Постанова від 27.05.2025 по справі 180/2078/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3032/25 Справа № 180/2078/24 Суддя у 1-й інстанції - Хомченко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого судді: Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.

заучастю секретаряКругман А. М.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні в м.Дніпрі апеляційні скарги представника Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про добровільне відшкодування моральної шкоди, стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовував тим, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем. 16.06.2021 року був звільнений на підставі п.2 ст.40 КЗпП України.

Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я. У зв`язку з хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів.

Незважаючи на наявні рекомендації щодо доцільності направлення на обласний МСЕК, представники АТ «Марганецький гірничо- збагачувальний комбінат» повідомили позивачу, що вони будуть сприяти в направлені на МСЕК лише за умови укладання договору про добровільне відшкодування моральної шкоди.

Представник АТ «Марганецький гірничо збагачувальний комбінат» запросив його до себе та запропонував підписати договір на добровільне відшкодування моральної шкоди, на визначену відповідачем суму, без жодного обговорення її розміру. Він, усвідомлюючи, що саме від підприємства залежить його допуск до МСЕК та подальше визначення розміру відсотку втрати професійної працездатності, встановлення групи інвалідності і як наслідок отримання регресних виплат від держави, вимушений був погодиться на умови договору, визначені відповідачем. 29 липня 2022 року він, разом з іншим працівником ОСОБА_2 було запрошено в АТ «Марганецький гірничо - збагачувальний комбінат», де він підписав договір про добровільне відшкодування моральної шкоди в сумі 12422,37 гривень. При цьому з особами, які зазначені в договорі він не зустрічався, суми відшкодування не обговорювалися, йому було надано вже виготовлений раніше та підписаний ними договір.

Після підписання договору про добровільне відшкодування моральної шкоди, 29 серпня 2022 року було виготовлено повідомлення про хронічне професійне захворювання за формою П-3. Первинним оглядом МСЕК 21.10.2022 року, у зв`язку професійним захворюванням, йому встановлено 65% втрати працездатності та третя група інвалідності. На час підписання

вказаного вище договору він витратив значні кошти на лікування і розуміючи, що подальше зволіканням з направленням на МСЕК призведе до ще більших витрат, був вимушений погодиться на умови запропоновані колишнім роботодавцем. Вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.

Зазначений вище договір з підприємством він підписав під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах. Потрібно врахувати, що керівництво відповідача цілком усвідомлювало, що договір з ним підписується на вкрай невигідних для позивача умовах.

Просив визнати недійсним та розірвати договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, укладений 29 липня 2022 року між АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 , як такий, що вчинено під впливом тяжких для нього обставин і на вкрай невигідних умовах; стягнути на свою користь з відповідача моральну шкоду, у зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків, у розмірі 195000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 15000 гривень.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2024 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 130 000 гривень, з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн. та сплачений судовий збір 1211,20 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 1300 гривень.

В апеляційній скарзі «Марганецький гірничо-збагачувальнийкомбінат» просить скасувати рішення суду першої інстанції, як незаконне й необґрунтоване та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Вважає, що судом першої інстанції проігноровано доводи відповідача, які належним чином обґрунтовані доказами. Зокрема суд не прийняв до уваги і не дослідив укладений 29.07.2022 року між ними та ОСОБА_1 договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, відповідно до умов якого АТ «Марганецький ГЗК» в строк до 05 серпня 2022 року виплачує ОСОБА_1 12422,37 грн., грошового відшкодування моральної шкоди, зумовленої втратою здоров`я внаслідок професійних захворювань. При цьому у п.5 зазначеного договору закріплено, що при виконанні АТ «Марганецький ГЗК» зобов`язань за цим договором, моральна шкода пов`язана з втратою здоров`я внаслідок виявлених захворювань колишньому працівнику вважається відшкодованою. Також зазначає, що ОСОБА_1 не надав до суду жодного доказу, що саме під час укладення спірного договору в нього існували тяжкі обставини і він не усвідомлював своїх дій, а також не знайшов свого підтвердження факт укладання договору позивачем на вкрай невигідних умовах. Враховуючи наведене, а також те, що сторони погодили всі істотні умови договору підстав для його визнання недійсним немає. Спірний договір був виконаний зі сторони відповідача у повному обсязі. А тому підстав для стягнення з нього на користь позивача моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я в наслідок виконання трудових обов`язків не має.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Зазначає, що суд першої інстанції повинен був звернути увагу на доводи позивача та його представника, що ініціатором укладення цього договору був відповідач, саме працівник відповідача підготував текст оспорюваного договору, виклав у ньому усі умови та вказав розмір моральної шкоди, який попередньо з позивачем не узгоджувався, не обговорювався.

З огляду на вище викладене, суд повинен був дійти висновку, що договір про відшкодування моральної шкоди був укладений між сторонами під впливом збігу тяжких для позивача обставин і на вкрай невигідних для нього умовах.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги АТ «МарганецькийГЗК».

В судове засідання з`явився представник АТ «МарганецькийГЗК» -адвокат Фірсова С.В. та представник ОСОБА_1 адвокат Чепурнов В.І.. Отрищенко О. В. про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення повістки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга представника АТ «Марганецький ГЗК» підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першоїінстанції встановлено,що ОСОБА_1 перебував звідповідачем утрудових правовідносинах.

16.06.2021року ОСОБА_1 звільнено з роботи у звязку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров`я на підставі п.2 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до довідки МСЕК №2 від 21.10.2022 року ОСОБА_1 первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності65% та встановлено третю групу інвалідності.

29 липня 2022 року між АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 було укладено договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, яка завдана позивачу втратою здоров`я внаслідок виявлених захворювань, отриманих під час роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький ГЗК».

Згідно договору про відшкодування моральної шкоди від 29.07.2022 року строни дійшли згоди про те, що АТ «Марганецький ГЗК» сплачує одноразову грошову виплату відповідачу у розмірі 12422,37 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок отриманого ним професійного захворювання. При цьому в договорі зазначено, що суму відшкодування визначив саме ОСОБА_1 , який оцінив завдану йому моральну шкоду в розмірі 12422,37 грн.

При підписанні даного договору сторони підтверджують, що домовились і не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов договору, зміст договору зрозумілий, питань, які залишилися б нез`ясованими для них немає, значення, умови та правові наслідки укладеного правочину однаково зрозуміло сторонам і у сторін відсутні заперечення щодо кожної з умов цього договору. ОСОБА_1 погодився на такі умови договору, підписав договір, визначену домовленістю суму отримав.

Відповідно до п. 5 даного договру, при виконанні підприємством усіх своїх зобов"язань, моральна шкода, пов"язана з втратою здоров"я внаслідок виявлених захворювань позивача внаслідок роботи у шкідливих умовах на АТ "Марганецький ГЗК", вважається відшкодованою у повному обсязі.

Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 погодився на такі умови договору, підписав договір, визначену домовленістю суму отримав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав суду жодного доказу, що саме під час укладання спірного договору в нього існували тяжкі обставини і у нього не було іншого варіанту, як укласти цей договір. Однак, встановивши тяжкість ушкодження здоров`я ОСОБА_1 , пов`язаного з виконанням ним трудових обов`язків в шкідливих умовах праці на підприємстві, приймаючи до уваги стан здоров`я позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність зміну повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.

Згідно із вимогами ст. 203 ЦК України, для чинності правочину, його зміст не може суперечити нормамЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі: правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною або сторонами вимог встановлених частинами третьою (вільність волевиявлення учасників правочину та відповідність його їх внутрішній волі), п`ятою (реальність настання правових наслідків, що обумовлені ним) ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинений особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину . Відповідно до судової практики суд задовольняє позов про визнання такого правочину недійсним, якщо мають місце дві умови: 1) особа вчиняє правочин під впливом тяжкої для неї обставини, під якою розуміють важке майнове становище, яке виражається у відсутності засобів, необхідних для нормального існування людини і це може стосуватися як самої фізичної особи, так і членів її сім`ї; 2) умови правочину вкрай невигідні для цієї особи.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст.233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути важка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Частиною першою ст. 233 ЦК України, передбачено, що правові наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини, це - правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

До тяжких обставин відповідно до частини першої статті 233 ЦК України може бути віднесено тяжку хворобу особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загрозу втратити житло чи загрозу банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. При цьому слід мати на увазі, що тяжка обставина має бути саме для тієї особи, яка вчинила правочин.

Судомпершої інстанціїправильно встановлено,що відповідач по справі не мав жодного відношення ні до направлення позивача для проходження МСЕК, ні до встановлення відсотків втрати працездатності та позивачем не доведено, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ті обставини, які позивач поклав в основу позову, як тяжкі обставини не були доведені належними та допустимими доказами та не відповідають дійсності, позивачем не доведено, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах і правильно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про добровільне відшкодування моральної шкоди.

Договір про добровільне відшкодування було укладено до встановлення у позивача стійкої втрати працездатності вперше і умови договору охоплювали не в повній мірі обставини, які спричинили моральні ситраждання у зв`язку із втратою професійної працездатності.

Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Ушкодження здоров`я у зв`язку із професійним захворюванням, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що професійне захворювання відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Доводи представника АТ «МГЗК» про відсутність обов`язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу, суд до уваги не приймає, оскільки обов`язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця.

Встановивши, що професійне захворювання Отрищенко О. В., яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло внаслідок його багаторічної праці у АТ «Марганецький ГЗК», що підтверджено висновками МСЕК щодо втрати позивачем працездатності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок стійкої втрати професійної працездатності, судом першої інстанції не враховано, що позивачу відповідно до договору про відшкодування моральної шкоди від 29.07.2022 року частково вже було виплачено грошові кошти в рахунок спричиненої моральної шкоди.

За таких обставин визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди підлягає зміні з урахуванням часткової виплати грошових коштів за договором до 90000грн.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції , то є підстави для зміни розподілу судових витрат.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про зменшення стягнення з відповідача на користь держави судового збору з «1300» до «1211,20 грн.» та відмови у задоволенні вимог про стягнення судового збору в сумі 1211,20 грн. на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 195 000 грн. що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2024 року в частині стягнення судового збору в сумі 1211,20 грн на користь ОСОБА_1 скасувати.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2024 року в частині стягнення судового збору на користь держави та розміру відшкодування моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 змінити, зменшивши розмір моральної шкоди з «130 000 грн.» до «90 000 грн.» та судовий збір на користь держави з «1300 грн» до «1211,20 грн».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 травня 2025 року.

Судді: