Рішення

від 03.12.2024 по справі 440/11121/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/11121/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 (надалі по тексту - відповідач2, в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, відповідно до якої просить:

визнати протиправним та скасувати наказ від 19.08.2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період до в/ч НОМЕР_1 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (або ту, де ОСОБА_1 перебуває на день подання позову згідно запису у військовому квитку) з дня набрання рішенням суду законної сили виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (або іншої відповідної частини) з дня набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - залишено без руху. Встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

03 жовтня 2024 року до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено примірник позовної заяви, оформленої відповідно до частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі, із зазначенням особи, до якої звернені вимоги позову, в якості належного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 , документа про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Підставою даного позову є протиправний, на думку позивача, наказ від 19.08.2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період до в/ч НОМЕР_1 . Як зазанчає представник позивача, останній на час спірних правовідносин 19.08.2024 був працівником об`єкту критичної інфраструктури ЦП МВС України, що підтверджується довідкою та відповідним листом, і щодо нього була розпочата процедура бронювання, а ОСОБА_1 звернувся до Відповідача із листом про видачу йому військового квитка та про зазначення у ньому військово-облікової спеціальності лікаря, що необхідно для завершення процедури бронювання. На цей лист Відповідач відповіді не надав, натомість фізично почав утримувати ОСОБА_1 , позбавив його свободи та вільного пересування, зірвавши процедуру бронювання працівника критичної інфраструктури України, чим вчинив дії, що мають ознаки диверсії та підриву економіки України, та про що відкрито кримінальне провадження Прокуратурою Полтавської області. Державні органи, відповідальні за мобілізацію, достеменно знали про те, що Позивач є працівником об`єкта критичної інфраструктури, що підлягав бронюванню, а так як йому 16.08.2024 тільки виповнилось 25 років, то тільки видавши йому військовий квиток, який він мав надати за місцем роботи, можливо було завершити процедуру бронювання, інакше забезпечити це право бути заброньованим було неможливо.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник Військової частини НОМЕР_1 позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 88-90/ зазначив, що Позивачем не надано до позовної заяви доказу того, що саме він був заброньований станом на дату призову по мобілізації 19.08.2024. Наявність в матеріалах справи копії наказу Міністерства економіки України від 13 серпня 2024 року № 20998 жодним чином не свідчить, що цей наказ безпосередньо стосується ОСОБА_1 . Натомість, згідно тексту наказу Міністерства економіки України від 13 серпня 2024 року № 20998, а саме: пункту 1 резолютивної частини, Суд може пересвідчитися, що цей наказ стосується не всіх працівників зазначених установ, а виключно військовозобов`язаних, які працюють у зазначених організаціях, за списками, погодженими Міністерством оборони України (реєстраційні номери 220/5264/б, 220/5424/б від 08.07.2024, 220/5986/б, 220/5989/б від 10.07.2024). Жодних списків, погоджених Міністерством оборони України (реєстраційні номери 220/5264/б, 220/5424/б від 08.07.2024, 220/5986/б, 220/5989/б від 10.07.2024), матеріали справи не містять. Враховуючи відсутність у Позивача доказів наявності відстрочки від призову станом на дату його мобілізації 19.08.2024 року, Військова частина НОМЕР_1 діяла правомірно та згідно норм чинного законодавства, коли прийняла цього військовослужбовця до списків особового складу частини від ІНФОРМАЦІЯ_4 . Водночас, підстави звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, під час дії воєнного стану, визначені пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Позивачем до суду не було надано доказів про існування у нього підстав звільнення його з військової служби, передбачених приписами пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Представник ІНФОРМАЦІЯ_4 позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 97-104/ зазначив, що оскільки позивач є громадянином України, військовозобов`язаним, не мав відстрочки від призову та був придатним до військової служби, підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Отже, начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 , приймаючи спірний наказ від 19.08.2024 №170 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, в особливий період в складі команди НОМЕР_2 » у частині призову позивача на військову службу за мобілізацією у якості солдата, не допустив порушення прав позивача та діяв у порядку, визначеному законодавством.

Позивач своїм правом надання відповіді на надані відповідачами відзиви не скористався.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (надалі також КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 працює з 01.07.2024 лікарем стоматологом-терапевтом стоматологічного відділення Центральної поліклініки МВС України /зв.а.с. 15/.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.08.2024 №170, серед іншого, призвано та направлено ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період /а.с. 106/.

Не погодившись з наказом від 19.08.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період до в/ч НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Нормами статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.

Вказане кореспондується з положеннями частини 1 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон №2232).

Згідно частини 2 статті 1 Закону № 2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 статті 1 Закону №2232 передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону №2232).

До видів військової служби, згідно частини 6 статті 2 Закону №2232, належить, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено та наразі триває.

Воєнний стан в розумінні положень статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Окрім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Спірні правовідносини виникли в період дії в Україні воєнного стану.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону №2232, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543).

Положеннями статті 22 вказаного законодавчого акту визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, які передбачають, серед іншого, з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів та визначення їх призначення на особливий період.

Статтею 37 Закону №2232-XII визначено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України:

2) на військовий облік військовозобов`язаних:

які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;

призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону;

які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних;

військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних;

зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;

які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби;

які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;

які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;

які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;

які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань;

Громадянам України, взятим на військовий облік, роз`яснюються права та обов`язки, правила військового обліку та відповідальність за порушення цих правил.

Частиною 5 статті 22 Закону № 3543 передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Вказане узгоджується також з положеннями частини 10 статті 1 Закону №2322, відповідно до яких громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, в тому числі, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, вищезазначеними законодавчими нормами передбачено, що з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють призов військовозобов`язаних на військову службу.

Вказане кореспондує з повноваженнями та завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, визначеними Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, яке затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154.

Протиправність призову на військову службу позивач обґрунтовує тим, що на момент виникнення спірних правовідносин він мав право на реалізацію свого права бронювання, що, відповідно до вимог Закону №3543, є підставою для відстрочка від призову.

Надаючи оцінку цьому твердженню позивача суд виходить з такого.

Нормами статті 23 Закону №3543 врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Так, відповідно до вказаної законодавчої норми не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, в тому числі, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 24 Закону № 3543 бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.

Так, відповідно до частини 1 статті 25 Закону №3543, бронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють:

1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів;

2) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);

3) на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань;

4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок та організація бронювання, переліки посад і професій військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов`язаних може також здійснюватися за списком військовозобов`язаних, поданим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними в частині першій цієї статті (ч. 3 ст. 25 Закону №3543).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року №76 затверджено Порядок бронювання військовозобов`язаних за списком військовозобов`язаних під час дії воєнного стану (далі Порядок бронювання), який визначає механізм бронювання під час дії воєнного стану військовозобов`язаних за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час.

Відповідно до пункту 2 Порядку бронювання, бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, погодженими Генеральним штабом Збройних Сил.

Заброньованим військовозобов`язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

У рішенні Мінекономіки зазначається строк дії відстрочки, який не може перевищувати:

- строку проведення мобілізації - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Порядку;

- шість місяців - для військовозобов`язаних, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 1 цього Порядку.

Згідно пункту 3 Порядку бронювання керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій відповідають за включення військовозобов`язаних працівників до списків, а також за відповідність облікових даних військовозобов`язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам.

Нормами пункту 8 Порядку бронювання визначено, що підприємства, установи і організації, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, подають список до центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у відповідній сфері, або відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, або відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської військової/військово-цивільної адміністрації (у разі її утворення), на території юрисдикції якої вони розташовані.

Список подається за формою згідно з додатком 1 в паперовій та/або електронній формі разом з відповідним обґрунтуванням та довідкою про кількість військовозобов`язаних за формою згідно з додатком 2.

Центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у відповідній сфері, або обласна, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, або обласна, Київська та Севастопольська міські військові/військово-цивільні адміністрації (у разі їх утворення), МЗС, Секретаріат Кабінету Міністрів України проводять перевірку повноти заповнення списку, наявності наданого до нього обґрунтування, дотримання вимог щодо кількості військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню, та подають його у строк не більше ніж п`ять робочих днів з дня отримання списку на погодження Генеральному штабу Збройних Сил (СБУ, Службі зовнішньої розвідки).

Відповідно до п. 9 Порядку бронювання, з метою погодження списки, подані відповідно до пунктів 4-8 цього Порядку, розглядаються щодо повноти заповнення та наявності обґрунтувань Генеральним штабом Збройних Сил (СБУ, Службою зовнішньої розвідки) у строк не більше ніж 10 робочих днів з дня їх отримання. Генеральний штаб Збройних Сил (СБУ, Служба зовнішньої розвідки) подає погоджені відповідно до абзацу першого цього пункту списки до Мінекономіки.

За результатами перевірки списків, поданих відповідно до пункту 9 цього Порядку, щодо повноти їх заповнення, наявності обґрунтувань та погодження Генеральним штабом Збройних Сил (СБУ, Службою зовнішньої розвідки) Мінекономіки приймає у строк не більше ніж п`ять робочих днів з дня отримання зазначених списків рішення про бронювання військовозобов`язаних (п. 10 Порядку бронювання).

Згідно пункту 11 Порядку бронювання з метою оформлення військовозобов`язаним відстрочок Мінекономіки надсилає рішення про бронювання військовозобов`язаних органам державної влади, іншим державним органам, якими подано списки, а також Генеральному штабу Збройних Сил (СБУ, Службі зовнішньої розвідки).

Генеральний штаб Збройних Сил (СБУ, Служба зовнішньої розвідки) у триденний строк доводить зазначене рішення до відома відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки).

Орган державної влади, інший державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа і організація видає військовозобов`язаному витяг із зазначеного рішення за формою згідно з додатком 3.

Витяг, завірений підписом керівника та печаткою (у разі її наявності) відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, є документом, що підтверджує надання військовозобов`язаному відстрочки.

Витяг видається військовозобов`язаному під розпис у відомості видачі бланків спеціального військового обліку, складеній за формою згідно з додатком 4.

Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації у п`ятиденний строк з дня видачі витягу військовозобов`язаному надсилають до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки), повідомлення про бронювання військовозобов`язаного за формою згідно з додатком 5 для зарахування його на спеціальний військовий облік.

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку (відповідний підрозділ Центрального управління та/або регіональний орган СБУ, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки), на підставі рішення про бронювання військовозобов`язаних зараховує у строк не більше ніж п`ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік.

Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов`язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов`язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про наявність таких підстав.

Отже, право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною в постанові від 18 січня 2024 року у справі №280/6033/22.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур, 19.08.2024, позивач надавав відповідачу належний документ для підтвердження наявності у нього підстав для відстрочки від мобілізації у зв`язку з бронюванням та оформлення права на відстрочку від призову на військову службу у встановлений законодавством спосіб.

Наданий позивачем лист ЦП МВС України від 14.08.2024 №33-3-1319 не є таким документом в розумінні Порядку бронювання військовозобов`язаних за списком військовозобов`язаних під час дії воєнного стану, затвердженого Постановою КМУ № 76 від 27.01.2023, оскільки таким листом повідомлено лише про намір ЦП МВС України внести пропозиції щодо бронювання на період мобілізації та на воєнний час ОСОБА_1 . Тобто, вказаний лист свідчить лише про можливий намір в майбутньому роботодавця позивача розпочати процедуру оформлення бронювання такого працівника.

У ст. 23 Закону №3543-XII визначено перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Доказів поширення цієї норми на позивача не надано ні ІНФОРМАЦІЯ_6 під час здійснення мобілізації, ні суду під час розгляду справи.

Суд погоджується із твердженнями представника позивача, що у позивача, починаючи з 16.08.2024 року могло виникнути можливість здійснювати відповідні заходи направлення на отримання відстрочки та/або бронювання, зокрема у зв`язку із працевлаштуванням до роботодавця, який міг звертатися із відповідними листами та списками осіб з метою бронювання таких працівників. В той же час, суд звертає увагу представника позивача, що законодавством передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а не особи, які мають можливість розпочинати процедуру бронювання.

В той же час, саме на момент призову позивача він не був заброньований, а твердження представника позивача про те, що він може бути заброньований є лише припущеннями про обставини, які можливо мали б місце в майбутньому, однак їх не існувало і не могло існувати станом на момент призову позивача, з огляду на те, що станом на 19.08.2024 навіть роботодавець позивача не звертався із відповідними листами про бронювання своїх працівників із списками в якому не було зазначено позивача.

Твердження представника позивача про те, що без отримання позивачем військового квитка, який він міг отримати лише після досягнення 25 років, роботодавець міг розпочати процедуру його бронювання жодним чином не свідчать про протиправність дій відповідача в частині призову особи, яка досягла 25 річного віку, тобто призовного віку та станом на момент призову не мала документів в підтвердження відстрочки від призову. Та обставина, що призов позивача відбувся раніше, ніж позивач у майбутньому можливо із участю свого роботодавця міг розпочати процедуру отримання відстрочи від призову та отримання бронювання не може бути обставиною визнання протиправності дій відповідача щодо здійснення призову з огляду на те, що станом на час здійснення такого призову позивачем не було подано жодного документу в підтвердження підстав для відстрочки.

Представник позивача безпідставно зазначає про ненадання відповідачем можливості позивачу реалізувати своє право бути заброньованим, з огляду на те, що ні позовна заява, ні чинне законодавство не містять вимог для територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки надавати якийсь конкретний та/або орієнтовний час після досягнення особою 25-ти років з метою отримання нею відстрочки від призову і лише після закінчення цього (не визначеного) часу здійснювати призов таких громадян. Відтак, твердження що відповідач діяв протиправно у тому числі з цих підстав є необґрунтованими та такими, що мають законодавчого обґрунтування.

Оскільки позивач є громадянином України, військовозобов`язаним, не мав відстрочки від призову та був придатним до військової служби, підлягав призову на військову службу під час мобілізації.

Отже, начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 , приймаючи спірний наказ від 19.08.2024 №170 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, в особливий період в складі команди НОМЕР_2 » у частині призову позивача на військову службу за мобілізацією у якості солдата, не допустив порушення прав позивача та діяв у порядку, визначеному законодавством.

Як наслідок, відсутні підстави і для задоволення похідних вимог в частині зобов`язання в/ч НОМЕР_1 (або ту, де ОСОБА_1 перебуває на день подання позову згідно запису у військовому квитку) з дня набрання рішенням суду законної сили виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (або іншої відповідної частини) з дня набрання рішенням суду законної сили.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що при вчиненні оспорюваних дій, відповідачем були дотримані усі критерії, передбачені частиною другою статті 2 КАС України, відтак суд не знаходить протиправності вказаних дій, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

), Військової частини НОМЕР_1 (

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.

Головуючий суддя І.Г. Ясиновський