Ухвала

від 03.12.2024 по справі 560/4308/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 грудня 2024 року

м. Київ

справа №560/4308/22

адміністративне провадження №К/990/43486/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі №560/4308/22 за позовом державного підприємства «Хмельницька обласна служба місцевих автодоріг» до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство «Ю Ар Ді Українські дороги», Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЛ+М», Дочірнє підприємство «Хмельницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Автострада», Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «Будмонтажсервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «МД-ГРУП», про визнання протиправною та скасування вимоги,-

УСТАНОВИВ:

У березні 2022 року позивач - Державне підприємство «Хмельницька обласна служба місцевих автодоріг» звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просив визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 22.02.2022 № 040817-15/630-2022 про усунення порушень, встановлених актом ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства за період з 13.01.2020 по 30.09.2021.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 04 жовтня 2022 року відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове - про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправними та скасовано пункти 3, 21-23, 26-28, 37-39, 42-57, 58 59 вимоги Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 22.02.2022 №040817-15/630-2022 про усунення порушень, встановлених актом ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства ДП «Хмельницька обласна служба місцевих автодоріг» за період з 13.01.2020 по 30.09.2021. В задоволенні позовних вимог ДП «Хмельницька обласна служба місцевих автодоріг» про скасування пунктів 1, 2, 4-20, 24-25, 29-36, 40-41, 60-63 вимоги Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 22.02.2022. №040817-15/630-2022 про усунення порушень, встановлених актом ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства ДП «Хмельницька обласна служба місцевих автодоріг» за період 13.01.2020 по 30.09.2021 відмовлено.

Постановою Верхового Суду від 06 червня 2024 року у справі №560/4308/22 касаційну скаргу Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області задоволено частково, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року скасовано, а справу №560/4308/22 направлено на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

У вказаному рішенні Верховний Суд дійшов висновку, що суд, досліджуючи по суті пункти оскарженої вимоги, не дослідив правову природу вимоги, не надав оцінку тому, чи пункти вимоги вказують на забезпечення відшкодування збитків та надають право підконтрольній установі на оскарження у судовому порядку цієї вимоги, чи пункти вимоги вказують на стягнення збитків, що відповідно, з урахуванням практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, мають перевірятись у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю про стягнення збитків.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Державного підприємства «Хмельницька обласна служба місцевих автодоріг» задоволено частково. Визнано протиправними та скасувано пункти 1, 3, 21-23, 26-28, 37-39, 42-57 вимоги Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 22.02.2022 № 040817-15/630-2022 про усунення порушень, встановлених актом ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства Державного підприємства «Хмельницька обласна служба місцевих автодоріг» за період з 13.01.2020 по 30.09.2021. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із оскаржуваним судовим рішенням, Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та стверджує, що, на його думку, судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосовано наступні норми права:

- в частині пункту 1 вимог від 22.02.2022 № 040817-15/630-2022 - неправильно застосовано абз. 1 ч.2 ст. 75 Господарського кодексу України та пп.1 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2012 № 899 «Про порядок здійснення витрат суб`єктами господарювання державного сектору економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порідку (далі - Порядок № 899) про те, що Порядок № 899 не регулює порядок використання коштів поворотної фінансової допомоги;

- в частині пункту 3 вимоги від 22.02.2022 № 040817-15/630-2022 - неправильно застосовано до спірних правовідносин Методику розрахунку коштів на утримання Служби автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях і м. Севастополі для забезпечення ними управлінських рішень з експлуатаційного утримання мережі автомобільних доріг М 218-03449261-439:2006, затверджена Державною службою автомобільних доріг України (Укравтодор) 01.01.2006 (далі - Методики М 218-03449261-439:2006). Скаржник вважає, що спірні правовідносини регулюються положеннями СОУ 42.1-37641918-085:2018 Автомобільні дороги, Правила визначення вартості робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання, прийнятих наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 28.12.2018 № 424 (далі - СОУ 42.1-37641918-085:2018) та Методичних вказівок зі складання кошторису видатків на утримання служби замовника та визначення розміру коштів на її утримання при виконанні робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування МВ 42.1-37641918-774:2019, які затверджено Державною службою автомобільних доріг України (Укравтодор) 28.01.2019 (далі - МВ 42.1-37641918-774:2019);

- в частині пунктів 21-23, 26-28, 37-39 42-57 вимоги від 22.02.2022 № 040817-15/630-2022 - неправильно застосовано п. 4.2 ДСТУ Б.В.2.7-319 Суміші асфальтобетонні і асфальтобетон дорожній та аеродромний, Методи випробувань, затверджені наказом від 01.07.2016 № 196 в частині визнання актів відбору кернів та протоколів лабораторних випробувань, складених сертифікованими установами в ході проведення ревізії, неналежними доказами, та неправильно застосовано до спірних правовідносин п. 21.9 ДБН В.2.3-4:2015 Автомобільні дороги, частина 1, Проектування частина 2, Будівництво до проведення контрольних заходів органами Держаудитслужби в частині здійснення державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів.

Підсумовуючи, скаржник вказує, що справа має для нього виняткове значення, оскільки в скасованих постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 560/4308/22 пунктах вимоги Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 22.02.2022 № 040817-15/630-2022 викладені зобов`язання щодо усунення порушень, встановлених проведеною ревізією Державного підприємства «Хмельницька обласна служба місцевих автодоріг», що призвело до збитків Державному бюджету України та місцевому бюджету на загальну суму 51 031 313 грн 17 коп.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Предметом цього позову є оскаржувана позивачем вимога Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 22.02.2022 № 040817-15/630-2022 про усунення порушень, встановлених актом ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства за період з 13.01.2020 по 30.09.2021.

Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.

Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Норми, на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування яких посилається скаржник, регулюють порядок проведення ревізії фінансово-господарської діяльності та формування відповідного висновку.

Водночас необхідно враховувати, що вирішуючи такі спори, суди застосовують положення статей в залежності від обставин, установлених у кожній конкретній справі.

Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Суд зазначає, що доводи касаційної скарги в контексті наявності/відсутності передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави переважно зводяться здебільшого до оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, зокрема щодо порушення органом Держаудитслужби вимог нормативів, які стосуються порядку відбору зразків дорожнього покриття (кернів) для експертних досліджень під час проведення ревізії, які стали підставою для формування вимоги відповідача від 22.02.2022 № 040817-15/630-2022 про усунення порушень, встановлених в акті ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства за період з 13.01.2020 по 30.09.2021. Тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

При цьому касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального прова, які регулюють спірні правовідносини, та були покладені відповідачем у нормативне обгрунтування оскаржуваних вимог, а зводяться до незгоди із висновками суду апеляційної інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень у взаємозв`язку із пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі №560/4308/22 за позовом Державного підприємства «Хмельницька обласна служба місцевих автодоріг» до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство «Ю Ар Ді Українські дороги», Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЛ+М», Дочірнє підприємство «Хмельницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Автострада», Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «Будмонтажсервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «МД-ГРУП» про визнання протиправною та скасування вимоги - залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.

Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду