Ухвала

від 03.12.2024 по справі 910/3822/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3822/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Дорінвесткапітал"

на рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024

у справі № 910/3822/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дорінвесткапітал"

до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" акціонерного товариства "Українська залізниця"

про визнання укладеною додаткової угоди до договору,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорінвесткапітал" (далі - ТОВ "Дорінвесткапітал") 27.11.2024 через підсистему "Електронний суд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 910/3822/24 (повний текст постанови складено 06.11.2024). Також 27.11.2024 від скаржника до суду касаційної інстанції надійшла заява, у якій викладено касаційну скаргу, яка є ідентичною касаційній скарзі ТОВ "Дорінвесткапітал", а відтак розглядається судом, як одна.

Перевіривши матеріали цієї скарги, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись і який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.

Оскаржуючи у касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Частиною першою статті 300 ГПК України унормовано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, визначає підстави касаційного оскарження судових рішень із посиланням на пункти 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, однак жодним чином не обґрунтовує таке посилання.

Втім одночасно, визначивши підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник: не наводить жодної постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні; не вказує та не обґрунтовує необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; також не зазначає норми матеріального або процесуального права, які було неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а також не обґрунтовує у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися і у який спосіб необхідно сформувати практику застосування цієї норми.

Водночас Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не виклав у тексті касаційної скарги. При цьому, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі обґрунтування визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Разом з цим відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" - судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено в 1 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 установлено у розмірі 3 028,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абзац 2 частина третя статті 6 Закону України "Про судовий збір").

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі № 910/3822/24 клопотання ТОВ "Дорінвесткапітал" про об`єднання справ № 910/3822/24, № 910/3925/24, № 910/5005/24 та № 910/5300/24 в одне провадження задоволено, справи об`єднано в одне провадження, об`єднаній справі присвоєно № 910/3822/24, постановлено об`єднану справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Від ТОВ "Дорінвесткапітал" 14.05.2024 надійшла заява про зміну предмета позову, у якій просило суд визнати укладеними між позивачем та відповідачем з 14.01.2024 додаткові угоди до договорів поставки від 09.10.2023 № ЦЗВ-05-04023-01, від 09.10.2023 № ЦЗВ-05-04123-01, від 09.10.2023 № ЦЗВ-05-04223-01 та від 09.10.2023 № ЦЗВ-05-03923-01.

Заяву про зміну предмета позову прийнято до розгляду (протокольна ухвала господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі № 910/3822/24).

Позов у цій справі подано у 2024 році, вимогами якого (з урахуванням змін предмета позову) є визнання укладеними додаткових угод до договорів поставки: 1) від 09.10.2023 № ЦЗВ-05-04023-01;

2) від 09.10.2023 № ЦЗВ-05-04123-01;

3) від 09.10.2023 № ЦЗВ-05-04223-01;

4) від 09.10.2023 № ЦЗВ-05-03923-01.

Предметом позову у цій справі є чотири вимоги немайнового характеру.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.08.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 910/3822/24, у задоволенні позовних вимог про визнання укладеними між позивачем та відповідачем з 14.01.2024 додаткових угод до договорів поставки від 09.10.2023 № ЦЗВ-05-04023-01, від 09.10.2023 № ЦЗВ-05-04123-01, від 09.10.2023 № ЦЗВ-05-04223-01 та від 09.10.2023 № ЦЗВ-05-03923-01 відмовлено повністю.

У касаційній скарзі скаржник, зокрема, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 910/3822/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог; ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, а саме: визнати укладеними додаткові угоди до договорів поставки.

З огляду на те, що касаційну скаргу подано через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи "Електронний суд" судовий збір підлягає сплаті з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8.

Отже, ураховуючи положення Закону України "Про судовий збір", за подання касаційної скарги, з огляду на 4 вимоги немайнового характеру спору, судовий збір має бути сплачений в сумі 19 379,20 грн (3 028,00 х 4 х 200 % х 0,8).

До касаційної скарги, як доказ сплати судового збору, додано квитанцію від 27.11.2024 про сплату судового збору у сумі 4 844,80 грн, тобто у меншому розмірі, ніж установлено законодавством. Таким чином недоплачена сума судового збору складає 14 534,40 грн.

З огляду на наведене, Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення з урахуванням абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, а також до скарги не додано належних доказів, що підтверджують сплату судового збору у цій справі у встановленому розмірі.

Приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином касаційну скаргу ТОВ "Дорінвесткапітал" необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку для усунення недоліків шляхом подання до Суду: уточненої касаційної скарги з належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 - 3 частини другої статті 287 ГПК України та документа, що підтверджує сплату судового збору у сумі 14 534,40 грн на відповідні реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- код класифікації доходів бюджету: 22030102; "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд зауважує, що на офіційному веб-сайті Верховного Суду в розділі "судовий збір" зазначено приклад заповнення графи "Призначення платежу" в платіжному документі.

Суд вважає за необхідне звернути увагу ТОВ "Дорінвесткапітал" на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до положень статей 174, 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дорінвесткапітал" на рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 910/3822/24 залишити без руху.

2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "Дорінвесткапітал" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Документи про усунення недоліків направляти поштою на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд".

4. Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю "Дорінвесткапітал", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Колос