Ухвала

від 03.12.2024 по справі 200/7238/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

03 грудня 2024 року Справа №200/7238/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України (ЄДРПОУ 41758154, юридична адреса: 03110, м. Київ, вул. Преображенська 23, офіс 31), третя особа Київський районний суд м. Одеси (адреса 65080, Україна, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Варненська, буд., 3б, ЄДРПОУ 02892928) про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

14.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України, третя особа Київський районний суд м. Одеси в якій просить суд:

-визнати протиправним та скасувати Розділ IV рішення Ради приватних виконавців України №74 від 27.09.2024 в частині відкриття дисциплінарного провадження за зверненням (скаргою) на дії приватних виконавців та направлення запиту до Комітету з етики АПВУ на надання висновків щодо наявності або відсутності ознак порушення Кодексу професійної етики в діях приватного виконавця ОСОБА_1 по скарзі Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024;

-зобов`язати Некомерційну професійну організацію "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України прийняти рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження та повернення без розгляду скарги Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 27 жовтня 2020 року до 19 травня 2023 року здійснювала діяльність приватного виконавця виконавчого округу Донецької області; її офіс знаходився у м. Маріуполі Донецької області, де позивач зареєстрована та проживала.

19 травня 2023 року позивачем було змінено виконавчий округ Донецької області на виконавчий округ Одеської області у зв`язку зі зміною місця фактичного проживання на м. Одеса, де позивач зареєструвалась як внутрішньо переміщена особа.

Розділом IV рішення Ради приватних виконавців України №74 від 27.09.2024 відкрито дисциплінарне провадження за скаргою Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024 на дії приватного виконавця ОСОБА_1 Рішення Ради приватних виконавців України №74 від 27.09.2024 у позивача відсутнє, опубліковане на сайті АПВУ за посиланням: https://apvu.com.ua/tpost/56nz2o78j1- rshennya-rpvu-74-vd-27092024.

Позивач вважає, що розділ IV рішення Ради приватних виконавців України №74 від 27.09.2024 в частині відкриття дисциплінарного провадження за скаргою Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024 на дії приватного виконавця ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 21.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що рішення Ради приватних виконавців України №74 від 27.09.2024 в частині відкриття дисциплінарного провадження за зверненням (скаргою) на дії приватних виконавців та направлення запиту до Комітету з етики АПВУ на надання висновків щодо наявності або відсутності ознак порушення Кодексу професійної етики в діях приватного виконавця ОСОБА_1 по скарзі Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024, прийняте Радою приватних виконавців України в межах повноважень, визначених: Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Статутом Асоціації приватних виконавців України, Положенням про Раду приватних виконавців України, Порядком проведення перевірки діяльності приватного виконавця, затвердженого рішенням Ради приватних виконавців України № 71 від 28 червня 2024 р.

Рада приватних виконавців України наділена повноваженнями на дослідження питання щодо дотримання приватним виконавцем вимог Кодексу професійної етики приватних виконавців України.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 35 Закону №1403-VIII Рада приватних виконавців України скористалась своїм правом здійснити перевірку діяльності приватного виконавця за власною ініціативою щодо фактів, що можуть свідчити про порушення правил професійної етики приватним виконавцем та заподіювати шкоду позитивному іміджу професії приватного виконавця в цілому чи відсутність таких порушень в діях (бездіяльності) приватного виконавця.

3 жовтня 2024 року, відповідно до Порядку проведення перевірки діяльності приватного виконавця, Радою приватних виконавців України позивачу направлено запит від 30 вересня 2024 року № 376/01-14 «Щодо надання пояснення та копій документів» з проханням протягом 15 календарних днів з дня отримання даного запиту надати пояснення по суті викладених у скарзі Київського районного суду міста Одеси від 16 вересня 2024 обставин та копії відповідних документів на електронну адресу секретаріату Ради приватних виконавців України. 18 жовтня 2024 року позивачем було надано пояснення на зазначений вище запит. Зважаючи на зазначене, подальша перевірка фактів, про які Раді приватних виконавців України стало відомо зі скарги Київського районного суду міста Одеси від 16 вересня 2024 року, на предмет дотримання Позивачем, як приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області, Кодексу професійної етики приватних виконавців України, буде проводитися за наявними матеріалами та з урахуванням наданих нею пояснень.

Отже, вважає, що Рада приватних виконавців України прийняла рішення про проведення перевірки діяльності приватного виконавця на предмет дотримання ним Кодексу професійної етики приватного в межах та в спосіб визначений чинним законодавством України.

Ухвалою суду від 13.11.2024 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування у Київського районного суду м. Одеси копію протоколу зборів суддів Київського районного суду м. Одеси від 03.09.2024 - відмовлено. Витребувано від Київського районного суду м. Одеси додаткові докази.

Ухвалою суду від 29.11.2024 клопотання ОСОБА_1 про витребування у Київського районного суду м. Одеси копію протоколу зборів суддів Київського районного суду м. Одеси від 03.09.2024, яким надані повноваження заступнику голови Київського районного суду Володимиру Петренку підготувати та направити скаргу на дії приватного виконавця ОСОБА_1 - задоволено частково. Витребувано від Київського районного суду м. Одеси додаткові докази.

Від третьої особи Київського районного суду м. Одеси до суду надіслані додаткові докази та письмові пояснення, відповідно до яких зазначено, що провадження у справі № 200/7238/24 має бути закрито, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянкою України відповідно до паспорту НОМЕР_2 від 6 лютого 2002 року, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання/перебування згідно довідки про взяття на облік як ВПО від 22 липня 2022 року № 5105-5001907567: АДРЕСА_1 .

Відповідач, Некомерційна професійна організація "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України, код ЄДРПОУ юридичної особи - 41758154, зареєстроване місцезнаходження: 03110, м. Київ, вул. Преображенська, буд. 23, офіс 31; відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до органів управління АПВУ належать З`їзд приватних виконавців України та Рада приватних виконавців України; керівник - Русецька Оксана Олександрівна.

Відповідно до відомостей Реєстру приватних виконавців України, ОСОБА_1 є приватним виконавцем, посвідчення 0525 від 1 липня 2020 року, виконавчий округ - Одеська область, зареєстрована адреса приватного виконавця ОСОБА_1: АДРЕСА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2).

16.09.2024 листом №ЕП-2229/24-вих Київський районний суд міста Одеси звернувся до Міністрества юстиції України та Асоціації приватних виконавців України з проханням надати оцінку діям та поведінці приватного виконавця виконавчого округу та поведінці приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1, притягнути приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця.

Відповідно до витягу з рішення № 74 Ради приватних виконавців України від 27.09.2024 відкрито дисциплінарне провадження за зверненням (скаргою) на дії приватних виконавців та направити запит до Комітету з етики АПВУ на надання висновків щодо наявності або відсутності ознак порушення Кодексу професійної етики в діях: приватного виконавця ОСОБА_1 по скарзі Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024.

Вважаючи протиправним Розділ IV рішення Ради приватних виконавців України №74 від 27.09.2024 в частині відкриття дисциплінарного провадження за зверненням (скаргою) на дії приватних виконавців та направлення запиту до Комітету з етики АПВУ на надання висновків щодо наявності або відсутності ознак порушення Кодексу професійної етики в діях приватного виконавця ОСОБА_1 по скарзі Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) закріпив поняття «суд, встановлений законом», яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ст. 55 Конституції України та КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пунктів 2, 7, 9 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, спір, в якому одна зі сторін є суб`єктом владних повноважень, не обов`язково є публічно-правовим спором.

Сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, так як визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору і спір має стосуватись саме відносин, які виникли у зв`язку із виконанням суб`єктом владних повноважень владно-управлінських функцій.

На вказаному наголошено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, Верховного Суду від 20 липня 2023 року у справі № 521/1844/23.

Так, в постанові від 20 липня 2023 року у справі № 521/1844/23 Верховний Суд зазначив, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 2 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон № 1403), Асоціація приватних виконавців України є некомерційною професійною організацією, що об`єднує всіх приватних виконавців України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань самоврядування приватних виконавців.

Згідно з частиною другою статті 47 Закону № 1403 Асоціація приватних виконавців України є юридичною особою та діє через організаційні форми самоврядування приватних виконавців, передбачені цим Законом.

На підставі частини третьої статті 47 Закону № 1403 Асоціація приватних виконавців України: 1) представляє приватних виконавців у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об`єднаннями та міжнародними організаціями; 2) захищає професійні права приватних виконавців; 3) забезпечує високий професійний рівень та розвиток приватних виконавців; 4) забезпечує престижність професії приватного виконавця; 5) організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність, ділову репутацію приватного виконавця, та вживає заходів щодо їх спростування; 6) здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

Частинами четвертою та шостою статті 47 Закону № 1403 встановлено, що Асоціація приватних виконавців України утворюється з`їздом приватних виконавців України та не може бути реорганізована; з моменту державної реєстрації Асоціації приватних виконавців України її членами стають усі приватні виконавці, інформація про яких внесена до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1403 органами Асоціації приватних виконавців України є: 1) з`їзд приватних виконавців регіону […]; 2) рада приватних виконавців регіону […]; 3) голова ради приватних виконавців регіону; 4) Рада приватних виконавців України; 5) Голова Ради приватних виконавців України; 6) ревізійна комісія; 7) з`їзд приватних виконавців України.

Згідно з частиною першою статті 53 Закону № 1403 вищим органом самоврядування приватних виконавців є з`їзд приватних виконавців України.

На підставі частини сьомої статті 53 Закону № 1403 З`їзд приватних виконавців України: 1) обирає Голову та заступників Голови Ради приватних виконавців України і достроково відкликає їх з посад; 2) затверджує статут Асоціації приватних виконавців України та вносить зміни до нього; 3) затверджує Кодекс професійної етики приватних виконавців; 4) утворює Раду приватних виконавців України та ревізійну комісію; 5) призначає чотирьох членів Кваліфікаційної комісії та чотирьох членів Дисциплінарної комісії; 6) затверджує Положення про Раду приватних виконавців України, Положення про ревізійну комісію; 7) розглядає та затверджує звіти Ради приватних виконавців України, висновки ревізійної комісії та звіти інших органів, утворених Асоціацією приватних виконавців України; 8) затверджує кошториси Асоціації приватних виконавців України, її органів, а також звіти про їх виконання; 9) здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 54 Закону № 1403 у період між з`їздами приватних виконавців України функції самоврядування приватних виконавців здійснює Рада приватних виконавців України, яка: 1) формує порядок денний, скликає та забезпечує проведення з`їзду приватних виконавців України; 2) забезпечує виконання рішень з`їзду приватних виконавців України; 3) затверджує положення про з`їзд приватних виконавців регіону, раду приватних виконавців регіону та інші регіональні органи у разі їх утворення Асоціацією приватних виконавців України; 4) забезпечує діяльність органів, утворених Асоціацією приватних виконавців України; 5) встановлює розмір та порядок сплати членських внесків Асоціації приватних виконавців України; 6) бере участь у розробленні та погоджує проекти нормативно-правових актів, визначені цим Законом; 7) приймає рішення про внесення Міністерству юстиції України клопотання про зупинення діяльності приватного виконавця у випадках, передбачених цим Законом; 8) приймає рішення про внесення до Дисциплінарної комісії подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; 9) сприяє діяльності рад приватних виконавців регіонів, координує їхню діяльність; 10) сприяє забезпеченню гарантій діяльності приватних виконавців; 11) приймає рішення про розпорядження коштами і майном Асоціації приватних виконавців України відповідно до затвердженого з`їздом приватних виконавців України кошторису; 12) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність рад приватних виконавців регіонів, їх голів, скасовує рішення рад приватних виконавців регіонів; 13) забезпечує створення і ведення веб-сайту Асоціації приватних виконавців України; 14) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та статутом Асоціації приватних виконавців України.

Проаналізувавши наведені нормативно-правові приписи, суд дійшов висновку, що інститут приватних виконавців набуває певних особливих властивостей суб`єкта публічних відносин в контексті забезпечення виконання функцій, покладеної на нього, а саме: функції своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Діючи в межах вказаних правовідносин, орган самоврядування приватних виконавців, який обговорює питання внутрішньої діяльності інституту приватних виконавців та приймає колективні рішення з обговорюваних питань, не є суб`єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

З вищевикладеного слідує, що у разі виникнення спору між приватним виконавцем та органом самоврядування приватних виконавців щодо правовідносин, які стосуються внутрішньої діяльності інституту приватних виконавців, такі спори можуть чи мають розв`язуватися в позасудовому порядку.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Третього апеляційного адміністративного суду у постанові від 30.01.2024 у справі № 340/5991/23, предметом розгляду якого були рішення та дії органів самоврядування приватних виконавців.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені скаржником вимоги до Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України не пов`язані із захистом прав, свобод чи інтересів скаржника у сфері публічно-правових відносин.

Як наслідок, спір у даній справі не є публічно-правовим, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 46 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. При цьому, останній має право звертатись до суду виключно у випадках, визначених законом. Юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Крім того, в адміністративному судочинстві приватний виконавець виступає стороною у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця особливості провадження яких визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 березня 2021 р. у справі №761/3540/20 сформулювала правовий висновок про те, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому контексті, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії» (Ashingdane v. the. UnitedKingdom). Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання в її права (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France).

За правилом пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження в справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто воно стосується як спорів, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Враховуючи наведені норми процесуального права, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України не пов`язані із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Статтею ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи, що даний спір стосується особистих немайнових прав та інтересів позивача, він підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2024 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Отже, у зв`язку з тим, що з постановленням ухвали про закриття провадження розгляд даної справи закінчується, до стягнення з позивача на користь Державного Бюджету належить 968,96 грн судового збору.

Однак, відповідно до підпункту 5 частини першої статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст.ст. 72-77, 94, 238, 239, 241, 256, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України (ЄДРПОУ 41758154, юридична адреса: 03110, м. Київ, вул. Преображенська 23, офіс 31), третя особа Київський районний суд м. Одеси (адреса 65080, Україна, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Варненська, буд., 3б, ЄДРПОУ 02892928) про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Роз"яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Державного Бюджету України 968,96 грн. судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя К.Е. Абдукадирова