Рішення

від 03.12.2024 по справі 420/35005/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/35005/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Краля І.С.,

представника позивача:Найда Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву за позовом Національного банку України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9; код ЄДРПОУ 00032106) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправними та скасування постанов від 30.10.2024 року та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Національного банку України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9; код ЄДРПОУ 00032106) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622), в якому позивач просить:

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої А.І. від 30.10.2024 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 420/31415/23, виданого 18.07.2024 Одеським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Національного банку України прийняти рішення, яким поновити Товариству з обмеженою відповідальністю ФІНОД ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на: надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, надання послуг з факторингу, надання послуг з фінансового лізингу, видані згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 21 лютого 2017 року № 344, та надання гарантій, видану згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 21 лютого 2017 року № 344 та переоформлену відповідно до абзацу четвертого пункту 10 розділу ІІ Закону України від 12.09.2019 № 79-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг; торгівлю валютними цінностями, видану відповідно до постанови Правління Національного банку України від 26 березня 2021 року № 26 Про затвердження Положення про порядок видачі ліцензії на торгівлю валютними цінностями (початок дії 24 травня 2021 року) (реєстраційний номер виконавчого провадження: 76413653);

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 від 30.10.2024 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн (реєстраційний номер виконавчого провадження: 76413653);

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої А.І. від 30.10.2024 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження: 401,85 грн (реєстраційний номер виконавчого провадження: 76413653);

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. від 30.10.2024 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 420/31415/23, виданого 18.07.2024 Одеським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Національного банку України прийняти рішення про включення Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНОД до Державного реєстру фінансових установ (реєстраційний номер виконавчого провадження: 76413696);

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Документ сформований в системі «Електронний суд» 11.11.2024 10 Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 30.10.2024 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн (реєстраційний номер виконавчого провадження: 76413696);

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. від 30.10.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження: 263,25 грн. (реєстраційний номер виконавчого провадження: 76413696).

Ухвалою від 13.11.2024р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою від 25.11.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами з урахуванням ст. 287 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що повноваження Національного банку України щодо поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю ФІНОД відкликаної (анульованої) ліцензії, а також щодо внесення відповідних відомостей у зв`язку із зазначеними діями до Державного реєстру фінансових установ чинним законодавством не передбачено. Вжиття зазначених дій з боку Національного банку України матиме наслідком грубе порушення статті 19 Конституції України, Закону України Про фінансові послуги та фінансові компанії, Закону України Про валюту і валютні операції, нормативно-правових актів Національного банку України.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши в обґрунтування правової позиції, що при винесенні оскаржуваної податкової вимоги діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Національного банку України Одеському окружному адміністративному суду.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404 від 2 червня 2016 року (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно ч. 3 ст. 13 Закону №1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 16 Закону №1404 сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.

Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

За приписами ч. 1 ст. 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст. 18 Закону №1404 визначено, що виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

За приписами п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 3 Закону №1404 Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно ст. 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 року по справі №420/31415/23 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінод" до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення, задоволений повністю, визнано протиправним та скасовано рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України №21/1575-рк від 21 серпня 2023 року про анулювання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг, зобов`язано Національний банк України прийняти рішення, яким поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінод" ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на: надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, надання послуг з факторингу, надання послуг з фінансового лізингу, видані згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 21 лютого 2017 року № 344, та надання гарантій, видану згідно з розпорядженням Нацкомфінпослуг від 21 лютого 2017 року № 344 та переоформлену відповідно до абзацу четвертого пункту 10 розділу ІІ Закону України від 12.09.2019 № 79-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг; торгівлю валютними цінностями, видану відповідно до постанови Правління Національного банку України від 26 березня 2021 року № 26 Про затвердження Положення про порядок видачі ліцензії на торгівлю валютними цінностями (початок дії 24 травня 2021 року). Визнано протиправним та скасовано рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України № 21/1751-рк від 08.09.2023 року про виключення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінод" з Державного реєстру фінансових установ. Зобов`язано Національний банк України прийняти рішення про включення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінод" до Державного реєстру фінансових установ.

Вказане рішення суду набрало законної сили 25.06.2024 року та 18.07.2024 року Одеським окружним адміністративним судом видані виконавчі листи.

Національний банк України, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів, подав касаційну скаргу.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.08.2024 відкрито касаційне провадження у даній справі.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 420/31722/24 зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за виконавчим листом виданим 18.07.2024 р. Одеським окружним адміністративним судом за № 420/31415/23, яким зобов`язано боржника прийняти рішення яким поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНОД» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на: надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, надання послуг з факторингу, надання послуг з фінансового лізингу, видані згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 21 лютого 2017 року № 344, та надання гарантій, видану згідно з розпорядженням Нацкомфінпослуг від 21 лютого 2017 року № 344 та переоформлену відповідно до абзацу четвертого пункту 10 розділу II Закону України від 12.09.2019 № 79-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг»; торгівлю валютними цінностями, видану відповідно до постанови Правління Національного банку України від 26 березня 2021 року № 26 Про затвердження Положення про порядок видачі ліцензії на торгівлю валютними цінностями (початок дії 24 травня 2021 року). Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за виконавчим листом виданим 18.07.2024р. Одеським окружним адміністративним судом за № 420/31415/23, яким зобов`язано Національний банк України прийняти рішення про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНОД» до Державного реєстру фінансових установ.

Так, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревою А.І. прийнято постанови від 30.10.2024:

- про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 420/31415/23, виданого 18.07.2024 Одеським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Національного банку України прийняти рішення, яким поновити Товариству з обмеженою відповідальністю ФІНОД ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на: надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, надання послуг з факторингу, надання послуг з фінансового лізингу, видані згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 21 лютого 2017 року № 344, та надання гарантій, видану згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 21 лютого 2017 року № 344 та переоформлену відповідно до абзацу четвертого пункту 10 розділу ІІ Закону України від 12.09.2019 № 79-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг; торгівлю валютними цінностями, видану відповідно до постанови Правління Національного банку України від 26 березня 2021 року № 26 Про затвердження Положення про порядок видачі ліцензії на торгівлю валютними цінностями (початок дії 24 травня 2021 року) (реєстраційний номер виконавчого провадження: 76413653);

- про стягнення виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн (реєстраційний номер виконавчого провадження: 76413653); - постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження: 401,85 грн (реєстраційний номер виконавчого провадження: 76413653). 30.10.2024 Національним банком України через підсистему Електронний суд було отримано три постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. від 30.10.2024:

- про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 420/31415/23, виданого 18.07.2024 Одеським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Національного банку України прийняти рішення про включення Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНОД до Державного реєстру фінансових установ (реєстраційний номер виконавчого провадження: 76413696);

- про стягнення виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн (реєстраційний номер виконавчого провадження: 76413696); - постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження: 263,25 грн. (реєстраційний номер виконавчого провадження: 76413696).

За змістом ч.5 ст. 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону №1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Відтак, аналіз вищезазначених приписів свідчить, що Законом №1404 чітко визначено обов`язок державного виконавця виносити постанову про відкриття виконавчого провадження у разі надходження виконавчого документа, який відповідає вимогам вказаного Закону.

Враховуючи відповідність виконавчого документа вимогам ст. 4 Закону №1404, рішення суду про зобов`язання вчинити дії, у відповідача були відсутні підстави для невчинення дій щодо відкриття виконавчого провадження. Слід зазначити, що питання наявності підстав для зобов`язання НБУ вчинити певні дії та наявності законодавчих підстав для вчинення таких дій досліджувалось судом в іншій справі (420/31722/24) та не є предметом спору у даній справі, тому суд вважає зазначені доводи не доречними у межах цього спору, враховуючи заявлені позовні вимоги.

Під час розгляду справи у судовому засідання судом поставлено запитання представнику позивачу чи надавалась заява до відповідача про зупинення виконавчих дій, однак представник позивача зазначив, що такі заяви не подавались.

Окрім того, матеріалами справи підтверджено, що касаційне провадження у справі №420/31415/23 відкрито КАС ВС 06.08.2024 року і лише 15.11.2024 року Верховним Судом винесено ухвалу про зупинення сказаних судових рішень та відмову у зупиненні дії судових рішень, тобто вже після винесення оскаржуваних постанов відповідачем. Натомість згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 року у справі №420/31722/24 зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за виконавчим листом виданим 18.07.2024р. Одеським окружним адміністративним судом за № 420/31415/23, яким зобов`язано Національний банк України прийняти рішення про включення Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНОД до Державного реєстру фінансових установ.

Відтак, відповідач був зобов`язаний здійснити дії щодо виконання рішення у справі №420/31415/23.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 27 Закону №1404 за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до п. 2 розділу VІ Інструкції Міністерства юстиції України з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом від 02.04.2012 № 512/5, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про:

відкриття виконавчого провадження;

стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);

стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);

стягнення витрат виконавчого провадження;

закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:

виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);

пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

За змістом ч. 2 ст. 42 Закону №1404 витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Системний аналіз наведених норм Закону №1404 дає підстави для висновку, що у разі надходження на виконання виконавчого документа, державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження або прийняти рішення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття його до виконання.

При цьому, приписами Закону №1404 та Інструкції № 512/5 чітко визначений обов`язок державного виконавця виносити постанову про стягнення витрат виконавчого провадження та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

В силу наведених положень виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону № 1404-VІІІ, а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

З урахуванням наведених положень, виходячи з того, що однією з основних засад виконавчого провадження є обов`язковість виконання судових рішень, відповідач враховуючи вимоги Закону №1404, а також те, що виконавчий документ відповідав вимогам, встановленим ст. 4 Закону №1404, обґрунтовано прийняв оскаржувані постанови.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Серед іншого суд зазначає, що після винесення Ухвали ВС у справі №420/31415/23 від 15.11.2024 року та наданням позивачем заяви від 19.11.2024 року (надійшла згідно відмітки до відповідача 22.11.2024 року) про зупинення вчинення вказаних дій, 21.11.2024 року відповідачем прийнято поставу про зупинення вчинення виконавчих дій.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 75-78, 90, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Національного банку України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9; код ЄДРПОУ 00032106) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправними та скасування постанов від 30.10.2024 року та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів в порядку приписів ст. 287 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.12.2024 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.