Постанова

від 30.01.2025 по справі 910/3822/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/3822/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорінвесткапітал» - Степанов Є.В., адвокат (ордер від 29.01.2025),

відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» - Головко В.П., адвокат (дов. від 13.01.2025),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорінвесткапітал»

на рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2024 (суддя Бондарчук В.В.),

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 (головуючий суддя: Агрикова О.В., судді: Козир Т.П., Мальченко А.О.)

у справі № 910/3822/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорінвесткапітал» (далі - ТОВ «Дорінвесткапітал», позивач, скаржник 2)

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» (далі - Залізниця, відповідач, скаржник 1)

про визнання укладеною додаткової угоди до договору.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Дорінвесткапітал» звернулося до суду з позовом до Залізниці про визнання укладеною додаткової угоди до договору поставки від 09.10.2023 № ЦЗВ-05-04023-01 (далі - договір від 09.10.2023) з 28.03.2024.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2024 клопотання ТОВ «Дорінвесткапітал» про об'єднання справ № 910/3822/24, № 910/3925/24, № 910/5005/24 та № 910/5300/24 в одне провадження задоволено, об'єднано зазначені справи в одне провадження з присвоєнням номеру справи № 910/3822/24.

Позов мотивовано невиконанням позивачем умов договорів поставки від 09.10.2023 внаслідок незалежних від нього обставин, що підтверджується Висновком (довідкою) про істотну зміну обставин, наданим Торгово-промисловою палатою України від 29.12.2023 №3719/1.5-7.1 (далі - Висновок ТПП України від 29.12.2023). При цьому, після виникнення цих обставин позивач звертався до відповідача з пропозицією продовжити строк дії договорів, проте Залізниця залишили таку пропозицію без розгляду.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва 27.05.2024 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову, в якій ТОВ «Дорінвесткапітал» просило суд визнати укладеними між позивачем та відповідачем додаткові угоди до договорів поставки з 14.01.2024.

Короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Судові акти мотивовані, зокрема тим, що: 1) вина позивача у невиконанні зобов'язання з поставки товару у передбачений договорами від 09.10.2023 строк (до 31.12.2023) у даному випадку відсутня, оскільки таке виконання не залежало від дій ТОВ «Дорінвесткапітал» тому що договорами та специфікаціями до них чітко визначено виробника товару, а саме: Компанію Pangang Group Panzhihua Steel Vanadium Co. LTD (далі - китайська Компанія); 2) суди встановили, що строк дії договорів станом на день звернення позивача з позовом до суду закінчився, що унеможливлює внесення до них змін про продовження їх дії.

Крім того, постановою апеляційного господарського суду також відмовлено: у задоволенні апеляційної скарги Залізниці про виключення з мотивувальної частини рішення абзаців 16 та 54, а також зміну абзаців 53 та 62; у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Дорінвесткапітал» про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024.

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та, відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги як позивача так і відповідача виходив, зокрема з такого.

Північний апеляційний господарський суд погодився з доводами позивача щодо впливу значного проміжку часу (в понад півроку) на можливість настання істотної зміни обставин. Водночас щодо доводів апеляційної скарги позивача в частині оформлення рознарядок вказав, що ці обставини не стосуються предмета спору, оскільки належність/не належність рознарядок має досліджуватися під час встановлення/не встановлення факту прострочення поставки товару позивачем. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що сторони у договорі визначили конкретного виробника товару, який надав інформацію про неможливість його виготовлення, а позивач, у свою чергу, позбавлений можливості в односторонньому порядку замінити виробника товару, який погоджений умовами договору. Апеляційний суд встановив, що позивач отримав Висновки ТПП України від 29.12.2023 про істотну зміну обставин, якими підтверджено настання істотної зміни обставин, пов`язаної із поломкою виробничої лінії на заводі виробника, яка призвела до зриву строків виготовлення та поставки товарів. Зважаючи на вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність вини позивача у невиконанні зобов'язання з поставки товару у передбачений договорами від 09.10.2023 строк (до 31.12.2023), оскільки таке виконання не залежало від дій ТОВ «Дорінвесткапітал». З огляду на викладене, колегія суддів відхилила доводи апеляційної скарги відповідача, згідно з якими питання виникнення аварійної ситуації на виробництві заводу-виробника - китайської Компанії та повідомлення про зазначене як позивача, так і відповідача листом від 25.10.2023, не спростовує факту відсутності готового до відправки ТОВ «Дорінвесткапітал» всупереч умовам договорів товару, оскільки сторони у договорі визначили конкретного виробника товару, який надав інформацію про неможливість виготовлення даного товару, а позивач, у свою чергу, позбавлений можливості в односторонньому порядку замінити виробника товару, який погоджений умовами договору.

При цьому, мотивуючи безпосередньо правильність рішення суду першої інстанції про відмову в позові, суд апеляційної інстанції, з посиланням на статтю 653 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та відповідну практику Верховного Суду у справах № 910/288/20 № 914/3461/21) вказав на можливість внесення змін лише до чинного договору (такого, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення).

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Залізниця у касаційній скарзі з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову апеляційного господарського суду у частині відмови в задоволенні апеляційної скарги відповідача та ухвалити в цій частині нове рішення, яким апеляційну скаргу Залізниці задовольнити. Залізниця стверджує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, встановивши обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Залізниця просить мотивувальну частину рішення у цій справі змінити, а саме: виключити абзаци 16, 54; змінити абзац 53, виключивши слова «оскільки у виробника товару виникла аварійна ситуація на виробництві, про що Компанія Pangang Group Panzhihua Steel Vanadium Co. LTD повідомила позивача та відповідача листом від 25.10.2023, що не заперечувалося представниками сторін у судовому засіданні»; змінити абзац 62, замінивши слова «для підтвердження настання обставин непереборної сили» на слова «для підтвердження настання істотної зміни обставин».

У касаційній скарзі ТОВ «Дорінвесткапітал», з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення місцевого суду та постанову апеляційного господарського суду у частині відмови в задоволенні позову; ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову ТОВ «Дорінвесткапітал».

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Залізниця в обґрунтування підстав касаційної скарги посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19 та від 17.12.2020 у справі № 913/785/17.

ТОВ «Дорінвесткапітал» в обґрунтування підстав своєї касаційної скарги посилається на:

- пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21 та від 30.01.2024 у справі № 907/811/21;

- пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про необхідність відступлення від висновку щодо застосування частини першої статті 631 ЦК України, відповідно до якої строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки за договором, а також статті 652 ЦК України, що визначає порядок зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 910/288/20, від 09.03.2023 у справі № 914/3461/21, оскільки правовідносини у зазначених справах, на відміну від цієї справи, виникли і тривали не в умовах воєнного стану;

- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: статей 628, 631, 638 652 ЦК України, статей 179, 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Доводи інших учасників справи

Від Залізниці надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ «Дорінвесткапітал», в якому відповідач просить Суд залишити оскаржувані судові акти в частинах, що не оскаржуються відповідачем без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

ТОВ «Дорінвесткапітал» не скористалося своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу Залізниці.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими судами обставинами:

- за результатами проведення закупівлі за №UA-2023-03-20-011413-а 09.10.2023 між Залізницею (далі - покупець) та ТОВ «Дорінвесткапітал» (далі - постачальник) укладено договори поставки № ЦЗВ-05-04023-01, № ЦЗВ-05-03923-01, № ЦЗВ-05-04223-01 та № ЦЗВ-05-04123-01, за умовами яких постачальник зобов'язався поставити у власність покупцю товар, відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною договорів, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах договорів (пункт 1 договорів);

- кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації до цих договорів (пункт 1.3 договорів).

- постачальник здійснює поставку товару на умовах FCA станція відправлення в межах України з подальшим прямуванням товару на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, яка зазначається у рознарядці покупця, відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2020. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та правил ІНКОТЕРМС-2020, умови цього договору матимуть перевагу (пункт 4.1 договорів);

- поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки згідно з рознарядкою покупця (пункт 4.2 договорів);

- датою поставки товару вважається дата відправлення цього товару, що підтверджується штампом станції відправлення, яка знаходиться в межах України, на накладній (залізничній) на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, яка вказана в рознарядці покупця (пункт 4.6. договорів);

- сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цими договорами, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладення цих договорів та виникли поза волею сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договорів, обов'язків згідно зі законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, антитерористичними операціями, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, воєнний стан, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсія, піратство, безлад, вторгнення, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки непередбачені законодавством України. Сторони можуть додатково домовитися про обставини, що визнаються ними як обставини непереборної сили, шляхом підписання додаткової угоди до договору, яка має бути виконана у письмовій формі та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками (пункт 10.1 договорів);

- сторона, що не може виконати зобов'язання за цими договорами внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцять) робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (пункт 10.2 договорів);

- якщо будь-які обставини непереборної сили, що підтверджені у порядку, встановленому цими договорами, прямо спричинять несвоєчасність виконання договорів, то умови договорів можуть бути подовжені на строк, рівний тривалості цих обставин, про що сторони укладають додаткову угоду (пункт 10.3 договорів);

- якщо сторона без поважних причин не повідомила іншу сторону у строки, визначені пунктом 10.2 договорів, про виникнення (наявність) обставин непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документ, така сторона у подальшому не має права вимагати подовження умов цих договорів та звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цими договорами (п. 10.5 договорів);

- ці договори набирають чинності після надання Наглядовою радою АТ «Укрзалізниця» згоди на їх укладення. Договір діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженими Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.12.2023. Закінчення строку дії договорів не звільняє сторони від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цими договорами зобов'язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов'язань на товар, в межах строків, визначених умовами цих договорів (пункт 16.1 договорів);

- між сторонами підписані також специфікації до цих договорів, зокрема виробник та країною виробництва яких зазначено: Pangang Group Panzhihua Steel Vanadium Co. LTD, Сан`ян, Східний округ, місто Панжихуа, провінція Сичуань, Китай (китайську Компанію);

- 25.10.2023 китайська Компанія повідомила позивача та відповідача, що з технічних причин на виробництві виникли непередбачувані обставини, зокрема, на виробничій лінії заводу сталася аварія, що призвело до необхідності проведення комплексного капітального ремонту, а також протягом грудня місяця 2023 року лінія залізничного виробництва має проходити щорічне технічне обслуговування. Внаслідок цих обставин затримується виробництво зазначеного у договорах товару, а завершення виробництва всього обсягу замовленої продукції буде можливим орієнтовно до 15.02.2024;

- Залізниця 30.10.2023 надала ТОВ «Дорінвесткапітал» рознарядки по кожному з договорів на поставку товару, в яких зазначила тип товару, його кількість та вартість, однак інформацію про кінцевих вантажоодержувачів у рознарядках не вказала, а зазначила, що останню (інформацію) буде надано додатково;

- всупереч змісту пунктів 4.2, 4.6 договорів відповідач не надав позивачу інформацію про місце поставки та кінцевих вантажоодержувачів;

- 16.11.2023 позивач листом № 16/11-65 повідомив відповідача про неможливість вчасного виконання зобов'язань за договорами, зважаючи на повідомлення виробником про аварійну ситуацію на виробництві та просив розглянути можливість продовжити термін дії договорів на 2024 рік і збільшити строк поставки по рознарядкам;

- 27.11.2023 відповідач листом за № ЦЗВ-20/4641 повідомив позивача про готовність розглянути питання продовження терміну дії договорів на 2024 рік та збільшення строків поставки по рознарядкам за умови надання документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили підстави для такого продовження у відповідності до вимог підпункту 4 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» від 12.10.2022 № 1178 (далі - постанова КМУ № 1178);

- 12.12.2023 позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 12/12-68, про можливість продовження терміну дії договорів на 2024 рік та збільшення строку поставки по рознарядкам;

- 18.12.2023 відповідач листом № ЦЗВ-20/4991 повідомив позивача, що з метою можливого продовження строку дії договору та строку виконання зобов'язань за укладеними правочинами, позивач має звернутися до Філії ТПП України з повідомленням про виникнення обставин непереборної сили та надання належних доказів наявності таких обставин у строки, визначені пунктом 10.2 договорів;

- 29.12.2023 ТПП України надала ТОВ «Дорінвесткапітал» Висновки (довідки) ТПП України про істотну зміну обставин (hardship), якими підтверджено за договорами поставки від 09.10.2023 настання істотної зміни обставин, пов'язаної із поломкою виробничої лінії на заводі виробника китайської Компанії, яка призвела до зриву строків виготовлення та поставки товару, про що повідомив виробник листом від 25.10.2023. Зазначене унеможливлює виконання зобов'язань з поставки товару за договорами від 09.10.2023, укладеними ТОВ «Дорінвесткапітал» та Залізницею, у визначені в цих договорах строки. У зв'язку з настанням істотної зміни обставин згідно зі статтею 652 ЦК України постачальник, має право звернутися до замовника щодо перегляду та внесення змін до умов договорів поставки від 09.10.2023 з продовженням строку поставки товару до червня 2024 року;

- 29.12.2023 позивач звернувся до відповідача з листами (№ 29/12-81, № 29/12-82, № 29/12-83 та № 29/12-84), з проханням переглянути та внести зміни до умов договорів поставки від 09.10.2023 з продовженням строку поставки товару за цими договорами до червня 2024 року, враховуючи обставини, викладені у Висновку ТПП України від 29.12.2023, долучивши вказаний Висновок до зазначених листів. Вказані листи отримано Залізницею 03.01.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0302212658894;

- також 02.01.2024 на електронну адресу Залізниці надійшли листи позивача за № 29/12-81, № 29/12-82, № 29/12-83 та № 29/12-84 щодо внесення змін до договорів у частині продовження строків поставки;

- 15.01.2024 Залізниця листом № ЦЗВ-20/156 повідомила ТОВ «Дорінвесткапітал», що листи позивачем направлені на узгоджену договорами електронну адресу позивача лише 04.01.2024, з урахуванням пункту 16.1 договорів - після закінчення їх (договорів) дії, що унеможливлює внесення змін до цих договорів.

Відмова Залізниці підписати додаткові угоди до договорів поставки від 09.10.2023 щодо зміни їх умов в частині строку поставки товару, а саме, його (строку) продовження до червня 2024 року, стала підставою для звернення ТОВ «Дорінвесткапітал» із цим позовом до суду.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності правових підстав для внесення змін до договорів від 09.10.2023, шляхом визнання укладеними запропонованих позивачем додаткових угод до договорів та продовженням строку поставки товару до червня 2024 року.

Стосовно доводів касаційної скарги Залізниці, Верховний Суд зазначає таке.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Залізниці відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилається на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових актах застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин. Так, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Цими елементами є їх суб`єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема, пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 5 частини першої статті 296 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) - є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо. Обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Верховний Суд у постановах від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц, зазначив, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів Отже, правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду, який обов`язковий для суду та інших суб'єктів.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Верховний Суд вважає безпідставними доводи Залізниці про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у перелічених скаржником постановах Верховного Суду, з огляду на таке.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 (в контексті доводів скаржника про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру і є такими для конкретного випадку, а зацікавленій стороні необхідно довести факт їх виникнення), висновки Суду викладені у справах щодо стягнення заборгованості (штрафних санкцій) за невиконання господарських зобов'язань (у частині здійснення поставки/виконання робіт або в частині неповної оплати за договором), з підстав доведеності/недоведеності стороною форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), на відміну від справи № 910/3822/24, в якій висновки суду стосуються правовідносин у спорі про визнання укладеною додаткової угоди до договору про державні закупівлі щодо продовження строку його дії та строку виконання зобов'язань через невиконання постачальником умов договорів поставки у зв'язку з істотною зміною обставин, що підтверджується Висновком (довідкою) ТПП України від 29.12.2023.

Верховний Суд зазначає, що з урахуванням предмета та підстав позову у справі, яка переглядається, питання щодо наявності/відсутності саме форс-мажору, виходячи зі змісту оскаржуваного рішення, не було предметом спору та розгляду судами у цій справі. Суд першої інстанції розглядав спір та робив висновки в межах предмета і підстав поданого позову, якою сам позивач визначив статтю 652 ЦК України (зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин), а суд апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги переглядав справу стосовно фактів, на які учасники справи посилалися в апеляційних скаргах (водночас відповідно до заявлених позивачем вимог).

При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що форс-мажор (стаття 617 ЦК України) та істотна зміна обставин (стаття 652 ЦК України) є різними правовими ситуаціями; стаття 652 ЦК України може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду, визначених приписами зазначеної статті ЦК України.

Таким чином, предметом дослідження та оцінки судами в цій справі (з урахуванням предмета і підстав заявленого позову, принципу диспозитивності господарського судочинства, а також меж апеляційного перегляду) є наявність чи відсутність правових підстав для внесення змін до договорів від 09.10.2023 шляхом визнання укладеними запропонованих позивачем додаткових угод та продовження строку поставки товару, у зв'язку з істотною зміною обставин.

Крім того, рішення судів попередніх інстанцій про відмову в позові мотивоване саме закінченням строку дії договорів на час звернення до суду з позовом та можливістю внесення змін лише до чинного договору.

Відповідно колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, оскільки правовідносини у наведених справах та у справі № 910/3822/24 не є подібними.

Отже, наведена відповідачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, а тому Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Залізниці у цій справі із зазначеної підстави відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Суд також зазначає, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими право пов'язує виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належно відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо. Відповідно до частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

Стосовно доводів касаційної скарги ТОВ «Дорінвесткапітал», то Верховний Суд зазначає таке.

Так, в обґрунтування першої підстави касаційної скарги позивач вказує на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає про застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21 та від 30.01.2024 у справі № 907/811/21.

У зазначених справах (в контексті доводів позивача про можливість внесення змін до договору про закупівлю щодо продовження строку виконання зобов'язань у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин (обставин зміни істотних умов), що спричинили таке продовження відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»), Суд виснував про відсутність у чинному законодавстві можливості внесення змін до договору, який виконано сторонами, та строк дії якого закінчився.

Так, у справах № 910/21806/17 та № 910/21100/21 Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про внесення змін до договору про закупівлю, оскільки за встановлених у кожній із зазначених справ обставин позивачі станом на момент звернення із зазначеними позовами виконали умови договорів про закупівлю у повному обсязі. Стосовно ж посилань скаржника на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у справі № 907/811/21, то предметом розгляду зазначеного спору були вимоги про визнання недійсною додаткової угоди до договору про закупівлю товару за бюджетні кошти та стягнення коштів (а не питання укладення додаткової угоди до договору в порядку статті 652 ЦК України). Суд, скасовуючи судові акти попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову зазначив, що під час дії договору сторони могли змінити таку істотну умову як строк виконання зобов'язань (строк поставки товару), шляхом продовження такого строку, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження відповідно на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Водночас у справі № 910/3822/24 суди попередніх інстанцій розглядали спір про визнання укладеними додаткових угод до договорів та встановили обставини звернення позивача до суду з такою вимогою після закінчення строку дії договорів. Вказане, на думку Верховного Суду свідчить про нерелевантність означених постанов у справах № 910/21806/17, у справі № 910/21100/21 та у справі № 907/811/21 до справи, судові рішення в якій є предметом касаційного оскарження, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки докази і встановлені на їх підставі обставин у зазначених справах та у справі, що розглядається, є різними.

Отже, наведена позивачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, а тому Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Дорінвесткапітал» у цій справі із зазначеної підстави відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ «Дорінвесткапітал» посилається також на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про необхідність відступлення від висновку щодо застосування частини першої статті 631 ЦК України, відповідно до якої строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки за договором, а також статті 652 ЦК України, що визначає порядок зміни або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 910/288/20, від 09.03.2023 у справі № 914/3461/21, оскільки правовідносини у зазначених справах, на відміну від цієї справи, виникли і тривали не в умовах воєнного стану.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, згідно з пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: 1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; 2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

У цьому контексті суд враховує, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм.

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію «якість закону»), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

Відповідно, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.

Разом з тим, скаржник 2 у касаційній скарзі у контексті приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 910/288/20, від 09.03.2023 у справі № 914/3461/21 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також не навів вагомих, вмотивованих, обґрунтованих та достатніх аргументів для такого відступлення. Аргументи скаржника 2 у відповідній частині фактично ґрунтуються на власних запереченнях висновків Верховного Суду, викладених у зазначених скаржником 2 постановах; у свою чергу вони не містять фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правових позицій, вміщених в таких постановах. До того ж, доводи позивача зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлення інших обставин, у тому контексті, який, на думку ТОВ «Дорінвесткапітал», свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Водночас як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі істотна зміна обставин не обґрунтовувалася позивачем з посиланням на обставини, які виникли і тривали у зв'язку з дією воєнного стану, а були пов'язані виникненням аварійної ситуації на виробництві заводу-виробника.

Отже, наведена позивачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Що ж стосується доводів касаційної скарги ТОВ «Дорінвесткапітал» із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

Дослідивши доводи у сукупності та логічному взаємозв'язку з наведеною підставою касаційного оскарження, обраною скаржником 2, а також обставинами справи, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд, також, виходить з того, що зі змісту пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Так, позивач вказує на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування статей 628, 631, 638 652 ЦК України, статей 179, 180 ГК України та статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у подібних правовідносинах.

Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм права, які вказані скаржником 2 у касаційній скарзі у подібних правовідносинах, відсутні.

Отже, зважаючи на викладене, необхідно з'ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій вказаних позивачем норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Що ж до наведеного, Верховний Суд зазначає таке.

Ухвалюючи оскаржувані рішення суди виходили з того, що предметом позову у цій справі є вимога позивача про внесення змін до договорів у зв'язку з істотною зміною обставин.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлено Законом України «Про публічні закупівлі», з урахуванням постанови КМУ № 1178.

Пунктом 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

За змістом договорів поставки, їх укладено за результатами проведення закупівлі 09.10.2023 за № UA-2023-03-20-011413-а (за результатами відкритих торгів).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Підставами для внесення змін до договору, передбаченими законом, є: істотне порушення договору його стороною, інші випадки, встановлені договором або законом (частина друга статті 651 ЦК України), істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до частини четвертої статті 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Як визначено приписами статей 651, 654 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Зважаючи на вищезазначене, суд має право встановити у рішенні дату набрання чинності змін до договору, яка може бути іншою, ніж дата набрання чинності рішенням суду.

Разом із цим для реалізації права сторони на зміну умов договору в судовому порядку з іншої дати, ніж дата набрання чинності рішенням суду, має враховуватися момент, з якого зобов'язання можуть змінюватися.

Згідно зі частиною третьою статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За змістом зазначених норм внесення змін можливе лише до чинного договору (такого, що діє на час звернення до суду з позовом та ухвалення відповідного судового рішення). В іншому випадку буде відсутній предмет спору, яким і є у такому разі договір, до якого вносяться зміни (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2021 року у справі № 910/288/20 та від 09.03.2023 року у справі №914/3461/21, який (висновок) врахований судами попередніх інстанцій).

При цьому зміст наведеної норми (пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі») цим висновкам не суперечить.

Як встановлено судом першої інстанції, строк дії договорів поставки від 09.10.2023 визначено до 31.12.2023, тобто строк їх дії станом на день звернення позивача з позовом до суду закінчився.

Водночас скаржник у своїх доводах не бере до уваги, що відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. З урахуванням вказаного та з аналізу змісту статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» Суд дійшов висновку, що продовжити дію договору про публічну закупівлю (за наявності визначених законом випадків) можна лише, коли строк його дії не закінчився у встановленому законодавством порядку. Саме таке праворозуміння відповідатиме принципу правової визначеності.

Верховний Суд зазначає, що переглянувши судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі позивача доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Між тим доводи ТОВ «Дорінвесткапітал» зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин.

Водночас зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду цього господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві Залізниці на касаційну скаргу ТОВ «Дорінвесткапітал» у тій частині, в якій вони не суперечать викладеному у цій постанові.

Суд касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

З огляду на викладене вище визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції Суд вважає, що доводи ТОВ «Дорінвесткапітал» та Залізниці, викладені у касаційних скаргах на судові рішення попередніх інстанцій про неврахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційне провадження за касаційними скаргами ТОВ «Дорінвесткапітал» та Залізниці у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а касаційну скаргу ТОВ «Дорінвесткапітал» з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України - залишити без задоволення.

Судові витрати

Судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги ТОВ «Дорінвесткапітал» у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на позивача, оскільки Суд касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу позивача залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги Залізниці у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на відповідача, оскільки, Суд касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорінвесткапітал» на рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 910/3822/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - закрити.

2. Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» на рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 910/3822/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - закрити.

3. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорінвесткапітал» на рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 910/3822/24 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України - залишити без задоволення.

4. Рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 910/3822/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок