Рішення

від 06.11.2024 по справі 522/12410/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2024

Справа № 522/12410/23

Провадження № 2/522/1933/24

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Ярема Х.С.

при секретарі судового засідання - Кніш Д.А.

за участю адвоката позивача - Попова О.А.

розглянув у загальному позовному провадженні справу

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ ФІНАНС», 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3

третя особа на стороні позивача ОСОБА_4

треті особи на стороні відповідача державний реєстратор КП "Реєстраційна служба Одеської області" Оперчук Ірина Михайлівна, ОСОБА_5 , ОСОБА_6

про визнання недійсними договорів.

ВСТАНОВИВ:

1.22.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «СВ ФІНАНС», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

2.Позивач просить суд:

- визнати недійсним договір відступлення права вимоги за кредитним договором від 08.11.2006, укладений 29.03.2017 між ТОВ «СВ ФІНАНС» та ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 08.11.2006, укладений 29.03.2017 між ТОВ «СВ ФІНАНС» та ОСОБА_2 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Оперчук І.М. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:52:017:0035 ( АДРЕСА_1 ) та земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:52:017:0036 ( АДРЕСА_1 );

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на домоволодіння АДРЕСА_2 ;

- витребувати домоволодіння АДРЕСА_1 та земельні ділянки кадастровий номер 5110137500:52:017:0035, 5110137500:52:017:0036 ( АДРЕСА_1 ) з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .

3.14.07.2023 відкрито загальне позовне провадження.

4.12.03.2024 закрито підготовче провадження.

5.Відповідачі повідомленні про розгляд справи відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

6.На підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України, за сукупністю підстав, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

7. ОСОБА_1 звернення до суду з цим позовом пояснює тим, що 08.11.2006 між ОСОБА_4 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір. На забезпечення виконання зобов`язано боржника між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за яким він передав в іпотеку належне йому домоволодіння АДРЕСА_1 . Пізніше 29.03.2017 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» передав своє права вимоги за кредитним та іпотечним договором ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», який в цей же день передав отримані права вимоги ТОВ «СВ ФІНАНС», яке в свою чергу також в цей же день 29.03.2017 передало права вимоги ОСОБА_2 . Тобто, кінцевим набувачем (кредитором та іпотекодержателем) права вимоги за цими договорами стала ОСОБА_2 . Згодом рішенням суду від 18.07.2017 за позовом ОСОБА_2 земельні ділянки на яких знаходиться предмет іпотеки було також визнано предметами іпотеки. Після цього ОСОБА_2 набула права власності на домоволодіння та земельні ділянки, звернувши стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку». ОСОБА_1 в свою чергу, не погоджуючись з набуттям права власності ОСОБА_2 на предмет іпотеки, звертався до суду з позовом до державних реєстраторів про скасування рішень та усунення перешкод у користування житлом (справа №522/14566/17). Також він звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 , TOB «СВ Фінанс» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, про витребування майна (справа № 522/15637/17). Однак суд сказав, що ці вимоги заявлені до неналежних відповідачів. Однак за цей час ОСОБА_2 встигла відчужити домоволодіння та земельні ділянки ОСОБА_6 , яка відчужила їх ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що договір відступлення права вимоги за кредитним договором та за іпотечним договором, укладені між TOB «СВ ФІНАНС» та ОСОБА_2 є недійсними, оскільки фактично між сторонами укладено договори факторингу, а не відступлення права грошової вимоги. Так, TOB «СВ ФІНАНС» не мало права передавати право вимоги фізичній особі, оскільки кредитором в кредитних правовідносинах може бути лише банк або інша фінансова установа. ОСОБА_2 немає такого статусу, а кредитор, що передавав право вимоги не перебував в процедурі банкрутства.

Також позивач вважає, що рішення державних реєстраторів про реєстрацію права власності на іпотечне майно за ОСОБА_2 слід скасувати, оскільки вона набула право власності без законних правових підстав. Позивач не отримував повідомлень, письмових вимог від іпотекодержателя відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку». На момент набуття ОСОБА_2 права власності на предмет іпотеки не була проведена оцінка майна, а з дня виникнення в ОСОБА_2 права вимоги до моменту звернення стягнення на предмет іпотеки пройшло більше трьох років. Оскільки належне позивачу на праві власності іпотечне майно було зареєстровано за ОСОБА_2 з порушенням вимог закону, а ОСОБА_6 , ОСОБА_3 придбали це майно за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, майно підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння.

Також позивач вважає, що ним не пропущено строк позовної давності.

Судом встановлені такі обставини.

8.08.11.2006 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №014/0027/82/67519.

9.08.11.2006 між ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 , укладено договір іпотеки (домоволодіння АДРЕСА_1 ).

10.04.06.2014 Приморським районним судом м. Одеси (справа №1522/29572/12) стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 борг за невиконання кредитних зобов`язань. Це рішення скасовано 04.02.2015 апеляційний судом та ухвалено нове про стягнення з ОСОБА_4 на користь банку 437 142,19 дол. США. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 шляхом продажу предмета іпотеки відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", з встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна на час проведення виконавчих дій.

11.29.03.2017 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступник АТ «Райффайзен Банк») та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» (правонаступник АТ «Комінбанк») укладено Договір відступлення права вимоги за кредитним договором №014/0027/82/67519 від 08.11.2006 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 та за іпотечним договором від 08.11.2006 між первісним кредитором та ОСОБА_1 .

12.29.03.2017 ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» уклав з ТОВ «СВ ФІНАНС» Договір відступлення права вимоги на належні йому права вимоги за Кредитним договором та іпотечним договором від 08.11.2006.

13.29.03.2017 ТОВ «СВ ФІНАНС» уклав з ОСОБА_2 . Договір відступлення права вимоги на належні йому права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором від 08.11.2006.

14.18.07.2017 рішенням Приморського районного суду м. Одеси (№522/10204/17) визнано земельні ділянки АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:52:017:0036, площею 0.0476 га, кадастровий номер 5110137500:52:017:0035, площею 0.0277 га, предметами іпотеки за договором іпотеки від 08.11.2016, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.06.2015 між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , щодо земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:52:017:0035, АДРЕСА_1 . Рішення суду набрало законної сили.

15.У зв`язку з невиконанням ОСОБА_4 зобов`язань за кредитним договором, ОСОБА_2 направляла вимоги боржнику та майновому поручителю про повернення боргу у 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цих вимог.

16. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ці вимоги отримали в квітні 2017 року, що підтверджується рекомендованими поштовими повідомленнями (6504512118542 та 65045512118550).

17.У зв`язку з невиконанням ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вимог про повернення боргу, ОСОБА_2 звернулась до КП «Реєстраційна служба Одеської області» із заявами про реєстрацію права власності на домоволодіння та земельні ділянки в порядку позасудового звернення стягнення на предмети іпотеки.

18.На підставі рішення державного реєстратора Оперчук І.М. від 01.08.2017 №36418358 вчинено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:52:017:0035 та 5110137500:52:017:0036.

19.На підставі рішення державного реєстратора Махортова І.О. від 02.08.2017 №36432139 вчинено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на домоволодіння.

20.В рішеннях державних реєстраторів зазначено, що підставою виникнення права власності ОСОБА_2 на іпотечне майно є: договір іпотеки, договір відступлення права вимоги від 29.03.2017, вимоги (повідомлення), рекомендовані повідомлення ДП «Укрпошта» номер 6504512118542 та 65045512118550.

21.Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27.10.2017 (№522/14566/17), залишеним без змін постановою апеляції від 19.12.2017, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до державних реєстраторів Оперчук І.М., ОСОБА_5 та до ОСОБА_2 , TOB «СВ Фінанс» про скасування рішень державних реєстраторів, усунення перешкод у користування житлом, про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29.03.2017. Постановою Верховного Суду від 11.08.2021 рішення суду першої та апеляційної інстанції змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову. В частині вимог до державного реєстратора такі заявлені до неналежних відповідачів. В частині до ОСОБА_2 , TOB «СВ Фінанс», оскільки наявність невиконаного рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач не є власником майна про витребування якого просить, оскільки договір про відступлення права вимоги ОСОБА_3 не оспорюється, не визнаний недійсним.

22.28.12.2017 ОСОБА_2 відчужила домоволодіння та земельні ділянки ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу.

23.26.06.2018 ОСОБА_6 відчужила домоволодіння та земельні ділянки ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу.

24.Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав власником домоволодіння та земельних ділянок є ОСОБА_3 .

Висновки суду.

25.Предметом позову є визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами фізичній особі, що має наслідком скасування рішень про реєстрацію права власності та витребування цього майна від останнього набувача на користь первинного власника з відання якого це майно вибуло незаконно. Підставами є фактичне укладення договорів факторингу, а не уступлення права вимоги, за якими фінансова установа не мала права передавати право вимоги фізичній особі, яка немає статусу банку чи іншої фінансової установи. Майновий поручитель не отримував повідомлень та вимог від іпотекодержателя, не проводилась оцінка майна, а з дня виникнення права вимоги до моменту звернення стягнення на предмет іпотеки пройшло більше трьох років. Належне майновому поручителю на праві власності майно набуто іншими особами незаконно.

Щодо визнання договорів недійсними.

27.Договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.

28.Вирішуючи цю правову проблему Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 дійшла висновку, що слід виходити з наведених вище суттєвих ознак указаних договорів, які відрізняють договір відступлення права вимоги від договору факторингу.

29.Так, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.

30.Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з`ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак.

31.Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому.

32.Зміст зобов`язання, у якому відступається право вимоги (оплата за поставлений товар, надану послугу, повернення наданих коштів тощо), не впливає на оборотоздатність цього майнового права, тому не має вирішального значення для відмежування договору відступлення права вимоги від договору факторингу.

33.Відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим тільки на користь фінансових установ та як виключення на користь не тільки фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.

34.Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором та забезпечувальним договором іпотеки на користь фізичної особи, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

35.Фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. На цьому наголосила постанови ВП ВС від 08.11.2023 у справі №206/4841/20.

36.Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.

37.Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

38.Судом з`ясовано, що 08.11.2006 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_4 укладено кредитний договір. З метою забезпечення виконання фінансових зобов`язань боржника 08.11.2006 між ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки (домоволодіння АДРЕСА_1 ).

39.Рішенням суду від 04.02.2015 стягнуто з ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 шляхом продажу предмета іпотеки.

40.В один день, а саме 29.03.2017, відбулось кілька правочинів щодо відступлення права вимоги за кредитним договором №014/0027/82/67519 від 08.11.2006 та за іпотечним договором від 08.11.2006. Первинно своє право вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступник АТ «Райффайзен Банк») передав ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» (правонаступник АТ «Комінбанк»), другий передав ТОВ «СВ ФІНАНС», а третій передав ОСОБА_2 .

41.Після цього ОСОБА_2 , як останній кредитор та іпотекодержатель, направляла вимоги боржнику та майновому поручителю про повернення боргу у 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цих вимог. Рекомендованими поштовими повідомленнями (6504512118542 та 65045512118550) підтверджується, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ці вимоги отримали в квітні 2017 року. Хоча майновий поручитель (позивач) це заперечує. Звертає також й увагу на відсутність обов`язкової оцінки предмета іпотеки.

42.Після цього в 2017 році ОСОБА_2 зареєструвала право приватної власності на домоволодіння та дві земельні ділянки на яких воно знаходиться. Далі ОСОБА_2 відчула це майно іншій особі, яка також його відчужила. Судом з`ясовано, що останнім набувачем цього майна є ОСОБА_3 .

43.Позивач не оскаржує договори відступлення права вимоги між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступник АТ «Райффайзен Банк») до ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» (правонаступник АТ «Комінбанк»), від АТ «Комінбанк» до ТОВ «СВ ФІНАНС», вважає, що такі укладені правомірно, оскільки його учасники мали статус банку, фінансової установи.

44.Однак передання прав вимоги від фінансової установи ТОВ «СВ ФІНАНС» до ОСОБА_2 не відповідає вимогам закону. Остання немає і не мала статусу фінансової установи, а попередній кредитор не був позбавлений банківської ліцензії та не перебував у процедурі ліквідації.

45.Суд погоджується з доводами позивача, що оскаржувані ним договори про відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договором укладені з порушенням ч. 3 ст. 512, ст. 1054 ЦК України, ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Відтак це є підставою для визнання їх недійсними відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України.

Щодо рішень державних реєстраторів.

44.Згідно ст. 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

45.Згідно ст. 24 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» однією з підстав відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути подання заява про державну реєстрацію прав неналежною особою.

46.Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

47.Оскільки укладені між ТОВ «СВ ФІНАНС» та ОСОБА_2 29.03.2017 Договори відступлення права вимоги за кредитним договором та за договором іпотеки є недійсними, рішення про державну реєстрацію права власності предмет іпотеки підлягають скасуванню.

48.Решту, наведених позивачем, підстав протиправності рішень державних реєстраторів суд вважає не доведеною.

Щодо витребування майна.

49.Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

50.У постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

51.З огляду на це, в разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача (власника). Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

52.Отже, належному способу захисту відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, де й надається правова оцінка рішенню державного реєстратора, а належним відповідачем є особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 (справа № П/811/1640/17).

53.Так, ОСОБА_1 згоди на відчуження спірного нерухомого майна не надавав. Сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння.

54.Частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що однією з підстав припинення іпотеки є припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, а згідно з частиною першою статті 33 цього Закону підставою звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов`язання.

55.Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (стаття 36 Закону України «Про іпотеку»).

56.Відповідно до частин 2, 3 статті 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

57.Аналіз наведених положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно. За таких обставин вказана згода не може вважатися волевиявленням власника на вибуття майна з його володіння в розумінні статті 388 ЦК України. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №127/8068/16-ц, від 18.01.2023 у справі № 200/12998/18, від 22.03.2023 року у справі № 753/19588/19, від 01.03.2023 у справі № 752/7895/19.

58.Враховуючи, що належне позивачу на праві власності іпотечне майно було зареєстровано за ОСОБА_2 з порушенням вимог закону, у зв`язку з чим ОСОБА_6 і ОСОБА_3 набули це майно за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині витребування у ОСОБА_3 майна підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263-265, 280-282 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним договір відступлення права вимоги за кредитним договором від 08.11.2006, укладений 29.03.2017 між ТОВ «СВ ФІНАНС» та ОСОБА_2 .

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 08.11.2006, укладений 29.03.2017 між ТОВ «СВ ФІНАНС» та ОСОБА_2 .

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Оперчук Ірини Михайлівни про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:52:017:0035 ( АДРЕСА_1 ) та земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:52:017:0036 ( АДРЕСА_1 ).

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на домоволодіння АДРЕСА_2 .

Витребувати домоволодіння АДРЕСА_1 та земельні ділянки кадастровий номер 5110137500:52:017:0035, 5110137500:52:017:0036 ( АДРЕСА_1 ) з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 03.12.2024.

Суддя Ярема Х.С.