Ухвала

від 03.12.2024 по справі 160/17856/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про повернення касаційного провадження

03 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 160/17856/23

адміністративне провадження № К/990/43442/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 та на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Північне-007» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Інспекція з питань благоустрою Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення в частині,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Північне-007» звернулось до суду з позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Інспекція з питань благоустрою Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати пункт 55 додатку до рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради «Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра» від 13.06.2023 за №18-13/6 «Перелік самовільно встановлених на території міста гаражів, споруд (у тому числі пересувних), огорож, що підлягають демонтажу».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Виконавчий комітет Дніпровської міської ради звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.

Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку загального позовного провадження.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та прийнятих в порядку загального позовного провадження, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у таких справах, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №727/7347/16-а, від 10.11.2020 у справі №161/16132/16-а, від 31.03.2021 у справі №620/2520/20, що передбачають відсутність необхідності скасування оскаржуваного рішення відповідача з огляду на недотримання виконкомом міської ради порядку повідомлення позивача про виявлений об`єкт, оскільки це не може слугувати самостійною підставою скасування правомірного по суті рішення суб`єкта владних повноважень. Зокрема, при ненаданні позивачем до суду дозвільних документів таке порушення не може вказувати на протиправність оскаржуваного рішення, яке, крім іншого, не було реалізовано, а отже не потягло будь-яких правових наслідків для позивача.

Також вказує, що суди попередніх інстанції неправильно застосували норми матеріального права, а саме положення пункту 44 частини першої статті 26, 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 1, пункту 9 частини першої статті 10, пункту 5 частини першої статті 16 та частини першої статті 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Надаючи оцінку вищевказаним доводам скаржника, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.08.2020 у справі №727/7347/16-а, від 10.11.2020 у справі №161/16132/16-а, від 31.03.2021 у справі №620/2520/20, які, на його думку, заперечують необхідність скасування рішення виконавчого комітету через неналежне повідомлення позивача.

Суд зазначає, що Верховний Суд у зазначених постановах дійсно вказував, що порушення порядку повідомлення позивача не є самостійною підставою для скасування рішення органу місцевого самоврядування за умови, якщо таке рішення є правомірним по суті.

Задовольняючи адміністративний позов, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішення виконавчого комітету №18-13/6 є протиправним по суті, оскільки виконавчий комітет перевищив свої повноваження, ухваливши рішення про демонтаж об`єкта без відповідного судового рішення, що прямо суперечить вимогам статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а матеріали справи не містять належних доказів факту самочинного будівництва чи порушень з боку позивача, які могли б обґрунтувати правомірність такого рішення.

Таким чином, посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.08.2020 у справі №727/7347/16-а, від 10.11.2020 у справі №161/16132/16-а, від 31.03.2021 у справі №620/2520/20 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначені постанови стосуються правовідносин, у яких рішення органу влади було правомірним по суті, що у даній справі не підтверджено.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою судів щодо обставин справи, які суди встановили у процесі її розгляду. Водночас за приписами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, нормативно-правові акти, а також позицію скаржника про те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено судове рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 та на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Північне-007» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Інспекція з питань благоустрою Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення в частині, - повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.

Суддя Н.В. Коваленко