Рішення

від 02.12.2024 по справі 192/823/24

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/823/24

Провадження № 2/192/636/24

02.12.2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого - судді Тітової О.О.,

з участю: секретаря - Короти Л.С.

позивача ОСОБА_1

пр.позивача ОСОБА_2 ,

пр. відповідача ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Солоне Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «КСГ «Дніпро» про стягнення збитків та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через представника адвоката Снігура А.С. звернулась до Солонянського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «КСГ «Дніпро» в якому просить:

- стягнути з ТОВ «КСГ «Дніпро» в якості відшкодування збитків спричинених незаконним зайняттям належної їй земельної ділянки №12025055400:01:042:0014 збитки внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельною ділянкою власником та доходів від майна, які ТОВ «КСГ «Дніпро» одержало або могло одержати за весь час володіння земельною ділянкою в наступних розмірах: збитки в розмірі 182 199,34 коп. із яких збитки від незаконного зайняття земельної ділянки та як наслідок недодержання позивачем походів за час тимчасового невикористання земельної ділянки в сумі 91 099,97 грн. та доходів від майна, які відповідач одержав або міг одержати за весь час володіння земельною ділянкою в сумі 91 099,97 грн., збитки в сумі 23 300 грн., всього в сумі 205 499,34 грн;

- стягнути з ТОВ «КСГ «Дніпро» моральну шкоду 50000 грн;

- стягнути з ТОВ «КСГ «Дніпро» понесені судові витрати 5 082,99 грн та 8 000 грн на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 березня 2024 року є власником земельної ділянки №12025055400:01:042:0014 площею 7,366 га, розташованої на території Новопокровської селищної ради. Земельна ділянка була успадкована після смерті матері ОСОБА_4 30.01.2015 року між матір`ю ОСОБА_4 та ТОВ «КСГ «Дніпро» було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 7 років про що в реєстрі речових прав на нерухоме майно було внесено відповідний запис. Після завершення строку дії договору позивач 12.04.2023 року звернулась до відповідача з листом яким повідомила про бажання самостійно займатись обробкою землі та після отримання повідомлення про вручення відповідачу листа приступила до обробітку землі. Позивач купила паливно для обробітку ґрунту на 5300 грн. купила насіння соняшнику на суму 12000 грн після чого на замовлення обробила ґрунт та засіяла його соняшником у зв`язку з чим понесла витрати ще на 6000 грн. Всього понесла витрат на 23300 грн. Після посіву соняшнику та появи сходів відповідач також здійснив обробіток її земельної ділянки, вона повідомила про знищення її посівів на лінію 102, однак відповіді на своє звернення не отримала. Представник відповідача повідомив про наявність додаткової угоди від 21.04.2021 року до укладеного 30.01.2015 року матір`ю договору оренди, яка також була зареєстрована в реєстрі речових прав. У зв`язку з цим вона звернулась до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні та повернення земельної ділянки, скасування реєстрації права оренди відповідача. Рішенням суду від 23.01.2024 її позовні вимоги було задоволено в повному обсязі. Позивач враховуючи, що мати не могла отримати орендну плату у 2021 році та 2022 роках оскільки в силу віку та стану здоров`я потребувала постійного стороннього догляду просила стягнути збитки спричинені незаконним зайняттям земельної ділянки №12025055400:01:042:0014 та недодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки в сумі 91 099,97 грн. за 2021 - 2023 роки та доходи, які відповідач одержав або міг одержати за весь час володіння земельною ділянкою в сумі 91 099,97 грн. Також просила стягнути моральну шкоду, яку оцінила в 50000 грн з посиланням на наявність перешкод у користуванні власністю, отриманні доходів від неї, у зв`язку з судовими провадженнями та зверненням до правоохоронних органів був порушений нормальний уклад її життя, хвилювання за долю власного майна та власною безпорадністю, що призвело до стресу та додаткових моральних страждань. Позивач розуміла, що має майно, але неправомірними діями відповідача фактично позбавлена його через обман відповідача, який для неї викрився. У зв`язку з отриманням правничої допомоги просила також стягнути такі витрати та витрати на сплату судового збору.

Ухвалою суду від 08 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2024 року ТОВ «КСГ «Дніпро» відмовлено у прийнятті до розгляду відзиву на позовну заяву поданого до суду 23.10.2024.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.

Позивач в судовому засіданні також підтримала позовні вимоги та зазначила, що відповідач навіть після ухвалення рішення судом про повернення їй земельної ділянки користувався нею та в 2024 році зібрав врожай, її мати об`єктивно не могла ані отримувати орендну плату, ані підписувати будь-які договори чи додаткові угоди, що було встановлено судом, тому вважала правомірним стягнення як збитків так і неотриманих доходів за 2021, 2022 та 2023 роки. Спочатку вона сподівалась, що відповідач врахує її заяву про небажання укладати будь-які договори оренди та бажання самостійно обробляти землю, тому після надіслання на вимогу відповідача відповідної заяви приступила до її обробітку та засіяла соняшником на що витратила власні кошти. Але відповідач повів себе зухвало, знищив її посіви, знову перекультивував земельну ділянку та засіяв вже своїм матеріалом, отримав урожай з її земельної ділянки в 2023 році та в 2024 році, хоча рішенням суду було констатовано, що її мати не підписувала ані договір оренди, ані додаткову угоду на підставі якої відповідач користувався її земельною ділянкою. Неправомірна поведінка відповідача завдала їй моральної шкоди та страждань, вона зверталась до суду, до поліції, у зв`язку з зухвалими діями відповідача вимушена була ночувати на полі, щоб попередити пошкодження її посівів, однак, коли вона з чоловіком все ж покинули земельну ділянку відповідач знищив її працю та неправомірно користувався її земельною ділянкою.

Представник відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції проти заявлених вимог заперечував в повному обсязі, зазначив, що відповідач користувався земельною ділянкою позивача з часу укладення договору оренди в 2015 році з урахуванням додаткової угоди від 21.01.2021 року до січня 2024 року. Рішенням суду від 23.01.2024 договір оренди та додаткова угода до нього були визнані судом неукладеними, позивачу усунуто перешкоди в користуванні земельною ділянкою. Щодо попередження відповідача про самостійну обробку земельної ділянки позивачем вказував, що доказів цього позивачем не надано, хоча Цупрова є працівником ТОВ «КСГ «Дніпро». Вважав безпідставним посилання позивача на Постанову КМУ №284 у зв`язку з недотриманням процедури визначення розміру завданих збитків, а тому вважав недоведеним розмір завданих збитків через не доведеність їх реальності. До березня 2023 року позивач не була власником майна, тому безпідставне стягнення збитків за 2021 та 2022 роки.

Суд, вислухав пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24.03.2023 року позивач успадкувала після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 земельну ділянку, площею 7,366 га, яка розташована на території Новопокровської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225055400:01:042:0014, що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 24.03.2023.

За договором оренди від 30.01.2015 вказана земельна ділянка ОСОБА_4 була передана в оренду ТОВ «КСГ «Дніпро» на 7 років з правом пролонгації, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.07.2015.

Додатковою угодою від 21.04.2021 продовжено строк оренди земельної ділянки до 13 років про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з листом від 12.04.2024 надісланим на адресу відповідача ОСОБА_1 повідомила про бажання самостійно обробляти земельну ділянку та просила утриматися від здійснення дій, що перешкоджають використанню нею її земельної ділянки. Вказаний лист було надіслано 12.04.2023 та отримано представником ТОВ «КСГ «Дніпро» Цупровою 20.04.2023 року.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що Цупрова є працівником ТОВ «КСГ «Дніпро», тому суд вважає доведеним, що відповідач був обізнаний про бажання та намір позивача самостійно обробляти належну їй земельну ділянку.

Згідно з договором поставки №03/03-23 від 03.03.2023 укладеним позивачем з ФОП « ОСОБА_5 » вона просила поставити їй насіння соняшнику Рекольд стандарт на суму 12000 грн. В цей же день була виписана відповідна специфікація №1 та видаткова накладна №РН-0000011 на насіння соняшнику Рекольд стандарт на суму 12000 грн.

Згідно з розпискою ОСОБА_6 він на прохання ОСОБА_1 обробив належну їй земельну ділянку: провів культивацію та в кінці квітня 2023 року посіяв соняшник за що отримав 6000 грн, з яких 3000 грн культивація, 3000 грн посів.

Згідно з копією чеку №215679 від 05.09.2023 наданого позивачкою за паливною карткою клієнта ТОВ «Прімаріус» було придбано паливо дизельне на суму 5300 грн. Однак, враховуючи час придбання палива у вересні 2023 року суд не приймає його як доказ понесення витрат для посіву соняшнику в квітні 2023 року.

Наданий позивачем акт обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 без дати та визначення підстав його складення, відповідно до якого ОСОБА_4 , 1937 р.н. з 2014 року вважалася недієздатною є недопустим доказом, тому суд не бере його до уваги.

Згідно з рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено, усунуто перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 1225055400:01:042:0014, площею 7,366 га, яка розташована на території Новопокровської селищної ради шляхом повернення від ТОВ «КСГ «Дніпро» до ОСОБА_1 , скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Вказаним рішенням встановлено, що ТОВ «КСГ «Дніпро» користується належною позивачці ОСОБА_1 земельною ділянкою без достатньої правової підстави, договір оренди від 30.01.2015 року з додатковою угодою від 21.04.20121 року є не укладеним, оскільки ОСОБА_4 їх не підписувала, що встановлено судом з висновку експерта №СЕ-19/104-23/29158-ПЧ від 25.08.2023 за результатами проведеної експертизи в рамках кримінального провадження №12023046570000115.

Отже, судом при задоволенні вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні належною на праві власності земельної ділянки, встановлено наявність таких перешкод та порушення прав позивача у зв`язку з користуванням належною їй земельною ділянкою.

Відповідно доч.1,2ст.152ЗК Українидержава забезпечуєгромадянам таюридичним особамрівні умовизахисту праввласності наземлю. Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 156 ЗК України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі здійснюють, зокрема, юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власника.

Судом встановлено, що позивач, як власник земельної ділянки з кадастровим номером 1225055400:01:042:0014 після оформлення своїх спадкових прав на неї 24.03.2023 року не змогла користуватись належною їй земельною ділянкою, хоча попередила фактичного користувача про своє право та бажання самостійно обробляти землю. Відповідач, який користувався земельною ділянкою позивача без достатньої правової підстави за наявності зареєстрованого речового права оренди, користувався земельною ділянкою протягом 2023 року, що визнав представник в судовому засіданні.

Лише в 2024 році право позивача було поновлено та скасовано право оренди відповідача.

Отже, вимоги позивача в частині відшкодування збитків через неодержання доходів за час невикористання позивачем протягом 2023 року земельної ділянки та фактично понесені затрати на обробіток земельної ділянки в 2023 році здійснені позивачем (покупка посівного матеріалу соняшнику, оплата культивації та посіву) є обґрунтованими.

Враховуючи, що позивач до 2023 року до отримання у спадок земельної ділянки та повідомлення відповідача щодо своїх прав на самостійний обробіток земельної ділянки не заявляла про своє бажання самостійно обробляти її, як не заявляла про таке бажання і мати позивача, суд вважає безпідставними вимоги про стягнення з відповідача збитків за 2021 та 2022 роки.

Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо того, що мати не могла отримати орендну плату за належну їй земельну ділянку у 2021 році та 2022 роках, оскільки предметом розгляду даного спору є збитки завдані позивачу як власнику земельної ділянки.

Крім того, не були предметом дослідження суду в рамках розгляду вимог позивача про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою (справа №192/1728/23), обставини отримання орендної плати попереднім власником матір`ю позивача.

Вимоги позивача щодо стягнення збитків за 2021-2022 роки є на переконання суду необґрунтованими, позивачем не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження підстав стягнення з відповідача на користь позивача збитків, передбачених ст. 156 ЗК України за 2021-2022 роки.

Вирішуючи питання щодо розміру завданих збитків суд виходить з обґрунтованості посилань позивача на постанову КМУ №963 від 25.07.2007 р. якою визначена Методика визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

Згідно з якою розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається для всіх категорій земель за формулою:

Шс = Пс х Нп х Кф х Кі (1),

де Шс розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Нп середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3;

Кф коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4;

Кі коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2020 та наступні роки, що розраховуються Держгеокадастром відповідно до статті 289 Податкового кодексу України.

Одночасно суд вважає, що розрахунок проведений позивачем за 2023 рік необґрунтований, позивачем допущено помилку в розрахунку, крім того, підстави для подвійного нарахування збитків за 2023 рік з розділенням їх на збитки у виді недодержаних доходів позивача та доходів відповідача відповідно до ст. 390 ЦК України відсутні.

Відповідно до ст.ст. 12, 13,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченихЦПКвипадках. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Доводи позивача, що розмір доходів відповідача має визначатись відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної позивачу, як власнику земельної ділянки внаслідок самовільного її зайняття суд вважає безпідставним.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач користувався земельною ділянкою позивача аж до 2024 року у зв`язку з чим отримував дохід, однак позивачем ненадано доказів на підтвердження отриманих або можливих доходів відповідача за користування протягом 2023 року земельною ділянкою позивача.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача за 2023 рік доходів відповідача в сумі 27632,25 грн, розрахованих відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, не підлягають задоволенню.

Суд вважає, що відповідачем не спростовані доводи позивача щодо неодержання доходів за 2023 рік у зв`язку з невикористанням земельної ділянки в сумі 27632,26 грн, за формулою Шс = Пс х Нп х Кф х Кі (1), виходячи з розрахунку: 7,3666га х3569грн х1х 1,051=27632,26грн., понесення затрат на обробіток земельної ділянки на суму 18000 грн, з яких 12000 грн вартість посівного матеріалу та 6000 грн оплата послуг з культивації землі та здійснення посіву. Витрати позивача на придбання дизельного палива у вересні 2023 року для здійснення посіву в квітні 2023 року в сумі 5 300 грн суд вважає необґрунтованими.

Отже, розмір збитків позивача становить 45632,26 грн, з розрахунку: 27632,26 грн +18000 грн =45632,26 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди суд виходить з положень ст. ст. 1667 ЦК України якою передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд також враховує практику Європейського Суду згідно з якою деякі форми моральної шкоди, зокрема емоційні страждання, за своєю природою не завжди можуть бути доведені чимось конкретним.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Суд вважає доведеним, що через наявність перешкод у користуванні на власний розсуд належним позивачу майном земельною ділянкою, не отриманні доходів від нього, був порушений нормальний уклад життя позивача, оскільки вона неодноразово зверталась до суду за відновленням своїх прав, до правоохоронних органів, що встановлено рішенням суду. Суд вважає обґрунтованими посилання позивача на тривогу у вирішенні питання поновлення її прав що призвело до стресу.

Суд визначає розмір завданої позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Доказів заподіяння моральної шкоди позивачці в більшому розмірі суду не надано.

Суд вважає, що саме такий розмір грошового відшкодуванняразом з поновленням прав позивача шляхом стягнення завданих відповідачем збитків буде відповідати обсягу моральних страждань позивача.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню збитки у зв`язку з неотриманням доходу в 2023 році в сумі 27632,26 грн, витрати на обробіток земельної ділянки 18 000 грн та у відшкодування завданої моральної шкоди 5 000 грн.

Позивачем сплачено судовий збір з урахуванням апеляційного оскарження ухвали суду про повернення позовної заяви на загальну суму 5688,59 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 909 грн 46 коп. судового збору та 1585 грн 60 коп. витрат на правову допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 12,13,76-80, 81,89,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «КСГ «Дніпро» на користь ОСОБА_1 у відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки кадастровий номер 1225055400:01:042:0014 в сумі 27 632,26 грн, збитків в сумі 18000 грн, у відшкодування моральної шкоди - 5000 грн, витрати по оплаті судового збору в сумі 909,46 грн та втрати на правничу допомогу в сумі 1585,60 грн, а всього стягнути 53127 (п`ятдесят три тисячі сто двадцять сім) грн. 32 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 02.12.2024.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач товариство зобмеженою відповідальністю«КСГ «Дніпро», ЄДРПОУ 20252198, місцезнаходження: 52441, Дніпропетровська область, смт Новопокровка, вул. Дружби, буд.4.

Суддя О.О. Тітова