Постанова

від 11.11.2024 по справі 910/11564/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2024 р. Справа№ 910/11564/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

при секретарі судового засідання Рижій А.В.,

за участю представників:

від позивачів - Рудніцький О.Л.,

від відповідача - Янушевич О.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі №910/11564/23 (суддя Стасюк С.В., повний текст складено 31.05.2024) за позовом 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" про визнання недійсним рішення загальних зборів.

ВСТАНОВИВ наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" про визнання недійсним рішення загальних зборів від ряду №9, що відбулись 19.02.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 у справі №910/11564/23 у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №910/11564/23 - відмовлено повністю; у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі №910/11564/23 - відмовлено повністю; заяву Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/11564/23 - задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" 21 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" 21 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу; у іншій частині заяви Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" - відмовлено.

Так, враховуючи відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції з огляду на положення ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про покладення на позивачів витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, судом було покладено такі витрати на обох позивачів в рівних частинах по 21 000,00 грн.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, позивачі звернулись до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати вказане додаткове рішення суду та стягнути з них на користь відповідача по 4 500 грн. витрат правничої допомоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянти посилаються на завищення розміру витрат правничої допомоги та їх неспівмірність зі складністю справи і обсягом виконаних адвокатом робіт.

Представник апелянтів - позивачів у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з наступних підстав.

Так, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог у даній справі, місцевим господарським судом було покладено витрати правничої допомоги, понесені відповідачем, на позивачів в рівних частинах.

При цьому, витрати позивачів правничої допомоги відповідно було покладено на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у cправі №911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у cправі № 922/3289/21.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 у цій справі та прийняття нового - про задоволення позову, відповідно додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі №910/11564/23 також підлягає скасуванню.

При цьому, з огляду на задоволення позовних вимог, витрати правничої допомоги, понесені відповідачем в суді першої інстанції, покладаються на нього.

Стосовно витрат позивачів, колегія суддів зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачами в межах вказаного строку було подано до суду першої інстанції докази понесення витрат правничої допомоги, попередньо заявивши про них до судових дебатів (в позовній заяві).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу по 20 000 грн. кожний, заявники надали: договори про надання правової допомоги: від 16.12.2021 №106, укладений між позивачем 2 та Адвокатським об`єднанням "ВР Партнерс", з додатком №4 до нього, від 19.07.2022 №164, укладений між позивачем 1 та Адвокатським об`єднанням "ВР Партнерс", з додатком №11 до нього, Акти наданих послуг та Звіти про обсяг наданих послуг.

У відповідності до п.п. 1 Додатків №4 та №11 до договорів розмір гонорару Адвокатського об`єднання за надання послуг складається з загальної кількості годин витрачених Адвокатським об`єднанням на надання послуг. 1 година наданої правової допомоги Адвокатським об`єднанням Клієнту за цим договором складає 2 000 грн.

Відповідно до Актів наданих послуг та Звітів про обсяг наданих послуг позивачам надано наступні послуги:

проведення правового аналізу наданих документів Клієнтом, аналіз законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення судової практики, формування позиції та консультування Клієнта у справі; підготовка та подання позовної заяви до суду (8 год., 16 000 грн.);

участь у судовому засіданні 14.09.2023 у справі №910/11564/23 (1 год., 2 000 грн.);

підготовка та подання відповіді на відзив від 02.10.2023 до суду (3 год., 6 000 грн.);

підготовка та подання заперечення на клопотання про закриття провадження від 02.10.2023 до суду (30 хв., 1 000 грн.);

участь у судовому засіданні 16.11.2023 у справі №910/11564/23 (1 год., 2 000 грн.);

підготовка та подання додаткових пояснень від 17.01.2024 до суду (1 год., 2 000 грн.);

підготовка та подання додаткових пояснень від 19.02.2024 до суду (1 год., 2 000 грн.);

підготовка та подання клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження від 20.02.2024 до суду (30 хв., 1 000 грн.);

підготовка та подання клопотання про приєднання доказів від 22.02.2024 до суду (30 хв., 1 000 грн.);

участь у судовому засіданні 22.02.2024 у справі №910/11564/23 (1 год., 2 000 грн.);

підготовка та подання клопотання про приєднання доказів від 21.03.2024 до суду (30 хв., 1 000 грн.);

участь у судовому засіданні 21.03.2024 у справі №910/11564/23 (1 год., 2 000 грн.);

участь у судовому засіданні 18.04.2024 у справі №910/11564/23 (1 год., 2 000 грн.).

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Наведене вище повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

Колегія суддів зазначає стосовно таких послуг, як проведення правового аналізу наданих документів Клієнтом, аналіз законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення судової практики, формування позиції та консультування Клієнта у справі, то вони поглинаються такою послугою, як підготовка позовної заяви.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, оцінивши витрати позивачів з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачами у відповідності до вимог статті 74 ГПК України викладених ним обставин стосовно надання адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн. (разом, тобто по 20 000 грн. кожним) не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України).

На переконання колегії суддів, розумним та співмірним розміром витрат на послуги адвоката у даному спорі є 30 000,00 грн. (по 15 000 грн. на кожного з позивачів).

Таким чином, заяви позивачів підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь кожного позивача підлягають стягненню витрати в наведеній сумі.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення вимог апеляційної скарги позивачів та скасування додаткового рішення, з прийняттям нового - про часткове задоволення заяв позивачів про ухвалення додаткового рішення по справі №910/11564/23.

Стосовно судового збору за подання апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що оскільки його не було оплачено скаржниками з огляду на відсутність підстав для сплати за подання апеляційної скарги на додаткове рішення щодо розподілу судових витрат, відповідно розподіл судового збору апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі №910/11564/23 задовольнити повністю.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі №910/11564/23 скасувати.

3. Прийняти нове додаткове рішення по справі №910/11564/23.

4. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі №910/11564/23 задовольнити частково.

5. Стягнути з Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" на користь ОСОБА_1 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

6. У задоволенні решти заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі №910/11564/23 відмовити.

7. Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по справі №910/11564/23 задовольнити частково.

8. Стягнути з Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" на користь ОСОБА_2 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

9. У задоволенні решти заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по справі №910/11564/23 відмовити.

10. У задоволенні заяви Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" про ухвалення додаткового рішення по справі №910/11564/23 відмовити повністю.

11. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

12. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови (враховуючи перебування судді Барсук М.А. з 14.11.2024 по 15.11.2024 на лікарняному, 18.11.2024 у відпустці, з 19.11.2024 по 22.11.2024 на лікарняному, з 25.11.2024 по 29.11.2024 у відпустці) складено: 02.12.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук