Повістка

від 29.11.2024 по справі 909/895/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/895/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.11.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Безрука Н. К., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЕК", адвоката Семківа Миколи Несторовича (вх. № 18200/24 від 21.11.2024) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЕК"

(вул. Богдана Хмельницького, буд. 51 Б, м. Івано-Франківськ, 76007)

до відповідача: Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

(Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021)

про стягнення заборгованості за договором підряду в розмірі 272 387, 90 гривень, з яких: 184 262, 22 гривень - основний борг, 72 855, 62 гривень - інфляційні втрати, 15 270, 10 гривень - 3 % річних,

за участі:

від позивача: Семківа Миколи Несторовича,

від відповідача: Дем`янової Каріни Олександрівни (в режимі відеоконференції),

В С Т А Н О В И В:

у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЕК" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення заборгованості за договором підряду в розмірі 272 387, 90 гривень, з яких: 184 262, 22 гривень - основний борг, 72 855, 62 гривень - інфляційні втрати, 15 270, 10 гривень - 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22.11.2024 у справі № 909/895/24 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про закриття провадження у справі (вх. № 8904/24 від 11.10.2024); позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЕК" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення заборгованості за договором підряду в розмірі 272 387, 90 гривень, з яких: 184 262, 22 гривень - основний борг, 72 855, 62 гривень - інфляційні втрати, 15 270, 10 гривень - 3 % річних задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЕК" 217 502, 72 гривень, з яких: 184 262, 22 гривень основний борг, 23 316, 53 гривень - інфляційні втрати, 9 923, 97 гривень - 3 % річних, а також 3 262, 53 гривень судового збору; в частині стягнення 49 539, 09 гривень - інфляційних втрат, 5 346, 13 гривень - 3 % річних - відмовлено; судовий збір в розмірі 823, 29 гривень залишено за позивачем.

21.11.2024 за вх. № 18200/24 через підсистему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЕК", адвоката Семківа Миколи Несторовича надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 22.11.2024 суд прийняв до розгляду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЕК", адвоката Семківа Миколи Несторовича (вх. № 18200/24 від 21.11.2024) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 909/895/24; судове засідання призначив на 29.11.2024; запропонував відповідачу надати до суду письмові пояснення чи заперечення щодо заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

28.11.2024 за вх. № 18705/24 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача - Акціонерного товариства "Укртрансгаз", адвоката Дем`янової Каріни Олександрівни надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

За приписами пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією із засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до статті 131 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За правилами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до приписів вказаної вище норми, у поданій до суду позовній заяві позивачем заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який складається із судового збору у розмірі 4 085, 82 гривень та витрат на правову допомогу, які попередньо оцінюються позивачем в розмірі 35 000, 00 гривень.

Як встановлено судом, представник позивача заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подав до Господарського суду Івано-Франківської області 21.11.2024, тобто у визначенні Господарським процесуальним кодексом України строки.

За змістом частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та у додатковій постанові Верховного Суду у справі № 910/789/21 від 19.01.2022).

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку із наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 та 26.01.2022 у справі № 910/20883/20).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано належним чином засвідчені копії:

- ордеру серія АТ № 1080308 від 25.09.2024 про надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "СМЕК" в Господарському суді Івано-Франківської області та Західному апеляційному господарському суді на підставі договору № 01 від 19.09.2024;

- договору № 01 від 19.09.2024 про надання юридичних послуг адвокатом;

- розрахунку витрат на правову допомогу по справі № 909/895/24;

- акта приймання-здачі наданих послуг від 19.11.2024;

- квитанції до прибуткового касового ордеру № 01 від 19.11.2024, як доказ оплати за професійну правничу допомогу за договором № 01 від 19.09.2024 в сумі 35 000, 00 гривень.

При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що 19.09.2024 між позивачем ТОВ "СМЕК" (Довіритель) та адвокатом Семківом Миколою Несторовичем було укладено договір № 01 про надання юридичних послуг адвокатом, відповідно до пункту 1.1. якого, Адвокат зобов`язується за завданням Довірителя надати юридичні послуги, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що згідно цього Договору, Адвокат надає Довірителю наступні послуги:

Правову, інформаційно-консультативну допомогу та представницькі функції з ведення справи господарському суді Івано-Франківської області та Західному апеляційному господарському суді у зв`язку із розглядом справи за позовом про стягнення боргу за договором підряду № 2107000020 від 05.07.2021.

Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. Договору, вартість послуг за даним договором визначається згідно до розрахунку погодженого з Довірителем. Оплата проводиться в 5 денний строк з моменту складання акту виконаних робіт.

Згідно із розрахунком витрат на правову допомогу по справі № 909/895/24 та актом приймання-здачі наданих послуг від 19.11.2024, підписаними адвокатом та клієнтом, і скріпленими їх печатками, адвокатом надані наступні послуги:

- Вивчення умов договору та складання позовної заяви потрачений час на вивчення судової практики та складання позовної заяви 20 год. вартість 20 000, 00 гривень;

- Участь в судових засіданнях в суді першої інстанції витрачений час 2 год. 15 000, 00 гривень;

- Всього 35 000, 00 гривень.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником відповідача подано заперечення на заяву представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу, в якій представник АТ "Укртрансгаз" просила суд відмовити у задоволенні витрат на правову допомогу, а у випадку задоволення судом заяви, зменшити розмір витрат на правову допомогу на 95 %.

Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 35 000, 00 гривень не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірними з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку із чим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі № 908/1654/18, від 12.09.2019 у справі № 910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі № 5023/5587/12).

Крім згаданого у статті 126 Господарського процесуального кодексу України принципу змагальності сторін, іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є верховенство права та пропорційність.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням вищенаведених норм, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених відповідачем до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, пунктах 34 - 36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі/WestAllianceLimited проти України від 02.06.2014, заява № 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 28 Правил адвокатської етики, які затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 із змінами, адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 30.01.2023 у справі 910/7032/17.

З огляду на вимоги частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Перевіривши поданий розрахунок в сукупності з матеріалами справи, судом встановлено, що заявлені витрати на складання позову є неспівмірними зі складністю справи та ціною позову.

Суд вважає, що дана справа є незначної складності, що було зазначено в ухвалі суду від 27.09.2024 та стало підставою для розгляду її за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши опис наданих послуг, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, та беручи до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу з належними обґрунтуваннями, враховуючи те, що категорія даного спору не відноситься до складної, сам спір є типовим, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково в розмірі 15 000, 00 гривень, оскільки саме такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, а також те, що саме такий розмір витрат є співмірним з виконаною адвокатом правничою послугою.

Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 221, 232, 233, 236, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЕК", адвоката Семківа Миколи Несторовича (вх. № 18200/24 від 21.11.2024) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі 909/895/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021; ідентифікаційний код: 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЕК" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 51 Б, м. Івано-Франківськ, 76007; ідентифікаційний код: 402734408) 15 000, 00 гривень (п`ятнадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 20 000, 00 гривень витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

5. Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.

7. Повний текст додаткового рішення складено - 03.12.2024.

Суддя В. В. Михайлишин