Ухвала від 03.12.2024 по справі 120/14617/24

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

м. Вінниця

03 грудня 2024 р.Справа № 120/14617/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Мультян Марина Бондівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницької області.

Як встановлено судом, предметом позову у цій позовній заяві позивач визначав вимоги про:

1. визнання дій Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо невизнання та не дотримання при здійсненні своїх владних повноважень у сфері земельних відносин матеріальних та соціальних основ державного суверенітету України, схвалених всенародно на референдумі 01 грудня 1991 року, а також визнання дій щодо порушення при цьому відповідачем у справі основ конституційного ладу, закріплених нормами прямої дії частини 1 статті 13 Конституції України, шляхом застосування законодавчих та нормативних актів, що вочевидь не відповідають та суперечать їм, а саме:

- визнати протиправним та нечинним Наказ начальника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.02.2018 № 2-17492/15-18-сб;

- визнати протиправним та нечинним Акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної власності в комунальну власність від 21.02.2018 року.

Ухвалою суду від 04.11.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, у спосіб подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин, які могли б бути визнані судом поважними та доказів, які б підтверджували їх поважність, для поновлення пропущеного строку звернення до суду та уточнити/привести у відповідність вимоги викладені у позовній заяві.

18.11.2024 судом отримана заява позивача про усунення недоліків, у якій він просить поновити строк звернення до суду з цим позовом. В обґрунтування заяви зазначено, що визначальним у спірних правовідносинах щодо визначення дати відліку строку звернення із цим позовом до адміністративного суду є не дата коли позивач дізнався (повинен був дізнатися) про існування наказу начальника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.12.2018 року № 2-17492/15-18-сб та про акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної власності в комунальну власність від 21.12.2018 року, а те з якої саме дати наслідки видання відповідачем цих протиправних правочинів призвели до безпосереднього порушення прав та законних інтересів позивача і коли саме про це стало йому відомо. Зокрема вважає, що відлік строку звернення із цим позовом до адміністративного суду слід обраховувати з дати коли йому стало відомо про безпосереднє порушення його прав та інтересів щодо припинення його іншого речевого права (права оренди) на спірні земельні ділянки.

Також просить врахувати, що рішення Господарського суду Вінницької області від 12.12.2023 у справі №128/789/17 станом на 04.11.2004 року є таким, що не набрало законної сили, тому і посилання на нього адміністративним судом є передчасним.

Крім того, у заяві про усунення недоліків позовної заяви, збільшив позовні вимоги, та окрім іншого, просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не виконання вимог ч. 3 ст. 1481 Земельного кодексу України в частині не повідомлення з січня 2013 року по теперішній час ОСОБА_1 - користувача (орендаря) дванадцяти сформованих земельних ділянок на підставі договорів оренди землі від 02.12.2011 року б/н, що розташовані за межами населеного пункту с. Майдан, про перебирання на себе прав власності (розпорядження) цими земельними ділянками.

Розглядаючи заяву позивача про поновлення строку звернення, суд зауважує, що позивач частково привів позовну заяву у відповідність до вимог КАС, зокрема уточнив позовні вимоги, проте достатніх підстав для поновлення строку на звернення до адміністративного суд позивач не навів.

Так, згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

Частиною другою статті 122 КАС України установлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Необхідно зазначити, що строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд звертає увагу на те, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З аналізу матеріалів справи суд встановив, що у провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 128/789/17 за позовом заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах Якушинецької сільської ради до ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди ти повернення земельних ділянок.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.12.2023 позов задоволено.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав право оренди на 11 земельних ділянок було припинено 20.03.2024 на підставі рішення суду, серія та номер: 128/789/17, виданий 12.12.2023.

Судом враховано, що станом на день винесення даної ухвали, рішення Господарського суду Вінницької області від 12.12.2023 у справі №128/789/17 оскаржено у апеляційному порядку.

В обґрунтування заяви про поновлення строку на звернення до суду позивачем зазначено, що визначальним у спірних правовідносинах щодо визначення дати відліку строку звернення із цим позовом до адміністративного суду є не дата коли він дізнався (повинен був дізнатися) про існування наказу начальника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.12.2018 року № 2-17492/15-18-сб та про акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної власності в комунальну власність від 21.12.2018 року, а те з якої саме дати наслідки видання відповідачем цих протиправних правочинів призвели до безпосереднього порушення його прав та законних інтересів і коли саме про це стало йому відомо. Зокрема вважає, що відлік строку звернення із цим позовом до адміністративного суду слід обраховувати з дати коли йому стало відомо про безпосереднє порушення його прав та інтересів щодо припинення його іншого речевого права (права оренди) на спірні земельні ділянки.

Однак суд критично оцінює такі твердження позивача, позаяк установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням.

Крім того, суд зазначає, що з моменту коли позивач дізнався про існування оскаржуваних наказу та акту, він міг та повинен був передбачити настання негативних наслідків.

Суд зазначає, що термін "повинен" необхідно тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Також слід зазначити, що статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Як вбачається з позовної заяви, підставою з якою ОСОБА_1 пов`язує порушення, на його думку, прав та законних інтересів, є залучення Якушинецької сільської ради у якості позивача у господарській справі №128/789/17 та скасування у 2024 році реєстрації іншого речового права (права оренди) по 11-ти договорам оренди землі від 02.12.2011 року б/н на підставі рішення у справі №128/789/17 на користь неналежного позивача Якушинецької сільської ради.

Отже, фактично позивач не погоджується із залученням Якушинецької сільської ради у якості позивача у господарській справі №128/789/17 та з рішенням суду господарській справі №128/789/17.

Проте суд зазначає, що оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається.

Крім того, як вбачається із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, 20.12.2021 Вінницьким районним судом Вінницької області у справі №128/789/17 винесено ухвалу, якою замінено первинного позивача в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на належного позивача в особі Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 26.01.2022 у справі №128/789/17, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 20.12.2021 залишено без змін.

Вказані рішення суддів у взаємозв`язку із обґрунтуванням причин звернення позивача до суду, додатково вказують, що про порушення своїх прав оскаржуваними наказом та актом, позивач повинен дізнатися не з листів, про які він зазначає у позовній заяві (та №ПІ-113/0-115/0-63-24 від 06.08.2024 та №02-12/1185 від 07.08.2024).

Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України»).

У рішенні від 18.10.2005 у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач вимоги ухвали суду від 04.11.2024 не виконав, не надав суду обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом з доказами на підтвердження поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ураховуючи те, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху ухвалою суду від 04.10.2024, суд вважає, що позовну заяву належить повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.

Разом із тим, суд роз`яснює позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяМультян Марина Бондівна