Ухвала від 14.04.2025 по справі 120/14617/24

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

14 квітня 2025 р.Справа № 120/14617/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Мультян Марина Бондівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницької області.

Як встановлено судом, предметом позову у цій позовній заяві позивач визначав вимоги про:

1. визнання дій Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо невизнання та не дотримання при здійсненні своїх владних повноважень у сфері земельних відносин матеріальних та соціальних основ державного суверенітету України, схвалених всенародно на референдумі 01 грудня 1991 року, а також визнання дій щодо порушення при цьому відповідачем у справі основ конституційного ладу, закріплених нормами прямої дії частини 1 статті 13 Конституції України, шляхом застосування законодавчих та нормативних актів, що вочевидь не відповідають та суперечать їм, а саме:

- визнати протиправним та нечинним Наказ начальника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.02.2018 № 2-17492/15-18-сб;

- визнати протиправним та нечинним Акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної власності в комунальну власність від 21.02.2018 року.

Ухвалою суду від 04.11.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, у спосіб подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин, які могли б бути визнані судом поважними та доказів, які б підтверджували їх поважність, для поновлення пропущеного строку звернення до суду та уточнити/привести у відповідність вимоги викладені у позовній заяві.

18.11.2024 судом отримана заява позивача про усунення недоліків, у якій він просить поновити строк звернення до суду з цим позовом. В обґрунтування заяви зазначено, що визначальним у спірних правовідносинах щодо визначення дати відліку строку звернення із цим позовом до адміністративного суду є не дата коли позивач дізнався (повинен був дізнатися) про існування наказу начальника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.12.2018 року № 2-17492/15-18-сб та про акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної власності в комунальну власність від 21.12.2018 року, а те з якої саме дати наслідки видання відповідачем цих протиправних правочинів призвели до безпосереднього порушення прав та законних інтересів позивача і коли саме про це стало йому відомо. Зокрема вважає, що відлік строку звернення із цим позовом до адміністративного суду слід обраховувати з дати коли йому стало відомо про безпосереднє порушення його прав та інтересів щодо припинення його іншого речевого права (права оренди) на спірні земельні ділянки.

Також просить врахувати, що рішення Господарського суду Вінницької області від 12.12.2023 у справі №128/789/17 станом на 04.11.2004 року є таким, що не набрало законної сили, тому і посилання на нього адміністративним судом є передчасним.

Крім того, у заяві про усунення недоліків позовної заяви, збільшив позовні вимоги, та окрім іншого, просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не виконання вимог ч. 3 ст. 148-1 Земельного кодексу України в частині не повідомлення з січня 2013 року по теперішній час ОСОБА_1 - користувача (орендаря) дванадцяти сформованих земельних ділянок на підставі договорів оренди землі від 02.12.2011 року б/н, що розташовані за межами населеного пункту с. Майдан, про перебирання на себе прав власності (розпорядження) цими земельними ділянками.

Ухвалою суду від 03.12.2024 позовну заяву вирішено повернути особі, яка її подала, з підстав невиконання останнім вимог ухвали суду від 04.11.2024 та ненадання суду обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, позивач звернувся до Сьомого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії скасовано. Справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії надання оцінки відповідності позовної заяви вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України.

08.04.2025 матеріали справи надійшли на адресу Вінницького окружного адміністративного суду.

Після надходження справи з суду апеляційної інстанції, суд дослідивши заяву про усунення недоліків позовної заяви від 18.11.2024, дійшов висновку, що позивач частково привів позовну заяву у відповідність до вимог КАС, зокрема уточнив позовні вимоги, проте достатніх підстав для поновлення строку на звернення до адміністративного суд не навів.

Так, згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

Частиною другою статті 122 КАС України установлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Необхідно зазначити, що строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд звертає увагу на те, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З аналізу матеріалів справи суд встановив, що у провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 128/789/17 за позовом заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах Якушинецької сільської ради до ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди ти повернення земельних ділянок.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.12.2023 позов задоволено.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав право оренди на 11 земельних ділянок було припинено 20.03.2024 на підставі рішення суду, серія та номер: 128/789/17, виданий 12.12.2023.

Судом враховано, що рішення Господарського суду Вінницької області від 12.12.2023 у справі №128/789/17 було оскаржено у апеляційному порядку.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 12.12.2023 у справі №128/789/17 без змін.

В обґрунтування заяви про поновлення строку на звернення до суду позивачем зазначено, що визначальним у спірних правовідносинах щодо визначення дати відліку строку звернення із цим позовом до адміністративного суду є не дата коли він дізнався (повинен був дізнатися) про існування наказу начальника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.12.2018 року № 2-17492/15-18-сб та про акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної власності в комунальну власність від 21.12.2018 року, а те з якої саме дати наслідки видання відповідачем цих протиправних правочинів призвели до безпосереднього порушення його прав та законних інтересів і коли саме про це стало йому відомо. Зокрема вважає, що відлік строку звернення із цим позовом до адміністративного суду слід обраховувати з дати коли йому стало відомо про безпосереднє порушення його прав та інтересів щодо припинення його іншого речевого права (права оренди) на спірні земельні ділянки.

Однак суд критично оцінює такі твердження позивача, позаяк установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням.

Крім того, суд зазначає, що з моменту коли позивач дізнався про існування оскаржуваних наказу та акту, він міг та повинен був передбачити настання негативних наслідків.

Суд зазначає, що термін "повинен" необхідно тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Також слід зазначити, що статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Як вбачається з позовної заяви, підставою з якою ОСОБА_1 пов`язує порушення, на його думку, прав та законних інтересів, є залучення Якушинецької сільської ради у якості позивача у господарській справі №128/789/17 та скасування у 2024 році реєстрації іншого речового права (права оренди) по 11-ти договорам оренди землі від 02.12.2011 року б/н на підставі рішення у справі №128/789/17 на користь неналежного позивача Якушинецької сільської ради.

Отже, фактично позивач не погоджується із залученням Якушинецької сільської ради у якості позивача у господарській справі №128/789/17 та з рішенням суду господарській справі №128/789/17.

Проте суд зазначає, що оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається.

Крім того, як вбачається із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, 20.12.2021 Вінницьким районним судом Вінницької області у справі №128/789/17 винесено ухвалу, якою замінено первинного позивача в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на належного позивача в особі Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 26.01.2022 у справі №128/789/17, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 20.12.2021 залишено без змін.

Вказані рішення суддів у взаємозв`язку із обґрунтуванням причин звернення позивача до суду, додатково вказують, що про порушення своїх прав оскаржуваними наказом та актом, позивач повинен дізнатися не з листів, про які він зазначає у позовній заяві (та №ПІ-113/0-115/0-63-24 від 06.08.2024 та №02-12/1185 від 07.08.2024).

Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України»).

У рішенні від 18.10.2005 у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, який відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду у постанові №460/24751/23 від 01 серпня 2024 року де суд касаційної інстанції вказав, що тривале та нічим необґрунтоване зволікання з наданням правової допомоги не може бути обґрунтованою та поважною підставою для поновлення процесуального строку, поза як не пов`язане із дійсними непереборними обставинами.

Отже, на переконання суду, наведені позивачем обставини не є об`єктивними, тобто такими, що не залежали від його волі, обставинами, які б доводили поважність причин пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.

Інших доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до адміністративного суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.

У постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2025 апеляційний суд зазначив, що "ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху. При цьому, позивачу було визначено спосіб усунення виявлених недоліків, а саме, шляхом надання клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску. На виконання вимог вказаної ухвали позивачем було надано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу від 02 грудня 2024 року, суд першої інстанції, в її описовій частині надав оцінку доводам позивача, що викладені в клопотанні про поновлення строку звернення до суду, однак в резолютивній частині ухвали не визнав неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду, що були ним наведені в поданому до суду клопотанні, та повернувши позовну заяву заявнику, не надав можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, передчасно повернув позовну заяву позивачу, не залишивши останню повторно без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути, чим не надав позивачеві можливості повторно повідомити інші причини поважності пропуску строку на звернення до суду в разі їх наявності."

Відтак, суд визнає неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, зазначені у заяві на виконання вимог ухвали про усунення недоліків позовної заяви від 18.11.2024.

Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

З аналізу положень статей 123, 171 КАС України слідує, що питання дотримання позивачем строку звернення із позовом з`ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.

Системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є надання можливості останньому скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропущеного строку, ніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та які були визнані судом неповажними.

Згідно з частиною другою статті 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Тому з огляду на викладене, а також враховуючи висновки Сьомого апеляційного адміністративного суду викладені у постанові від 24.03.2025 у цій справі, суд вважає за необхідне продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у спосіб подання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення із наведенням інших підстав для поновлення такого строку.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду.

Продовжити ОСОБА_1 строк виконання ухвали суду від 04.1.2024 у справі №120/14617/24 на 5 (п`ять) днів з дня отримання цієї ухвали суду, у спосіб подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням інших підстав для поновлення такого строку.

Роз`яснити, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде повернута позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Копію даної ухвали направити позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

СуддяМультян Марина Бондівна