Постанова

від 02.12.2024 по справі 211/3201/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 211/3201/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу в м. Дніпрі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 09 серпня 2024 року (суддя Сарат Н.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття справи, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою адміністративної комісії при виконкомі Довгинцівської районної в місті ради №74 від 09.05.2024 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 6800 грн.

Згідно вказаної постанови, 12.04.2024 о 19:36 ВП №1 було виявлено, що ОСОБА_1 , знаходячись на робочому місці на посаді продавця в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що за адресою: АДРЕСА_1 , здійснила продаж слабоалкогольного напою «Гараж» місткістю спирту 6% неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушила вимоги Закони України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Дану постанову позивач отримала 10.05.2024. З даною постановою вона не згодна. Оскільки в постанові не зазначено, якими саме доказами підтверджується факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 , які докази досліджувалися комісією, проте, як вбачається з протоколу, до нього додані якісь матеріали. При ухваленні постанови стосовно ОСОБА_1 адміністративна комісія у порушення норм КУпАП України не забезпечила дотримання вказаних прав позивача та порушила право на захист, оскільки ОСОБА_1 не була повідомлена, у порядку встановленому чинним законодавством про дату, час та місце розгляду справи, оскільки повісток не отримувала. Також не надано доказів перебування особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в трудових відносинах з ФОП « ОСОБА_3 », а тому неможливо встановити чи є вона суб`єктом передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП адміністративного правопорушення, а Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Довгинцівської районної в місті ради винесла оскаржувану постанову без урахування дійсних обставин справи. Просила суд постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Довгинцівської районної в місті ради про накладення адміністративного стягнення №74 від 09.05.2024 року на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 156 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн. скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 156 КУпАП - закрити.

Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 09 серпня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмолено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивачка звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Скаржниця обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи внаслідок залишення без уваги доводів, викладених у позовній заяві.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно постанови від 09.05.2024 адміністративна комісія при виконавчому комітеті Довгинцівської районної в місті ради розглянула протокол ВАД № 208646 від 12.04.2024 відносно ОСОБА_1 , ВП №1 було виявлено, що 12.04.2024 о 19:36 ОСОБА_1 , знаходячись на робочому місці на посаді продавця в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що за адресою: АДРЕСА_1 , здійснила продаж слабоалкогольного напою «Гараж» місткістю спирту 6% неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушила вимоги Закони України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та здійснила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2ст. 156 КУпАП, і як наслідок на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 6800 грн.

Вважаючи протиправною оскаржувану постанову, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивачка звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 2 частини 1 статті 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі Закон №481/95-ВР) визначено, що забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особам, які не досягли 18 років.

Частиною другою статті 156 КУпАП передбачена відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби у вигляді накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи диспозицію частини другої статті 156 КУпАП, суб`єктом цього правопорушення є працівник підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною другою ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З матеріалів справи встановлено, що позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за продаж у приміщенні магазину «Малинка», за адресою м. Кривий Ріг, вул. Петра Дорошенка, 5А, неповнолітній особі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , слабоалкогольного напою «Гараж» місткістю спирту 6%.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР визначено, що роздрібна торгівля (алкогольними напоями) - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.

Отже, торгівлею є процес обміну товарів на грошові кошти (готівкові чи безготівкові) з метою задоволення потреб споживача та отримання прибутку.

Фактом продажу алкогольних та тютюнових виробів є касовий чек, який видається кожному без винятку покупцеві. Зазначена позиція суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.04.2019 у справі П/811/1217/16.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.1,2 ст.265 КУпАП, речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об`єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234-1, 234-2, 244-4, 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують.

Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.

Разом з тим, складений відносно позивачки протокол про адміністративне правопорушення від 12.04.2024 не містить інформації про вилучення будь-яких слабоалкогольних напоїв та про наявність фіскального чека, що підтверджував би продаж вказаного товару. Натомість відсутність фіскального чеку спростовує факт продажу алкогольного напою неповнолітній особі.

Разом з тим, пояснення особи без встановлення дійсних обставин, тобто наявності фіскального чеку із зазначенням часу, особи продавця і слабоалкогольних товару, а також вилучення останнього не доводить факту здійснення позивачем реалізації слабоалкогольних товару неповнолітній особі.

При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Колегія суддів наголошує, що в якості доказу вчинення позивачкою адміністративного правопорушення відповідач посилається також на рапорт старшого інспектора ювінальної превенції ВП № 1 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 12.04.2024 є безпідставними, оскільки рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 28.05.2020 справа №524/4668/17, від 20.05.2020 справа №524/5741/16-а.

Крім того, колегією суддів встановлено, що на фотографіях, долучених до матеріалів справи не зафіксований момент продажу слабоалкогольного напою неповнолітній особі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .. На переконання суду, зображення особи з пляшкою у руці, не відповідає критеріям допустимості доказів на підтвердження вини позивачки у скоєнні адміністративного правопорушення.

Також, колегія суддів наголошує, що надані відповідачем документи не відображають фактичних даних щодо долі предметів адміністративного правопорушення, що є речовими доказами у справі, зокрема, слабоалкогольного напою, оскільки з протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що проведення вилучення жодних речей, зокрема, слабоалкогольного напою та фіскального чеку працівниками поліції не здійснювалось та немає даних про те, де на час прийняття рішення у справі знаходяться такий слабоалкогольний напій.

Таким чином, незважаючи на наявність вказаних письмових пояснень, без наявності всієї сукупності та узгодженості іншої доказової бази по справі, не можливо сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного адміністративного правопорушення, тому визнавальні покази особи не доводять її вину поза розумним сумнівом, оскільки не є достатніми для визнання особи винною у вчинення адміністративного правопорушення.

За таких обставин, відповідачам не надано суду доказів правомірності притягнення позивачки до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів зазначає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначених статтею 268 КУпАП.

У постанові від 26.04.2018 по справі №338/855/17 Верховний Суд вказав, що постанова у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Колегія суддів зазначає, що КУпАП встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності, а саме виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз`яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів звертає увагу, що оспорювана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності містить інформацію про порушення позивачем правил торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, що призвело до вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, разом з тим судом встановлено, що відповідачем під час розгляду матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення щодо ОСОБА_1 не дотримано вимог ст.280 КУпАП, не враховано факту неналежного оформлення адміністративних матеріалів, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не перевірено наявність/відсутність факту вчинення адміністративного правопорушення, не витребувано необхідні додаткові матеріали, які б свідчили про доведеність вини позивачки у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП України, а тому відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення вказаного правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а міститься висновок, за яким в силу принципу презумпції невинуватості, який підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За таких обставин факт вчинення позивачкою правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП є недоведеним, оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження вказаних у постанові обставин.

Підсумовуючи вищевикладене, та з урахуванням того, що оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 156 КУпАП.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а висновки суду першої інстанції помилковими, відповідно оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст. 139 КАС України).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить висновку, що сплачений позивачкою під час подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою було сплачено судовий збір в розмірі 605,60 грн. судового збору за подання адміністративного позову, та 726,72 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи, в загальній сумі 1332,32 грн.

З огляду на задоволення позовних вимог, вказаний судовий збір підлягає поверненню позивачці.

Керуючись ст.ст. 242, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 09 серпня 2024 року скасувати.

У справі прийняте нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради від 09.05.2024 № 74 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Закрити провадження по справі за адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 156 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради на користь ОСОБА_1 , витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальній сумі 1332,32 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров

суддяО.В. Головко