Постанова

від 03.12.2024 по справі 440/6188/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 р.Справа № 440/6188/20Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/6188/20

за позовом ОСОБА_1

до Полтавського апеляційного суду треті особи Державна судова адміністрація України , Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

29.10.2020 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського апеляційного суду (далі також - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України (далі також - ДСА України), Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області (далі також - ГУ ДКСУ в Полтавській області), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо відмови у здійсненні донарахування та виплаті суддівської винагороди судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 на підставі частин другої та третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2020, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1 та надбавку за вислугу років 70% від посадового окладу, з врахуванням отриманих з цей період сум;

- зобов`язати Полтавський апеляційний суд провести нарахування та виплату судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 недоотриманої суддівської винагороди за квітень 2020 року - 56878,87 грн, травень 2020 року - 149307 грн, червень 2020 року - 149307 грн, липень 2020 року - 149307 грн, серпень 2020 року - 52257, 45 грн, з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць; зобов`язати відповідача подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".

Зобов`язано Полтавський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звернення рішення до негайного виконання в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.

Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2021 апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі №440/6188/20 залишено без змін.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зазначене рішення набрало законної сили 21.05.2021.

12.07.2021 Полтавським окружним адміністративним судом видані виконавчі листи у справі №440/6188/20.

Відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження 04.08.2021 відкрито виконавче провадження ВП№66385048 з примусового виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 у справі №440/6188/20.

02.08.2024 до суду від Міністерства юстиції України (за підписом старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої влади Міністерства юстиції України) надійшла заява про зміну способу виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/6188/20. А саме просив зобов`язати Полтавський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідних сум коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апарата судів, розпорядником якої є Державна судова адміністрація України у порядку передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

05.08.2024 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 від 05.08.2024 про зміну способу і порядку виконання рішення суду в справі №440/6188/20. В заяві просив змінити порядок і спосіб виконання виконавчого листа №440/6188/20 від 12.07.2021 виданого Полтавським окружним адміністративним судом про зобов`язання Полтавського апеляційного суду провести перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідних сум коштів 555892,11 грн з рахунку Полтавського апеляційного суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у задоволенні заяв Міністерства юстиції України від 02.08.2024 та ОСОБА_1 від 05.08.2024 про зміну способу і порядку виконання рішення суду в справі №440/6188/20 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду, треті особи: ДСА України, ГУ ДКСУ в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою заяву ОСОБА_1 , та заяву державного виконавця про зміну способу та порядку виконання судового рішення задовольнити, змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа № 440/6188/20 від 12.07.2021, виданого Полтавським окружним адміністративним судом про зобов`язання Полтавського апеляційного суду провести перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів, шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 555892,11 грн заборгованості з виплати суддівської винагороди.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що рішенням Вищої ради правосуддя від 02.07.2024 його звільнено у відставку. Наказом в.о. голови Полтавського апеляційного суду № 47-09-30 від 05 липня 2024 року його відраховано зі штату Полтавського апеляційного суду та зобов`язано відділ бухгалтерського обліку та звітності Полтавського апеляційного суду провести повний розрахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 на дату звільнення з посади.

Станом на 01.08.2023 судове рішення апеляційним судом в частині виплати грошового утримання судді (суддівської винагороди) за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 не виконано в повному обсязі. З листопада 2023 року відповідач виплачує йому заборгованість по 133 грн 33 коп в місяць. На момент звернення з цією заявою заборгованість становить 555 892,11 грн.

На підставі наведеного вважає, що відповідачем не виконано ані рішення суду, ані наказ голови Полтавського апеляційного суду від 05.07.2024 в частині виплати ОСОБА_1 усієї належної суддівської винагороди, в тому числі і заборгованість за 2020 рік, що є грубим порушенням гарантій незалежності судді, порушенням норм Конституції України в частині захисту права власності та вимог ст. 6 та ст. 1 протоколу № 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Також посилаючись на наведені обставини та приписи ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» стверджує про наявність підстав для задоволення його заяви та заяви державного виконавця про зміну способу виконання судового рішення на стягнення з відповідача заборгованості з виплати суддівської винагороди станом на 03.08.2024 у розмірі 555892,11 грн.

Відповідач не погодився з доводами апеляційної скарги та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проси ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення. вказав на неможливості задоволення заяв позивача та Міністерства юстиції України про зміну способу виконання судового рішення, оскільки це призведе до зміни судового рішення, що є неприпустимим.

ДСА України подало пояснення, у яких підтримала апеляційну скаргу позивача та вказало, що у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі № 340/1916/20 (№ К/9901/369/21) суд зазначив: «вимоги про «стягнення» заборгованості з виплати суддівської винагороди та «зобов`язання нарахувати та виплатити» суддівську винагороду (з урахуванням вимог статті 135 Закону № 1402-VIII) є двома різними способами захисту порушеного права (що, окрім іншого, передбачає відмінний механізм їх виконання/реалізації)». Також вказала, що у постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22, зазначається про наявність у головного розпорядника бюджетних коштів - ДСА України, окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів»), а тому безспірне списання коштів на виконання рішення судів на користь суддів може бути здійснено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів лише за цією бюджетною програмою.

ГУ ДКСУ в Полтавській області правом подання пояснень не скористалося, що не перешкоджає розгляду справи.

Апелянт подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Сторони та заявник у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляд справи відповідно до приписів ч. 2 ст. 313 та ч. 2 ст. 378 КАС України.

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони та третя особа посилається в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях, дійшла висновку, що апеляційна не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні цієї заяви суд першої інстанції виходив з того, що зміна способу виконання рішення фактично змінить рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог, вирішивши питання, які не були предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що суперечить приписам процесуального закону.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.

Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС України встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З аналізу наведених норм слідує, що приписи ст. 378 КАС України передбачають можливість встановлення або зміни способу або порядок виконання рішення суду виключно за заявою стягувача чи виконавця.

У заяві від 02.08.2024 Старший держвний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просив змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа № 440/6188/20 від 12.07.2021, виданого Полтавським окружним адміністративним судом про зобов`язання Полтавського апеляційного суду провести перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів п`ятсот п`ятдесят шість тисяч двадцять п`ять гривень, сорок чотири копійки (556025,44 грн) з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Також у заяві від 05.08.2024 ОСОБА_1 просив змінити спосіб та порядок виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів у розмірі 555892,11 грн з рахунку Полтавського апеляційного суду.

Ці заяви мотивовані тим, що виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 можливе лише після зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Разом з тим слід зазначити, що зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.09.2018 по справі №1304/5584/12.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що у цьому випадку, при заміні способу і порядку виконання рішення, відбувається вихід за межі позовних вимог та вирішується питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи, а не конкретизується спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості.

Отже, зазначені обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту зміни порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України, а навпаки вказують на те, що така зміна призведе до зміни способу судового захисту обраного судом у цій справі, що суперечить цільовому призначенню цього процесуального інституту.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяв позивача та Міністерства Юстиції України.

Колегія суддів відхиляє посилання ДСА України на висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 340/1916/20 та від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз вказаної норми свідчить, що врахуванню підлягають висновки Верховного Суду лише щодо застосування конкретних норм права.

Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Так, постанови Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 340/1916/20 та від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22 стосувалися перегляду у касаційному порядку рішень судів попередніх інстанції по суті заявлених позивних вимог.

Тобто, у вказаних постановах Верховний Суд не робив жодних висновків щодо застосування приписів ст. 378 КАС України у подібних правовідносинах.

Отже, наведені ДСА України висновки Верховного Суду є висновками за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та не стосується порядку застосування приписів ст. 378 КАС України при розгляді заяв заінтересованих осіб про зміну способу виконання судового рішення, що мали би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів.

Наведені апелянтом приписи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини не дають підстав для задоволення заяв позивача та Міністерства Юстиції України, оскільки не надають судам права змінювати зміст судового рішення, яке набрало законної сили та перебуває на примусовому виконанні, виходити за межі позовних вимог та вирішується питання, які не були предметом дослідження при розгляді справи по суті спору.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному судовому рішенні, у зв`язку з чим, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 312, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року по справі № 440/6188/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повній текст постанови складено 03.12.2024.