Постанова

від 28.11.2024 по справі 935/2665/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 935/2665/23

Провадження № 22-ц/801/2362/2024

Категорія: 60

Головуючий у суді 1-ї інстанції Василенко Р. О.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 рокуСправа № 935/2665/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О. Ю. (судді - доповідача),

суддів: Панасюка О. С., Сопруна В. В.,

за участю секретаря судового засідання: Куленко О. В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Коростишівська державна нотаріальна контора Житомирської області,

розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Коростишівської державної нотаріальної контори Житомирської області, про розірвання спадкового договору, зняття заборони відчуження майна, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Міхненка Сергія Дмитровича на рішення Коростишівського районного суду Вінницької області від 03 вересня 2024 року, ухвалене місцевим судом під головуванням судді Василенка Р. О., повний текст якого складений 13 вересня 2024 року,

встановив:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Коростишівської державної нотаріальної контори Житомирської області, про розірвання спадкового договору, зняття заборони відчуження майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 лютого 2015 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 укладено спадковий договір, відповідно до якого позивач, як відчужувач передає після своєї смерті відповідачці як набувачу у власність квартиру АДРЕСА_1 . За умовами договору на набувача покладаються обов`язок забезпечення відчужувача необхідними продуктами харчування та одягом за його рахунок, забезпечення відчужувача згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами, незалежно від їх вартості за рахунок його коштів та в разі необхідності за рахунок коштів, які належать особисто набувачу майна. Право власності на вказану квартиру переходить в особисту приватну власність до набувача майна у разі виконання нею умов цього договору та після смерті відчужувача з моменту державної реєстрації права власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 10 вказаного Договору, сторони погодили, що у разі невиконання набувачем майна розпоряджень відчужувача, спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача, а також на вимогу набувача майна у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

Відповідач ОСОБА_2 після початку збройної агресії рф виїхала за кордон та перебуває за межами України. Позивач неодноразово намагалась з`ясувати де перебуває відповідач з метою повідомити останню про необхідність належного виконання умов спадкового договору, придбання для неї необхідних ліків та продуктів харчування, однак, не змогла цього зробити у зв`язку із неможливістю з`ясувати місце перебування відповідача. ОСОБА_2 не намагалась повідомити позивача про своє місце перебування, дізнатись про номер карткового рахунку з метою надіслання коштів на придбання ліків та продуктів харчування; крім пенсійних виплат жодних коштів на картку позивача не надходило. Позивача обслуговує соціальний працівник. Виписками з медичної картки підтверджується, що позивач постійно звертається для отримання медичної допомоги до КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги», лікарями призначаються ліки, які позивач купує за власні кошти.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач систематично не виконує умови спадкового договору, просить суд розірвати спадковий договір та зняти заборону відчуження вищевказаної квартири позивача.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Міхненко С. Д. оскаржує його в апеляційному порядку. Вважаючи оскаржуване рішення ухваленим без належного з`ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Як зазначає скаржник, показаннями свідків повністю підтверджується факт, що відповідач з 2018 року перестала виконувати обов`язки, покладені на неї спадковим договором, виїхала закордон не залишивши позивачу жодних контактів для зв`язку, а ОСОБА_1 вимушена звертатися за допомогою до сторонніх осіб, які забезпечували її ліками та продуктами харчування. Наявність у позивача фіскальних чеків свідчить про придбання ліків безпосередньо позивачем або на її прохання іншими особами, а виписка з карткового рахунку позивача підтверджує, що на її рахунок окрім пенсії жодних інших коштів не надходило. При цьому вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо ненадання позивачем доказів звернення до відповідача для виконання зобов`язань за договором. Крім того, у ході судового розгляду справи жодних належних доказів, зокрема, акту недопуску до квартири позивача, відповідних звернень до соціальних служб та правоохоронних органів з цього приводу, відповідачем надано не було. Оскільки відповідач не виконує умови договору, не приходить до ОСОБА_1 та не купує необхідних продуктів харчування та ліків, тому остання і хоче розірвати договір. Наявність укладеного договору позбавляє позивача права, за рахунок приналежного їй майна, реалізувати свої права на його розпорядження.

19 листопада 2024 року до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кушніренка А. В. у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - -без змін. Вважає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції правильно встановив характер правовідносин, що виникли між сторонами, надав належну оцінку доказам у справі, у тому числі поясненням свідків, а також правильно визначив зобов`язання сторін за спірним спадковим договором. Вказує про недоведеність позивачем невиконання ОСОБА_2 умов спірного спадкового договору, зважаючи на те, що як повідомила сама позивач з початку повномасштабного вторгнення вона не зверталась до відповідача з приводу виконання умов договору, а також підтвердила, що відмови від відповідача не отримувала. Наявність з 2017 року спору між сторонами пояснює неприязні відносини між його учасниками, однак, жодним чином не доводить невиконання ОСОБА_2 умов цього Договору, а сама лише незгода возивача з існуванням цього договору не є підставою для його розірвання. Посилання Позивача у апеляційній скарзі на обставини здійснення допомоги їй з боку інших осіб не підтверджує обставин невиконання відповідачем умов договору. Крім того, фізична відсутність відповідача на території України за умови відсутності звернень позивача до неї, як до набувача майна за договором, не є свідченням невиконання умов Договору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення цілком відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено, що 13 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, посвідчений державним нотаріусом Коростишівської державної нотаріальної контори Ломаковою М. І., зареєстрований в реєстрі за №2-87.

Відповідно до п.1 договору ОСОБА_1 передає після своєї смерті ОСОБА_2 у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно п. 6 договору на набувача покладаються обов`язок забезпечення відчужувача необхідними продуктами харчування та одягом за його рахунок, забезпечення відчужувача згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами, незалежно від їх вартості за рахунок його коштів та в разі необхідності за рахунок коштів, які належать особисто набувачу майна.

Право власності на вказану квартиру переходить в особисту приватну власність до набувача майна у разі виконання нею умов цього договору та після смерті відчужувача з моменту державної реєстрації права власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п.7 договору).

Пунктом 10 договору, сторони погодили, що у разі невиконання набувачем майна розпоряджень відчужувача, спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача, а також на вимогу набувача майна у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, заслухавши пояснення свідків, проаналізувавши умови спадкового договору, зазначив, що позивачем не надано доказів невиконання її розпоряджень ОСОБА_2 з приводу забезпечення продуктами харчування та одягом за її рахунок, забезпечення лікувальними засобами, а надані суду докази, зокрема, показання свідків, підтверджують лише факт допомоги позивачу іншими особами, тоді як будь-які дані стосовно того, що позивач зверталась до відповідача щодо купівлі ліків чи продуктів харчування та отримала відмову відсутні. При цьому вважав, що саме по собі небажання, позивача отримувати допомогу від відповідача згідно умов договору не свідчить про його невиконання чи неналежне виконання відповідачем, а так само перебування відповідача за кордоном не підтверджує невиконання нею умов договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вони є правильними та обґрунтованими.

У справі, що переглядається, спір між сторонами виник щодо неналежного виконання умов спадкового договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Поняття спадкового договору закріплене у ст. 1302 ЦК України. Сутність його полягає у тому, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Статтею 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Враховуючи зазначене, спадковий договір є двостороннім правочином, за концепцією якого набувач зобов`язаний вчинити певні дії за вказівкою відчужувача, взамін чого до нього переходить право власності на майно.

Згідно зі ст. 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадковий договір є нерозривно пов`язаний з його сторонами. ЦК України надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору. Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов`язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру (постанови Верховного Суду від 08 липня 2022 року у справі № 761/2536/18, від 15 лютого 2023 року у справі № 699/396/21, від 08 листопада 2021 року у справі № 456/1081/20).

Для підтвердження наявних правових підстав для розірвання спадкового договору відчужувач повинен надати належні і допустимі докази невиконання набувачем умов спадкового договору.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 грудня 2019 року в справі № 347/853/18, від 25 січня 2023 року у справі № 716/2395/21.

Слід також зауважити, що чинне законодавство, що урегульовує спірні правовідносини, не вимагає щоб за спадковим договором одна сторона (набувач) у всіх випадках зобов`язувалася виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) виключно особисто. Порядок виконання обов`язків набувача за спадковим договором (особисте чи неособисте виконання) визначається умовами договору.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач вказує на невиконання відповідачем зобов`язань, визначених п. 6 спадкового договору, оскільки вона не забезпечує її продуктами харчування, одягом та ліками.

Так, п. 6.1, 6.2 спадкового договору на набувача майна ( ОСОБА_2 ) покладено обов`язок забезпечення відчужувача ( ОСОБА_1 ) необхідними продуктами харчування та одягом за його рахунок, забезпечення відчужувача згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами, незалежно від їх вартості за рахунок його коштів та в разі необхідності за рахунок коштів, які належать особисто набувачу майна.

Однак позивачем на підтвердження своїх вимог не надано достатніх доказів неналежного виконання відповідачем умов оспорюваного спадкового договору. Факт забезпечення ОСОБА_1 продуктами харчування та ліками іншими особами саме на її прохання, а також відвідування позивача соціальним працівником не дає підстав для висновку про невиконання умов договору відповідачем.

До того ж, за умовами договору забезпечення належними лікувальними засобами здійснюється на підставі виданих лікарями рецептів незалежно від їх вартості.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 19 липня 2005 року №360, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 липня 2005 року за № 782/11062, затверджено Правила виписування рецептів на лікарські засоби і медичні вироби

Пунктом 3 розділу І вказаних Правил визначено, що рецепти виписуються хворому за наявності відповідних показань з обов`язковим записом про призначення лікарських засобів чи медичних виробів в медичній документації (історія хвороби, медична карта амбулаторного чи стаціонарного хворого).

Розділами ІІІ та IV Правил визначено вимоги щодо форми та змісту паперових та електронних рецептів.

До матеріалів справи позивачем долучені виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 10 серпня 2023 року, окремі записи з медичної карти оглядів лікарів загальної практики сімейної медицини та лікарів-спеціалістів за 2018-2023 рік із призначеним лікуванням. Однак за формою та змістом вони не є медичними документами-лікарськими рецептами. Інших медичних документів на підтвердження факту необхідності придбання медичних препаратів до матеріалів справи не додано.

Надані позивачем докази у вигляді аптечних чеків за відсутності належного рецепту лікаря не можуть свідчити про невиконання ОСОБА_2 передбачених п. 6.2 спадкового договору обов`язку щодо забезпечення лікарськими засобами на підставі виданого лікарями рецепту.

Разом із тим, за п. 10 спадкового договору сторонами обумовлено, що такий договір може бути розірваний судом, зокрема на вимогу відчужувача, у разі невиконання набувачем майна розпоряджень відчужувача.

Проте в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 давала будь-які розпорядження відповідачу, а остання ухилялася від свого обов`язку їх виконання.

Те, що між сторонами після укладення договору з часом склалися неприязні стосунки автоматично не свідчить про порушення відповідачем умов укладеного договору, як і перебування ОСОБА_2 протягом певних проміжків часу за кордоном не свідчить про уникнення від виконання нею своїх зобов`язань.

Таким чином, враховуючи обставини справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для розірвання спадкового договору, через недоведеність позивачем невиконання набувачем ОСОБА_2 договірних зобов`язань та істотного порушення умов договору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Ураховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що при вирішенні цієї справи суд першої інстанції безпомилково визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін, показанням свідків, зібраним у справі доказам. Висновки суду першої інстанцій відповідають принципу справедливості, є об`єктивними, такими, що відповідають нормам матеріального права, які регулюють виниклі і наявні між сторонами у справі правовідносини.

Статтею 375 ЦПК України установлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Міхненка Сергія Дмитровичазалишити без задоволення.

Рішення Коростишівського районного суду Вінницької області від 03 вересня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. Ю. Береговий

Судді О. С. Панасюк

В. В. Сопрун