Постанова
від 29.11.2024 по справі 643/126/24
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 листопада 2024 року

м. Харків

справа № 643/126/24

провадження № 22-ц/818/3685/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Пилипчук Н.П.

суддів: Тичкової О.Ю., Маміної О.В.

розглянувши у порядку ст.369ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська роздрібна компанія» про стягнення заборгованості по заробітній платі, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська роздрібна компанія» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2024 року, постановлене суддею Новіченко Н.В.,

в с т а н о в и в:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська роздрібна компанія», відповідно до змісту якого просить суд визнати поважною причину пропуску звернення до суду з даним позовом та стягнути з Відповідача 33 116, 13 грн., з яких 4 710, 28 грн. заборгованість по заробітній платі за лютий 2022 року, та 28 405, 85 грн. заборгованість по компенсації за невикористану відпустку.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивачка посилається на те, що перебувала з Відповідачем у трудових відносинах, однак ані в день звільнення, ні після цього Відповідач не виплатив Позивачці заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку, що призвело до порушення її прав.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська роздрібна компанія» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за лютий 2022 року в сумі 4 710 (чотири тисячі сімсот десять) грн. 28 коп. та заборгованість по компенсації за невикористану відпустку в сумі 28 405 (двадцять вісім тисяч чотириста п`ять) грн. 85 коп.Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська роздрібна компанія» на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, вирішити питання щодо судових витрат.

Зазначає, що суд жодним чином не врахував той факт, що у день свого звільнення, а саме 11 вересня 2023 року ОСОБА_1 ніяким чином не здійснювала своїх службових повноважень, тобто не працювала в день звільнення, про що свідчить наявна у матеріалах справи заява від 07 вересня 2023 року. Проте, Позивачка, враховуючи, що вона не працювала у день звільнення, в подальшому не зверталася з пред`явленням жодних вимог до Відповідача, зокрема, і з вимогою про розрахунок. У випадку, якщо працівник подає позов,не здійснившипред`явлення вимогипро розрахунокна підставічастини першоїстатті 116КЗпП,то відсутніпідстави длязвернення досуду зметою захиступорушеного права,адже факттакого порушенняне встановленийвідповідно довимог чинногозаконодавства України. Адже,для встановленняфакту порушенняправа Позивачдо моментупред`явлення позовудо судуз вимогамипро стягненнязаробітної платипри звільненіповинна булапред`явити вимогупро розрахунокдо Відповідача.Аналогічний висновоквикладений уПостанові Харківськогоапеляційного судувід 16.08.2024року усправі №643/312/24.Суд невзяв доуваги,що єдинийдоказ,наданий Позивачемщодо наявностізаборгованості ззаробітної плати,а саме-довідка прозаборгованість ззаробітної платижодним чиномне відповідаєвимогам процесуальногозаконодавства тане можевважатися належним,достовірним,допустимим тадостатнім доказом,щоб підтверджуватифакти,викладені упозовній заявіта доводитиобставини,які маютьзначення длясправи,оскільки данадовідка оформленабез вихідноїреєстрації,номеру таза підписомнеуповноваженої особи.Отже,головний бухгалтер ОСОБА_2 не моглавидати довідкупро заборгованістьз заробітноїплати станомна 11.09.2023року,оскільки неє уповноваженоюособою. Вказує, що у матеріалах справи відсутнібудь-якідокази напідтвердження того,що будь-якомуспівробітнику Відповідача,включно і ОСОБА_3 ,було наданокерівником юридичноїособи повноваження(право)щодо підписаннябудь-якихдовідок відімені юридичноїособи.Відповідальність задостовірність даних,зазначених убудь-яких документахюридичної особинесе керівник,який їхі підписує. Вказує, що у матеріалах справи міститься витяг з ЄДР з якого вбачається, що керівником ТОВ«ХАРКІВСЬКА РОЗДРІБНА КОМПАНІЯ» є ОСОБА_4 , повноваження якого поширюються на вчинення дій від імені юридичної особи, у тому числі підписання договорів, тощо. Інші особи, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, зокрема підписувати будь-які довідки відсутні.

ОСОБА_1 надала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що судом першої інстанції було вірно встановлено, що Позивачка неодноразово зверталася до відповідача з вимогою про здійснення розрахунку, проте відповідач не сплатив заборгованості по заробітній платі. У виданому Відповідачем наказі про звільнення Позивачки також зазначено, що їй належить компенсація за невикористану відпустку за 88 календарних днів. Тобто Відповідач визнав право Позивачки на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку та вихідну допомогу при звільненні. Суд першої інстанції вірно вважав безпідставними доводи Відповідача в частині того, що обов`язок роботодавця провести розрахунок з працівником, який не працював у день звільнення, ставиться в залежність від наявності вимоги про такий розрахунок, а оскільки Позивачка не зверталася до Підприємства з вимогою про погашення заборгованості по заробітній платі, звернення до суду з даним позовом є передчасним. Так, на переконання суду форма звернення працівника до роботодавця про проведення остаточного розрахунку з працівником при звільненні може бути виражена як шляхом звернення такого працівника із відповідним позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати, так і шляхом подання відповідної заяви до роботодавця, яка містить таку вимогу. Згідно висновків про правильне застосування норм права, викладених у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц, звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). Положення статті 116КЗпП не містить вимоги про необхідність здійснення працівником будь-якого досудового врегулювання, яке б передувало зверненню до суду. При цьому суд звернув увагу на те, що до моменту звернення до суду з даним позовом Позивачка зверталася до суду з вимогою про стягнення з Підприємства належних їй виплат в порядку наказного провадження. Також, Позивачка двічі направляла Відповідачу вимоги про проведення остаточного розрахунку вже в ході розгляду даної справи. Проте, станом на момент ухвалення рішення Відповідач повного розрахунку з Позивачкою так і не провів. За таких обставин, аргументи Відповідача в частині того, що у випадку подання працівником позову без попереднього пред`явлення вимоги про розрахунок на підставі статті 116КЗпП ґрунтуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства і не є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості по заробітній платі. Отже, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно дост. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним відмовити у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 04 квітня 2016 року Позивачка перебувала у трудових відносинах з Відповідачем і працювала на посаді бухгалтера, а в подальшому старшого бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська роздрібна компанія».

З 24 лютого 2022 року по 11 вересня 2023 року Позивачка перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, крім періоду з 18 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року, а 11 вересня 2023 року була звільнена на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП, про що Підприємством видано наказ № 57к від 11.09.2023.

Згідно довідки про заборгованість із заробітної плати, підписаною старшим бухгалтером головним бухгалтером ОСОБА_5 , за Підприємством перед Позивачкою значиться заборгованість по заробітній платі за лютий 2022 року в сумі 4 710, 28 грн., а також заборгованість по компенсації за невикористану відпустку в сумі 28 405, 85 грн. Станом на 11 вересня 2023 року загальна сума боргу складає 33 116, 13 грн., яка підлягає виплаті і яка зазначена після утримання всіх видів податків, зборів та відрахувань.

Оскільки заборгованість по заробітній платі Відповідачем сплачена не була, 01 листопада 2023 року Позивачка звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 33 116, 13 грн.

07 листопада 2023 року Московський районний суд м. Харкова видав судовий наказ про стягнення з Підприємства заборгованості по заробітній платі в сумі 33 116, 13 грн.

Підприємство подало до суду заяву про скасування вищевказаного судового наказу.

Ухвалою від 21 грудня 2023 року Московський районний суд м. Харкова скасував судовий наказ від 07.11.2023 про стягнення з Підприємства на користь Позивачки заборгованості по заробітній платі.

Після звернення до суду з даним позовом Позивачка також звернулася до Відповідача із заявою від 27.02.2024, в якій просила надати їй розрахунок сум, нарахованих при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати, в тому числі за невикористану відпустку за період з 2016 року по 2023 рік, а також просила провести з нею розрахунок, сплативши всю суму заборгованості.

Аналогічну заяву Позивачка скерувала на адресу Відповідача 21.05.2024 року.

Водночас, станом на момент розгляду справи Відповідач так і не виплатив Позивачці заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку.

Згідно з частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 43 Конституції Українивстановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першоїстатті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно з частиною першоюстатті 83 КЗпП Україниу разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Отже, обов`язок по виплаті заробітної плати робітнику несе роботодавець.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Чинне законодавство прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать як на підставі норм Закону України «Про оплату праці», так і відповідно до умов Колективного договору.

Згідно з частиною 1 статті 83 КЗпП та частиною 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка складається з основної відпустки, додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці, інших додаткових відпусток, передбачених законодавством.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (частина 1 статті 6 Закону України «Про відпустки»).

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (частина 1 статті 117 КЗпП).

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Відповідно достатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зістаттею 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з відповідними позовними вимогами, ОСОБА_1 посилалась на те, що в день звільнення відповідач не здійснив виплату належних їй грошових коштів, на підтвердження чого надала довідку про заборгованість із заробітної плати, підписаною старшим бухгалтером головним бухгалтером ОСОБА_5 , за Підприємством перед Позивачкою значиться заборгованість по заробітній платі за лютий 2022 року в сумі 4 710, 28 грн., а також заборгованість по компенсації за невикористану відпустку в сумі 28 405, 85 грн. Станом на 11 вересня 2023 року загальна сума боргу складає 33 116, 13 грн., яка підлягає виплаті і яка зазначена після утримання всіх видів податків, зборів та відрахувань.

У свою чергу відповідач посилався на те, що головний бухгалтер ОСОБА_2 не могла видати довідку про заборгованість з заробітної плати станом на 11.09.2023 року, оскільки не є уповноваженою особою.

Між тим, згідно штатного розпису ТОВ «Харківська роздрібна компанія», затвердженого наказом № 121к від 22.12.2022, на Підприємстві створено Службу головного бухгалтера, до якої входить головний бухгалтер, його заступник, провідний бухгалтер, старший бухгалтер, бухгалтер 1 категорії, бухгалтер, економіст.

При цьому відповідчем не надано суду будь-яких доказів, що визначають службову компетенцію ОСОБА_2 щодо повноважень видавати довідку про заборгованість з заробітної плати.

Крім того, у наказі про припинення трудового договору від 11 вересня 2023 року, який підписаний директором ТОВ «Харківська роздрібна компанія» А. Моденовим зазначено про необхідність виплати компенсації відпустки за 88 календарних днів.

У разі незгоди із розміром заборгованості відповідач не був позбавлений можливості надати власний розрахунок.

Між тим, ні в ході розгляду справи, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем не було надано доказів на спростування обставин, на які він посилається як на підставу заперечень проти позову.

Отже, відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування заявлених Позивачкою до стягнення сум, як і не надав доказів виплати Позивачці заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.

Щодо поважності причин пропуску на звернення до суду з даним позовом та поновлення цього строку, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другоїстатті 233 КЗпП України(у редакції, чинній до змін, внесених згідно ізЗаконом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другустатті 233 КЗпП Українивикладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022року КЗпП Українине обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

11 вересня 2023 року позивача було звільнено роботи. Не отримавши від відповідача всіх належних при звільненні сум, ОСОБА_1 01.11.2023 року звернулася до Московського районного суду м. Харкова із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ТОВ «Харківська Роздрібна Компанія» на її користь заборгованість по заробітній платі за період лютий 2022 -вересень 2023 у розмірі 33116,13 грн.

07 листопада 2023 року Московський районний суд м. Харкова видав відповідний судовий наказ, проте ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2023 року останній було скасовано, після чого 08 січня 2024 року позивач вже в цій справі подала вказану позовну заяву, в якій просила стягнути на її користь 33116,13 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно визнав причини пропуску позивачкою строку звернення до суду з цим позовом поважними та поновив цей строк.

На підставі викладеного, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості із заробітної плати, у тому числі грошової компенсації за невикористану відпустку є доведеними та такими, що підлягаютьзадоволенню за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до ст.ст. 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України).

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 370, 374,375,381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська роздрібна компанія» - залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбаченихстаттею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.Ю. Тичкова

О.В. Маміна

СудХарківський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення29.11.2024
Оприлюднено04.12.2024
Номер документу123459005
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про виплату заробітної плати

Судовий реєстр по справі —643/126/24

Постанова від 29.11.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Ухвала від 02.10.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Ухвала від 02.10.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Ухвала від 09.09.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Рішення від 02.08.2024

Цивільне

Московський районний суд м.Харкова

Новіченко Н. В.

Рішення від 02.08.2024

Цивільне

Московський районний суд м.Харкова

Новіченко Н. В.

Ухвала від 16.05.2024

Цивільне

Московський районний суд м.Харкова

Новіченко Н. В.

Ухвала від 05.03.2024

Цивільне

Московський районний суд м.Харкова

Новіченко Н. В.

Ухвала від 05.03.2024

Цивільне

Московський районний суд м.Харкова

Новіченко Н. В.

Ухвала від 29.01.2024

Цивільне

Московський районний суд м.Харкова

Новіченко Н. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні