Ухвала

від 04.12.2024 по справі 489/8121/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/8121/24

Провадження № 1-кп/489/969/24

Ленінський районний суд міста Миколаєва

Ухвала

04 грудня 2024 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва матеріали кримінального провадження №12024152040001106 від 20.08.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 28 ч. 1 та 187 ч. 4, 187 ч. 4 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,

встановив:

До суду надійшли клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки на даний час продовжують існувати передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики переховування обвинувачених від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень та незаконного впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, які існували при застосуванні запобіжного заходу, та менш суворий запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам.

Прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Обвинувачені та їхні захисники заперечували проти клопотань прокурора, вважаючи, що відносно обвинувачених можливо застосувати більш м`які запобіжні заходи у виді домашнього арешту.

Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Ухвалами слідчогосудді Ленінськогорайонного судуміста Миколаєвавід 22.08.2024відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 застосовані запобіжнізаходи увигляді триманняпід вартоюбез визначеннязастави,строк діїяких ухвалоюсуду від18.10.24продовжений до16.12.2024включно.

Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з п. 36 Рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (остаточне 20.08.2010), «суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує». Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Сам факт подання до суду обвинувального акту та те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні відповідних кримінальних правопорушень є свідченням їх обґрунтованої підозри. При цьому, на даній стадії судового розгляду суд не вирішує питання щодо винуватості обвинувачених, яке буде вирішено судом за наслідками судового розгляду в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку у справі.

На переконання суду, на даний час продовжують існувати передбачені ст.177КПК України ризики вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, які існували при застосуванні ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки останній раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, за які засуджувався до позбавлення волі, звідки був звільнений умовно-достроково для проходження військової служби, однак це не дало позитивного результату та не сприяло його виправленню, оскільки він обвинувачується у даному кримінальному провадженні у повторному вчиненні умисних особливо тяжких злочинів проти власності, маючи не зняту та не погашену судимість, через короткий проміжок часу після звільнення. Також він має достатню обізнаність, щоб розуміти тяжкість злочинів, в яких обвинувачується, та покарання за їх вчинення. Крім того, відповідно до обвинувального акту, під час вчинення кримінальних правопорушень обвинувачений особисто бачив та контактував з потерпілими та свідками, тобто обізнаний про існування вказаних учасників, а також обвинувачується у вчиненні кримінально караних діянь проти потерпілих із застосуванням фізичного насильства та погрози його застосування, внаслідок чого існує ризик, що він може незаконно впливати на потерпілих та свідків, які не були допитані судом, з метою зміни ними показань, що мають значення для даного провадження. Зазначені обставини вказують на те, що перебуваючи на волі, він може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків.

Також, судом встановлено, що на даний час продовжують існувати передбачені ст.177КПК України ризики вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, які існували при застосуванні ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки він обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів проти власності протягом нетривалого періоду часу, які пов`язані із заподіянням тілесних ушкоджень потерпілим, має достатню обізнаність, щоб розуміти тяжкість злочинів, в яких обвинувачується, та покарання за їх вчинення. Хоча останній і вважається на даний час не судимим, однак історія його кримінального минулого (неодноразово засуджувався за вчинення умисних кримінальних правопорушень зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням) вказує на його схильність до вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, відповідно до обвинувального акту, під час вчинення кримінальних правопорушень обвинувачений особисто бачив та контактував з потерпілими та свідками, тобто обізнаний про існування вказаних учасників, а також обвинувачується у вчиненні кримінально караних діянь проти потерпілих із застосуванням фізичного насильства та погрози його застосування, внаслідок чого існує ризик, що він може незаконно впливати на потерпілих та свідків, які не були допитані судом, з метою зміни ними показань, що мають значення для даного провадження. Зазначені обставини вказують на те, що перебуваючи на волі, він може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків.

Прокурором доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим під час розгляду клопотання ризикам, враховуючи той факт, що на даному етапі судового розгляду застосування до обвинувачених іншого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, з урахуванням вищезазначених відомостей про їхні особи, не зможе запобігти існуючим ризикам.

Також сторонами кримінального провадження не надано суду відомостей, які б свідчили про неможливість утримання обвинувачених під вартою.

Натомість, суд не погоджується з твердженням сторони захисту про можливість зміни обвинуваченим запобіжного заходу на більш м`який з урахуванням відомостей про їх особи, оскільки вони обвинувачуються у вчиненні двох особливо тяжких злочинів, пов`язаних із застосуванням насильства щодо потерпілих, та вчинених протягом короткого періоду часу, що свідчить про те, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти існуючим ризикам.

Крім того, варто зауважити, що суд при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу відповідно до статей 199, 315 КПК України вирішує питання про обрання, зміну, продовження чи скасування запобіжного заходу лише на підставі відповідного клопотанняучасників судовогопровадження.

Натомість суд не вправі за власною ініціативою на етапі вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу обирати обвинуваченому інший більш м`який запобіжний захід, оскільки таким правом він наділений відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України виключно при вирішенні клопотань про обрання, а не продовження запобіжних заходів.

За такого, питання про заміну запобіжного заходу може бути вирішене виключно при подачі суду відповідного клопотання, яке може бути подане одночасно із розглядом клопотання про продовження строку запобіжного заходу, саме стороною кримінального провадження в порядку ст. 331 КПК України, тому у суду немає законних підстав вирішувати питання про заміну раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який, зокрема під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу, без відповідного письмового клопотання про це сторони, яка вважає можливим змінити запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.

Таким чином, керуючись положеннями ч. 3 ст. 315 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність продовження щодо обвинувачених строку тримання під вартою на 60 днів.

Керуючись статтями 336, 372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів - до 01.02.2025 включно без визначення розміру застави.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів - до 01.02.2025 включно без визначення розміру застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженим службовим особам місця ув`язнення.

Строк дії ухвали до 01.02.2025 включно.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_1