Рішення

від 20.11.2024 по справі 914/1392/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024 Справа № 914/1392/24

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Дочірнього підприємства ПРАТ «НАК «НАДРА УКРАЇНИ» «ЗАХІДУКРГЕОЛОГІЯ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІАДОР»

про: стягнення 111 187,32 грн.

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІАДОР»

до відповідача за зустрічним позовом: Дочірнього підприємства ПРАТ «НАК «НАДРА УКРАЇНИ» «ЗАХІДУКРГЕОЛОГІЯ»

про визнання договору недійсним,

представники:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): не з`явився,

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Дума О.Б.,

ВСТАНОВИВ:

29.05.2024р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства ПРАТ «НАК «НАДРА УКРАЇНИ» «ЗАХІДУКРГЕОЛОГІЯ» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІАДОР» про стягнення

111 187,32 грн.

03.06.2024р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження; судове засідання призначити на 26.06.2024р.; явку представників учасників справи у судове засідання визнано обов`язковою.

17.06.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№15971/24).

17.06.2024р. через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІАДОР» надійшла зустрічна позовна заява (вх.№1739) до Дочірнього підприємства ПРАТ «НАК «НАДРА УКРАЇНИ» «ЗАХІДУКРГЕОЛОГІЯ» про визнання договору оренди індивідуально визначеного майна, посвідченого Пастернаком М.М. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим №1496.

17.06.2024р. через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІАДОР» надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження (вх.№13980/24)

20.06.2024р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: вищевказану зустрічну позовну заяву залишити без руху; надати позивачу строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 5 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

25.06.2024р. через систему «Електронний суд» від позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№16669/24).

27.06.2024р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у цій справі, відповідно до якої, зокрема, ухвалив: прийняти зустрічний позов до спільного розгляду із первісним позовом; вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом; перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/1392/24 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначити на 14.08.2024р.

Хід справи викладено в ухвалах суду і відображено в протоколах судових засідань.

15.07.2024р. на адресу суду від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№18055/24).

18.07.2024р. через систему «Електронний суд» від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№18440/24).

13.08.2024р. через систему «Електронний суд» позивачем за зустрічним позовом подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№20170 /24).

Протокольною ухвалою від 04.09.2024р. суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 02.10.2024р.

31.10.2024р. через систему «Електронний суд» позивачем за зустрічним позовом подано клопотання, яке не містить прохальної частини, фактично має зміст письмових пояснень (вх.№26378 /24).

19.11.2024р. через систему «Електронний суд» позивачем за зустрічним позовом подано клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження (вх.№27910/24).

Суд звертає увагу в даному випадку на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.10.2022р. у справі №204/6085/20, в якій зазначено, що відповідно до практики Верховного Суду, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Зважуючи на зміст поданого клопотання, судом не встановлено поважних підстав та обставин для повернення до стадії підготовчого провадження.

Протокольною ухвалою від 20.11.2024р. суд, зокрема, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.

Суть спору та правова позиція учасників справи:

Позовні вимоги за первісним позовом мотивовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо сплати орендних платежів відповідно до умов договору оренди індивідуально-визначеного майна від 10.07.2019р., внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 111 187,32 грн, від сплати якої відповідач за первісним позовом ухиляється.

Відповідач за первісним позовом заперечує проти задоволення вимог первісного позову з тих підстав, що вважає укладений договір нікчемним, стверджуючи про те, що позивач не є власником свердловини 1-Р Солуки. Одночасно стверджує щодо відсутності свердловини за зазначеними в договорі оренди координатами, що свідчить про відсутність об`єкта оренди. Крім того, зазначає про те, що не міг користуватися свердловиною протягом всього строку оренди, так як не є власником спеціального дозволу на користування надрами у с.Солуки, не є землекористувачем ділянки, на якій розташована свердловина.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що і заперечення щодо вимог первісного позову, зокрема, стверджений тим, що договір оренди є недійсним, оскільки укладений відповідачем (позивачем за первісним позовом) без належних правових підстав для розпорядження майном - об`єктом оренди.

Відповідач за зустрічним позовом вважає укладений правочин таким, що відповідає чинному законодавству. Звертає увагу на те, що нотаріусом під час здійснення нотаріальної дії, встановлено правоздатність осіб, які підписували договір.

Відповідач за зустрічним позовом вказує, що докази про право розпорядження артезіанською свердловиною 1-Р Солуки не надавались, оскільки предметом первинного позову є невиконання ТзОВ «ГЕЛІАДОР» умов договору.

Позивач за зустрічним позов вказав на те, що посилання відповідача на Паспорт артезіанської свердловини 1-Р, де у графі «Належність» вказано «Львівська ГРЕ ДП «ЗАХІДУКРГЕОЛОГІЯ»», не може розглядатися як належний та достатній доказ права власності. Зокрема, зазначив, що вказаний Паспорт не відповідає затвердженій формі, яка передбачена Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 06.04.2016р. №145/84.

За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, пояснень сторін справи, суд встановив наступне:

Між ПРАТ «НАК «НАДРА УКРАЇНИ», як довірителем, та ДП «ЗАХІДУКРГЕОЛОГІЯ», як повіреним, виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору доручення №388/07 від 09.11.2007р. (далі - договір доручення).

Згідно з положеннями пункту 1.1 статуту ДП «ЗАХІДУКРГЕОЛОГІЯ» «ЗАХІДУКРГЕОЛОГІЯ» його засновником є ПРАТ «НАК «НАДРА УКРАЇНИ».

Згідно з пунктом 1.1 договору доручення, довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов' язання від імені та за рахунок довірителя, серед іншого:

Укладати договори оренди (найму) майна (передавати майно в оренду), право користування яким передано довірителем до статутного фонду повіреного, за попереднім погодженням договорів оренди з довірителем.

Вносити зміни та доповнення до укладених договорів оренди майна, право користування якимпередано до статутного фонду повіреного, за попереднім погодженням з довірителем.

Вчиняти дії щодо розірвання укладених договорів оренди у випадках, передбачених чинним законодавством, умовами договорів оренди та цим договором, за попереднім погодженням угод про розірвання правлінням ПРАТ «НАК «НАДРА УКРАЇНИ».

Таким чином, ДП «ЗАХІДУКРГЕОЛОГІЯ» вправі вчиняти юридичні дії від імені ПРАТ «НАК «НАДРА УКРАЇНИ», пов`язані з укладенням, зміною чи припиненням договорів оренди майна.

Так, 10 липня 2019 року між Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії «Надра України» «ЗАХІДУКРГЕОЛОГІЯ», яке перейменовано у Дочірнє підприємство ПРАТ «НАК «НАДРА УКРАЇНИ» «ЗАХІДУКРГЕОЛОГІЯ» (повірений/позивач/ДП «ЗАХІДУКРГЕОЛОГІЯ»), яке діє від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства «Національнаакціонерна компанія «Надра України», яке перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Національної акціонерної компанії «Надра України», (орендодавець) на підставі договору доручення №388/07 від 09.11.2007р., та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІАДОР» (відповідач/орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, посвідченого Пастернаком М.М., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, за реєстровим №1496 (надалі - договір оренди).

Відповідно до Розділу 1«Предмет договору»: Пункт 1.1: «На виконання умов даного договору, повірений зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування окреме індивідуально - визначене майно, а саме: артезіанська свердловина № 1-Р (далі - свердловина або майно), яка розташована за адресою: с.Солуки, Яворівський район, Львівська область, є власністю Національної акціонерної компанії «Надра України», та обліковується на балансі ДП НАК «Надра України» «ЗАХІДУКРГЕОЛОГІЯ». Географічні координати: пн. широта 49° 52' 30", ех. довгота 23° 51' 30".».

Пунктом 1.2 договору оренди передбачено, що орендар погоджується з тим, що після підписання акта приймання - передачі майна в оренду, у нього відсутні будь - які перешкоди щодо користування зазначеним майном відповідно до мети, визначеної в пункті 1.3 договору. Пункт 1.3: «Свердловина передається в оренду з метою розконсервації, її екологічного вивчення та дослідно-промислової розробки та/або подальшої промислової розробки за умови наявності у Орендаря відповідного спеціального дозволу на користування надрами».

Відповідно до Розділу 2 договору оренди «Умови передачі та повернення орендованого майна»: Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання повіреним та орендарем акта приймання - передачі майна, який повинен бути підписано не пізніше 90 календарних днів з дати підписання даного договору.

Згідно акта прийому-передачі до договору оренди індивідуально визначеного майна від 10.07.2019 року, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування артезіанську свердловину №1-Р, яка розташована за адресою: с.Солуки, Яворівський район, Львівська область, є власністю Національної акціонерної компанії «Надра України», та обліковується на балансі ДП НАК «Надра України» «ЗАХІДУКРГЕОЛОГІЯ». Географічні координати: пн. широта 49° 52' 30", ех. довгота 23° 51' 30".

Відповідно до Розділу 3 договору оренди «Орендна плата»: Пункт 3.1 передбачає, що до моменту введення свердловини в дослідно - промислову розробку/промислову розробку, орендна плата визначається за домовленістю сторін і становить без ПДВ за базовий місяць оренди 3 000,00 грн. без ПДВ (три тисячі гривень 00 копійок).Базовий місяць оренди - це місяць проведення експертної оцінки майна, на основі якої розраховується орендна плата.Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Пункт 3.2 договору оренди передбачає, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за місяць оренди. В разі дефляції (індекс інфляції не перевищує одиниці) індексація за даний місяць не проводиться.

Відповідно до пункту 3.3 договору оренди, сторони домовились, що після введення свердловини в дослідно промислову розробку та/або промислову розробку (за умови наявності у орендаря відповідного - спеціального дозволу на користування надрами) повірений/орендодавець ініціюють, а орендар повинен оплатити проведення нової експертної оцінки майна, на підставі якої сторонами може бути встановлений новий розмір орендної плати за договором, про що сторони підписують додаткову угоду до даного договору.

Орендна плата перераховується орендарем на рахунок повіреного не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за місяцем оренди, за який проводиться оплата (Пункт 3.4 договору оренди).

Нарахування орендної плати у розмірі, визначеному п.3.1 цього договору починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі майна, а нарахування орендної плати, визначеної п.3.3 договору починається з дати введення свердловини в дослідно - промислову розробку/промислову розробку (Пункт 3.5 договору оренди).

Згідно розрахунку позивача, борг відповідача з орендної плати за договором оренди індивідуально визначеного майна від 10 липня 2019 року за період липень 2019 року - лютий 2021 рік складає 111 187,32 грн.

Відповідно до Розділу 11 Договору оренди: «Строк дії та інші умови Договору»: Пункт 11.1 договору оренди передбачає, що цей договір є укладеним та набуває чинності з дати підписання та нотаріального посвідчення та діє протягом 15 (п`ятнадцять) років з дати його підписання.

Пунктом 11.2 договору оренди передбачено те, що умови цього договору зберігають силу протягом всього строку його дії, а в частині зобов`язань орендаря щодо сплати орендної плати - до повного виконання зобов`язань. Реорганізація орендодавця або орендаря, перехід права власності на майно до третіх осіб не впливає на умови цього договору, не тягне за собою припинення дії договору та не є підставою для його розірвання і зберігає свою чинність для нового власника (його правонаступників).

Орендар, при відсутності в нього необхідності в оренді майна, має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору достроково, повідомивши письмово повіреного/орендодавця про таку відмову за 30 (тридцять) календарних днів до дати розірвання та сплативши орендну плату за фактичний час оренди. При односторонній відмові орендаря від договору, у випадках передбачених даним пунктом, дія останнього припиняється не раніше, ніж на 31-й день з дати отримання орендодавцем повідомлення про відмову від договору, про що сторони складають відповідний акт приймання-передачі (повернення) майна (Пункт 11.4 договору оренди).

Матеріали справи не містять акта приймання-передачі (повернення) майна.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами першою та другою статті 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України). Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 ГК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вимоги первісного позову про стягнення в користь Дочірнього підприємства ПРАТ «НАК «НАДРА УКРАЇНИ» «ЗАХІДУКРГЕОЛОГІЯ» 111 187,32 грн заборгованості зі сплати орендної плати базуються на пункті 3.1 договору. Позивач за первісним позовом наполягає на тому, що відповідач не виконав умови договору щодо сплати орендної плати.

Так як Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІАДОР» заявило зустрічний позов про визнання недійним договору оренди індивідуально визначеного майна від 10.07.2019р., вирішення якого впливає на результат розгляду первісного позову, то суд спершу наводить свої висновки щодо доводів зустрічного позову про визнання недійсним договору.

Правові підстави зустрічного позову обґрунтовано посиланням на ст.203 ЦК України, ч.1 ст.316 ЦК України, ч.1 ст. 182 ЦК України та стверджено про те, що оспорюваний правочин вчинено за відсутності правових підстав для його укладення.

Як слідує з ч. 1-2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи з приписів статті 203 Цивільного кодексу України, при укладанні спірного договору оренди не було порушено жодну з вказаних вимог.

Крім того, щодо посилання позивача на підстави недійсності спірного договору оренди та вимогу визнати його недійсним, суд зауважує про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 2 статті 638 Цивільного кодексу України).

Дослідивши спірний договір, господарський суд прийшов до висновку, що між орендарем та орендодавцем при укладанні спірного договору оренди в належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов, що необхідні для договорів даного типу відповідно до чинного законодавства.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Крім того, при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину.

Важливим елементом правочину є воля сторін та її зовнішній вияв - волевиявлення. Наявність договору та фактів його виконання обома сторонами свідчить про те, що обидва учасника бажали укласти угоду і що їхній зовнішній вияв волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі. Єдність внутрішньої волі і волевиявлення характерно для угоди, оскільки невідповідність волевиявлення внутрішній волі означає, що справжньої волі, справжнього бажання укласти угоду немає.

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України). Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина 1 пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України). Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому, справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. Розумність - це вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Надавши правову оцінку спірному договору, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, оскільки спірний договір підписано сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності в силу вільного волевиявлення учасників договору, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується виконанням сторонами зобов`язань.

В матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів для того, щоб вважати укладений та належним чином зареєстрований договір оренди правомірним.

Протилежного належними та допустимими доказами не підтверджено.

З огляду на наведене, беручи до уваги ті обставини, спірний договір не суперечить положенням статей 215, 203 Цивільного кодексу України, іншим вимогам чинного законодавства, містить всі істотні умови встановлені законодавством для даного виду правочинів.Крім того, матеріалами справи підтверджено реальність виконання умов даного договору.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Наявність передбачених законом підстав для визнання договору оренди недійсним позивачем не доведено і під час розгляду справи судом не встановлено.

Також судом не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача внаслідок укладення з відповідачем оспорюваного договору.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами наявності у зустрічному позові підстав для визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного майна від 10.07.2019р.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить правових підстав для задоволення зустрічного позову, а тому зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи первісний позов, суд зазначає, що борг відповідача по орендній платі в сумі 111 187,32 грн нарахований за період липень 2019р. - лютий 2021р.

Період нарахування орендної плати визначено вірно, з дотриманням умов п.2.1, 3.5 договору, оскільки майно було передано в користування за актом прийому-передачі, як додатку №1 до договору оренди від 10.07.2019р.

Строк виконання у ТзОВ «ГЕЛІАДОР» обов`язку зі сплати орендної плати наставав 15 числа місяця, наступного за місяцем оренди (п. 3.4 договору).

Позивач у відповідності до п.3.2 договору нараховував орендну плату з врахуванням коригування на індекс інфляції за попередній місяць оренди (п. 3.2 договору).

Відповідач доказів оплати ним орендної плати не надав. У контексті цього, суд вважає, що відсутність певних обставин (правових підстав) можна спростувати лише доведенням наявності цих обставин (правових підстав). За вимогами про стягнення орендної плати суд повинен перевірити: наявність договірних відносин оренди; виконання орендодавцем обов`язку з передачі орендованого майна в користування орендаря; настання строку виконання зобов`язання зі сплати орендної плати, виконання орендарем обов`язку зі сплати орендної плати. Таким чином, з одного боку, позивач повинен довести укладення договору оренди, передачу майна в користування відповідача, настання у відповідача строку виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати, а відповідач - або спростувати якусь з цих обставин, або довести факт повного виконання ним обов`язку зі сплати орендної плати. За наявності встановленого факту виникнення орендних відносин та передачі майна в строкове, платне користування відповідача, настання строку сплати орендної плати, виконання обов`язків зі сплати орендної плати має бути доведено відповідачем через подання ним належних та допустимих доказів.

Щодо заперечень про те, що свердловина відсутня за вказаними в договорі координатами, що перешкодило відповідачу користуватись орендованим майном, то як уже зазначив суд, у акті прийому-передачі майна відповідач підтвердив отримання майна в оренду в належному стані. В акті відсутні жодні заперечення орендаря щодо об`єкта оренди.

Акт прийому-передачі майна є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом у розумінні ст.ст. 76 79 ГПК України щодо прийнятих відповідачем на себе зобов`язань за договором.

Зазначені обставини свідчать про відсутність перешкод у ТзОВ «ГЕЛІАДОР» у доступі до користування свердловиною.

Тому, суд вважає доведеним, що відповідач за первісним позовом не виконав свого обов`язку щодо проведення оплати за оренду в повному обсязі, у визначені договором строки.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення основної суми боргу за договором оренди в розмірі 111 187,32 грн підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене та те, що у суду, за наведених обставин, відсутні підстави для задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору, на підставі якого нарахована заявлена до стягнення орендна плата, вимоги позивача за первісним позовом обґрунтовані.

Вимоги позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню, оскільки за наявності вищевказаних обставин, суду не доведено відсутності предмета оренди, про прийняття якого товариство, що заявило зустрічний позов, підписало, як договір, так і акт.

Очевидно, що сторонами було узгоджено умови договору оренди, що свідчить про волевиявлення сторін на його укладення, відтак позовна вимога про визнання вказаного договору недійсним свідчить про те, що позивач діє всупереч своїй попередній поведінці.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Обставини підписання ТзОВ «ГЕЛІАДОР» без зауважень акта прийому-передачі орендованого майна, як додатку №1 до спірного договору від 10.07.2019р., відсутності односторонньої відмови орендаря від договору оренди відповідно до передбачених умов договору, не висловлювання будь-яких зауважень щодо відсутності орендованого майна за вказаними в договорі координатами протягом тривалого часу приводять суд до переконання, що ТзОВ «ГЕЛІАДОР» було відомо про фактичне місцезнаходження орендованого майна, а оспорювання договору оренди пов`язане не з захистом своїх прав та інтересів, а виключно з бажанням уникнути виконання грошових зобов`язань зі сплати орендної плати за час дії договору оренди.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Пунктом 2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи той факт, що первісний позов підлягає задоволенню повністю, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, з ТзОВ «ГЕЛІАДОР» належить стягнути в користь Дочірнього підприємства ПРАТ «НАК «НАДРА УКРАЇНИ» «ЗАХІДУКРГЕОЛОГІЯ» 3 028,00 грн судового збору, сплаченого за подання первісного позову, а судові витрати зі сплати 3 028,00 грн за подання зустрічного позову належить покласти на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІАДОР» (місцезнаходження: Україна, 79024, Львівська обл., місто Львів, вулиця Б.Хмельницького, будинок 225-А; ідентифікаційний код: 40418796) на користь Дочірнього підприємства ПРАТ «НАК «НАДРА УКРАЇНИ» «ЗАХІДУКРГЕОЛОГІЯ» (місцезнаходження: Україна, 79000, Львівська обл., місто Львів, пл.Міцкевича, будинок 8; ідентифікаційний код: 01432606) заборгованість в сумі 111 187,32 грн. та судовий збір в сумі 3 028,00 грн.

3.В задоволені зустрічного позову відмовити повністю.

4.З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 02.12.2024 р.

СуддяКороль М.Р.