Рішення від 02.12.2024 по справі 180/2078/24

Справа № 180/2078/24

2/180/804/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 р. м.Марганець

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Хомченко С.І.,

з секретарем судового засідання Меньшиковою А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Марганець в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Чепурнов Віталій Іванович до акціонерного товариства «Марганецького гірничо-збагачувального комбінату» про розірвання договору про добровільне відшкодування моральної шкоди, стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Чепурнов В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про розірвання договору про добровільне відшкодування моральної шкоди, стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків, посилаючись на те, що він з 1987 року перебував у трудових відносинах з відповідачем. Працював на різних посадах. 16.06.2021 року був звільнений на підставі п.2 ст.40 КЗпП України. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я. У зв`язку з хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Незважаючи на наявні рекомендації щодо доцільності направлення на обласний МСЕК, представники АТ «Марганецький гірничо- збагачувальний комбінат» повідомили позивачу, що вони будуть сприяти в направлені на МСЕК лише за умови укладання договору про добровільне відшкодування моральної шкоди. Представник АТ «Марганецький гірничо збагачувальний комбінат» запросив його до себе та запропонував підписати договір на добровільне відшкодування моральної шкоди, на визначену відповідачем суму, без жодного обговорення її розміру. Він, усвідомлюючи, що саме від підприємства залежить його допуск до МСЕК та подальше визначення розміру відсотку втрати професійної працездатності, встановлення групи інвалідності і як наслідок отримання регресних виплат від держави, вимушений був погодиться на умови договору, визначені відповідачем. 29 липня 2022 року він, разом з іншим працівником ОСОБА_2 було запрошено в АТ «Марганецький гірничо - збагачувальний комбінат», де він підписав договір про добровільне відшкодування моральної шкоди в сумі 12422,37 гривень. При цьому з особами, які зазначені в договорі він не зустрічався, суми відшкодування не обговорювалися, йому було надано вже виготовлений раніше та підписаний ними договір. Після підписання договору про добровільне відшкодування моральної шкоди, 29 серпня 2022 року було виготовлено повідомлення про хронічне професійне захворювання за формою П-3. Первинним оглядом МСЕК 21.10.2022 року, у зв`язку професійним захворюванням, йому встановлено 65% втрати працездатності та третя група інвалідності. На час підписання вказаного вище договору він витратив значні кошти на лікування і розуміючи, що подальше зволіканням з направленням на МСЕК призведе до ще більших витрат, був вимушений погодиться на умови запропоновані колишнім роботодавцем. Вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання. Зазначений вище договір з підприємством він підписав під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах. Потрібно врахувати, що керівництво відповідача цілком усвідомлювало, що договір з ним підписується на вкрай невигідних для позивача умовах. Тому позивач просив визнати недійсним та розірвати договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, укладений 29 липня 2022 року між АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 , як такий, що вчинено під впливом тяжких для нього обставин і на вкрай невигідних умовах; стягнути на свою користь з відповідача моральну шкоду, у зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків, у розмірі 195000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 15000 гривень.

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2024 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача надав відзив на позов, відповідно до якого позов не визнає в повному обсязі. У відзиві зазначив, що 29.07.2022 року між позивачем та відповідачем укладено договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, відповідно до якого позивачу виплачені кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди, тому моральна шкода вважається відшкодованою. Правочин укладено позивачем добровільно, позивачем не надано доказів, що в нього існували тяжкі обставини і він не усвідомлював своїх дій. Договір виконано, позивач отримав кошти, тим самим підтвердив бажання настання наслідків укладеного договору. Розмір, завданої моральної шкоди, зазначеної в позові є надмірно завищеним. Просить відмовити в задоволенні позову, надав заяву про розгляд без його участі.

Відповідно до ч.2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Згідно копії трудової книжки, виданої на ім`я позивача, він у 1987 році був прийнятий на роботу АТ «Марганецький ГЗК»; в подальшому працював за різними спеціальностями.

16.06.2021 звільнений у звязку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров`я на підставі п.2 ст.40 КЗпП України.

29 липня 2022 року між АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 було укладено у простій письмовій формі договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, за умовами якого на підставі частини 1 статті 1168 Цивільного Кодексу України, уклали цей договір про добровільне відшкодування відповідачем моральної шкоди, яка завдана позивачу втратою здоров`я внаслідок виявлених захворювань, отриманих під час роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький ГЗК».

Згідно договору про відшкодування моральної шкоди від 29.07.2022 р., укладеним між АТ «Марганецький ГЗК» в особі голови правління АТ «Марганецький ГЗК» Алєксєєнко О.М. та ОСОБА_1 , строни дійшли згоди про те, що АТ «Марганецький ГЗК» сплачує одноразову грошову виплату відповідачу у розмірі 12422,37 грн.в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок отриманого ним професійного захворювання. При цьому в договорі зазначено, що суму відшкодування визначив саме ОСОБА_1 , який оцінив завдану йому моральну шкоду в розмірі 12422,37 грн.

При підписанні даного договору сторони підтверджують, що домовились і не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов договору, зміст договору зрозумілий, питань, які залишилися б нез`ясованими для них немає, значення, умови та правові наслідки укладеного правочину однаково зрозуміло сторонам і у сторін відсутні заперечення щодо кожної з умов цього договору.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 погодився на такі умови договору, підписав договір, визначену домовленістю суму отримав.

Відповідно до п. 5 даного договру, при виконанні підприємством усіх своїх зобов"язань, моральна шкода, пов"язана з втратою здоров"я внаслідок виявлених захворювань позивача внаслідок роботи у шкідливих умовах на АТ "Марганецький ГЗК", вважається відшкодованою у повному обсязі.

Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 погодився на такі умови договору, підписав договір, визначену домовленістю суму отримав.

Позивач просить суд визнати недійсним та розірвати договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, укладений з позивачем.

Згідно чч. 1,3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержавння в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, де передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Такими обставинами можуть бути важка хвороба особи, членів її сім"ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства чи інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Для доведення вкрай невигідних умов вчинення правочину особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

На обгрунтування підстав щодо визнання договору недійсним позивач ОСОБА_1 посилається те, що саме від АТ "Марганецький ГЗК" залежить допуск до МСЕК та подальше визначення розміру відсотку втрати професійної працездатності, встановлення групи інвалідності і отримання регресних виплат від держави, а тому він вимушений був погодитися на умови договору, які були визначені відповідачем.

Однак, суд вважає доводи позивача необгрунтованими, оскільки, проходження МСЕК, визначення розміру втрати працездатності та сума регресних виплат від держави ніяким чином не залежить від підписання позивачем спірного договору, оскільки підприємство не має жодних важелів для втручання у даний процес.

Таким чином, позивач не надав суду жодного доказу, що саме під час укладання спірного договору в нього існували тяжкі обставини і у нього не було іншого варіанту, як укласти цей договір.

При укладанні договору сторни визначили всі істотні умови, що засвідчили своїми підписами. Відповідач виконав договір, позивач отримак кошти, що свідчить про бажання у сторін настання наслідків укладення договору та те, що договір вчинено добровільно, без будь-якого стороннього впливу.

Отже, судом не встановлено підстав для визнання недійсним договру про добровільне відшкодування моральної шкоди.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих факторів 15 років 05 місяців 17 днів в умовах впливу шкідливих факторів.

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги обласної МСЕК №2 м. Кривого Рогу від 21.10.2022 року, ОСОБА_1 первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності65% (20% ХОЗЛ, 40% вібр. хв., 5% туговухість) та встановлено третю групу інвалідності.

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 14.09.2022 року встановлено причини виникнення професійного захворювання: отруєння хімічними речовинами, у тому числі аерозолі переважно фіброгенної дії, вібрація, шум. Робоче місце відноситься до 3 класу 2 ступені у відповідності з Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості праці, затвердженою наказом МОЗ України від 08.04.2014 №248.

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбаченихст.ст.Кодекс законів про працю України153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно достатті 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.Статтею 173 КЗпП Українизакріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3ст. 13Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП Українипередбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положеньст. 237-1 КЗпП Українивідшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Доводи представника АТ «МГЗК» про відсутність обов`язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, суд до уваги не приймає, оскільки обов`язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця.

Щодо позиції представника відповідача про те, що позивач свідомо обрав роботу протягом тривалого часу із шкідливими умовами та фактором виробничого процесу, то ці обставини не виключають законодавчо закріпленого обов`язку роботодавця, забезпечити безпечні умови виробничого середовища.

Крім того, доводи представника відповідача факту відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди суд вважає безпідставними, оскільки вказане спростовується матеріалами справи: факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку із професійним захворюванням, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль. Так, позивач відчуває стійкий виражений біль обумовлений важкістю самопочуття та особливостями лікування, почуття тривоги, дратівливість, почуття страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів, що вимагає додаткових зусиль для продовження активного громадського життя та підтримання в належному стані здоров`я, він обмежений в спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує його нормальні життєві зв`язки.

Таким чином, встановивши, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, що підтверджено висновком МСЕК щодо втрати позивачем працездатності, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі № 211/2524/16-ц).

Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, який переносить біль в шийному та попереково-крижовому відділах хребта з іррадіацією в обидві ноги, біль і обмеження руху в ліктьових, плечових та колінних суглобах, оніміння рук, загальну слабкість, головний біль, сухий кашель, зниження слуху, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 65 %, період роботи у відповідача понад 15 років в умовах впливу шкідливих факторів, що також призвело до інвалідності ІІІ групи, тому суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 130 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, судом взято до уваги складне фінансове положення підприємства, перебування підприємства у простої. Разом з тим, суд наголошує, що наведені факти не звільняють у повній мірі відповідача від відшкодування моральної шкоди позивачу та не виправдовують укладення з позивачем договору про виплату йому(позивачу) моральної шкоди у значно заниженому, вкрай несправедливому розмірі.

Відповідно до Закону №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164Податкового кодексуУкраїни щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).

Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

В зв`язку з вищевикладеним, розмір моральної шкоди необхідно стягнути з урахуванням утримання з нього обов`язкових податків і зборів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, але при цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

В матеріалах даної справи наявний Договір від 14.09.2024 року про надання правової допомоги, ордер, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, квитанція, акт виконаних робіт від 21.09.2024 року.

Проаналізувавши види фактично наданих адвокатом послуг з правничої допомоги, суд доходить висновку, що обсяг розрахунку розміру витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді, є обгрунтованим.

У зв`язку із чим, суд доходить висновку, що позивачем обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, відтак сума таких витрат є співмірною, оскільки відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги та вважає співмірним в даному випадку є стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 гривень, з урахуванням складності справи та фактичного обсягу виконаних робіт.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістомст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.Доказування неможе ґрунтуватися на припущеннях.Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Виходячи із змістуст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Стаття 80 ЦПК Українипрезюмує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, дослідивши надані докази, з огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню також 1211 гривень 20 коп. судового збору, сплаченого при зверненні до суду за вимогу про визнання недійсним договору та 1300 гривень на користь держави за вимогу про стягнення моральної шкоди (з розрахунку: 1% від суми моральної шкоди, присудженої до стягнення).

Керуючись ст.ст. 12, 76-78, 246, 258, 263-268, 430 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Чепурнов Віталій Іванович до акціонерного товариства «Марганецького гірничо-збагачувального комбінату» про розірвання договору про добровільне відшкодування моральної шкоди, стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 130 000 гривень, з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000 гривень та сплачений судовий збір 1211 грн.20 коп..

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 1300 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Марганецький міський суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: С. І. Хомченко