Постанова

від 17.02.2025 по справі 922/3544/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/3544/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Терещенко О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод Фрунзе" (вх.№2959Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 (суддя А.М.Буракова, повне рішення складено 05.12.2024) у справі №922/3544/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер Тім", м. Одеса;

до Приватного акціонерного товариства "Завод Фрунзе", м. Харків,

про стягнення 90330,62 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клевер Тім" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Завод Фрунзе" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 90330,62 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 у справі №922/3544/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Завод Фрунзе" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер Тім" 27695,83 грн. пені; 62634,79 грн. штрафу та 3028,00 грн. судового збору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку щодо недоведеності відповідачем належного виконання умов договору, а також ненадання доказів сплати позивачу 27695,83 грн пені та 62634,79 грн штрафу. Крім того, суд не вбачав підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 90%.

Приватне акціонерне товариство "Завод Фрунзе" не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 у справі №922/3544/24 та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. У випадку встановлення судом апеляційної інстанції підстав застосування до ПАТ "Завод Фрунзе" штрафних санкцій просив зменшити суму нарахованого штрафу на 90% пропорційно до суми нарахованої пені та штрафу.

В обґрунтування своєї правової позиції Приватне акціонерне товариство «Завод Фрунзе» посилається на таке:

- вказує, що у повному обсязі здійснило оплату виставлених позивачем рахунків на оплату послуг, а саме: №РФ- №18744 від 22.11.2023 на суму 133 007,17 грн, №РФ-19029 від 13.12.2023 на суму 143 136,16 грн, №РФ-19441 від 30.01.2024 на суму 45 569,90 грн, №РФ-20040 від 01.03.2024 на суму 40 501,85 грн, №РФ-20014 від 07.03.2024 на суму 188 357,36 грн;

- зазначає, що об`єктивні та непереборні обставини, які призвели до затримки оплати за договором, обумовлені важкою військовою ситуацією в м. Харкові, де розташовано ПАТ «Завод Фрунзе», зокрема, постійними авіаобстрілами, відключенням світла, тощо, що об`єктивно впливає на господарську діяльність та фінансову спроможність підприємства;

- внаслідок обстрілу було пошкоджено будівлю на території ПАТ «Завод Фрунзе», а саме: мали місце руйнування стін та перекриттів будівлі;

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2024 у справі №922/3544/24 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Завод Фрунзе" на рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 у справі №922/3544/24. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3544/24. Позивачу встановлений строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

27.12.2024 через систему «Електронний суд» до Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер Тім", надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги відповідача, просив відмовити у їх задоволенні, оскаржуване судове рішення залишити без змін, з огляду на таке:

- наголошує, що наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України шляхом видачі сертифіката. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21;

- сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події форс-мажору: подія (форс-мажорна обставина); непередбачуваність обставин; причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; неможливість виконання і альтернативного виконання;

- прострочення оплати за договором було істотне і довготривале невиконання відповідачем зобов`язань за договором несе негативний вплив на діяльність підприємства позивача;

- крім того, відповідач не довів, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, а також те, що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що сторони належним чином повідомленні про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2023 між Приватним акціонерним товариством "Завод Фрунзе" (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клевер Тім" (Експедитор) укладений договір транспортного експедування №1909/23/01.

Відповідно до п.1.1. договору, Експедитор бере на себе зобов`язання за винагороду, за дорученням і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування і організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів Клієнта морським і наземним транспортом, а також, надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів Клієнта та узгоджені в Заявках.

У п.3.1. договору сторони узгодили, що винагорода за послуги Експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені Експедитором в інтересах Клієнта і пов`язані з виконанням цього договору, оплачуються Клієнтом на підставі виставленого Експедитором рахунку на умовах, передбачених розділом 3 цього договору. Умови цього пункту не вимагають додаткового підтвердження сум винагороди та узгоджених витрат Експедитора документами перевізників чи інших третіх осіб. Для цілей цього пункту, витрати вважаються узгодженими Сторонами, якщо вони обумовлені в заявці на конкретне перевезення або шляхом листування (у тому числі по електронній пошті, месенджерах, скайпі) між Сторонами або шляхом письмового повідомлення Експедитором на електронну пошту Клієнта про такі витрати, у разі відсутності від Клієнта заперечень щодо таких витрат по закінченню 2-х робочих днів з моменту відправки Експедитором відповідного повідомлення.

Згідно п.3.2. договору, у разі виникнення у Експедитора додаткових витрат, оплати штрафів і проведення інших платежів в інтересах Клієнта, пов`язаних з виконанням цього договору та/або обумовлено додатковими угодами, листуванням Сторін, а також, виникнення яких Експедитор не міг передбачити та на виникнення яких не міг вплинути (при відсутності провини Експедитора), Експедитор виставляє Клієнту додатковий рахунок, який підлягає оплаті Клієнтом на умовах, передбачених розділом 3 цього договору.

Відповідно до п.3.4. договору, рахунки на послуги й витрати з транспортно-експедиційного обслуговування і організації перевезень імпортних і транзитних вантажів оплачуються Клієнтом шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, вказаний Експедитором в цьому договорі та/або в рахунку, протягом 3-х банківських днів з моменту їх виставлення, за курсом НБУ, встановленим на день виставлення рахунку.

Пунктом 3.10. договору передбачено, що після виконання робіт (надання послуг) оформляється Акт виконаних робіт (наданих послуг), який, у разі відсутності письмових обґрунтованих заперечень з боку Клієнта, має бути підписаний останнім протягом 3-х робочих днів з моменту його отримання. В разі не підписання Акту і відсутності письмових заперечень Клієнта протягом зазначеного проміжку часу, роботи/послуги вважаються прийнятими і підлягають оплаті в повному обсязі.

У п. 4.3.6. договору зазначено, що у разі необґрунтованої відмови у прийнятті виконаних робіт/послуг, підписання акту виконаних робіт/послуг та/або оплати і несвоєчасній оплаті рахунків за цим договором, Клієнт виплачує Експедитору пеню, за кожен день прострочення прийняття робіт/послуг, підписання відповідного акта виконаних робіт/послуг та/або оплати виставлених рахунків, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу та/або вартості наданих послуг, виконаних робіт, яка діяла на момент такого прострочення. У разі прострочення оплати платежів та/або необґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт/послуг за цим договором строком більше одного місяця, Клієнт додатково, крім пені, виплачує Експедитору штраф у розмірі 15 (п`ятнадцяти) % від суми заборгованості та/або вартості таких виконаних робіт/послуг. Сторони дійшли згоди, що термін позовної давності щодо застосування та нарахування пені, зазначеної в цьому пункті договору становить три роки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до заявки на міжнародне експедирування вантажів від 19.09.2023 вих.№1909/23/01 Експедитор надав Клієнту послуги щодо транспортного експедирування вантажу (найменування сітка) в контейнерах MRKU5805070, MRKU2448894, MSKU8544053 (судноплавна лінія Maersk) з порту завантаження Ксінганг, Китай - порт розвантаження Гданськ, Польща - місце розвантаження: м. Харків, вул. Молодої гвардії 15/17.

Послуги були надані Експедитором у повному обсязі відповідно до умов договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

На підставі вказаних актів, Експедитором виставлені Клієнту наступні рахунки щодо оплати наданих послуг: № РФ- №18744 від 22.11.2023 року на суму 133007,17 грн., № РФ-19029 від 13.12.2023 року на суму 143136,16 грн., № РФ-19441 від 30.01.2024 року на суму 45569,90 грн., № РФ-20040 від 01.03.2024 року на суму 40501,85 грн., № РФ-20014 від 07.03.2024 року на суму 188357,36 грн.

Проте, в порушення умов п. 3.4. договору, Клієнтом вищезазначені рахунки були сплачені із суттєвим простроченням, а саме:

- рахунок № РФ- №18744 від 22.11.2023 на суму 133007,17 грн - сплачено 18.12.2024 (прострочення 20 днів);

- рахунок № РФ-19029 від 13.12.2023 на суму 143136,16 грн - сплачено 30.04.2024 (прострочення 133 дні);

- рахунок № РФ-19441 від 30.01.2024 на суму 45569,90 грн - сплачено 30.04.2024 (прострочення 87 днів);

- рахунок № РФ-20014 від 07.03.2024 на суму 188357,36 грн - сплачено 30.04.2024 (прострочення 48 днів);

- рахунок № РФ-20040 від 01.03.2024 на суму 40501,85 грн - сплачено 30.04.2024 (прострочення 54 дні).

За таких обставин, відповідач виконав умови укладеного договору не своєчасно, у зв`язку з чим, відповідно до умов договору, позивачем нараховано пеню у розмірі 27695,83 грн та штраф у розмірі 62634,79 грн (всього 90330,62 грн).

Як свідчать матеріали справи, 20.06.2024 позивач надіслав на адресу відповідача претензію та просив сплатити нараховані штрафні санкції у сумі 90330,62 грн, яку відповідач отримав 22.06.2024.

Проте, відповіді на претензію відповідач не надав, штрафні санкції не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог з огляду на таке.

У відповідності до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору та матеріали справи, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про належне виконання позивачем зобов`язань за договором щодо надання експедиторських послуг відповідно до заявки на міжнародне експедирування вантажів від 19.09.2023 вих.№1909/23/01підтверджено наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт(надання послуг): №18744 від 31.01.2024, №19029 від 30.04.2024, №19441 від 31.01.2024, №20040 від 30.04.2024, № 20014 від 30.04.2024.

На підставі вказаних актів, Експедитором виставлені Клієнту наступні рахунки щодо оплати наданих послуг: № РФ- №18744 від 22.11.2023 на суму 133007,17 грн, № РФ-19029 від 13.12.2023 на суму 143136,16 грн, № РФ-19441 від 30.01.2024 на суму 45569,90 грн., № РФ-20040 від 01.03.2024 на суму 40501,85 грн, № РФ-20014 від 07.03.2024 на суму 188357,36 грн.

Надання експедиторських послуг у повному обсязі та належним чином згідно умов договору підтверджується відсутністю заперечень відповідача на акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Колегія суддів зазначає, що у відзиві на позов та у апеляційній скарзі відповідач не заперечує факту несвоєчасного розрахунку за надані послуги за договором транспортного експедування № 1909/23/01.

Пеня та штраф за порушення строку виконання зобов`язання встановлені пунктом 4.3.6. 7.2. договору.

Перевіривши заявлені до стягнення 27695,83 грн пені та 62634,79 грн штрафу, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідні нарахування здійснено арифметично вірно.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо своєчасної оплати рахунків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов`язання відповідача сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу яка діяла на момент такого прострочення 27695,83 грн та штраф у розмірі 15 (п`ятнадцяти) % від суми заборгованості у сумі 62634,79 грн.

Щодо клопотання апелянта про зменшення розміру штрафу на 90%, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

У відповідності до положень ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Аналогічний висновок міститься у п. 23 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21.

Відповідач у апеляційній скарзі наголошує про компенсаторний характер штрафних санкцій, а підставою застосування положень ст. 233 ГК України наводить виключно обставину повної сплати рахунків, тобто посилається на виконання зобов`язання.

Проте, позивач вказує на те, що прострочення оплати рахунків було істотним, а саме: рахунок № РФ- №18744 від 22.11.2023 на суму 133007,17 грн сплачено тільки 18.12.2024 - прострочення 20 днів, рахунок № РФ-19029 від 13.12.2023 на суму 143136,16 сплачено 30.04.2024 - прострочення 133 дні, рахунок № РФ-19441 від 30.01.2024 на суму 45569,90 грн сплачено 30.04.2024- прострочення 87 днів, рахунок № РФ-20014 від 07.03.2024 на суму 188357,36 грн сплачено 30.04.2024 - прострочення 48 днів, рахунок № РФ-20040 від 01.03.2024 на суму 40501,85 грн сплачено 30.04.2024 - прострочення 54 дні).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, укладає господарські договори та відповідає за наслідки їх невиконання. Позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики.

А отже, довготривале невиконання відповідачем зобов`язань за договором несе негативний вплив на діяльність підприємства позивача.

Інших підстав для застосування ст.233 ГК, зокрема відомостей про майновий стан відповідача, в апеляційній скарзі не наведено. Крім того, відповідач не довів, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, а також те, що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання.

Щодо тверджень відповідача про наявність форс-мажорних обставин, які призвели до затримки оплати за договором, які обумовлені важкою військовою ситуацією в м. Харкові, де розташовано ПАТ «Завод Фрунзе», зокрема, постійними авіаобстрілами, відключенням світла тощо, що об`єктивно впливають на господарську діяльність та фінансову спроможність підприємства, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 4 статті 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності.

Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (схожий висновок викладено в пункті 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).

Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

Колегія суддів зауважує, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

13 травня 2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Відповідно до ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань, а обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на неможливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та військовими діями.

Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події форс-мажору: подія (форс-мажорна обставина); непередбачуваність обставин; причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; неможливість виконання і альтернативного виконання.

Вказаних висновків дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі №927/25/21.

Крім того, необхідно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору (правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

В той же час, відповідачем не надано відповідних документів Торгово-промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання зобов`язань за договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, на адресу позивача не направлялось жодного повідомлення (листа, заяви), а також не отримано відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, який би засвідчував неможливість виконання зобов`язань за умовами договору.

З огляду на вищевикладене, посилання відповідача на об`єктивні та непереборні обставини відхиляються судом.

Враховуючи, що належних доказів на підтвердження того, що порушення умов договору сталося не з вини або внаслідок обставин непереборної сили відповідача матеріали справи не містять, так як і відсутні докази вчинення відповідачем усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, зважаючи на пропорційність розміру заявленого до стягнення штрафу обсягу загальної вартості наданих послуг, необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін правовідносин, у тому числі позивача, який впродовж тривалого часу очікував сплату наданих послуг, а також відсутність доведених відповідачем в установленому порядку підстав для зменшення розміру неустойки, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам. Відтак доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 у справі №922/3544/24 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод Фрунзе" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 у справі №922/3544/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко