Постанова

від 28.11.2024 по справі 458/1201/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 458/1201/23

провадження № 61-13155св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області в особі Служби у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Поліщук Світлана Юріївна, на ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 22 травня 2024 року у складі судді Ференц Р. І., постанову Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року та окрему ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року у складі колегії суддів Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області в особі Служби у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, про зміну визначеного раніше місця проживання дитини.

Позов обґрунтовано тим, що 09 серпня 2012 року між сторонами укладено шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 41.

У шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 17 вересня 2021 року у справі № 458/668/21 шлюб розірвано.

Після розірвання шлюбу малолітній син сторін залишився проживати разом з батьком, і наразі проживає з ним.

Постановою від 02 жовтня 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо виконання судового наказу № 458/744/22 від 28 грудня 2022 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 .

Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 28 грудня 2022 року у справі № 458/285/21, що залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року визначено місце проживання малолітнього сина з матір`ю - ОСОБА_2 .

Не погодившись із судовими рішеннями у справі № 458/285/21, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

07 червня 2023 року позивач отримав висновок кандидата про психодіагностичне дослідження щодо малолітнього ОСОБА_3 , відповідно до якого доцільно визначити місце проживання дитини з батьком.

Відповідачка перешкоджає отриманню дитиною початкової освіти. Оскільки син часто хворіє, були задоволені заяви позивача про переведення сина на сімейну (домашню) форму навчання.

Відповідачка надіслала до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр освіти «Оптіма», куди за заявою позивача мав бути зарахований малолітній ОСОБА_3 до 2 класу на навчання в онлайн режимі, заяву щодо заборони зарахування.

Просив змінити раніше визначене місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю шляхом визначення його місця проживання з батьком.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, мотиви їх ухвалення

У травні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України (відсутній предмет спору).

Турківський районний суд Львівської області ухвалою від 22 травня 2024 року клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі задовольнив.

Провадження у справі № 458/1201/23 закрив на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України (відсутній предмет спору).

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Львівський апеляційний суд постановою від 29 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 22 травня 2024 року залишив без змін.

Суди керувалися тим, що на час розгляду цієї справи набрало законної сили рішення Верховного Суду, предметом якого було вирішення питання про визначення місця проживання дитини, яке цим судом вирішене. Встановлено, що малолітній ОСОБА_3 , проживає разом з батьком та доцільно надалі залишити проживати дитину з ОСОБА_1 .

Львівський апеляційний суд окремою ухвалою від 29 серпня 2024 року повідомив про наведене в описовій частині цієї ухвали Боринську селищну раду як орган опіки та піклування для організації постійного контролю за умовами навчання та здобуття освіти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В описовій частині окремої ухвали йдеться про те, що апеляційний суд встановив, що ОСОБА_3 тривалий час не відвідував школу. Його батьки приймають протилежні рішення щодо навчання дитини в школі. Зокрема, за їх заявами змінюються навчальні заклади, змінюється форма навчання дитини (очна та домашня).

Колегія суддів звернула увагу на те, що дитина потребує постійного контролю за її навчанням. Для організації контролю та уваги компетентних органів щодо зазначених обставин, для усунення причин та умов, що сприяють негативному впливу на навчання дитини, необхідним є вжиття заходів щодо посиленого постійного контролю за навчанням ОСОБА_3 .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі заявник через адвокатку Поліщук С. Ю. просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, залишену без змін постановою суду апеляційної інстанції, справу направити до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначив, що суди не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

від 05 червня 2024 року у справі № 756/6412/23 (провадження № 61-4297св24) щодо того, що саме по собі пред`явлення позову про визначення місця проживання дитини дає підстави для висновку, що між сторонами наявні неврегульовані питання щодо визначення місця проживання дитини. Відсутність спору характеризується тим, що між сторонами не залишається неврегульованих питань, а тому задоволення матеріально-правової вимоги позивача за такої ситуації є недоцільним і таким, що не призведе до виникнення небажаних позивачем наслідків, які вже досягнуті сторонами з урахуванням їх домовленості між собою;

від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) про те, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення;

від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19), від 22 грудня 2020 року у справі № 339/143/20 (провадження № 61-6809св21) щодо того, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати діти, суд може вирішити питання про залишення на проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не дослідили доказів у справі, а саме: висновку психологічного обстеження малолітнього ОСОБА_3 від 07 червня 2023 року, складеного кандидатом психологічних наук, психологом ОСОБА_4 ; факту відсутні доказів визнання ОСОБА_2 позову; того, що на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали розглядалася інша цивільна справа № 458/690/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області в особі Служби у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, про передання дитини без позбавлення батьківських прав. Від цього позову ОСОБА_2 не відмовлялась, тобто наполягала на відібранні дитини.

Доводи інших учасників справи

Відзив відповідачки на касаційну скаргу обґрунтований тим, що оскільки на час постановлення оскаржуваної ухвали судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у справі № 458/285/21, набрання законної сили якими було підставою для звернення ОСОБА_1 з позовом про зміну раніше визначеного місця проживання дитини, скасовані, то предмет спору у справі відсутній.

У письмових поясненнях заявник підтверджує мотиви та підстави касаційного оскарження, викладені у касаційній скарзі, просить її задовольнити.

У письмових поясненнях ОСОБА_1 також заявив клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи.

За змістом частини першої статті 400 ЦПК України у суду касаційної інстанції немає правових підстав для прийняття нових письмових доказів та долучення їх до матеріалів цивільної справи на стадії перегляду справи в касаційному порядку.

З огляду на вказане, клопотання про долучення доказів необхідно залишити без розгляду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Поліщук С. Ю., на ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 22 травня 2024 року, постанову Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року та окрему ухвалу цього ж суду від 29 серпня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У жовтні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Турківського районною суду Львівської області від 28 грудня 2022 року у справі № 458/285/21, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року, задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та визначено місце проживання сина сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ( ОСОБА_2 ).

Постановою Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 458/285/21 рішення Турківського районного суду Львівської області від 28 грудня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року скасовано, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області, про визначення місця проживання дитини.

Установлено, що на час розгляду цієї справи судом першої інстанції набрала законної сили постанова Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 458/285/21, якою було вирішено спір між цими ж сторонами щодо місця проживання малолітнього ОСОБА_3 .

На час розгляду цієї справи малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у селі Бітля Самбірського району Львівської області разом з батьком ( ОСОБА_1 ).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частини перша, третя статті 406 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала Турківського районного суду Львівської області від 22 травня 2024 року та постанова Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року відповідають.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо оскарження окремої ухвали Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до частини дев`ятої статті 262 ЦПК України окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Зазначена частина статті 262 ЦПК України передбачає норму прямої дії, яка закріплює загальне право на оскарження окремої ухвали лише особами, яких вона стосується, та позбавляє права оскаржити таку окрему ухвалу особам, питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків яких не вирішувалось такою окремою ухвалою.

Подібні правові висновки викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 9901/400/21.

Окрема ухвала Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року спрямована на повідомлення Боринської селищної ради як органу опіки та піклування про те, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалий час не відвідує школу, для організації постійного контролю за умовами його навчання та здобуття освіти.

Згідно з пунктами 2, 14 Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку, вихованців та учнів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 13 вересня 2017 року № 684 відповідальні працівники служби у справах дітей створюють в автоматизованому комплексі менеджменту пошукові запити щодо дітей, у тому числі не охоплених навчанням (діти шкільного віку, які повинні здобувати загальну середню освіту, але не здобувають її в будь-якій з форм, що визначена законодавством, у тому числі учні, які не відвідують навчальні заняття у закладі освіти протягом десяти робочих днів поспіль з невідомих або без поважних причин), та провадять діяльність відповідно до законодавства, пов`язану з їх залученням (поверненням) до навчання.

Отже, окрема ухвала Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року не стосується прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_1 , тому позивач не має права на оскарження цієї окремої ухвали.

Відповідно до пункту частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися стосовно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, потрібно вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» (Levages Prestations Services v. France) від 23 жовтня 1996 року; «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain) від 19 грудня 1997 року).

У постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 (провадження

№ 14-53цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, якщо «касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, касаційне провадження у справі належить закрити».

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Поліщук С. Ю., на окрему ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року відкрито помилково, оскільки вказане судове рішення не підлягає оскарженню ОСОБА_1., тому підлягає закриттю.

Щодо оскарження ухвали Турківського районного суду Львівської області від 22 травня 2024 року та постанови Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року про закриття провадження у справі

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 вказано: «Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

4.14. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

4.15. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

4.16. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено: «Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), слід відступити від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19); Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19 (провадження № 61-1807св20); Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20), конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення».

Отже, закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору та припинив існування в процесі розгляду справи.

У справі № 458/285/21 вирішено спір про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області як орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, про визначення місця проживання дитини.

Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 28 грудня 2022 року у справі № 458/285/21, що залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року, позов задоволено. Визначено місце проживання ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_2 .

Постановою Верховного Суду 20 березня 2024 року у справі № 458/285/21 (провадження № 61-7857св23) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Турківського районного суду Львівської області від 28 грудня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Верховний Суд у справі № 458/285/21 керувався тим, що визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір`ю не відповідатиме найкращому забезпеченню інтересів дитини.

У вказаній справі встановлено, що малолітній ОСОБА_3 з народження і до теперішнього часу ріс та проживав у родині батька (з бабусею та тіткою), дитина має прихильність до батька та його родини, позитивний контакт із ними, натомість прихильність до матері суди не встановили, дитина не бажає спілкуватися з нею.

Верховний Суд, вирішивши спір про встановлення місця проживання дитини, дійшов висновку, що в найкращих інтересах дитини буде подальше проживання з батьком, оскільки її повернення до матері у спосіб визначення місця проживання з позивачкою суперечитиме інтересам малолітнього ОСОБА_3

27 липня 2023 року ОСОБА_2 до ухвалення остаточного рішення Верховним Судом у справі № 458/285/21 звернулася до суду з іншим позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області в особі Служби у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, про передання дитини без позбавлення батьківських прав (справа № 458/690/23).

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2023 року у справі № 458/690/23 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 458/285/21, яка перебуває на розгляді Верховного Суду.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 26 квітня 2024 року поновлено провадження у цій справі.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 22 травня 2024 року закрито провадження у цій справі.

За змістом ухвали Турківського районного суду Львівської області від 22 травня 2024 року 09 квітня 2024 року ОСОБА_1 подав клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У судовому засіданні 22 травня 2024 року сторона позивачки подала заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, просила заяву задовольнити, а сторона відповідача не заперечила проти задоволення вказаної заяви.

За замістом позовної заяви у справі, що переглядається, підставою для звернення з позовом про зміну раніше визначеного місця проживання дитини фактично є незгода позивача із судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій у справі № 458/285/21, якими було визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір`ю, що набрали законної сили на час звернення з позовом у справі, що переглядається, проте скасовані на час постановлення оскаржуваної ухвали.

З огляду на ухвалення постанови Верховного Суду 20 березня 2024 року у справі № 458/285/21, та враховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність предмета спору у справі, що переглядається, на час ухвалення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Посилання заявника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19), від 22 грудня 2020 року у справі № 339/143/20 (провадження № 61-6809св21), від 05 червня 2024 року у справі № 756/6412/23 (провадження № 61-4297св24), є безпідставними, оскільки вони сформульовані за інших фактичних обставин справи.

Колегія суддів не бере до уваги посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред`явлення позову, оскільки Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) відступив від вказаних висновків.

Доводи заявника, що суди не дослідили докази у справі, зокрема не взяли до уваги висновок психологічного обстеження малолітнього ОСОБА_3 від 07 червня 2023 року, є необґрунтованими, оскільки суди не переглядали справу по суті.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі помилково зазначив, що предметом справи № 458/1201/23 є передання дитини без позбавлення батьківських прав, тому мав з власної ініціативи виправити цю описку, а суд апеляційної інстанції на вказані доводи уваги не звернув.

Наведені доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки предметом позову ОСОБА_1 зазначив вимогу про зміну місця проживання малолітнього сина, раніше визначеного з матір`ю відповідно до судових рішень, що набрали законної сили у справі № 458/285/21, шляхом визначення його місця проживання з батьком, а суди обґрунтовано керувались тим, що з урахуванням того, що вказані судові рішення у справі № 458/285/21 скасовані постановою Верховного Суду 20 березня 2024 року, то предмет спору за цією вимогою відсутній, між сторонами не залишилось неврегульованих питань щодо місця проживання дитини, яку залишили проживати з батьком вказаним рішенням Верховного Суду.

Крім того, позивач не звертався до суду першої інстанції із заявою про виправлення описки і суд не вирішував це питання, водночас надане судом першої інстанції тлумачення змісту позовної вимоги не свідчить про формальний підхід до розгляду справи та невідповідність висновків суду обставинам справи та не впливає на законність оскаржуваних судових рішень.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суди позбавили його права на звернення у майбутньому до суду з аналогічним позовом у випадку зміни відповідачкою місця проживання дитини, є безпідставним, оскільки у разі зміни обставин у відносинах сторін спору щодо визначення місця проживання дитини, місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 (провадження № 61-17922св21), від 14 лютого 2024 року у справі № 756/12509/21 (провадження № 61-17418св23).

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є достатньо мотивованими та містять відповіді на ключові питання щодо наявності підстав для закриття провадження у справі.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо закриття провадження у справі є обґрунтованими та законними, тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Поліщук Світлана Юріївна, в частині оскарження окремої ухвали Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року закрити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Поліщук Світлана Юріївна, в частині оскарження ухвали Турківського районного суду Львівської області від 22 травня 2024 року та постанови Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року залишити без задоволення.

Ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 22 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк