Ухвала

від 28.11.2024 по справі 496/3108/24

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/3108/24

Провадження № 1-кп/496/465/24

У Х В А Л А

28 листопада 2024 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника потерпілих ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Біляївського районного суду Одеської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Прокурор Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_3 подав до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому він просить продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою на строк 60 днів без визначення розміру застави.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років. Враховуючи обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу ОСОБА_6 , є достатні підстави припускати, що останній, будучи обізнаним та розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Крім того, прокурор зазначає, що існує ризик незаконного знищення або спотворення доказів у кримінальному провадженні, який підтверджується відсутністю відомостей про місцезнаходження викраденого у потерпілих майна та одночасної необхідності отримання доказів, що викривають трьох спільників ОСОБА_6 , які здійснили розбійний напад, матеріали досудового розслідування щодо яких виділено в окреме провадження. Перебування обвинуваченого без цілковитого контролю з боку держави створює обґрунтовані ризики знищення обвинуваченим доказів, які відомі останньому та місцезнаходження яких до теперішнього часу стороною обвинувачення не встановлено. Також існує ризик незаконного впливу на потерпілих, який обґрунтовується обізнаністю обвинуваченого з місцем проживання потерпілих, у тому числі їх малолітніх дітей, наявністю показань потерпілих, які вказують на ОСОБА_6 , як на особу, що вчинила злочин, та схильністю обвинуваченого до насильства. Обвинуваченому відоме місце проживання родини потерпілих, а також анкетні дані свідків сторони обвинувачення. Станом на теперішній час потерпілі та свідки не допитані в судовому засіданні, їх покази мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого судового розгляду, а тому, перебуваючи на свободі, обвинувачений може здійснювати незаконний вплив на них, схиляючи до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Відсутність у обвинуваченого протягом тривалого періоду часу місця роботи, а отже й джерел доходу, свідчить про існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень. Таким чином, прокурор вважає, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, посилаючись на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, зокрема, останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, відсутність міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання, роботи, а також високий ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та неповнолітні ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до судового засідання не з`явились, а їх представник ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 зауважила, що обвинуваченому ОСОБА_6 обрано найбільш тяжкий запобіжний захід, разом з тим запобіжний захід у виді домашнього арешту зможе запобігти ризикам, про які зазначає прокурор, у зв`язку із чим просила суд змінити запобіжний захід на домашній арешт.

В судовому засіданні обвинувачений підтримав свого захисника.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Згідно з ч. 5ст. 9 КПК Україникримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року.

За змістом ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за кваліфікуючими ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану.Санкція інкримінованого кримінального правопорушення передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна, а тому суд вважає, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Окрім того, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, суд вважає, що існує ризик, встановлений п. 2 ст. 1 ст. 177 КПК України знищення або спотворення речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, адже відомостей про місцезнаходження викраденого у потерпілих майна як зазначає прокурор наразі немає.

Враховуючи те, що остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого ОСОБА_6 не прийнято, судом допитані не всі потерпілі, а також не допитані свідки по справі, а тому суд вважає, що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків, що встановлений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, тобто не має стабільного джерела доходу та законних засобів існування, що дає підстави вважати, що існує ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення.

Водночас, суд приймає до уваги щодо наявності у обвинуваченого місця реєстрації та постійного проживання в м. Одесі, той факт, що він одружений та має дитину, проте наголошує на тому, що зазначені обставини не виключають та не зменшують зазначених вище доведених стороною обвинувачення ризиків.

Враховуючи зазначені вище ризики, суд вважає, щоє достатні підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартоюстроком на 60 днів.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, поєднаного із погрозою насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, а тому підстав для визначення застави суд не вбачає.

Доводи захисника про доцільність запобіжного заходу у виді домашнього арешту суд не приймає до уваги, оскільки зазначені ризики не зменшились та продовжують існувати, інший запобіжний захід, в тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого, а тому суд вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу, як того просив захисник та обвинувачений, немає, у зв`язку із чим клопотання захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 180, 183, 331, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: з 28 листопада 2024 року до 27 січня 2025 року включно та утримувати його в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1