Постанова

від 03.12.2024 по справі 243/4109/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10667/24 Справа № 243/4109/24 Суддя у 1-й інстанції - Дюміна Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м.Кривий Ріг

Справа № 243/4109/24

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони:

позивачка ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні, успрощеному позовномупровадженні, відповіднодо ч.2ст.247ЦПК України,без фіксаціїсудового засіданняза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на рішення Слов?янського міськрайонного суду Донецької області від 05 вересня 2024 року, яке ухвалено суддею Дюміною Н.Ю. у місті Слов?янську Донецької області та повне судове рішення складено 09 вересня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи Орган опіки та піклування Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області та Орган опіки та піклування виконавчого комітету Томаківської селищної ради, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову, з урахуванням уточнень до нього, зазначила, що сторони перебували у шлюбі. Мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу, діти залишилися проживати разом із позивачкою. Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову частину виховання. Не спілкується із дітьми в обсязі необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу.

Позивачка вважає, що оскільки відповідач ухиляється від виконання свої батьківських обов`язків, не приймає участі у вихованні дітей та їх розвитку, наявні усі підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

З огляду на викладене, позивачка просила суд: позбавити відповідача батьківських прав відносно їх спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Слов?янського міськрайонного суду Донецької області від 05 вересня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення судом інтересів дітей та невідповідність рішення суду нормам матеріального і процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було належним чином досліджено усі обставини справи та не взято до уваги пояснення дітей, які бажають позбавити відповідача батьківських прав, оскільки не бачать з його боку батьківського піклування, підтримки та виховання не бачать його поруч і не відчувають його бажання зустрічатися.

Зазначає, що вона, разом із дітьми, є внутрішньо-переміщеними особами, та відповідач ОСОБА_2 , як батько дітей, жодного разу не виявив зацікавленості у збереженні їх життя, не підтримував дітей та не платив аліменти на їх утримання. Грошові кошти у розмірі 10000,00 грн., від отримання яких позивачка відмовилася, відповідач ОСОБА_2 перевів на відділення Укрпошти щоб уникнути кримінальної відповідальності за несплату аліментів, про що він усно вказав позивачці та наполягав на тому, щоб вона, після отримання коштів, забрала заяву.

Відповідач, за весь час після розлучення, не виявив бажання бачити дітей та приймати участь у їх вихованні.

Відповідач ОСОБА_2 неодноразово притягувався до відповідальності за несплату аліментів на утримання дітей, що не було враховано судом першої інстанції.

Позивачка вважає, що зібрані у справі докази свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 на шлях виправлення не стане та його слід позбавити батьківських прав.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

При цьому, представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Пасічна І.І., якій Дніпровський апеляційний суд, згідно ухвали суду 29 листопада 2024 року, забезпечив участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та роз?яснив положення ч. 5 ст. 212 ЦПК України щодо ризиків технічної неможливості участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на відеозв?язок із судом не вийшла та клопотань про відкладення судового розгляду до початку судового засідання не надала.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що, відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07 вересня 2009 року, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 07 вересня 2009 року, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками є: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Сторони перебували в зареєстрованому законному шлюбі, який рішенням Слов`янського міськрайонного суду в Донецькій області від 04 вересня 2017 року (243/5915/17; 2/243/3248/2017) розірвано. Вказаним вище рішенням Слов`янського міськрайонного суду в Донецькій області вирішено неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити на виховання та проживання з ОСОБА_1 .

Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов сім`ї, складеного 15 травня 2024 року начальником ССД Томаківської селищної ради, ОСОБА_1 належним чином забезпечує умови для проживання, виховання та розвитку своїх дітей. Місце проживання чи перебування батька дітей не встановлено.

Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов сім`ї, складеного 14 травня 2024 року депутатом Томаківської селищної ради Сергійчук О.С., у присутності громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , встановлено, що сім`я (мама і троє дітей: ) проживають на орендованій квартирі, діти проживають разом із мамою. Батько участі у вихованні дітей не приймає, аліменти не сплачує, з дітьми не спілкується.

Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої Виконавчим комітетом Томаківської селищної ради 30.04.2024 року №81/04-19- Кт, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 проживає разом зі своїми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З характеристики з місця проживання позивачки ОСОБА_1 , вбачається що остання проживає в с. Китайгородка та зареєстрована, як внутрішньо переміщена особа, разом зі своїми трьома дітьми. За час проживання на території села зарекомендувала себе з позитивного боку. Займається веденням домашнього господарства. З сусідами має добрі відносини. Скарг з приводу негативної поведінки в побуті не надходило.

Заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно вироку Слов`янського міськрайонного суду від 16 серпня 2019 року ОСОБА_2 було притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КК України, та призначено покарання у вигляді 100 годин громадських робіт.

Згідно вироку Слов`янського міськрайонного суду від 23 січня 2024 року ОСОБА_2 було притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КК України, та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі.

Згідно вироку Слов`янського міськрайонного суду від 01 серпня 2024 року ОСОБА_2 було притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 164 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці.

Відповідно до Довідок №№ 18,19 від 31.05.2024, виданих сімейним лікарем Комунального некомерційного підприємства «Томаківськкий центр медико-санітарної допомоги» Томаківської селищної ради, діти здорові.

З психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_4 складеної директором Малинівської ЗОШ І-ІІІ вбачається, що Арсеній навчається у закладі з 01 вересня 2021. За час навчання зарекомендував себе як здібний, розумний учень. Має гарні досягнення у навчанні, бере активну участь у позакласному житті класу. Дуже дружня, добра дитина, має лідерські здібності. Мати ОСОБА_1 бере активну участь у житті класу, допомагає у організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, організовує правильне проведення вільного часу, моніторить поводження дитини в мережі Інтернет, забезпечує досконалий рівень навчання дитини. Батько ОСОБА_2 із дитиною не спілкується, з сім`єю не проживає. У вихованні дитини участі не бере. На зв`язок ніколи не виходив, на батьківські збори не з`являвся.

З психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_3 складеної директором Малинівської ЗОШ І-ІІІ вбачається, що ОСОБА_8 навчається у закладі з 2014 року. За час навчання зарекомендувала себе як здібний, розумний учень. Має здібності до вивчення історії та інформатики. На уроках завжди зосереджує свою увагу на поясненні вчителя, не відволікається. Має добрий загальний розвиток. Свої речі тримає в ідеальному порядку. Вихованням дитини займається мати. Батько ОСОБА_2 із дитиною не спілкується, з сім`єю не проживає. У вихованні дитини участі не бере. На зв`язок ніколи не виходив, на батьківські збори не з`являвся.

Висновком Органу опіки та піклування Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 15.08.2024 року №648, встановлено, що не можливо з`ясувати повно, всебічно та об`єктивного обставини справи, зокрема ставлення батька до дітей. Не можна визначити, чи можна змінити поведінку батька в кращу сторону. Враховуючи вищевикладене, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини (протокол № 10 від 15.08.2024), орган опіки та піклування Миколаївської міської військової адміністрації просить Слов`янський міськрайонний суд Донецької області прийняти рішення на розсуд судді.

Актом обстеження умов проживання від 04.07.2024, завіреним представниками Малинівського старостинсьхого округу Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області підтверджено, що за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 не проживає, на території старостату його немає. Він виїхав до міста Київ.

Згідно листа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області від 08.07.2024 року, орган опіки та піклування не має можливості надати обґрунтований висновок щодо доцільності/недоцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до його дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з тим, громадянка ОСОБА_1 , разом з неповнолітніми дітьми, проживає на території Томаківської селищної територіальної громади Дніпропетровської області лише з березня 2023 року, у винайнятому помешканні та мають статус внутрішньо переміщених осіб. За час проживання на території громади, до органу опіки та піклування інформації щодо порушення прав вищезазначених дітей не надходило.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що безсумнівних доказів які свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дітей, його винної поведінки, свідомого нехтування своїми обов`язками позивачкою суду не надано.

Суд зазначав, що відповідач має бажання та наміри підтримувати стосунки з синами, при цьому позивачкою не надано достатніх доказів наявності умислу в його діях щодо невиконання своїх батьківських обов`язків з виховання та утримання дітей, або що він становить реальну загрозу дітям, їх здоров`ю та психічному розвитку.

Таким чином, в даній конкретній ситуації, суд, співставивши інтереси окремої особи в право якої здійснюється втручання (відповідача), враховавши суспільні інтереси та інтереси дитини, дійшов висновку, що не позбавлення батьківських прав відповідача буде кращим заходом для дітей ніж зворотне.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини третьоїстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першоюстатті 8 Закону України «Про охорону дитинства»передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першоюстатті 164 Сімейного кодексу України.

Зокрема, пунктом 2 частини першоїстатті 164 СК Українивизначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першоїстатті 164 СК України дозволяєзробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , тобто, природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Суд правильно вважав, що в даному випадку позбавлення відповідача батьківських прав є недоцільним.

Напружені стосунки між сторонами не сприяли участі батька у вихованні дитини.

Особисті непорозуміння між батьками також не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.

У матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази, які б свідчили про винну та свідому поведінку ОСОБА_2 щодо ухилення від участі у вихованні дочки, про умисне і свідоме нехтування обов`язками батька.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, надав системну оцінку зібраним у справі доказам, висновку органу опіки та піклування, поясненням сторін у справі та надав оцінку поясненням самих дітей.

При цьому, виходячи з віку та інтересів дітей, їх небажання спілкуватись з батьком не може бути підставою для задоволення позовних вимогах щодо позбавлення останнього батьківських прав.

Колегія суддів бере до уваги, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі Савіни проти України , пункт 49).

З огляду на встановлені обставини справи щодо поведінки батька дітей, колегія суддів зауважує, що відсутні підстави для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав.

Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов`язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано необхідним у демократичному суспільстві , воно повинно бути обґрунтовано гострою соціальною необхідністю. Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про ухилення батька від сплати аліментів слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі №761/2855/17 зроблено правовий висновок, що наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Отже, суд апеляційної інстанції встановив відсутність подання позивачем доказів, ухилення відповідачем від виховання дітей за умови його винної поведінки та свідомого нехтування ним своїми обов`язками.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність достатніх причин для позбавлення відповідача батьківських прав як і гострої соціальної необхідності у цьому, тому такий захід впливу не є необхідним у демократичному суспільстві і суд першої інстанції діяв у межах своєї дискреції.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (справа Мамчур проти України (CASE OF MAMCHUR v. UKRAINE) від 16 липня 2015 року).

Суд першої інстанції взявши до уваги те, що відповідач висловив бажання змінити відносини з дітьми у бік покращення, відсутність на час розгляду справи виняткової ситуації, яка свідчить про необхідність позбавлення відповідача батьківських прав, вірно вважав, що зазначені позивачкою обставини про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків не є підставою для позбавлення його батьківських прав відносно дітей,.

Тому, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення у вказаній справі з урахуванням основних інтересів дітей, зокрема з умовою збереження їх зв`язку із рідним батьком.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Слов?янського міськрайонногосуду Донецькоїобласті від05вересня 2024року- залишити без змін.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 грудня 2024 року.

Головуючий:

Судді: