно невключення вказаного питання до порядку денного;

- включити до порядку денного ОСББ «Примерівське» питання щодо капітального ремонту даху у 2024 році;

-надати інформацію стосовно наступних загальних зборів ОСББ «Примерівське» та порядку денного, який буде розглядатися.

Крім того, 07.02.2024 року позивач в порядку ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» звернувся до відповідача з адвокатським запитом № 06/37 від 07.02.2024 року, в якому просив надати:

- інформацію та підтверджуючі документи щодо результатів опитування відповідно до листка опитування, який є додатком до протоколу № 1 Загальних зборів ОСББ «Примерівське», проведених 01.12.2023 року;

- звіти правління ОСББ за 2021, 2022, 2023 роки;

- звіти ревізійної комісії ОСББ за 2021, 2022, 2023 роки.

Як на момент подання позивачем адвокатських запитів, так і на момент розгляду спору судом Головою правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Примерівське» є ОСОБА_3 , що підтверджується офіційними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

У судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердила факт отримання від позивача адвокатських запитів на електронну пошту ОСББ.

Водночас, будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачем у встановленому законом порядку та строки були надані відповіді на адвокатські запити позивача матеріали справи не містять.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. 16 ЦК передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За визначенням, наведеним у п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства. Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Положеннями ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту. У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом (ч. 3 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Водночас, всупереч вказаних вище вимог чинного законодавства відповідач, за відсутності на те об`єктивних перешкод, не надав відповіді на адвокатські запити № 06/36 від 05.02.2024 та № 06/37 від 07.02.2024 у встановлений законом строк.

Посилання відповідача на те, що права позивача жодним чином не порушені, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, суд вважає безпідставними та до уваги не приймає, враховуючи наступне.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач у позовній заяві зазначив, що його права були порушені внаслідок ненадання відповідачем відповідей на адвокатські запити, внаслідок чого запитувана інформація та документи отримані не були, що вплинуло на ефективне представництво інтересів його клієнта.

Суд зазначає, що адвокатський запит подається в інтересах клієнта, але ненадання відповіді на нього порушує права не лише клієнта, а й самого адвоката.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Примерівське» щодо ненадання відповіді на адвокатські запити № 06/36 від 05.02.2024 та № 06/37 від 07.02.2024 та зобов`язання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Примерівське» надати відповіді на адвокатські запити № 06/36 від 05.02.2024 та № 06/37 від 07.02.2024, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення майнової шкоди в сумі 1200, 00 грн., суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_2 фактично не отримала витребувану інформацію та документи, у зв`язку з чим така послуга не підлягає оплаті. Оскільки вартість одного адвокатського запиту позивача складає 600, 00 грн., то вартість завданих позивачу матеріальних збитків складає 1200, 00 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно зі ст. 16 ЦК відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

За приписами ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Збитками відповідно до пункту 1 частини 2 цієї статті, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Зобов`язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, належать до позадоговірних зобов`язань. Ці правовідносини регулюються Главою 82 "Відшкодування шкоди" ЦК.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим їм фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У статті 1166 ЦК міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за завдану шкоду та підстави її виникнення. Так, для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) шкоди та її розміру;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 12 ЦПК учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до ч. 1 ст. 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Положеннями ч. ч. 1 та 2 ст. 83 ЦПК унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК).

При цьому, за приписами частини 4 статті 12 ЦПК кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обґрунтовуючи розмір матеріальної шкоди позивач посилається на те, що згідно прайсу послуг, які надає позивач, вартість одного адвокатського запиту складає 600, 00 грн.

Водночас, Договір про надання правової допомоги № 6 від 30.11.2023, укладений між позивачем та ОСОБА_2 , не містить відомостей про вартість таких адвокатських послуг як направлення адвокатського запиту, а прайс, на якій позивач посилається у позові, суду наданий не був.

При цьому, умовами укладеного між позивачем та ОСОБА_2 договору не передбачено звільнення клієнта позивача від оплати фактично виконаних робіт на підставі ненадання відповіді на адвокатський запит адвоката.

Одночасно суд зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 1200, 00 грн. у зв`язку з недоведеністю.

Що стосується вимог позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 5000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у цій частині позивач посилається на те, що протиправною бездіяльністю відповідача позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у зниженні престижу та довіри до позивача як до особи, що надає правову допомогу, оскільки дії відповідача представили Адвокатське Бюро «Сергія Ралко» як таке, що неспроможне виконати умови укладеного між позивачем та ОСОБА_2 договору про надання правової допомоги в частині забезпечення її законних прав на отримання інформації. Внаслідок протиправних дій відповідача постраждала ділова репутація позивача та знизилась до нього довіра як до особи, яка спроможна надати якісні юридичні послуги та захистити інтереси своїх клієнтів.

Згідно зі ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до роз`яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

При вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням моральної шкоди, завданої юридичній особі, суд в кожному конкретному випадку повинен з`ясовувати, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяні йому втрати немайнового характеру та чим (якими доказами) він обґрунтовує розмір відшкодування такої шкоди, що підлягає стягненню.

У відповідності з нормами цивільного законодавства притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності, при цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб`єкт та об`єкт правопорушення, а також суб`єктивна та об`єктивна сторони.

Так, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Також, суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом з цим, позивачем в порушення вимог ст. 81 ЦПК не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що неправомірною бездіяльністю відповідача йому було завдано моральну шкоду.

Так, позивачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про те, що у Адвокатського Бюро «Сергія Ралко» через ненадання відповідачем відповіді на адвокатські запити знизився престиж та довіра до адвоката, або доказів на підтвердження того, що постраждала ділова репутація адвокатського бюро.

Зокрема, позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними і допустимими доказами, яким чином неправомірні дії відповідача принизили ділову репутацію позивача як юридичної особи адвокатського бюро, в чому саме полягало зниження престижу та довіри до адвокатської діяльності, яку здійснює позивач.

При цьому, сам по собі факт ненадання відповідачем відповіді на адвокатські запити позивача не має наслідком нанесення позивачу моральної шкоди у вигляді приниження ділової репутації.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 5000, 00 грн. у зв`язку з їх недоведеністю.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, оскільки вони жодним чином не входять до предмету доказування у даній справі, а з огляду на встановлені фактичні обставини справи суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги Адвокатського Бюро «Сергія Ралко» підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 264, 265 ЦПК суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Адвокатського бюро «Сергія Ралко» задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Примерівське» щодо ненадання відповіді на адвокатські запити № 06/36 від 05.02.2024 та № 06/37 від 07.02.2024.

3. Зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Примерівське» надати відповіді на адвокатські запити № 06/36 від 05.02.2024 та № 06/37 від 07.02.2024.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Примерівське» на користь Адвокатського бюро «Сергія Ралко» витрати по сплаті судового збору в сумі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп.

6. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Позивач: Адвокатське бюро «Сергія Ралко» (м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 54-А; код ЄДРПОУ 45267320).

8. Відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Примерівське» (м. Харків, вул. Примерівська, буд. 22-А; код ЄДРПОУ 39307915).

Повне рішення складено 29.11.2024 року.

Суддя Н.В. Новіченко