Рішення

від 27.11.2024 по справі 380/10743/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 рокусправа № 380/10743/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Хмелик І.А.,

за участі:

представника позивача Патько Н.Я.,

представника відповідача Пецух Н.А.,

представника третьої особи Хом`як О.Г.,

представника третьої особи Марченко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Шафран Роман Іванович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Авто Сервіс», Дочірнє підприємство «Львівтрансспецбуд» Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства «Львівспецбуд», Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «Львівспецбуд», про визнання протиправним та скасування наказу, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шафрана Романа Івановича у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України «Про часткове задоволення скарги» № 1331/5 від 03.05.2024 р. в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 03.06.2022 р., а саме: пункт 3 цього Наказу, яким відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 03.06.2022 р. в частині рішення від 22.04.2021р. № 57798316 приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шафрана Романа Івановича.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 03.06.2022 ним було подано до Міністерства юстиції України скаргу на рішення по об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 1985002446101, прийняті: державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяком Павлом Тарасовичем від 12.12.2019 р. № 50173203; приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Романом Івановичем від 22.04.2021 р. № 57798316.

Наказом Міністерства юстиції України № 3495/7 від 21.12.2022 р. скаргу позивача від 03.06.2022 р. залишено без розгляду у зв`язку зі спливом строку для її подання.

Зазначений наказ скасовано рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 р. у справі № 380/18763/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024, з огляду на що Міністерство юстиції України здійснило новий розгляд скарги позивача від 03.06.2022 р., за результатами якого прийнято оскаржуваний в межах даної справи наказ № 1331/5 від 03.05.2024 р. «Про часткове задоволення скарги» (копія додається), яким вирішено: визнати прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення від 12.12.2019 р. № 50173203 державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_2 ; тимчасово блокувати державному реєстратору Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_2 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці; відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 03.06.2022 в частині рішення від 22.04.2021 р. № 57798316 приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шафрана Романа Івановича (п. 3 Наказу).

Позивач вважає оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України № 1331/5 від 03.05.2024 року незаконним в частині відмови в задоволенні скарги (п. 3 Наказу) стосовно визнання таким, що прийняте з порушенням законодавства у сфері державної реєстрації прав рішення від 22.04.2021 р. № 57798316, прийнятого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Романом Івановичем, оскільки Міністерство юстиції України, анулювавши рішення державного реєстратора Тузяка П.Т., в силу закону мало обов`язок припинити наступну державну реєстрацію права, а саме: рішення № 57798316 від 22.04.2021 р., прийняте приватним нотаріусом Шафраном Р.І., як державним реєстратором, тим самим, відновивши попереднє становище, що існувало до прийняття першого рішення, що свідчить про протиправність оскаржуваного наказу в спірній частині.

Ухвалою суду від 24.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що Міністерством юстиції України у зв`язку із визнанням протиправним та скасуванням наказу Міністерства юстиції України (на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024 у справі № 380/18763/23), відповідно до пункту 17 Порядку № 1128, повторно розглянуто скаргу ОСОБА_1 від 03.06.2022, зареєстровану 03.06.2022 за № СК-1011-22 (далі - скарга) на рішення від 12.12.2019 № 50173203 (далі - оскаржуване рішення1) державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_2 від 22.04.2021 № 57798316 (далі - оскаржуване рішення-2) приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шафрана Романа Івановича щодо нежитлової будівлі літ. В-1, розташованої за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Зелена, буд. 269а (далі - нежитлова будівля).

На виконання пункту 10 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (у редакції, чинній на день прийняття Мін`юстом наказу від 03.05.2024 № 1331/5) відповідачем на офіційному сайті Міністерства юстиції України розміщено оголошення про засідання Центральної Колегії Міністерства юстиції України 19.04.2024 (дата публікації оголошення: 19,03.2024) щодо скарги ОСОБА_1 від 03.06.2022, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.06.2022 за № СК-1011-22 (пункт 7 оголошення). 19.03.2024 Міністерством юстиції України на виконання вимог п. 10 Порядку № 1128 додатково надіслано оголошення про засідання Центральної Колегії Міністерства юстиції України 19.04.2024 на електронну пошту позивача.

За результатами розгляду вказаної скарги на оскаржуване рішення-1 державного реєстратора ОСОБА_2 та оскаржуване рішення-2 приватного нотаріуса Шафрана Р.І. Міністерством юстиції України прийнято рішення у формі наказу від 03.05.2024 № 1331, яким скаргу ОСОБА_3 від 03.06.2022 задоволено частково, а саме: визнано прийнятим з порушенням Закону № 1952-ІV та анульовано рішення від 12.12.2019 № 50173203 державного реєстратора ОСОБА_2 ; відмовлено у задоволенні скарги позивача в частині рішення від 22.04.2021 № 57798316 приватного нотаріуса Шафрана Р.І., оскільки це рішення відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав; тимчасово блоковано державному реєстратору ОСОБА_2 доступ до Державного реєстру прав строком на 3 (три) місяці.

Щодо підстав для відмови у задоволенні скарги позивача, відповідач зазначив про те, що Колегією встановлено відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення-2, скільки таке рішення прийнято на підставі нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу, який у встановленому законом порядку недійсним не визнано або ж нотаріальну дію не скасовано, з дотриманням вимог реєстраційного законодавства. Враховуючи норми статті 50 Закону № 3425-ХІІ, справи щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні повинні розглядатися в порядку позовного провадження як спір про право.

Щодо посилань позивача на обов`язок Міністерства юстиції України припинити рішення від 22.04.2021 № 57798316 приватного нотаріуса Шафрана Р.І., зазначає, що абз. 18 ч. 7 ст. 37 Закону № 1952-1V встановлено, що у разі визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав Міністерство юстиції України забезпечує відновлення попереднього становища, яке існувало до прийняття такого рішення, шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав у порядку, встановленому ч. 3 ст. 26 цього Закону (внесення відомостей про скасування, набули, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно). Відтак, твердження позивача про те, що відповідач «мав обов`язок припинити наступну державну реєстрацію права, а саме рішення приватного нотаріуса Шафрана Р.І.» є необґрунтованим та помилковим, оскільки рішення приватного нотаріуса Шафрана Р.І. визнано таким, що відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав, а отже, за результатами розгляду скарги у відповідача були відсутні підстави для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав. Просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 18.06.2024 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Авто Сервіс», Дочірнє підприємство «Львівтрансспецбуд» Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства «Львівспецбуд», Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «Львівспецбуд».

У поданих до суду письмових поясненнях представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Авто Сервіс», просив відмовити у задоволенні позову. Представник третьої особи вказав, що відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині оскарження рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шафран Р.І. № 57798316 від 22.04.2021 року про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна згідно нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу, оскільки воно було таким, що прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства у сфері державної реєстрації прав. Вказує, що в даному випадку приватним нотаріусом Шафран Р.І. було належним чином перевірено відомості Державного реєстру прав, відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень. Перевіривши відомості Державного реєстру прав приватним нотаріусом було розглянуто заяву про державну реєстрацію права власності, до якої було додано договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідчений ним же та зареєстрований в реєстрі, після чого проведено реєстрацію права власності у визначеному Законом порядку. Зауважує, що звернення з таким адміністративним позовом зумовлене необхідністю захисту майнових прав позивача.

У поданих письмових поясненнях директор ДП «Львівтрансспецбуд» ТОВ ВП «Львівспецбуд» вказав, що в даному випадку приватним нотаріусом Шафран Р.І. було належним чином перевірено відомості Державного реєстру прав, відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень. Державна реєстрація переходу права власності на нежитлову будівлю відбулася на підставі вчинення приватним нотаріусом нотаріальної дії. Зазначені обставини справи у їх сукупності свідчать про те, що приватним нотаріусом під час прийняття оскаржуваного рішення було дотримано вимоги статей 18, 27, 31- ЗУ «Про нотаріат». Відтак підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, оскільки таке було прийнято на підставі нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу, який не визнано недійсним у встановленому Законом порядку або ж не скасовано нотаріальну дію з дотриманням вимог чинного законодавства. Вважає, що п.3 Наказу Міністерства юстиції України «Про часткове задоволення скарги» № 1331/5 від 03.05.2024 року в частині відмови у задоволенні скарги від 03.06.2022 року щодо рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шафран Р.І. № 57798316 від 22.04.2021 року відповідає вимогам Закону та прийнятий з дотриманням встановленої ним процедури. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представником позивача подано додаткові пояснення, у яких зазначає, що в межах даної справи вирішується виключно публічно-правовий спір щодо правомірності наказу, яким відмовлено у задоволенні скарги, а не стосовно проведення державної реєстрації права власності, а отже, такий підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Наголошує, що позивач покликається виключно на порушення нотаріусом, як державним реєстратором, вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при здійсненні державної реєстрації переходу права власності, а не на протиправність вчиненої ним нотаріальної дії -посвідчення Договору (хоч такі також наявні), що регулюється Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, - вказане не є підставою даного позову. Натомість позовні вимоги обґрунтовані в тому числі тим, що при здійсненні реєстраційної дії - внесенні відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про перехід права власності на об`єкт до ТОВ «Захід Авто Сервіс» на підставі Договору купівлі-продажу від 22.04.2021 року, приватний нотаріус Шафран Р.І., як державний реєстратор, керувався тими ж документами, які вже оцінені Міністерством юстиції України (в Акті № 4011/19.1.1/23 від 14.07.2023 р., на підставі якого винесено Наказ № 2572/5 від 14.07.2023 р. та у Висновку від 04.04.2024 р., на основі якого прийнято оскаржуваний Наказ в неоспорюваній частині, детально висвітлено в позові), як такі, в яких наявні суперечності та у зв`язку з чим анульовано попереднє рішення державного реєстратора Тузяка П.Т. Вважає, оскільки рішення № 57798316 від 22.04.2021 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором Шафраном Р.І. за наявності підстав для відмови у державній реєстрації, зокрема, на основі документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, а саме: у зв`язку з суперечностями у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та тих, що містилися в документах, наданих на підтвердження права власності ДП «Львівтрансспецбуд» на нежитлову будівлю (у договорі купівлі-продажу та акті приймання передачі від 19.08.1999 р.), наявність яких вже встановлена у двох наказах Міністерства юстиції України: № 2572/5 від 14.07.2023 р. та в неоспорюваній частині оскаржуваного Наказу № 1331/5 від 03.05.2024 р., - то вказане свідчить про існування підстав для визнання протиправним і скасування відповідного наказу. Просить позов задовольнити.

Представником відповідача подано заперечення на додаткові пояснення, у яких зазначає, що відносини, пов`язані з розглядом Міністерством юстиції України скарг у сфері державної реєстрації, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі -Закон № 1952-IV), постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25.12.2015 № 1127 і похідними нормативно-правовими актами. Як вбачається зі змісту позову, позивач наголошує на належності права власності на нежитлову будівлю ТОВ ВП «Львівспецбуд» та заперечує право власності щодо цього об`єкта у ДП «Львівтрансспецбуд» ТОВ ВП «Львівспецбуд» та ТОВ «Захід Авто Сервіс». Вважає, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача, як учасника ТОВ ВП «Львівспецбуд» з ДП «Львівтрансспецбуд» ТОВ ВП «Львівспецбуд» та ТОВ «Захід Авто Сервіс» щодо права на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації. Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про скасування наказу Мін`юсту безпосередньо пов`язане із захистом позивача свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна. Такий спір має приватноправовий характер.

Представник відповідача зазначає про помилковість ототожнення позивачем рішення, прийнятого державним реєстратором ОСОБА_2 та рішення, прийнятого приватним нотаріусом Шафраном Р.І., оскільки, як встановлено у висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 04.04.2024 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 03.06.2022, документи, долучені до заяви про державну реєстрацію державному реєстратору ОСОБА_2 та документи, долучені до заяви про державну реєстрацію приватному нотаріусу Шафрану Р.І., не є тотожними, а відтак, посилання позивача на наявність підстав для анулювання рішення приватного нотаріуса Шафрана Р.І., є помилковим та не відповідають дійсним обставинам справи. Зауважує, що в ході колегіального розгляду скарги ОСОБА_1 від 03.06.2022 встановлено, що під час розгляду заяви приватним нотаріусом Шафраном Р.І. було належним чином перевірено відомості Державного реєстру прав, відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень. Відповідно до статті 50 Закону № 3425-ХІІ нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії. Отже, враховуючи норми статті 50 Закону № 3425-ХІІ, справи щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні повинні розглядатися в порядку позовного провадження як спір про право. Відтак, Колегією встановлено, що підстави для скасування рішення приватного нотаріуса Шафрана Р.І. відсутні, оскільки таке рішення прийнято на підставі нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу, який у встановленому законом порядку недійсним не визнано або ж нотаріальну дію не скасовано, з дотриманням вимог реєстраційного законодавства.

Треті особи приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Шафран Роман Іванович та Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «Львівспецбуд» правом на подання пояснень по суті позову не скористались, належним чином були повідомлені про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 16.09.2024 здійснено перехід із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.10.2024.

Ухвалою суду від 02.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі відповідно до ч. 1 ст. 238 КАС України.

Протокольною ухвалою суду від 02.10.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 16.10.2024.

16.10.2024 судове засідання відкладено на 23.10.2024 за клопотанням представника третьої особи.

23.10.2024 судове засідання відкладено на 05.11.2024 за клопотанням представника третьої особи.

05.11.2024 до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Судове засідання 05.11.2024 відкладено на 20.11.2024 за клопотанням представника третьої особи.

20.11.2024 в судовому засіданні оголошено перерву перед судовими дебатами до 27.11.2024.

Заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

03.06.2022 позивач звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою, у якій, зокрема, просив:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50173203 від 12.12.2019 року, прийняте державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяком Павлом Тарасовичем;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57798316 від 22.04.2021 року, прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Романом Івановичем.

В обґрунтування скарги позивач зазначив, що що є учасником із часткою 50% у статутному капіталі ТОВ ВП «Львівспецбуд», яке в свою чергу володіє 100% статутного капіталу Дочірнього підприємства «Львівтранспецбуд». ТОВ ВП «Львівспецбуд» є власником нежитлової будівлі на підставі договору купівлі-продажу від 19.08.1999, укладеного між Дочірнім підприємством АТК «Турист» та ТОВ ВП «Львівспецбуд». Оскаржуваним рішенням державний реєстратор ОСОБА_2 відкрив розділ Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на нежитлову будівлю та зареєстрував право власності на неї за ДП «Львівтранспецбуд». Оскаржуваним рішенням приватний нотаріус ОСОБА_4 зареєстрував перехід права власності на нежитлову будівлю до ТОВ «Захід Авто Сервіс» на підставі договору купівлі-продажу. На думку позивача, оскаржувані рішення державного реєстратора Тузяка П.Т. та приватного нотаріуса Шафрана Р.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняті з порушенням вимог законодавства та підлягають анулюванню, оскільки власником нежитлової будівлі є ТОВ ВП «Львівспецбуд», а не його дочірнє підприємство.

Наказом Міністерства юстиції України від 21.12.2022 №3495/7 «Про залишення скарги без розгляду по суті» скаргу ОСОБА_1 від 03.06.2022 залишено без розгляду по суті у зв`язку із спливом строку подання скарги.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі №380/18763/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 3495/7 від 21.12.2022 року «Про залишення скарги без розгляду по суті».

За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 03.06.2022, наказом Міністерства юстиції України від 03.05.2024 №1331/5 «Про часткове задоволення скарги» скаргу задоволено частково:

- визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення від 12.12.2019 № 50173203 державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_2 (п. 2 наказу);

- відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 03.06.2022 в частині рішення від 22.04.2021 № 57798316 приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шафрана Романа Івановича, оскільки це рішення відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав (п. 3 наказу);

- тимчасово заблоковано державному реєстратору Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_2 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці (п. 4 наказу).

Підстава наказу: висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 04.04.2024 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 03.06.2022, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.06.2022 за № СК-1011-22.

Не погоджуючись із наказом Міністерства юстиції України від 03.05.2024 №1331/5 в частині відмови в задоволенні скарги на рішення приватного нотаріуса Шафрана Р.І. (п. 3 наказу), позивач звернувся до суду із даним позовом.

Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд керувався таким.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-ІV (далі - Закон №1952-ІV, у редакції, чинній на день прийняття відповідачем наказу від 03.05.2024 № 1331/5).

Згідно п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 7 Закону №1952-ІV Міністерство юстиції України здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав встановлений статтею 37 Закону №1952-ІV.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду (ч. 1 ст. 37 Закону №1952-ІV).

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону №1952-ІV Міністерство юстиції України розглядає: 1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України; 3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав (абз. 1 ч. 3 ст. 37 Закону №1952-ІV).

Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав подається у письмовій формі та має містити відомості про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги (абз. 1 ч. 4 ст. 37 Закону №1952-ІV).

Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав має бути підписана скаржником або його представником. Така скарга може бути подана в електронній формі за умови підписання її скаржником або його представником з використанням кваліфікованого електронного підпису або застосуванням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». До скарги, підписаної представником, додаються докази на підтвердження його повноважень. До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав можуть бути додані документи (їх копії), що підтверджують порушення прав скаржника (абз. 2, 3 ч. 4 ст. 37 Закону №1952-ІV).

Згідно ч. 5 ст. 37 Закону №1952-ІV скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державних реєстраторів про виявлені ними факти використання їх ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами розглядаються у строк не більше одного місяця з дня їх надходження. У разі якщо в місячний строк розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами провести неможливо, Міністерство юстиції України, його територіальні органи встановлюють необхідний строк для її розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний строк для вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати 45 днів. Закінчення строку розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав не є підставою для повернення скарги, відмови в її задоволенні чи залишення її без розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону №1952-ІV за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу: про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про залишення скарги без розгляду по суті.

Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо:

1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання;

2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні;

3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав;

4) скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено;

5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень;

6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду;

7) набрало законної сили судове рішення, яким оскаржуване рішення скасовано або оскаржувані дії, бездіяльність у сфері державної реєстрації прав визнані вчиненими з порушенням цього Закону та анульовані;

8) скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що прийняті, вчинені до 1 січня 2016 року.

Частиною сьомою статті 37 Закону №1952-ІV встановлено, що у разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про:

1) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України.

Підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є:

а) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 2-1, 4 частини першої статті 3 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;

б) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;

в) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України »Про санкції». У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну санкцію (з посиланням на відповідне положення Закону України «Про санкції»), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав визнається прийнятим з порушенням цього Закону та анулюється виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 цієї частини.

Не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Одночасно із визнанням прийнятим з порушенням цього Закону та анулюванням рішення державного реєстратора, анулюванням рішення територіального органу Міністерства юстиції України, а також у разі відсутності підстав для їх анулювання Міністерство юстиції України може прийняти одне із рішень, передбачених пунктами 4-6 цієї частини;

2) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором, або про зобов`язання державного реєстратора виправити допущену ним технічну помилку;

3) зобов`язання державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав усунути допущені ними порушення з визначенням строків виконання такого зобов`язання;

4) тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерством юстиції України або його територіальним органом, яким прийнято відповідне рішення, протягом п`яти робочих днів вирішується питання про передачу на розгляд іншого державного реєстратора документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора. У разі якщо інші державні реєстратори, які перебувають у трудових відносинах з відповідним суб`єктом державної реєстрації прав, відсутні або державним реєстратором є нотаріус, такі документи передаються до територіально найближчого суб`єкта державної реєстрації прав, що має не менше трьох державних реєстраторів, які мають доступ до Державного реєстру прав, або іншому нотаріусу (нотаріусам) за попереднім погодженням із ним (ними). У разі прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав стосовно нотаріуса такому нотаріусу забезпечується доступ до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до закону;

5) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

6) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення про визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України за результатами розгляду відповідної скарги приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У разі якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав виявлено порушення законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів для повідомлення про це правоохоронних органів.

У разі визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав Міністерство юстиції України забезпечує відновлення попереднього становища, яке існувало до прийняття такого рішення, шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав у порядку, встановленому частиною третьою статті 26 цього Закону (внесення відомостей про скасування, набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно).

У разі визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав територіальні органи Міністерства юстиції України забезпечують відновлення попереднього становища, яке існувало до прийняття такого рішення, шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав у порядку, встановленому абзацом першим частини четвертої статті 26 цього Закону.

Особа, чиї права та законні інтереси були порушені внаслідок прийняття державним реєстратором скасованого (анульованого) рішення, має право на відшкодування майнової та моральної шкоди відповідно до статті 38 цього Закону.

Відповідно до ч. 10 ст. 37 Закону №1952-ІV порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту визначає Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1150) (далі Порядок №1128).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1128 розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Пунктом 9 Порядку № 1128 встановлено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Пунктом 13 Порядку № 1128 передбачено, що за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

Таким чином, до повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1128 за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

З матеріалів справи суд встановив, що 04.04.2024 Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) складено Висновок за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 03.06.2022 на рішення від 12.12.2019 № 50173203 (далі - оскаржуване рішення-1) державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_2 (далі - державний реєстратор ОСОБА_2 ), від 22.04.2021 № 57798316 (далі - оскаржуване рішення-2) приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шафрана Романа Івановича (далі - приватний нотаріус Шафран Р.І.), щодо нежитлової будівлі літ. В-1, розташованої за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Зелена, буд. 269а (далі - нежитлова будівля).

За результатами розгляду скарги позивача, Колегія рекомендувала:

1.Скаргу ОСОБА_1 від 03.06.2022 задовольнити частково.

2.Визнати прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення від 12.12.20194 № 50173203 державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка Павла Тарасовича.

3.Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 03.06.2022 в частині рішення від 22.04.2021 № 57798316 приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шафрана Романа Івановича, оскільки це рішення відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав.

4.Тимчасово блокувати державному реєстратору Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_2 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.

Згідно Висновку від 04.04.2024 Колегією встановлено, що оскаржуване рішення-1 прийнято державним реєстратором Тузяком П.Т. за наявності підстав для відмови у державній реєстрації прав, саме на підставі документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, та з порушенням загальних засад державної реєстрації визначених пунктами 1, 4 частини першої статті 3 Закону щодо гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження та внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом, а тому оскаржуване рішення прийняте з порушенням Закону та підлягає анулюванню.

Щодо оскаржуваного рішення-2 приватного нотаріуса Шафрана Р.І., Колегією встановлено, що приватним нотаріусом Шафраном Р.І. під час прийняття оскаржуваного рішення-2 було дотримано вимоги статей 18, 27, 31-2 Закону. Підстави для скасування оскаржуваного рішення-2 відсутні, оскільки воно прийняте на підставі нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 22.04.2021 з дотриманням вимог реєстраційного законодавства.

Надаючи оцінку твердженням позивача, що Міністерство юстиції України, анулювавши рішення державного реєстратора Тузяка П.Т., в силу закону мало обов`язок припинити наступну державну реєстрацію права, а саме: рішення № 57798316 від 22.04.2021, прийняте приватним нотаріусом Шафраном Р.І., як державним реєстратором, тим самим, відновивши попереднє становище, що існувало до прийняття першого рішення, суд зазначає наступне.

Згідно п. 2-1 ч. 1 ст. 3 Закону №1952-ІV однією із загальних засад державної реєстрації речових прав визначено одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості та державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 31-2 Закону №1952-ІV державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно із вчиненням такої нотаріальної дії, проводиться нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію, крім випадків, передбачених цією статтею.

За змістом ч. 6 ст.31-2 Закону №1952-ІV нотаріус у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно зі вчиненням такої нотаріальної дії, самостійно формує та реєструє заяву про державну реєстрацію прав та проводить державну реєстрацію прав у порядку, передбаченому цим Законом.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 №3425-XII (далі - Закон №3425-XII).

Вичерпний перелік нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси, містить стаття 34 Закону №3425-XII.

Пунктом 1 частини першої статті 34 Закону № 3425-ХІІ встановлено, що нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як, зокрема, посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо).

Підстави відмови у вчиненні нотаріальної дії визначені у ч. 1 ст. 49 Закону №3425-XII, а саме нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:

1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;

2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;

3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;

4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;

5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;

6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;

7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;

8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням;

8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників.

9) в інших випадках, передбачених законом.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону. Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Як встановив суд, у Висновку від 04.04.2024 Колегія встановила, що, під час розгляду заяви про державну реєстрацію права власності від 22.04.2021 №45258881, до якої було додано договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 22.04.2021, зареєстрований в реєстрі за №2178, приватним нотаріусом Шафраном Р.І. було належним чином перевірено відомості Державного реєстру прав, відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень. Колегія зробила висновок, що оскаржуване рішення-2 приватного нотаріуса Шафрана Р.І. відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до ст. 50 Закону №3425-XII нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

У постановах від 20.07.2022 у справі №461/2565/20 та від 20.12.2023 у справі №523/4642/22 Верховний Суд зробив правові висновки про те, що тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що слід розмежовувати оскарження: 1) нотаріальної дії, 2) відмови у вчиненні нотаріальної дії; 3) нотаріального акта. Таке оскарження може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

З урахуванням викладеного та з огляду на норми ст. 50 Закону №3425-XII, суд робить висновок, що оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства як спір про право.

У постанові від 16.11.2021 у справі № 910/694/21 Верховний Суд зробив правовий висновок, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду. Встановлення наявності обставин Мін`юстом здійснюється шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у разі необхідності Мін`юст витребовує документи (інформацію). Водночас Мін`юст не наділений повноваженнями вирішувати спір про право.

Дослідивши письмові докази, суд вважає безпідставними та необґрунтованими твердження позивача про те, що Міністерство юстиції України, анулювавши рішення державного реєстратора Тузяка П.Т., в силу закону мало обов`язок припинити наступну державну реєстрацію права, а саме: рішення № 57798316 від 22.04.2021, прийняте приватним нотаріусом Шафраном Р.І., як державним реєстратором, тим самим, відновивши попереднє становище, що існувало до прийняття першого рішення.

За наведених обставин суд робить висновок, що наказ від 03.05.2024 № 1331/5 в частині відмови у задоволенні скарги позивача від 03.06.2022 в частині рішення від 22.04.2021 р. №57798316 приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шафрана Романа Івановича (п. 3 наказу) прийнятий відповідачем в порядку та спосіб, що визначені чинним законодавством України

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Шафран Роман Іванович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Авто Сервіс», Дочірнє підприємство «Львівтрансспецбуд» Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства «Львівспецбуд», Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «Львівспецбуд», про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.

2. Судовий збір не стягується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 03 грудня 2024 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович