Постанова

від 24.02.2025 по справі 420/35005/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/35005/24

Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,

повний текст судового рішення

складено 03.12.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Осіпова Ю.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 у справі №420/35005/24 за позовом Національного банку України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ «ФІНОД» про визнання протиправними та скасування постанов від 30.10.2024

У С Т А Н О В И В:

11.11.2024 Національний банк України звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої А.І. від 30.10.2024 про відкриття виконавчого провадження №76413653 з примусового виконання виконавчого листа №420/31415/23;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої А.І. від 30.10.2024 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000 грн. (реєстраційний номер виконавчого провадження: 76413653);

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої А.І. від 30.10.2024 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 401 грн. 85 коп. (реєстраційний номер виконавчого провадження: 76413653);

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. від 30.10.2024 про відкриття виконавчого провадження №76413696 з примусового виконання виконавчого листа № 420/31415/23;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. від 30.10.2024 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000 грн. (реєстраційний номер виконавчого провадження: 76413696);

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. від 30.10.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 263 грн. 25 коп. (реєстраційний номер виконавчого провадження: 76413696).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Положенням про авторизацію надавачів фінансових послуг та умови здійснення ними діяльності з надання фінансових послуг, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29.12.2023 № 199, не передбачено повноважень Національного банку України на підставі судового рішення поновлювати відкликану (анульовану) ліцензію, а також вносити відповідні відомості до Державного реєстру фінансових установ. Як зауважує позивач, наявність чинної ліцензії пов`язується із активними діями юридичної особи, а саме подання необхідного пакету документів для розгляду Національним банком України, а також відповідність такої юридичної особи вимогам, установленим законодавчими приписами. Оскільки ТОВ «ФІНОД» не зверталось до Національного банку України стосовно здійснення діяльності з надання фінансових послуг та відповідність його вимогам чинного законодавства не підтверджено, Національний банк України не уповноважений поновлювати ліцензію товариства. Крім того, позивач вказує, що в нього немає відомостей про те, що ТОВ «ФІНОД» відповідає встановленим пруденційним вимогам до небанківських фінансових установ для забезпечення їх платоспроможності та мінімізації ризиків у їх діяльності. Отже, на думку позивача, рішення суду у справі № 420/31415/23 виконати неможливо з огляду на те, що чинним законодавством не передбачено право Національного банку України поновлювати ТОВ «ФІНОД» відкликану (анульовану) ліцензію.

Не погодившись із заявленими позовними вимогами Міністерством юстиції України до окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено про правомірність прийняття державним виконавцем спірних постанов. Також, Міністерство юстиції України відмічає, що позивачем не наводить приписів Закону України «Про виконавче провадження», які у досліджуваній ситуації порушено державним виконавцем під час прийняття оскаржуваних індивідуальних актів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 у справі №420/35005/24 у задоволенні позовної заяви Національного банку України відмовлено повністю.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав про приймаючи спірні постанови державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Законом України «Про виконавче провадження». При цьому, наведені в позовній заяві доводи позивача окружним адміністративним судом відхилено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги Національний банк України вказує на безпідставне посилання суду першої інстанції на рішення Одеського окружного адміністративного суду в справі №420/31722/24/24. Решта доводів апеляційної скарги повністю дублюють зміст позовної заяви (т.І а.с.1-10, т.ІІ а.с.1-7).

Скориставшись наданим, приписами чинного процесуального законодавства, правом Міністерством юстиції України та ТОВ «ФІНОД» до апеляційного суду подано відзиви на апеляційну скаргу, у яких учасники справи повністю погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні від 03.12.2024, у зв`язку з чим просять апеляційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення, а судовий акт без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Національного банку України задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.

Зокрема, колегією суддів установлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі №420/31415/23 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінод" задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України №21/1575-рк від 21.08.2023 про анулювання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг.

Зобов`язано Національний банк України прийняти рішення, яким поновити товариству з обмеженою відповідальністю "Фінод" ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на: надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, надання послуг з факторингу, надання послуг з фінансового лізингу, видані згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 21.02.2017 № 344, та надання гарантій, видану згідно з розпорядженням Нацкомфінпослуг від 21.02.2017 № 344 та переоформлену відповідно до абзацу четвертого пункту 10 розділу ІІ Закону України від 12.09.2019 № 79-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг; торгівлю валютними цінностями, видану відповідно до постанови Правління Національного банку України від 26.03.2021 № 26 Про затвердження Положення про порядок видачі ліцензії на торгівлю валютними цінностями (початок дії 24.05.2021).

Визнано протиправним та скасовано рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України № 21/1751-рк від 08.09.2023 про виключення товариства з обмеженою відповідальністю "Фінод" з Державного реєстру фінансових установ.

Зобов`язано Національний банк України прийняти рішення про включення товариства з обмеженою відповідальністю "Фінод" до Державного реєстру фінансових установ.

Не погодившись із таким судовим актом Національним банком України оскаржено його в апеляційному порядку.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 у справі №420/31415/23 апеляційну скаргу Національного банку України залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 - без змін.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі №420/31415/23 набрало законної сили.

У зв`язку з чим, 18.07.2024 Одеським окружним адміністративним судом товариству з обмеженою відповідальністю "Фінод" у справі №420/31415/23 видано два виконавчі листи щодо:

- зобов`язання Національного банку України прийняти рішення, яким поновити товариству з обмеженою відповідальністю "Фінод" ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на: надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, надання послуг з факторингу, надання послуг з фінансового лізингу, видані згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 21.02.2017 № 344, та надання гарантій, видану згідно з розпорядженням Нацкомфінпослуг від 21.02.2017 № 344 та переоформлену відповідно до абзацу четвертого пункту 10 розділу ІІ Закону України від 12.09.2019 № 79-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг; торгівлю валютними цінностями, видану відповідно до постанови Правління Національного банку України від 26.03.2021 № 26 Про затвердження Положення про порядок видачі ліцензії на торгівлю валютними цінностями (початок дії 24.05.2021).

- зобов`язання Національного банку України прийняти рішення про включення товариства з обмеженою відповідальністю "Фінод" до Державного реєстру фінансових установ.

Отримавши такі виконавчі документи ТОВ «ФІНОД» звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із відповідними заявами про прийняття їх до примусового виконання та відкриття виконавчого провадження.

За наслідком розгляду виконавчих листів Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/31415/23 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 30.10.2024 прийнято постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №76413653 та ВП №76413696, у яких боржника повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів, а також зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у загальному розмірі 64000грн.

Також, 30.10.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанови про стягнення виконавчого збору ВП №76413653 та ВП №76413696.

До того ж, 30.10.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову ВП №76413653 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 401грн. 85коп. та постанову ВП №76413696 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 263грн. 25коп.

Не погодившись із такими індивідуальними актами суб`єкта владних повноважень позивач звернувся до суду з даним позовом.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

Згідно із ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Вимоги до виконавчого документа наведено у статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно із статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Частиною 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

Згідно із п. ч.ч.1, 5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Системний аналіз вищевикладених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що метою виконавчого провадження є забезпечення повного та всебічного виконання боржником покладених на нього обов`язків.

Саме для реалізації цієї мети спеціальним Законом України «Про виконавче провадження» регламентовано коло повноважень державного виконавця, одним з яких є відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, оформленого відповідно до положень статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

За наслідком дослідження наведених Національним банком України обґрунтувань заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції наголошує, що позивач не зазначає про невідповідність виконавчих листів у справі №420/31415/23 вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а також не вказує на наявність у державного виконавця конкретних перешкод для відкриття виконавчого провадження саме в контексті приписів спеціального закону.

Усі мотиви позовних вимог Національного банку України зводяться до неможливості виконання рішення суду у справі №420/31415/23 через відсутність у нього повноважень на поновлення відкликаної (анульованої) ліцензії ТОВ «ФІНОД», а також внесення відповідних відомостей до Державного реєстру фінансових установ.

Такі доводи позивач обґрунтовує приписами Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Закону України «Про валюту і валютні операції» та Положення про авторизацію надавачів фінансових послуг та умови здійснення ними діяльності з надання фінансових послуг, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2023 № 199.

Натомість, колегія суддів зазначає, що означене не кореспондується із приписами Закону України «Про виконавче провадження» та не є перешкодою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження.

В контексті вирішення даного спору слід також вказати, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття (вчення) оспорюваних рішення, дії чи допущення бездіяльності.

Оскільки на час прийняття оскаржуваних постанов у державного виконавця не було перешкод для відкриття виконавчого провадження, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що такі індивідуальні акти є правомірними.

Стосовно стягнення з боржника виконавчого збору суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню визначено Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5.

Згідно із пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Колегія суддів вказує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Беручи до уваги наведене, а також те, що безпідставність стягнення виконавчого збору скаржник пов`язує виключно із протиправним, на його думку, відкриттям виконавчого провадження, апеляційний адміністративний суд зазначає про прийняття державним виконавцем відповідних індивідуальних актів.

В контексті вирішення досліджуваної частини позовних вимог слід також врахувати приписи ч.7 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до якої, у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Як з`ясовано апеляційним адміністративним судом, постановою Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №420/31415/23 касаційну скаргу Національного банку України задоволено.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 у справі № 420/31415/23 скасовано і ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНОД" до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Отже, у спірних правовідносинах скасовано судове рішення, що підлягало виконанню, а тому, в разі закінчення державним виконавцем виконавчого провадження, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Відносно стягнення з боржника витрат виконавчого провадження апеляційний адміністративний суд враховує наступне.

Згідно із статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Згідно фактичних обставин справи, визначена державним виконавцем у межах виконавчого провадження ВП №76413653 сума витрат виконавчого провадження становить 401грн. 85коп., з яких: 2грн. 40коп. конверт середній С5 0,30*8; 197грн. 50коп. рекомендований лист з повідомленням про вручення (маркувальна машина + 20% ПДВ) 39,50*5; 40грн. 50коп. простий лист (маркувальна машина + 20% ПДВ) 13,50*3; 5грн. 04коп. папір офісний А4 (1 аркуш) 0,18*28; 84грн. 92коп. витрати тонера на друк 1 аркуша А4 1,93*44; 2грн. 49коп. обкладинка «виконавче провадження» 2*49*1; 69грн. користування АСВП.

Визначена державним виконавцем у межах виконавчого провадження ВП №76413696 сума витрат виконавчого провадження становить 263грн. 25коп., з яких: 1грн. 92коп. конверт середній С5 0,96*2; 108грн. рекомендований лист (маркувальна машина + 20% ПДВ) 54*2; 6грн. 67коп. папір офісний А4 (1 аркуш) 0,29*23; 55грн. 66коп. витрати тонера на друк 1 аркуша А4 1,21*46; 22грн. скоба для степлера 0,22*100; 69грн. користування АСВП.

Жодних доводів, а також доказів, які б спростовували здійснені державним виконавцем витрати матеріали справи не містять, а тому колегія суддів не вбачає законодавчо передбачених підстав для скасування відповідних постанов суб`єкта владних повноважень.

Установлені у межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи позивача.

З урахуванням викладеного, апеляційний адміністративний суд уважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог Національного баку України.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом першої інстанції у даній справі.

За таких обставин, рішення окружного адміністративного суду є законним та обґрунтованим, а викладені позивачем в апеляційній скарзі твердження не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення окружним адміністративним судом було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.287, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 у справі №420/35005/24 за позовом Національного банку України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ «ФІНОД» про визнання протиправними та скасування постанов від 30.10.2024 без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді Ю.В. Осіпов О.І. Шляхтицький