Постанова

від 27.11.2024 по справі 578/595/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 578/595/21

провадження № 61-9380св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Краснопільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (правонаступник - Сумський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції),

особа, яка подала апеляційну скаргу, - військова частина НОМЕР_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 наухвалу Сумського апеляційного суду від 04 червня 2024 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Криворотенка В. І., Філонової Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась суду із заявою про встановлення факту батьківства та внесення відповідних змін до актового запису про народження.

Заяву мотивовано тим, що з 2008 року заявниця проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . У зв`язку з відсутністю власного житла та роботи вони вирішили зареєструвати народження дитини зазначивши її батька зі слів матері з метою отримання допомоги від органів соціального захисту. Після народження дитини вони продовжували проживати однією сім`єю, а 27 вересня 2013 року - зареєстрували шлюб.

30 червня 2016 року ОСОБА_2 уклав контракт на військову службу,

а ІНФОРМАЦІЯ_2 - загинув в зоні проведення антитерористичної операції при виконанні обов`язків військової служби, тому вони не встигли подати заяву про внесення змін до актового запису стосовно відомостей про батька ОСОБА_3 та його реєстрації як сина ОСОБА_2 .

Заявниця зазначає, що встановлення факту батьківства потрібно їй з метою захисту прав та інтересів дитини, яка має право на соціальний захист та відповідні пільги, у зв`язку із втратою годувальника, оскільки батько загинув при виконанні військового обов`язку.

Посилаючись на вказані обставини, заявниця просила встановити факт батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загиблого

ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно сина - ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_4 , та зобов`язати Краснопільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану внести відповідні відомості до актового запису про його народження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області у складі судді Басової В. І. від 28 липня 2021 року заявуОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт батьківства ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця

с. Самотоївка Краснопільського району Сумської області.

Зобов`язано внести зміни до актового запису про народження від 09 червня 2009 року № 07 ОСОБА_4 , складеного виконавчим комітетом Самотоївської сільської ради Краснопільського району Сумської області, зазначивши у відомостях про батька: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, прізвище дитини зазначити за прізвищем батька « ОСОБА_5 », ім`я, по-батькові, дату і місце народження дитини залишити без змін, про що видати нове свідоцтво про народження.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що факт батьківства ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_6 підтверджено належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 , яка не була учасником справи в суді першої інстанції, подала апеляційну скаргу, обґрунтовуючи вирішення судом першої інстанції питання про її права тим, що зі змісту рішення вбачається наявність інших судових проваджень щодо загиблого ОСОБА_2 , про що суду було повідомлено самою заявницею, зокрема про кримінальне провадження стосовно вбивства її чоловіка, в рамках якого нею було заявлено цивільний позов до обвинувачених, які вчинили злочин під час виконання службових обов`язків та відповідальність за завдану шкоду якими відповідно до статті 1174 ЦК України мала понести військова частина НОМЕР_1 . Вказані обставини, на думку військової частини, свідчать про наявність відповідного спору щодо відшкодування шкоди, завданої протиправними діями відповідних службових осіб військової частини НОМЕР_1 , та які достеменно були відомі заявниці на момент звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства, однак безпідставно не були повідомлені суду.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 04 червня 2024 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 28 липня

2021 року,на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у даній справі встановлення факту батьківства жодних прав чи інтересів військової частини НОМЕР_1 не зачіпає, оскільки стосується сімейних правовідносин, а саме встановлення походження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від ОСОБА_2 . Спір з військовою частиною НОМЕР_1 щодо батьківства

ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відсутній.

Стосовно посилання військової частини на подання ОСОБА_1 позову про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зауважив, що звернення ОСОБА_1 з даним позовом не свідчить, що оскаржуваним рішенням про встановлення батьківства зачіпаються права та інтереси військової частини.

Суд зазначив, що сам по собі факт невизнання певного юридичного факту чи правових наслідків цього юридичного факту військовою частиною без з`ясування того, що оскаржене судове рішення впливає на суб`єктивні інтереси та обов`язки такої особи, чи може спричинити виникнення обов`язку здійснення ним яких-небудь дій, не надає йому автоматично статусу заінтересованої особи чи особи, інтереси якої порушено ухваленим рішенням, а отже й права на оскарження такого судового рішення в апеляційному порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

03 липня 2024 року військова частина НОМЕР_1 , шляхом формування документа у підсистемі «Електронний суд», подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції, у якій просила її скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про закриття апеляційного провадження у справі. Судом апеляційної інстанції помилково встановлено, що рішення суду першої інстанції не стосується прав та обов`язків військової частини НОМЕР_1 та не залучено її до участі у справі як заінтересовану особу. Вважає, що метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення батьківства було подальше подання позову про стягнення моральної шкоди на користь дитини, а тому вважає, що в даному випадку має місце спір про право, а тому вказана справа має розглядатися за правилами позовного провадження.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу

У серпні 2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявниця посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність постановленої судом апеляційної інстанції ухвали. Зазначає, що рішення суду першої інстанції про визнання батьківства жодним чином не впливає на права військової частини, а метою звернення до суду із заявою є захист прав та інтересів дитини, яка має право на соціальний захист та відповідні пільги, у зв`язку із втратою годувальника.

Встановлені судами фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , батьками якого у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 зазначено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, щодо актового запису про народження № 00031844647 від 28 липня 2021 року, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Самотоївка Краснопільського району Сумської області, відомості про матір: ОСОБА_8 , відомості про батька зазначені відповідно до частини першої статті 135 СК України: ОСОБА_7 .

27 вересня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб Ковпаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції, актовий запис про шлюб № 1165.

Відповідно до анкети військовослужбовця від 30 червня 2016 року, заповненої власноруч ОСОБА_2 , в графі « Кількість дітей і дата народження » останній вказав сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер під час проходження військової служби в с. Верхньоторецьке Ясинуватого району Донецької області внаслідок злочинних дій військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , про що свідчить вирок Дружківського міського суду Донецької області від 12 червня 2020 року у справі № 229/582/17.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті

6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення ЄСПЛ у справі «Bruаlla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року, п. 33).

Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

За таких обставин, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах

від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року

у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14,

від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

За змістом частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що остання належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами не довела, що оскаржуваним судовим рішенням вирішені питання щодо її прав та інтересів, оскільки питання стосується сімейних правовідносин, а саме встановлення походження дитини Нікіти від ОСОБА_2 . Спір з військовою частиною НОМЕР_1 щодо батьківства ОСОБА_2 відносно дитини Нікіти відсутній.

Оцінюючи доводи касаційної скарги про необхідність розгляду даного факту в порядку позовного провадження у зв`язку з ймовірним спором з військовою частиною щодо відшкодування шкоди, спричиненої загибеллю ОСОБА_2 , Верховний Суд зазначає про таке.

Згідно з частиною першою статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 294 СК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Між ОСОБА_1 і військовою частиною не може бути спору про батьківство померлого ОСОБА_2 відносно дитини, оскільки відповідно до загальних положень СК України сімейні правовідносини виникають на підставі кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування та є такими, що тісно пов`язані з особою і військова частина не може бути учасником сімейних правовідносин.

Рішення суду першої інстанції про визнання батьківства не стосувалось прав та обов`язків військової частини НОМЕР_1 , яка не була та не є учасником правовідносин. Також оскаржуване заявником судове рішення не містить будь-яких суджень щодо прав чи обов`язків військової частини НОМЕР_1 ні у мотивувальній, ні у резолютивній частині.

Посилання у касаційній скарзі на подання ОСОБА_1 позову про відшкодування моральної шкоди в іншій справі не свідчить, що оскаржуваним рішенням про встановлення батьківства зачіпаються права та інтереси військової частини, оскільки сам по собі факт невизнання певного юридичного факту чи правових наслідків цього юридичного факту військовою частиною без з`ясування того, що оскаржене судове рішення впливає на суб`єктивні інтереси та обов`язки такої особи, чи може спричинити виникнення обов`язку здійснення ним яких-небудь дій, не надає військовій частині автоматично статусу заінтересованої особи чи особи, інтереси якої порушено ухваленим рішенням, а отже й права на оскарження такого судового рішення в апеляційному порядку.

Колегія суддів зауважує, що апеляційний суд здійснює апеляційний перегляд рішень судів першої інстанції лише в тих випадках, коли такий перегляд ініціює особа, яка має право на апеляційне оскарження відповідно до вимог частини першої статті 352 ЦПК України. Оскільки встановлено, що військова частина НОМЕР_1 не є особою, яка має право на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційний суд правильно закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою військової частини, права та обов`язки якого не вирішувались оскаржуваним судовим рішенням.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 409, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського апеляційного суду від 04 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара