Ухвала

від 03.12.2024 по справі 523/6236/20

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/6236/20

Провадження №2-др/523/91/24

У Х В А Л А

"03" грудня 2024 р. м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді Малиновського О.М.

за участю секретаря - Славинського А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одеса, заяву адвоката Гришко Сергія Олександровича діючого в інтересах ОСОБА_1 про стягнення судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Управитель житлового фонду «ЄВРО-СЕРВІС», ОСОБА_2 про витребування майна, усунення перешкод у праві володіння та користування,

ВСТАНОВИВ

Адвокат Гришко С.О. діючий в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в якій просить ухвалити додаткове рішення суду, а саме просить вирішити питання про розподіл судових витрат, зокрема просить стягнути з ПАТ «МТБ Банк» витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 45 000,00грн., судовий збір в розмірі 546,46грн., сплачений за заявою про перегляд заочного рішення суду, 60,00грн. та 90,00грн. витрат понесених з направленням кореспонденції.

Представники ОСОБА_1 адвокат Гришко С.О. направив до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Інші учасники розгляду справи у призначене судове засідання не з`явились. Були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином.

Неявка учасників розгляду справи не є перешкодою в розгляді справи.

Вивчивши заяву про ухвалення додаткового рішення суду, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою судді від 21.05.2020р. було відкрито провадження у справі за позовними вимогами Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк».

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11.12.2020р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» були задоволені у повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.01.2024р. заочне рішення суду від 11.12.2020р. було скасовано з призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 12.03.2024р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» були залишені без розгляду.

Звертаючись до суду із заявою від про ухвалення додаткового рішення, представник відповідачки адвокат Гришко С.О. зазначає, що ОСОБА_1 понесла судові витрати, які складаються з сплаченого судового збору у розмірі 546,46грн. за перегляд заочного рішення суду, витрати на правничу допомогу, розмір яких складає 45 000,00грн. та витрат з направлення кореспонденції. На підтвердження понесених витрат адвокатом надано: договір про надання правової допомоги від 24.11.2021р., додаткова угода №5 до договору про надання правової допомоги від 24.11.2021р., акт приймання-передачі від 13.03.2024р., копії квитанцій.

Відповідно до пункту частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Частиною третьою статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року).

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас згідно частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як було роз`яснено у пункті 38 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Аналіз вказаних норм дає підстави виснувати, що обов`язковою умовою для покладання витрат, пов`язаних з розглядом справи на сторону позивача, у випадку залишення позову без розгляду, є зловживання такою стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, у тому числі і витрат на правничу допомогу, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишено без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Звертаючись до суду із заявою про стягнення додатковим рішення витрат на правничу допомогу, витрат з направлення кореспонденції та судового збору представник відповідачки ОСОБА_3 лише констатує надання такої допомоги відповідачці, а також надає докази на підтвердження понесених витрат, втім не доводить будь-якими належними та допустимими доказами необґрунтованість дій позивача ПАТ «МТБ Банк» при зверненні до суду з позовною заявою, право на яке гарантоване Конституцією України всім особам, які вважають, що їх права чи свободи порушені, невизнані або оспорено.

Не містять і матеріли справи таких підтверджень, зокрема про те, що ПАТ «МТБ Банк» пред`явило заздалегідь необґрунтований позов, чи систематично протидіяло правильному та швидкому вирішенню спору, чи недобросовісно мало на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідачів, чи діяло умисно звертаючись до суду з необґрунтованим позовом, а якщо так, який ступінь їхньої вини й чим це підтверджується.

Само по собі звернення з позовними вимогами до суду, провадження по якому було припинено внаслідок залишення позовної заяви без розгляду, не може бути безумовною підставою для відшкодування понесених витрат відповідачкою за рахунок позивача, дії якого були направлені на захист своїх інтересів.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення є безпідставною та не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.270 ЦПК України,

УХВАЛИВ

Відмовити адвокату Гришко Сергію Олександровичу діючого в інтересах ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повну ухвалу суду складено та підписано 03 грудня 2024р.

Суддя