Постанова

від 26.11.2024 по справі 160/1831/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/1831/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

секретарі судового засідання Беседі Г.Р.,

за участю представника позивача Співак Н.М.,

представника відповідача Маланія М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року в адміністративній справі №160/1831/24 (головуючий суддя І-ї інстанції Златін С.В., повний текс рішення складено 13.05.2024 року) за позовом Приватного акціонерного товариства «Сентравіс продакшн юкрейн» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податкі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 19.01.2024 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.12.2023 року:

- № 000/1124/32-00-07-06-19 (форма В4);

- № 000/1125/32-00-07-06-19 (форма В1);

- № 000/1126/32-00-07-06-19 (форма В3).

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що контролюючий орган безпідставно дійшов висновку про не спрямованість правочину, укладеного позивачем з ТОВ «Металлтрейд», ТОВ «Торговий дім «МСК», ФОП ОСОБА_1 на настання реальних правових наслідків. Позивач зазначає, що його контрагенти здійснили поставку товару, а порушення контрагентами податкової дисципліни не є підставою для відмови позивачу у праві на формування податкового кредиту. Окрім того, позивач зазначає, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Податкові накладні ТОВ «Металлтрейд», ТОВ «Торговий дім «МСК», ФОП ОСОБА_1 зареєстровані у ЄРПН. Відповідач в акті перевірки безпідставно вказує на ризиковість операції позивача з ТОВ «Кью.ЕФ.ЕМ.Сервіс»; операції є реальними, оформлені належним чином, податкові накладні зареєстровані у ЄРПН. Щодо взаємовідносин з ПРаТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна», то позивач вказує на безпідставність посилання відповідача та той факт, що господарські взаємовідносини підпадають під дію постанови КМ України №187 від 03.03.2022 року «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації», оскільки вказана постанова не містить положень про її вплив на взаємовідносини у податковій сфері. Серед бенефіціарних власників ПРаТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна» немає громадян рф. Арешт, накладений на підставі ухвали Печерського районного суду м.Києва від 06.09.2022 року у справі №757/23355/22-к та викладені у ній доводи, скасовані ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.10.2022 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процессуального права. Скаржник вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення на враховано обставини, які мають суттєве значення для справи. Відповідач вказує, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки правочини, укладені позивачем з ТОВ «Металлтрейд», ТОВ «Торговий дім «МСК», ФОП ОСОБА_1 та з ТОВ «Кью.ЕФ.ЕМ.Сервіс» є такими, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, оскільки ТОВ «Партнер-Експі» та з ТОВ «Крам Постачання» не мають достатньої кількості працівників, наявна інформація з ІС про відсутність матеріально-технічного забезпечення контрагента для виробництва (зберігання) товару, не є можливим встановити фактичного виробника товару, неможливо встановити джерело походження товару, не відповідність між придбаним та реалізованим товаром по ланцюгу постачання; позивач здійснив безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з придбання товару у ТОВ «Партнер-Експі» та з ТОВ «Крам Постачання»; наявні рішення про відповідність ТОВ «Партнер-Експі» та з ТОВ «Крам Постачання» критеріям ризиковості платника податку. Окрім того, господарські взаємовідносини позивача з ПРаТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» підпадають під дію постанови КМ України №187 від 03.03.2022 року «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації», оскільки кінцевим бенефіціарним власником є громадянин рф.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Позивач проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, встановила таке.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Сентравіс Продакшн Юкрейн» (ЄДРПОУ 30926946) є юридичною особою, зареєстрований з 23.05.2000 року, є платником ПДВ. Основний вид господарської діяльності: код 24.20 виробництво труб, порожнистих профілів і фітингів зі сталі.

Відповідач - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 21.11.2023 року по 30.11.2023 року контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання законності декларування від`ємного значення ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн., у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2023 року, за результатами якої 01.12.2023 року складено акт № 1172/32-00-07-04-14/30926946 (а.с.27-40 т.1).

Висновками акту перевірки встановлено завищення сум податкового кредиту по декларації з ПДВ на суму 13022083 грн. (постанова КМ України №187 від 03.03.2022 року «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації»); що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в вересні 2023 року в розмірі 46006 грн.; завищено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в вересні 2023 року у розмірі 12976077 грн; крім того, у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування за вересень 2023 року у розмірі 52176 грн..

Висновок контролюючого органу обґрунтований тим, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Металлтрейд», ТОВ «Торговий дім «МСК», ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Кью.ЕФ.ЕМ.Сервіс» є такими, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, оскільки: контрагенти не мають достатньої кількості працівників, наявна інформація з ІС про відсутність матеріально-технічного забезпечення контрагента для виробництва (зберігання) товару, не є можливим встановити фактичного виробника товару, неможливо встановити джерело походження товару, не відповідність між придбаним та реалізованим товаром по ланцюгу постачання; позивач здійснив безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з придбання товару.

Окрім того, господарські взаємовідносини позивача з ПРаТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» підпадають під дію постанови КМ України №187 від 03.03.2022 року «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації», оскільки кінцевим бенефіціарним власником є громадянин рф.

По контрагенту ТОВ «Кью.ЕФ.ЕМ.Сервіс» наявне рішення про відповідність платника податків критеріям ризиковості від 30.03.2023 року №6214.

На підставі акту перевірки відповідачем 26.12.2023 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 000/1124/32-00-07-06-19 (форма В4) на суму 46 006 грн. (а.с.41 т.1);

- № 000/1125/32-00-07-06-19 (форма В1) на суму 12 976 077 грн. (а.с.44 т.1);

- № 000/1126/32-00-07-06-19 (форма В3) на суму 52 176 грн . (а.с.42-43 т.1).

Не погодившись із вказаними рішеннями контролюючого органу, позивач оскаржив такі рішення до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Спірним питанням у даній справі є правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень. Суть спірних правовідносин полягає у правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за вересень 2023 року за його ваємовідносинами з контрагентами.

Відповідно до п.п.«а» п.198.1. ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення зокрема товарів.

Підпунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням товарів.

За положеннями пункту 200.4 статті 200 ПК України, яка встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то за положеннями підпункту «б» цього пункту залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

В основу визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток покладені положення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, які встановлюють об`єкт оподаткування.

Податковий орган в акті перевірки, під час розгляду справи судом першої інстанції, в апеляційній скарзі та під час апеляційного провадження посилається на те, що надання придбання позивачем у його контрагента товару/послуг місця не мало, придбання товару/ послуг не підтверджено належними первинними документами.

Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість та обґрунтованості формування фінансового результату до оподаткування повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення правосуб`єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку вимог щодо документального підтвердження понесених витрат.

5. Встановлення факту понесення позивачем вказаних витрат.

Суд зазначає, що не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що правочини, укладені позивачем з його контрагентами є нікчемними через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами правочини визнані податковим органом ризикованими, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів того, що не виконання контрагентами позивача з їх контрагентами своїх договірних зобов`язань, мало наслідком безтоварність операцій між позивачем та його безосередніми контрагентами, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Суд також зазначає, що не є підставою для відмови суб`єкту господарювання у праві на формування фінансового результату до оподаткування порушення податкової дисципліни його контрагентами.

Отже, підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій позивача з його безпосередніми контрагентами - ТОВ «Металлтрейд», ТОВ «Торговий дім «МСК», ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Кью.ЕФ.ЕМ.Сервіс».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Металлтрейд» укладено договір поставки від 10.07.2023 року №4600015028, відповідно до умов якого ТОВ «Металлтрейд» зобовязалось доставити товар (бронза, заготовки) до пункту призначення, а позивач зобовязався оплатити такий товар.

Факт відвантаження товару підтверджується копіями видаткових накладних, що міститься у матеріалах справи. Факт транспортування товару підтверджується ТТН та копіями експрес-накладних, які містяться у матеріалах справи. Оприбуткування товару здійснювалось на підставі прибуткових ордерів, що містяться у матеріалах справи. Придбані товар оплачені позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями, що містяться у матеріалах справи. Використання товару у власній господарській діяльності підтверджується накладними вимогами на відпуск матеріалів, що містяться у матеріалах справи. Якість товару підтверджується сертифікатами якості, що містяться у матеріалах справи. ТОВ «Металлтрейд» видало позивачу податкові накладні, які зареєстровані у ЄРПН.

На підтвердження здійснення вказаної господарської операції позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надані наступні документи: договір, специфікації, видаткові накладні, ТТН, податкові накладні, прибуткові ордери, рахунки на оплату, платіжні інструкції, експрес накладні «Нової пошти», сертифікати якості, накладні-вимоги на відпуск ТМЦ, картки складського обліку (а.с.45-74, 75-108 т.1).

Крім того, що між позивачем та ТОВ Торговий дім «МСК» укладено договір поставки від 21.02.2023 року №4600014978, відповідно до умов якого ТОВ Торговий дім «МСК» зобовязалось доставити товар (підшипники) до пункту призначення, а позивач зобовязався оплатити такий товар.

Факт відвантаження товару підтверджується копіями видаткових накладних, що міститься у матеріалах справи. Факт транспортування товару підтверджується копіями експрес-накладних, які містяться у матеріалах справи. Оприбуткування товару здійснювалось на підставі прибуткових ордерів, що містяться у матеріалах справи. Придбані товар оплачені позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями, що містяться у матеріалах справи. Використання товару у власній господарській діяльності підтверджується накладними вимогами на відпуск матеріалів, що містяться у матеріалах справи. Якість товару підтверджується сертифікатами якості, що містяться у матеріалах справи. ТОВ Торговий дім «МСК» видало позивачу податкові накладні, які зареєстровані у ЄРПН.

На підтвердження здійснення вказаної господарської операції позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надані наступні документи: договір, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, прибуткові ордери, рахунки на оплату, платіжні інструкції, експрес накладні «Нової пошти», сертифікати та паспорти якості, накладні-вимоги на відпуск ТМЦ, картки складського обліку (а.с.109-148, 149-156 т.1).

Крім того, між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір поставки від 08.07.2023 року №4600013675, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_1 зобовязався доставити товар (індікатори, мікросхеми, реле, конденсатори) до пункту призначення, а позивач зобовязався оплатити такий товар.

Факт відвантаження товару підтверджується копіями видаткових накладних, що міститься у матеріалах справи. Факт транспортування товару підтверджується копіями експрес-накладних, які містяться у матеріалах справи. Оприбуткування товару здійснювалось на підставі прибуткових ордерів, що містяться у матеріалах справи. Придбані товар оплачені позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями, що містяться у матеріалах справи. Використання товару у власній господарській діяльності підтверджується накладними вимогами на відпуск матеріалів, що містяться у матеріалах справи. Якість товару підтверджується сертифікатами якості, що містяться у матеріалах справи. ФОП ОСОБА_1 видав позивачу податкові накладні, які зареєстровані у ЄРПН.

На підтвердження здійснення вказаної господарської операції позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надані наступні документи: договір, додаткові угоди, специфікації, видаткові накладні, ТТН, податкові накладні, прибуткові ордери, рахунки на оплату, платіжні інструкції, експрес накладні «Нової пошти», сертифікати відповідності, схеми, технічні характеристики та умови використання, накладні-вимоги на відпуск ТМЦ, картки складського обліку (а.с.157-208, 209-211а т.1).

Крім того, між позивачем та ТОВ «Кью.ЕФ.ЕМ.Сервіс» укладено договір про надання послуг з комплексного прибирання приміщень від 01.02.2023 року №4600014542, відповідно до умов якого ТОВ «Кью.ЕФ.ЕМ.Сервіс» зобовязувалось надати послуги, а позивач зобовзався такі послуги оплатити.

Надані послуги оплачені позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями. Факт наявності у ТОВ «Кью.ЕФ.ЕМ.Сервіс» трудових ресурсів підтверджується копією довідок 1-ДФ підприємства за 3 квартал 2023 року та копією відомостей про нарахування заробітної плати застраховним особам підприємства за 3 квартал 2023 року, що наявні в матеріалах справи. Факт наявності у ТОВ «Кью.ЕФ.ЕМ.Сервіс» матеріальних ресурсів підтверджується довідкою підприємства по основним засобам . ТОВ «Кью.ЕФ.ЕМ.Сервіс» видало позивачу податкові накладні, які зареєстровані у ЄРПН.

На підтвердження здійснення вказаної господарської операції позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надані наступні документи: договір, додаткові угоди, акти сдачі-прийняття послуг з додатками, рахунки на оплату, платіжні інструкції, податкові накладні (а.с.212-234 т.1, а.с.164-167, 191 т.2).

Апеляційним судом встановлено, що вказані вище первинні документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також судом на підставі інформації з ЄДРПОУ встановлено, що контрагенти позивача ТОВ «Металлтрейд», ТОВ «Торговий дім «МСК», ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Кью.ЕФ.ЕМ.Сервіс» зареєстровані на момент здійснення з позивачем господарської діяльності та є платниками ПДВ, про що азначено і в акті перевірки.

Згідно вимог п.201.10 ПК України податкові накладні по наведеним вище господарським операціям складені та зареєстровані після 01.07.2017 року у ЄРПН платниками податку, які здійснюють операції з постачання товарів (послуг), є для покупця таких товарів (послуг) достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребують будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Визначальним фактором для формування податкового кредиту позивачем я платником ПДВ є відповідність податкових накладних до порядку їх заповнення та подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 27.04.2022 року у справі № 200/5932/19.

Посилання відповідача в акті перевірки та в апеляційній скарзі на наявність по контрагенту ТОВ «Кью.ЕФ.ЕМ.Сервіс» рішення про відповідність платника податків критеріям ризиковості від 30.03.2023 року №6214 не може слугувати достатньою правовою підставою для позбавлення права позивача на податковий кредит, оскільки податкові накладні зареєстровані, а послуги позивачем оплачено.

Суд звертає увагу на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Універсальний принцип розгляду податкових спорів полягає у наступному: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

На підставі викладеного, судом відхиляються доводи відповідача про неможливість здійснення ТОВ «Металлтрейд», ТОВ «Торговий дім «МСК», ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Кью.ЕФ.ЕМ.Сервіс» господарських операцій з позивачем.

Посилання відповідача на ту обставину, що контрагенти позивача у спірний період мали взаємовідносини з іншими підприємствами (контрагентами), відносно яких приймались рішення про віднесення до критеріїв ризиковості платника податку, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки факт віднесення контрагента позивача, а в даному випадку контрагента контрагента позивача до ризикових платників повинен бути пов`язаний із господарськими операціями саме з позивачем. Доказів такого відповідачем не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Вказана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19, Верховним Судом у постановах від 18.12.2018 року у справі №816/1118/17, від 15.01.2019 року у справі №809/2918/13-а.

Так Великою Палатою Верховного Суду в постанові зазначено, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (п.97). Немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків (п.101-102).

Апеляційний суд зазначає, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція викладені Верховним Судом в постановах від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а, від 27.03.2018 року в справі №816/809/17, від 28.09.2022 року у справі №200/14542/19-а, від 01.12.2022 року у справі № 320/5878/19, від 28.11.2023 року у справі №400/2320/21.

В акті перевірки та в апеляційній скарзі контролюючий орган посилається на інформацію з баз даних податкового органу щодо діяльності третіх осіб по ланцюгу постачання придбаного позивачем товару (аналіз ЄРПН, АІС «Податковий Блок», АІС «Митниця») та зазначає про неможливість встановлення виробника та походження товару, джерела придбання (імпорту) такого товару постачальниками.

Наданими позивачем під час перевірки та до матеріалів справи доказами підтверджується фактична поставка товару, оплата його вартості постачальнику, наявність товару на складах позивача та використання такого товару у власній господарській діяльності. Тобто, підтверджений реальний рух активів позивача, пов`язаний з придбанням та використанням вказаних ТМЦ та послуг.

Наведена відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі податкова інформація стосується здебільшого третіх осіб, в тому числі по ланцюгу постачання. Жодної податкової інформації, що стосується позивача, яка підтверджує вчинення саме позивачем податкового правопорушення/порушення податкової дисципліни, в акті перевірки та в апеляційній скарзі не наведено.

Колегія суддів звертає увагу, що використання податкової інформації не є достатнім доказом в розумінні процесуального закону без доведення факту вчинення позивачем, як платником податків, порушення такого закону.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що зустрічних звірок по контрагентам позивача не проводилось, та на запити контролюючого органу результати звірок прямих контрагентів не були отримані до теперішнього часу.

Відтак, наведена контролюючим органом податкова інформація стосується лише третіх осіб по ланцюгу постачання, що не є сторонами договорів, а тому взагалі не стосується предмету доказування порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, посилання відповідача на нереальність придбання позивачем товару не є доведеним, оскільки відповідач не спростовує того, що придбаний товар був фактично використаний у господарській діяльності позивача, не наводить доказів, що можливо контрагенти позивача мали залишки товару, не надає доказів розбіжностей в первинній документації з прямими контрагентами позивача, не доводить неможливість зберігання товару тривалий час, що виключило б вірогідність придбання товару в більш ранні періоди, ніж ті які перевірялися.

Посилання відповідача на те, що матеріально-технічна база та трудові ресурси (чисельність працівників є недостатньою для проведення задекларованих обсягів фінансово-господарських операцій, інформація про залучення стороннього трудового ресурсу відсутня, у ЄРПН відсутні податкові накладні на придбання товарів у третіх осіб), не дають можливість здійснення господарських операцій, апеляційний суд до уваги не приймає з огляду на те, що контролюючим органом не наведено будь-яких розрахунків на підтвердження таких посилань, в тому числі і стосовно того , скільки на думку контроюючого органу необхідно трудових ресурсів для здійснення тієї чи іншої господарської операції, в даному випадку - операцій з постачання товару.

Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності) контрагентів позивача.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 09.02.2022 року у справі №640/9476/19.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПРаТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна».

Відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі зазначено про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування по декларації з ПДВ по операціям з ПРаТ «ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ ІМ. А.М. КУЗЬМІНА» у сумі 12975123,00 грн. за період вересень 2023 року.

Вказаний висновок обґрунтовано отриманням ухвали Печерського районного суду м.Києва від 06.09.2022 року справі №757/23355/22-к по кримінальному провадженню №62021000000000146 від 16.02.2021 року. Відповідач зазначає, що згідно інформації, наведеній в ухвалі, взаємовідносини позивача з ПрАТ «ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ ІМ.А.М.КУЗЬМІНА» (код ЄДРПОУ 00186536) підпадають під дію Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації», внаслідок чого правочини між позивачем та ПрАТ «ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ ІМ.А.М.КУЗЬМІНА» є нікчемними.

Судом першої інстанції було зазначено, що підпунктом 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» № 187 від 03.03.2022 року із змінами та доповненнями встановлено наступне:

1. Для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією рф установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

громадяни рф, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства рф;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є рф, громадянин рф, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.

Зазначене обмеження не застосовується до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України:

які є банками або за рахунками яких на підставі нормативно-правових актів або рішень Національного банку дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій;

визначених розпорядженням Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій, прийнятим відповідно до Порядку оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2004 року №812 «Деякі питання оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану».

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією рф» встановлено мораторій на виконання грошових зобов`язань на користь, зокрема:

1) юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства рф;

2) юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, якщо:

- їх кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є рф, громадянин рф, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства рф.

Правочини, укладені з порушенням мораторію, згідно п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації», є нікчемними.

З метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб створюється Єдиний державний реєстр (ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» №755-IV від 15.05.2003 року із змінами та доповненнями.

Згідно із п.9 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію» в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій містяться, в тому числі, відомості про кінцевих бенефіціарних власників товариства, зокрема, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання.

Частиною 1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію» передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як встановив суд першої інстанції, відповідно до даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, серед кінцевих бенефіціарних власників ПрАТ «ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ ІМ. А.М. КУЗЬМІНА» немає громадян рф. Згідно інформації, наявної у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, ОСОБА_2 має громадянство Франції.

У відповідності до ст.4 Закону України «Про депозитарну систему України» №5178-VI, інформація про власників цінних паперів, які мають права на цінні папери міститься в системі депозитарного обліку.

Суб`єктом, який забезпечує формування та функціонування системи депозитарного обліку цінних паперів, а також веде реєстр власників іменних цінних паперів є Центральний депозитарій (ст.ст. 9, 22 Закону України «Про депозитарну систему»).

Судом першої інстанції встановлено, що в Інформаційній довідці Національного депозитарію України вих.№147255 від 19.03.2024 року та інформації про акціонерів (власників іменних цінних паперів) ПрАТ «ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ ІМ. А.М. КУЗЬМІНА» №122-148 від 10.03.2024 року, з реєстру власників іменних цінних паперів, складеному Національним депозитарієм, згідно якої членами або учасниками (акціонерами), що мають частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків у статутному капіталі ПрАТ «ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ ІМ. А.М. КУЗЬМІНА» також не є рф, громадянин рф або юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства рф.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач правомірно керувався даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій та Національного депозитарію України щодо інформації про кінцевих бенефіціарних власників ПрАТ «ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ ІМ. А.М. КУЗЬМІНА».

Відповідачем не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції доказів, що позивач під час здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентом був або мав бути обізнаний про наявність підстав, що зумовлюють застосування до таких операцій Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації», та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Щодо Указу Президента України №279/2023 від 12.05.2023 року, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким затверджено список осіб, до яких застосовано санкції, суд першої інстанції вірно врахував, що під час здійснення господарських операцій позивач не міг передбачити прийняття вказаного нормативного акту та керувався даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій. Указ стосується лише тих осіб, які у ньому зазначені, і не поширюється на податкові правовідносини.

Обставини і факти, які досліджуються в межах кримінального провадження №62021000000000146 від 16.12.2021, не стосуються взаємовідносин позивача та ПрАТ «ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ ІМ. А.М. КУЗЬМІНА».

Крім того, апеляційний суд зазначає, що ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 14.10.2022 року у справі №757/27272/22-к скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 06.09.2022 року справі №757/23355/22-к по кримінальному провадженню №62021000000000146 від 16.02.2021 року (а.с.16 т.2).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначаються ПК України, отже відповідні права не можуть встановлюватись, змінюватись або припинятись підзаконними нормативно-правовими актами.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про відсутність в матеріалах справи доказів, що операції позивача із контрагентом ПрАТ «ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ ІМ.А.М.КУЗЬМІНА» були спрямовані саме на порушення мораторію, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації», а не здійснювалися в межах забезпечення звичайної господарської діяльності позивача.

Вказана постанова набирає чинності з дня її опублікування та діє до набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, але не більше одного місяця з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Суд зазначає, що постанова №187 прийнята саме з метою посилення захисту інтересів держави Україна та припинення шляхів фінансування юридичних осіб, пов`язаних з рф, що неминуче призводить до опосередкованого фінансування військової агресії росії, та встановлення мораторію на виконання зобов`язань перед юридичними особами, утвореними відповідно до законодавства іноземної держави, що пов`язані з рф, за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України.

У постанові не зазначено про вплив мораторію (заборони) на вказані правочини, на податковий процес та проведення податкових перевірок, щодо відшкодування ПДВ.

Також суд зазначає, що персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відносно позивача станом на день розгляду справи не запроваджені.

Доказів протилежного відповідачем не надано та не доведено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про не підтвердження зазначених відповідачем обставин, які підпадають під сферу правового регулювання постанови № 187 та мають наслідком відсутність права позивача на отримання заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2023 року.

Також суд зазначає, що персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відносно позивача станом на день розгляду справи не запроваджені.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що при прийнятті спірних у цій справі податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, а тому такі рішення підлягають скасуванню, як вірно зазначив і суд першої інстанції.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обгрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року в адміністративній справі №160/1831/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 грудня 2024 року.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко