Ухвала

від 18.10.2024 по справі 489/8121/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/8121/24

Провадження № 1-кп/489/969/24

Ленінський районний суд міста Миколаєва

Ухвала

18 жовтня 2024 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва матеріали кримінального провадження №12024152040001106 від 20.08.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 28 ч. 1 та 187 ч. 4, 187 ч. 4 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (дистанційно), захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,

встановив:

До суду надійшли клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті на 60 діб, оскільки на даний час продовжують існувати ризики переховування обвинувачених від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень та незаконного впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, які існували при застосуванні запобіжного заходу, та менш суворий запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам.

Прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Обвинувачені та їхні захисники заперечували проти клопотання прокурора, вважаючи, що відносно обвинувачених можливо застосувати більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту, а також вказали на порушення прокурором встановленого ст. 199 КПК України строку подання клопотання до суду про продовження запобіжного заходу.

Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Ухвалами слідчого судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22.08.2024 відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 застосовані запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті без визначення застави строком до 19.10.2024 включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІцього Кодексу.

Вирішуючи заявлені прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою, суд бере до уваги ступінь тяжкості інкримінованих їм кримінальних правопорушень, які відносяться до особливо тяжких злочинів, особи обвинувачених, необхідність уникнення визначених ст. 177 КПК України ризиків.

Відповідно до п. 36 Рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.05.2010 (остаточне 20.08.2010), «суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує».

У п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.07 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Сам факт подання до суду обвинувального акту та те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні відповідних кримінальних правопорушень є свідченням його обґрунтованості.

Судом встановлено,що на даний час продовжують існувати передбачені ст.177КПК України ризики вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, які існували при застосуванні ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки останній раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, за які засуджувався до позбавлення волі, звідки був звільнений умовно-достроково для проходження військової служби, однак це не дало позитивного результату та не сприяло його виправленню, оскільки він обвинувачується у даному кримінальному провадженні у повторному вчиненні умисних особливо тяжких злочинів проти власності, маючи не зняту та не погашену судимість, через короткий проміжок часу після звільнення. Також він має достатню обізнаність, щоб розуміти тяжкість злочинів, в яких обвинувачується, та покарання за їх вчинення. Крім того, відповідно до обвинувального акту, під час вчинення кримінальних правопорушень обвинувачений особисто бачив та контактував з потерпілими та свідками, тобто обізнаний про існування вказаних учасників, а також обвинувачується у вчиненні кримінально караних діянь проти потерпілих із застосуванням фізичного насильства та погрози його застосування, внаслідок чого існує ризик, що він може незаконно впливати на потерпілих та свідків, які не були допитані судом, з метою зміни ними показань, що мають значення для даного провадження. Зазначені обставини вказують на те, що перебуваючи на волі, він може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків.

Також, судом встановлено, що на даний час продовжують існувати передбачені ст.177КПК України ризики вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, які існували при застосуванні ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки він обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів проти власності протягом нетривалого періоду часу, які пов`язані із заподіянням тілесних ушкоджень потерпілим, має достатню обізнаність, щоб розуміти тяжкість злочинів, в яких обвинувачується, та покарання за їх вчинення. Хоча останній і вважається на даний час не судимим, однак історія його кримінального минулого (неодноразово засуджувався за вчинення умисних кримінальних правопорушень зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням) вказує на його схильність до вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, відповідно до обвинувального акту, під час вчинення кримінальних правопорушень обвинувачений особисто бачив та контактував з потерпілими та свідками, тобто обізнаний про існування вказаних учасників, а також обвинувачується у вчиненні кримінально караних діянь проти потерпілих із застосуванням фізичного насильства та погрози його застосування, внаслідок чого існує ризик, що він може незаконно впливати на потерпілих та свідків, які не були допитані судом, з метою зміни ними показань, що мають значення для даного провадження. Зазначені обставини вказують на те, що перебуваючи на волі, він може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків.

Прокурором доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим під час розгляду клопотання ризикам, враховуючи той факт, що на даному етапі судового розгляду застосування до обвинувачених іншого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, з урахуванням вищезазначених відомостей про особи обвинувачених, не зможе запобігти існуючим ризикам.

Також сторонами кримінального провадження не надано суду відомостей, які б свідчили про неможливість утримання обвинувачених під вартою.

При цьому, суд погоджується з твердженням сторони захисту про порушення прокурором встановлених законом строків звернення до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу, однак цей факт жодним чином не впливає на обов`язок суду розглянути таке клопотання по суті та прийняти за наслідками його розгляду відповідне обґрунтоване рішення з приводу наявності підстав для продовження запобіжного заходу. Крім того, норми КПК не містять жодних положень з приводу того, що внаслідок пропуску прокурором строку звернення з клопотанням про продовження запобіжного заходу, існують підстави для відмови в задоволенні клопотання або необхідність звільнення обвинувачених з-під варти саме з цих підстав.

Натомість, суд не погоджується з твердженням сторони захисту про можливість зміни обвинуваченим запобіжного заходу на більш м`який з урахуванням відомостей про їх особи, оскільки вони обвинувачуються у вчиненні двох особливо тяжких злочинів, пов`язаних із застосуванням насильства щодо потерпілих, та вчинених протягом короткого періоду часу, що свідчить про те, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти існуючим ризикам.

Крім того, варто зауважити, що суд при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу відповідно до статей 199, 315 КПК України вирішує питання про обрання, зміну, продовження чи скасування запобіжного заходу лише на підставі відповідного клопотанняучасників судовогопровадження.

Натомість суд не вправі за власною ініціативою на етапі вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу обирати обвинуваченому інший більш м`який запобіжний захід, оскільки таким правом він наділений відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України виключно при вирішенні клопотань про обрання, а не продовження запобіжних заходів.

За такого, питання про заміну запобіжного заходу може бути вирішене виключно при подачі суду відповідного клопотання, яке може бути подане одночасно із розглядом клопотання про продовження строку запобіжного заходу, саме стороною кримінального провадження в порядку ст. 315 КПК України, тому у суду немає законних підстав вирішувати питання про заміну раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який, зокрема під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу, без відповідного письмового клопотання про це сторони, яка вважає можливим змінити запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.

Таким чином, керуючись положеннями ч. 3 ст. 315 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність продовження щодо обвинувачених строку тримання під вартою на 60 днів.

Поряд з тим, необґрунтованими є доводи прокурора про необхідність утримання обвинувачених під вартою на гауптвахті, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КПК України, забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.

Згідно зі статтями 28, 29 Конституції України, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Також відповідно до ст. 1 ЗУ «Про попереднє ув`язнення», тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув`язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

Натомість, 17.08.2024 до Ленінського районного суду міста Миколаєва надійшло повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якого вбачається, що станом на 24.08.2024 в корпусах № 1 та № 2 гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні вільні місця для прийняття військовослужбовців, яким обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою на гауптвахті. У разі прийняття нових узятих під варту військовослужбовців на гауптвахту будуть порушені вимоги ст. 11 ЗУ «Про попереднє ув`язнення» в частині забезпечення норми площі для однієї узятої під варту особи. Тому з метою недопущення порушення вимог вищевказаного Закону начальник ВСП просив суд обирати запобіжний захід, не пов`язаний з утримання на гауптвахті.

Таким чином, встановлені судом обставини надмірного перенавантаження гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 через велику кількість перебування у них слідчо-арештованих, до яких застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, внаслідок чого не дотримуються нормативи щодо забезпечення норми площі для однієї узятої під варту особи, вказують на те, що у випадку подальшого утримання обвинувачених на гауптвахті останні можуть зазнавати нелюдського або такого, що принижує їхню гідність, поводження.

У зв`язку з викладеним, суд вважає необхідним здійснювати подальше утримання обвинувачених, до яких застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, не в умовах гауптвахти, а у відповідному слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України (яким в даному випадку має бути ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», що розташований в населеному пункті місцезнаходження суду, що здійснює розгляд кримінального провадження) з метою забезпечення гарантованих їм Конституцією України, КПК України та ЗУ «Про попереднє ув`язнення» прав на належне утримання та поводження.

Керуючись статтями 199, 315, 372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою з подальшим утриманням в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» на шістдесят днів - до 16.12.2024 включно без визначення розміру застави.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою з подальшим утриманням в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» на шістдесят днів - до 16.12.2024 включно без визначення розміру застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженим службовим особам місця ув`язнення.

Здійснити етапування обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 до ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» для забезпечення їх доставки до Ленінського районного суду міста Миколаєва для розгляду вказаної справи.

Строк дії ухвали до 16.12.2024 включно.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_1