Рішення

від 25.11.2024 по справі 922/3544/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024м. ХарківСправа № 922/3544/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер Тім", м. Одеса до Приватного акціонерного товариства "Завод Фрунзе", м. Харків про стягнення 90330,62 грн. за участю представників:

позивача - Рубльов А.В.

відповідача - Біловус Р.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клевер Тім" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Завод Фрунзе" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 90330,62 грн.

Згідно позову позивач вказує, що суму 90330,62 грн. становить сума пені у розмірі 27695,83 грн. та сума 15% штрафу у розмірі 62634,79 грн., які були нараховані позивачем відповідачу у зв`язку з тим, що останній не виконав належним чином свої зобов`язання щодо своєчасної оплати рахунків за надані послуги згідно Договору транспортного експедування № 1909/23/01 від 19.09.2023, укладеного між сторонами.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.10.2024 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 04.11.2024 о 11:30.

Відповідач 23.10.2024 за вх.№ 26763 надав відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд прийняти відзив на позовну заяву та врахувати його при розгляді даної справи, зменшити суму нарахованих штрафних санкцій на 90% до розміру 9033,07 грн. При цьому відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що ПАТ "Завод Фрунзе" у повному обсязі здійснило оплату виставлених позивачем рахунків на оплату послуг, а саме: № РФ-№18744 від 22.11.2023 року на суму 133007,17 грн., № РФ-19029 від 13.12.2023 року на суму 143136,16 грн., № РФ-19441 від 30.01.2024 року на суму 45569,90 грн., № РФ-20040 від 01.03.2024 року на суму 40501,85 грн., № РФ-20014 від 07.03.2024 року на суму 188357,36 грн. Об`єктивні та непереборні обставини, які призвели до затримки оплати за Договором, обумовлені важкою військовою ситуацією в м. Харкові, де розташовано ПАТ "Завод Фрунзе", зокрема, постійними авіаобстрілами, відключенням світла тощо, що об`єктивно впливають на господарську діяльність та фінансову спроможність підприємства.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що у випадку встановлення судом підстав застосувати до ПАТ "Завод Фрунзе" штрафних санкцій, приймаючи до уваги, що виставлені позивачем рахунки за Договором оплачені у повному обсязі, а також компенсаторний характер штрафних санкцій в господарському процесі та відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження заподіяння позивачу збитків внаслідок несвоєчасної оплати послуг, на підставі ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України є підстави зменшити суму нарахованих штрафних санкцій на 90%, до розміру 9033,07 грн., що відповідає сформованій та сталій судовій практиці і висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У судовому засіданні 04.11.2024, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи по суті на 25.11.2024 о 11:00.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між Приватним акціонерним товариством "Завод Фрунзе" (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клевер Тім" (Експедитор) був укладений Договір транспортного експедування № 1909/23/01 від 19.09.2023 (надалі - Договір).

Згідно п.1.1. Договору, Експедитор бере на себе зобов`язання за винагороду, за дорученням і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування і організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів Клієнта морським і наземним транспортом, а також, надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів Клієнта та узгоджені в Заявках.

Відповідно до п.3.1. Договору, винагорода за послуги Експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені Експедитором в інтересах Клієнта і пов`язані з виконанням цього Договору, оплачуються Клієнтом на підставі виставленого Експедитором рахунку на умовах, передбачених розділом 3 цього Договору. Умови цього пункту не вимагають додаткового підтвердження сум винагороди та узгоджених витрат Експедитора документами перевізників чи інших третіх осіб. Для цілей цього пункту, витрати вважаються узгодженими Сторонами, якщо вони обумовлені в заявці на конкретне перевезення або шляхом листування (у тому числі по електронній пошті, месенджерах, скайпі) між Сторонами або шляхом письмового повідомлення Експедитором на електронну пошту Клієнта про такі витрати, у разі відсутності від Клієнта заперечень щодо таких витрат по закінченню 2-х робочих днів з моменту відправки Експедитором відповідного повідомлення.

Згідно п.3.2. Договору, у разі виникнення у Експедитора додаткових витрат, оплати штрафів і проведення інших платежів в інтересах Клієнта, пов`язаних з виконанням цього Договору та/або обумовлено додатковими угодами, листуванням Сторін, а також, виникнення яких Експедитор не міг передбачити та на виникнення яких не міг вплинути (при відсутності провини Експедитора), Експедитор виставляє Клієнту додатковий рахунок, який підлягає оплаті Клієнтом на умовах, передбачених розділом 3 цього Договору.

У відповідності до п.3.4. Договору, рахунки на послуги й витрати з транспортно-експедиційного обслуговування і організації перевезень імпортних і транзитних вантажів оплачуються Клієнтом шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, вказаний Експедитором в цьому Договорі та/або в рахунку, протягом 3-х банківських днів з моменту їх виставлення, за курсом НБУ, встановленим на день виставлення рахунку.

Пунктом 3.10. Договору було передбачено, що після виконання робіт (надання послуг) оформляється Акт виконаних робіт (наданих послуг), який, у разі відсутності письмових обґрунтованих заперечень з боку Клієнта, має бути підписаний останнім протягом 3-х робочих днів з моменту його отримання. В разі не підписання Акту і відсутності письмових заперечень Клієнта протягом зазначеного проміжку часу, роботи/послуги вважаються прийнятими і підлягають оплаті в повному обсязі.

Згідно позову позивач вказує, що відповідно до Заявки на міжнародне експедирування вантажів від 19.09.2023 вих.№1909/23/01 Експедитор надав Клієнту послуги щодо транспортного експедирування вантажу (найменування сітка) в контейнерах MRKU5805070, MRKU2448894, MSKU8544053 (судноплавна лінія Maersk) з порту завантаження Ксінганг, Китай - порт розвантаження Гданськ, Польща - місце розвантаження: м. Харків, вул. Молодої гвардії 15/17. Послуги були надані Експедитором у повному обсязі відповідно до умов Договору. Експедитором були виставлені Клієнту наступні рахунки щодо оплати наданих послуг, а саме: № РФ- №18744 від 22.11.2023 року на суму 133007,17 грн., № РФ-19029 від 13.12.2023 року на суму 143136,16 грн., № РФ-19441 від 30.01.2024 року на суму 45569,90 грн., № РФ-20040 від 01.03.2024 року на суму 40501,85 грн., № РФ-20014 від 07.03.2024 року на суму 188357,36 грн. Проте, Клієнтом вищезазначені рахунки були сплачені із суттєвим простроченням, що порушує положення п. 3.4. Договору.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рахунок № РФ- №18744 від 22.11.2023 року на суму 133007,17 грн. було сплачено тільки 18.12.2024 (прострочення 20 днів). Рахунок № РФ-19029 від 13.12.2023 року на суму 143136,16 грн. було сплачено 30.04.2024 (прострочення 133 дні). Рахунок № РФ-19441 від 30.01.2024 року на суму 45569,90 грн. було сплачено 30.04.2024 (прострочення 87 днів). Рахунок № РФ-20014 від 07.03.2024 року на суму 188357,36 грн. було сплачено 30.04.2024 (прострочення 48 днів).

Також, позивач зазначає, що рахунок № РФ-20040 від 01.03.2024 року на суму 40501,85 грн. було сплачено 30.04.2024 (прострочення 54 дні).

Також, надання експедиторських послуг у повному обсязі та належним чином згідно умов Договору підтверджується відсутністю заперечень на акти здачі-приймання робіт (надання послуг), підписаними з боку відповідача, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до положень п. 4.3.6. Договору, у разі необґрунтованої відмови у прийнятті виконаних робіт/послуг, підписання акту виконаних робіт/послуг та/або оплати і несвоєчасній оплаті рахунків за цим Договором, Клієнт виплачує Експедитору пеню, за кожен день прострочення прийняття робіт/послуг, підписання відповідного акта виконаних робіт/послуг та/або оплати виставлених рахунків, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу та/або вартості наданих послуг, виконаних робіт, яка діяла на момент такого прострочення. У разі прострочення оплати платежів та/або необґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт/послуг за цим Договором строком більше одного місяця, Клієнт додатково, крім пені, виплачує Експедитору штраф у розмірі 15 (п`ятнадцяти) % від суми заборгованості та/або вартості таких виконаних робіт/послуг. Сторони дійшли згоди, що термін позовної давності щодо застосування та нарахування пені, зазначеної в цьому пункті Договору становить три роки.

Таким чином, у зв`язку із простроченням сплати рахунків у строки встановлені Договором, позивачем були здійснені відповідачу нарахування пені та штрафу на загальну суму 90330,62 грн., де: 27695,83 грн. пеня, 62634,79 грн. штраф (15%).

20.06.2024 позивач направив на адресу відповідача претензію, у якій позивач зазначив про наявність неоплачених штрафних санкцій у сумі 90330,62 грн., яку відповідач отримав 22.06.2024.

Позивач зазначає, що дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та штрафні санкції у сумі 90 330,62 грн. відповідачем не були сплачені.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано суду доказів належного виконання умов Договору. Також, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу 27695,83 грн. пені та 62634,79 грн. штрафу

Щодо посилання відповідача на об`єктивні та непереборні обставини, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 4 статті 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності.

Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (схожий висновок викладено в пункті 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).

Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

При цьому, суд зазначає, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжено.

Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

13 травня 2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань, а обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на неможливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та військовими діями.

Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події форс-мажору: подія (форс-мажорна обставина); непередбачуваність обставин; причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; неможливість виконання і альтернативного виконання.

Саме таких висновків дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Суд зазначає, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21.

В той же час, відповідачем не надано відповідних документів Торгово-промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання зобов`язань за Договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивачем не було отримано жодного повідомлення (листа, заяви), а також відповідного сертифіката Торгово-промислової палати від відповідача, який би засвідчував неможливість виконання зобов`язань за умовами Договору.

З огляду на вищевикладене, посилання відповідача на об`єктивні та непереборні обставини відхиляються судом.

Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення суми нарахованих штрафних санкцій на 90% до розміру 9033,07 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, інших обставин, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Звертаючись з вимогою про стягнення штрафних санкцій позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У даній справі відповідачем не було доведено, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, а також те, що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання.

При цьому, суд приймає до уваги, що юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, укладає господарські договори та відповідає за наслідки їх невиконання. Позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. Тому, довготривале невиконання відповідачем зобов`язань за Договором також несе негативний вплив на діяльність підприємства позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 90%.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 3028,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод Фрунзе" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 57-А, код ЄДРПОУ 00236010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер Тім" (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, офіс 418, код ЄДРПОУ 38296824) 27695,83 грн. пені; 62634,79 грн. штрафу та 3028,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Клевер Тім" (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, офіс 418, код ЄДРПОУ 38296824).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Завод Фрунзе" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 57-А, код ЄДРПОУ 00236010).

Повне рішення складено "02" грудня 2024 р.

СуддяА.М. Буракова