Постанова

від 03.12.2024 по справі 927/92/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2024 р. Справа№ 927/92/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Курач Сергія Юрійовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024

по справі №927/92/24 (судді - Бойко Р.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП"

до Фізичної особи-підприємця Курача Сергія Юрійовича

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

про стягнення заборгованості у розмірі 18 105,26 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року Публічне акціонерне товариство "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" (далі - позивач, ПАТ) звернулось до Господарського суду Чернігівської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Курача Сергія Юрійовича (далі - відповідач, ФОП, скаржник) про стягнення заборгованості у розмірі 18 105,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" вказує, що Фізичною особою-підприємцем Курачем Сергієм Юрійовичем неналежним чином виконувались свої зобов`язання в частині сплати орендних та інших платежів відповідно до умов договорів оренди нерухомого майна, а саме:

- за Договором №2017/46 оренди нежитлових приміщень від 28.04.2017, об`єкт оренди: частина кімнати №404(1) площею 13,6 кв.м та частина коридору площею 1,36 кв.м., що розташовані на 4-му поверсі корпусу прибудови за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, наявний борг по орендній платі та іншим платежам у розмірі 6 470,14 грн;

- за Договором №2021/45 оренди нежитлових приміщень від 09.08.2021, об`єкт оренди: частина кімнати №404(4) площею 18,2 кв.м та частина коридору площею 1,82 кв.м., що розташовані на 4-му поверсі корпусу прибудови за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, наявний борг по орендній платі та іншим платежам у розмірі 8 233,67 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням Фізичною особою-підприємцем Курачем Сергієм Юрійовичем своїх грошових зобов`язань за Договором №2017/46 від 28.04.2017 позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 700,19 грн, 3% річних у розмірі 248,86 грн та інфляційних втрат у розмірі 547,69 грн, а за неналежне виконання зобов`язань за Договором №2021/45 від 09.08.2021 - пені у розмірі 891,04 грн, 3% річних у розмірі 316,70 грн та інфляційних втрат у розмірі 696,97 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2024 справу №927/92/24 за позовом Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" до Фізичної особи-підприємця Курача Сергія Юрійовича про стягнення заборгованості передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 задоволено повністю позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" до фізичної особи-підприємця Курач Сергія Юрійовича щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Курача Сергія Юрійовича на користь Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" боргу у розмірі 14 703 грн 81 коп., пеню у розмірі 1 591 грн 23 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 244 грн 66 коп., 3% річних у розмірі 565 грн 56 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що відповідачем належними та допустимими доказами факту та обсягів невиконання своїх зобов`язань за спірними договорами не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд першої інстанції дійшов до висновку, що Фізична особа-підприємець Курач Сергій Юрійович не виконав належним чином своїх грошових зобов`язань за Договорами №2017/46 та №2021/45.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2024, Курач Сергій Юрійович подав апеляційну скаргу в якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі №927/92/24 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" до Фізичної особи-підприємця Курача Сергія Юрійовича про стягнення заборгованості у розмірі 18 105,26 грн. відмовити повністю. Визнати недійсним договір №2017/46 оренди нежитлових приміщень від 28.04.2017, укладений між Публічним акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.07.2024 19 "КИЇВЗНДІЕП" та Фізичною особи-підприємцем Курача Сергієм Юрійовичем". Визнати недійсним договір №2021/45 оренди нежитлових приміщень від 09.08.2021, укладений між Публічним акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" та Фізичною особи-підприємцем Курача Сергієм Юрійовичем".

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при розгляді справи суд не прийняв до уваги наведені відповідачем докази, що спірні договори оренди нерухомого майна №2021/45 від 09.08.2021 та №2017/46 від 28.04.2017 укладені без погодження з управителем майна - Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, та не уповноваженим орендодавцем.

Крім того, відповідач стверджує, що відзив містить обгрунтування стосовно того, що договори оренди нерухомого майна №2021/45 від 09.08.2021 та №2017/46 від 28.04.2017 укладені всупереч Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 630, Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (зі змінами), пунктам Типового договору оренди державного майна (постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 № 820).

Вимога відповідача про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги.

З 12.04.2010 по 07.09.2022 Державне підприємство «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» було балансоутримувачем спірних нежитлових приміщень на праві господарського відання;

Водночас, відповідач зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що на час укладення договору діяв Закон № 157-ІХ, який запровадив новий порядок передачі державного майна з 01.02.2020;

Зважаючи на відсутність між Регіональним відділення Фонду державного майна України по місту Києву та відповідачеми договірних відносин, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність у позивача, як володіючого майном власника, прав на звернення з вимогою про стягнення боргу за надані на припущення позивача, відповідачу комунальні послуги.

Надані позивачем копії договорів оренди суперечать примірному договору, що затверджений постановою КМУ № 820 від 12.08.2020. Пункт 1.1. договору оренди суперечить ст. 287 ГК України та п. «г» ч. 2 ст. 4 Закону № 157-ІХ, де визначено, що державні підприємства мають право передавати в оренду нерухоме майно, загальна площа якого не перевищує 400 квадратних метрів на одне підприємство.

Пункти 4.1.-4.10 та пункт 10.1 спірних договорів оренди №2021/45 від 09.08.2021, та №2017/46 від 28.04.2017 суперечать Закону № 157-ІХ, Методиці розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою КМУ № 630 від 28.04.2021 та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ № 483 від 03.06.2020;

Міністерство розвитку громад та територій України, як уповноважений орган управління майном, не надавало згоду на передачу майна в оренду і не має будь-якої інформації щодо існування такого договору, про що повідомило суд, але даний факт також не був врахований судом першої інстанції при розгляді справи.

На підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (з подальшими змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Торгово- промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14? Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, своїм листом від28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчує форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Станом на 26.07.2024 вище зазначені форс-мажорні обставини не скасовані і таким чином безпосередньо стосуються відповідача та його прав щодо захисту у справі і можливостей бути присутньому на судовому засіданні, можливості надання суду необхідних доказів та пояснень під час дії форс-мажорних обставин.

На підставі наказу Міністерства розвитку громад і територій України № 141 від 04.08.2022 передано з балансу Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву"Державне підприємство "Укркомунобслуговування" нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26Б, загальною площею 12 888 кв.м. Поряд із цим, наказом № 142 від 04.08.2022 Міністерства розвитку громад та територій України «Про безоплатну передачу державного нерухомого майна, що належить до сфери управління Мінрегіону» наказано передати безоплатно державне нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 (26А), з балансу державних підприємств, що належать до сфери правління Мінрегіону, на баланс інших державних підприємств, що належать до сфери правління Мінрегіону, згідно з додатком 1, зокрема, Державному підприємству "Укркомунобслуговування".

На виконання згаданого наказу від 04.08.2022 № 142 видано наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 07.09.2022 № 165 «Про затвердження актів приймання-передачі» державного нерухомого майна.

Таким чином, договори оренди нерухомого майна від №2021/45 від 09.08.2021 та №2017/46 від 28.04.2017 укладені без погодження з управителем майна - Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, та не уповноваженим орендодавцем.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Буравльова С.І., Андрієнка В.В

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2024 витребувано матеріали справи №927/92/24 з Господарського суду міста Києва.

19.08.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №927/92/24.

19.08.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №927/92/24.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024, у зв`язку з перебуванням суддів Андрієнко В.В., Буравльов С.І., які входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити розгляд апеляційної скарги у визначеному складі суду неможливо.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024, у зв`язку з перебуванням суддів Андрієнко В.В., Буравльов С.І., у відпустці, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Курач Сергія Юрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 по справі №927/92/24; розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Відзив на апеляційну скаргу скаргу до Північного апеляційного суду не надходив.

Згідно ч.3 ст 263 Господарського процесуального кодексу України Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав в умовах існуючого воєнного стану, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3, 64 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 28.04.2017 між Публічним акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Курачем Сергієм Юрійовичем (далі - орендар) укладено Договір №2017/46 оренди нежитлових приміщень (далі - Договір №2017/46), у відповідності до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування нерухоме майно (нежитлові приміщення), яке знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26.

За умовами п.п. 2.1, 2.2 Договору №2017/46 об`єктом оренди відповідно до даного договору є нежитлове приміщення, а саме: частина кімнати №404(1) загальною площею 13,6 кв.м., та частина коридору площею 1,36 кв.м., що розташовані на 4-му поверсі корпусу прибудови (інвентарний номер №571) орендодавця за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26. Загальна площа об`єкта оренди складає 14,96 квадратних метрів.

У пункті 3.2 Договору №2017/46 визначено обов`язки орендаря, якими зокрема є: вносити плату на рахунок орендодавця своєчасно, у повному обсязі і відповідно до умов договору; своєчасно і відповідно до умов даного договору відшкодовувати орендодавцю плату за комунальні послуги та плату податку на землю та нерухомість; повернути об`єкт оренди в термін і на умовах, викладених у розділі 7 даного договору.

Згідно п. 4.1 Договору №2017/46 орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату. Розмір орендної плати за 1 календарний (базовий) місяць визначається з розрахунку: за 1 квадратний метр загальної площі об`єкта оренди 166,67 грн, крім того ПДВ 20%, що складає 33,33 грн, а всього - 200,00 грн з ПДВ. Розмір орендної плати щомісяця індексується з моменту підписання даного договору згідно з індексом інфляції за даними Держкомстату України (якщо це затверджено Кабміном України).

У пункті 4.6 Договору №2017/46 вказано, що не входить до складу орендної плати та відшкодовуються орендарем наступні витрати:

- оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, на електроенергію (опалення, водопостачання та водовідведення тощо);

- вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо;

- компенсація податкових витрат орендодавця за користування земельною ділянкою та нерухомістю.

Вказані витрати щомісяця відшкодовуються орендарем виходячи з фактичних витрат, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця протягом п`яти банківських днів з моменту отримання орендарем рахунку від орендодавця.

У разі припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення об`єкта оренди за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції (п. 4.10 Договору №2017/46).

У пункті 7.1 Договору №2017/46 вказано, що повернення об`єкта оренди від орендаря до орендодавця здійснюється двосторонньою комісією, що складається із уповноважених представників сторін.

Пунктом 7.4 Договору №2017/46 передбачено, що сторони зобов`язані призначити своїх уповноважених представників і приступити до повернення об`єкта оренди не пізніше, ніж за один день до закінчення терміну дії договору.

У термін зазначений у п. 7.4 Договору орендар зобов`язаний виїхати з об`єкта оренди і підготувати його для передачі орендодавцю (п. 7.5 Договору №2017/46).

За умовами 7.6 Договору №2017/46 при передачі об`єкта оренди складається акт передачі-приймання, що підписується уповноваженими представниками сторін. До акту передачі-приймання вносяться дані про стан, недоліки об`єкта оренди, виявлені пошкодження та строк їх усунення.

Орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди орендодавцю до закінчення терміну дії Договору (п. 7.7 Договору №2017/46).

Акт передачі-приймання підписується після проведення повного взаєморозрахунку та підписання акту-звірки (п. 7.8 Договору №2017/46).

У пункті 7.9 Договору №2017/46 вказано, що об`єкт оренди вважається повернутим з моменту підписання акта передачі-приймання.

У пунктах 10.1, 10.2 Договору №2017/46 сторонами було погоджено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 включно, а в частині взаємних розрахунків та відповідальності сторін до повного виконання умов цього договору. Даний договір може бути продовжений на наступний термін за згодою сторін, про що сторони укладають додаткову угоду.

Пунктом 12.1.4 Договору №2017/46 визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання орендарем будь-якого із зобов`язань, зазначених в п.п. 4.2 та/або 4.3, та/або 4.6 договору, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

01.05.2017 Публічним акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" було передано, а Фізичною особою-підприємцем Курачем Сергієм Юрійовичем прийнято у строкове платне користування нежитлові приміщення - частину кімнати №404(1) загальною площею 13,6 кв.м., та частина коридору площею 1,36 кв.м., що розташовані на 4-му поверсі корпусу прибудови (інвентарний номер №571) орендодавця за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, про що сторонами було складено акт №1 приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.05.2017.

У подальшому сторонами було укладено:

- Додаткову угоду №1 від 28.12.2017 до Договору №2017/46, якою продовжено дію договору до 31.12.2018;

- Додаткову угоду №2 від 27.11.2018 до Договору №2017/46, якою продовжено дію договору до 31.12.2019, а також збільшено розмір орендної плати до 250,00 грн з ПДВ 20% за 1 календарний (базовий) місяць за 1 кв.м. загальної площі об`єкта оренди;

- Додаткову угоду №3 від 23.12.2019 до Договору №2017/46, якою продовжено дію договору до 31.12.2020;

- Додаткову угоду №4 від 23.12.2020 до Договору №2017/46, якою продовжено дію договору до 31.12.2021;

- Додаткову угоду №5 від 23.12.2021 до Договору №2017/46, якою продовжено дію договору до 31.12.2022;

- Додаткову угоду №6 від 28.04.2022 до Договору №2017/46, якою зменшено розмір орендної плати з 01.05.2022 до 90,00 грн з ПДВ 20% за 1 календарний (базовий) місяць за 1 кв.м. загальної площі об`єкта оренди.

Крім того, 09.08.2021 між Публічним акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Курачем Сергієм Юрійовичем (далі - орендар) укладено Договір №2021/45 оренди нежитлових приміщень (далі - Договір №2021/45), у відповідності до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування нерухоме майно (нежитлові приміщення), яке знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26.

Згідно п.п. 2.1, 2.2 Договору №2021/45 об`єктом оренди відповідно до даного договору є нежитлове приміщення, а саме - частина кімнати №404(4) загальною площею 18,2 кв.м., та частина коридору загальною площею 1,82 кв.м., що розташовані на 4-му поверсі корпусу прибудови (інвентарний номер №571) орендодавця за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26. Загальна площа об`єкта оренди складає 20,02 квадратних метрів.

У пункті 3.2 Договору №2021/45 визначено обов`язки орендаря, якими зокрема є: вносити орендну плату на рахунок орендодавця своєчасно, у повному обсязі і відповідно до умов договору; своєчасно і відповідно до умов даного договору відшкодовувати орендодавцю плату за комунальні послуги та плату податку на землю та нерухомість; повернути об`єкт оренди в термін і на умовах, викладених у розділі 7 даного договору.

Відповідно п. 4.1 Договору №2021/45 орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату. Розмір орендної плати за 1 календарний (базовий) місяць визначається з розрахунку: за 1 квадратний метр загальної площі об`єкта оренди 208,33 грн, крім того ПДВ 20%, що складає 41,67 грн, а всього - 250,00 грн з ПДВ 20%. Розмір орендної плати щомісяця індексується з моменту підписання даного договору згідно з індексом інфляції за даними Держкомстату України (якщо це затверджено Кабміном України).

У пункті 4.6 Договору №2021/45 вказано, що не входить до складу орендної плати та відшкодовуються орендарем наступні витрати:

- оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, на електроенергію (опалення, водопостачання та водовідведення тощо);

- вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо;

- компенсація податкових витрат орендодавця за користування земельною ділянкою та нерухомістю.

Вказані витрати щомісяця відшкодовуються орендарем виходячи з фактичних витрат, відповідно орендованої площі (згідно п. 2, п.п. 2.2) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця протягом п`яти банківських днів з моменту отримання орендарем рахунків від орендодавця.

У разі припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення об`єкта оренди за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції (п. 4.10 Договору №2021/45).

У пункті 7.1 Договору №2021/45 вказано, що повернення об`єкта оренди від орендаря до орендодавця здійснюється двосторонньою комісією, що складається із уповноважених представників сторін.

Пунктом 7.4 Договору №2021/45 передбачено, що сторони зобов`язані призначити своїх уповноважених представників і приступити до повернення об`єкта оренди не пізніше, ніж за один день до закінчення терміну дії договору.

У термін зазначений у п. 7.4 Договору орендар зобов`язаний виїхати з об`єкта оренди і підготувати його для передачі орендодавцю (п. 7.5 Договору №2021/45).

За умовами 7.6 Договору №2017/46 при передачі об`єкта оренди складається акт передачі-приймання, що підписується уповноваженими представниками сторін. До акту передачі-приймання вносяться дані про стан, недоліки об`єкта оренди, виявлені пошкодження та строк їх усунення.

Орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди орендодавцю до закінчення терміну дії договору (п. 7.7 Договору №2021/45).

Акт передачі-приймання підписується після проведення повного взаєморозрахунку та підписання акту-звірки (п. 7.8 Договору №2021/45).

У пункті 7.9 Договору №2021/45 вказано, що об`єкт оренди вважається повернутим з моменту підписання акта передачі-приймання.

У пунктах 10.1, 10.2 Договору №2021/45 сторонами було погоджено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 включно, а в частині взаємних розрахунків та відповідальності сторін до повного виконання умов цього договору. Даний договір може бути продовжений на наступний термін за згодою сторін, про що сторони укладають додаткову угоду.

Пунктом 12.1.4 Договору №2021/45 визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання орендарем будь-якого із зобов`язань, зазначених в п.п. 4.2 та/або 4.3, та/або 4.6 договору, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

16.08.2021 Публічним акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" було передано, а Фізичною особою-підприємцем Курачем Сергієм Юрійовичем прийнято у строкове платне користування нежитлові приміщення - частину кімнати №404(4) загальною площею 18,2 кв.м. та частина коридору загальною площею 1,82 кв.м., що розташовані на 4-му поверсі корпусу прибудови (інвентарний номер №571) орендодавця за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, про що сторонами було складено акт №1 приймання-передачі нежитлових приміщень від 16.08.2021.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що відповідачем неналежним чином виконано свої зобов`язання за Договорами №2021/45 та №2017/46 в частині сплати орендної плати та інших платежів, у зв`язку з чим у Фізичної особи-підприємця Курача Сергія Юрійовича виник борг у розмірі 6 470,14 грн за Договором №2017/46 та борг у розмірі 8 233,67 грн за Договором №2021/45.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» та інші чинники.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

28.04.2017 між Публічним акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Курачем Сергієм Юрійовичем (орендар) укладено Договір №2017/46 оренди нежитлових приміщень (надалі - Договір №2017/46), у відповідності до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування нерухоме майно (нежитлові приміщення), яке знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26.

За умовами п.п. 2.1, 2.2 Договору №2017/46 об`єктом оренди відповідно до даного договору є нежитлове приміщення, а саме: частина кімнати №404(1) загальною площею 13,6 кв.м., та частина коридору площею 1,36 кв.м., що розташовані на 4-му поверсі корпусу прибудови (інвентарний номер №571) орендодавця за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26. Загальна площа об`єкта оренди складає 14,96 квадратних метрів.

У пункті 3.2 Договору №2017/46 визначено обов`язки орендаря, якими зокрема є: вносити плату на рахунок орендодавця своєчасно, у повному обсязі і відповідно до умов договору; своєчасно і відповідно до умов даного договору відшкодовувати орендодавцю плату за комунальні послуги та плату податку на землю та нерухомість; повернути об`єкт оренди в термін і на умовах, викладених у розділі 7 даного договору.

Згідно п. 4.1 Договору №2017/46 орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату. Розмір орендної плати за 1 календарний (базовий) місяць визначається з розрахунку: за 1 квадратний метр загальної площі об`єкта оренди 166,67 грн, крім того ПДВ 20%, що складає 33,33 грн, а всього - 200,00 грн з ПДВ. Розмір орендної плати щомісяця індексується з моменту підписання даного договору згідно з індексом інфляції за даними Держкомстату України (якщо це затверджено Кабміном України).

У пункті 4.6 Договору №2017/46 вказано, що не входить до складу орендної плати та відшкодовуються орендарем наступні витрати:

- оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, на електроенергію (опалення, водопостачання та водовідведення тощо);

- вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо;

- компенсація податкових витрат орендодавця за користування земельною ділянкою та нерухомістю.

Вказані витрати щомісяця відшкодовуються орендарем виходячи з фактичних витрат, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця протягом п`яти банківських днів з моменту отримання орендарем рахунку від орендодавця.

У разі припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення об`єкта оренди за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції (п. 4.10 Договору №2017/46).

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд першої інстанції вірно встановив, що дані правочини є договорами оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі нежитлових приміщень №1 від 16.08.2021 та №1 від 01.05.2017, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення - 1) частину кімнати №404(4) загальною площею 18,2 кв.м. та частину коридору загальною площею 1,82 кв.м.; 2) частину кімнати №404(1) загальною площею 13,6 кв.м. та частину коридору площею 1,36 кв.м., що розташовані на 4-му поверсі корпусу прибудови (інвентарний номер №571) орендодавця за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26.

Отже, матеріалами справи (підписаними сторонами актами приймання-передачі нежитлових приміщень) підтверджується факт користування відповідачем з 01.05.2017 орендованою згідно Договору №2017/46 частиною кімнати №404(1) загальною площею 13,6 кв.м. та частиною коридору площею 1,36 кв.м., а з 16.08.2021 - орендованою згідно Договору №2021/45 частиною кімнати №404(4) загальною площею 18,2 кв.м. та частиною коридору загальною площею 1,82 кв.м., в той час як відповідачем дані обставини не заперечуються.

Щодо посилань скаржника на те, що виставлені позивачем акти надання послуг не містять підпису орендаря, то суд апеляційної інстанції відзначає, що жодний акт надання послуг за весь період дії договорів не містить підпису ФОП Курача С.Ю. (навіть за той період, що не оспорюється відповідачем), проте тотальна більшість платежів за такими актами були оплачені останнім. Крім того специфіка орендних правовідносин та орендованого майна (частини кімнати та частини коридору у багатоповерховій будівлі у м. Києві) унеможливлюють ситуацію, за якої власник (користувач) такого майна не несе комунальних витрат, пов`язаних із утриманням такого майна, аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої істанції.

Більш того, хоч скаржник і посилається на невірність здійснених позивачем розрахунків комунальних платежів, проте в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача із пропозицією здійснити перерахунок/ревізію виставлених до відшкодування платежів.

При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів надання послуг (оренди та комунальних) не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань за договорами, в той час як доказів виконання орендарем п. 4.2 Договорів №2017/46 та №2021/45 з отримання орендарем рахунків матеріали справи не місять, як не міститься у справі доказів вмотивованої відмови орендаря від підписання таких актів.

Апеляційна скарга містить заперечення, відносно того, що спірні договори оренди нерухомого майна №2021/45 від 09.08.2021 та №2017/46 від 28.04.2017 укладені без погодження з управителем майна - Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, та не уповноваженим орендодавцем, які колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

За приписами статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Тобто законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).

Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря.

Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 по справі №127/14633/16-ц, а також постановах Верховного Суду від 29.04.2024 у справі №922/2828/23, від 27.03.2024 у справі №922/2824/23, від 19.05.2023 у справі №914/408/21, від 31.05.2022 у справі №910/3334/21.

У пункті 7.1 Договорів №2021/45 та №2017/46 вказано, що повернення об`єкта оренди від орендаря до орендодавця здійснюється двосторонньою комісією, що складається із уповноважених представників сторін.

Пунктом 7.4 Договорів №2021/45 та №2017/46 передбачено, що сторони зобов`язані призначити своїх уповноважених представників і приступити до повернення об`єкта оренди не пізніше, ніж за один день до закінчення терміну дії договору.

У термін зазначений у п. 7.4 Договору орендар зобов`язаний виїхати з об`єкта оренди і підготувати його для передачі орендодавцю (п. 7.5 Договору Договорів №2021/45 та №2017/46).

За умовами 7.6 Договорів №2021/45 та №2017/46 при передачі об`єкта оренди складається акт передачі-приймання, що підписується уповноваженими представниками сторін. До акту передачі-приймання вносяться дані про стан, недоліки об`єкта оренди, виявлені пошкодження та строк їх усунення.

Орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди орендодавцю до закінчення терміну дії договору (п. 7.7 Договорів №2021/45 та №2017/46).

Акт передачі-приймання підписується після проведення повного взаєморозрахунку та підписання акту-звірки (п. 7.8 Договорів №2021/45 та №2017/46).

У пункті 7.9 Договорів №2021/45 та №2017/46 вказано, що об`єкт оренди вважається повернутим з моменту підписання акта передачі-приймання.

З наведених умов Договорів №2021/45 та №2017/46 вбачається, що з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі майна з орендного користування орендоване майно є таким, що повернуте орендодавцю з орендного користування, а обов`язки із повернення майна з орендного користування та відповідного оформлення такої процедури актом умовами спірних договорів покладені на орендаря - ФОП Курача С.Ю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Скаржник викладені у позові обставини та здійснені позивачем розрахунки заборгованості не спростував.

Крім того, відповідачем/скаржником не надано доказів повернення з орендного користування спірного орендованого майна, в тому числи після спливу визначеного п. 10.1 Договорів №2021/45 та №2017/46 строку. Окрім того, незважаючи на покладення умовами договорів саме на відповідача такого обов`язку, ФОП Курач С.Ю. не надав навіть доказів ініціювання процедури повернення позивачу майна з орендного користування.

З огляду на відсутність будь-яких доказів повернення спірного майна з орендного користування орендодавцеві (шляхом складення сторонами відповідних актів) або ініціювання відповідної процедури повернення майна, від якої позивач ухилився, або неможливості використовувати орендованим майно через обставини, за які орендар не відповідає, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що відповідач продовжив користуватись орендованим згідно Договорів №2021/45 та №2017/46 майном після спливу визначеного пунктом 10.1 договорів строку, а в силу приписів частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України у суду відсутні підстави для висновку, що відповідні договори припинились, аналогічних правомірних висновків дйшов і суд першої інстанції.

Щодо посилань відповідача, що він фактично в приміщенні не знаходився і не користувався комунальними послугами з причини встановлення урядом країни карантинних обмежень СOVID-19 для бізнесу, то колегія суддів відзначає, що п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено на всій території України карантин з 12.03.2020.

Тобто карантинні обмеження для бізнесу були встановлені ще з березня 2020 року, протее, це не перешкодило ФОП Курачу С.Ю. укласти з позивачем Додаткову угоду №4 від 23.12.2020 до Договору №2017/46 про продовження дії договору до 31.12.2021, а також у серпні 2021 року орендувати у позивача ще частину приміщень за Договором №2021/45.

Фізичне не перебування відповідача у орендованих ним приміщеннях за відсутності доказів неможливості використання ним орендованих приміщень через обставини, за які орендар не відповідає, жодним чином не свідчать про відсутність у нього обов`язку сплачувати орендну плату за користування майном та відшкодовувати комунальні витрати, адже така можливість в нього є, в той час як орендодавець позбавлений права передати дане майно у користування іншій особі.

Крім того, сторонами у п. 4.10 спірних договорів було прямо передбачено, що у разі припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення об`єкта оренди за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.

При цьому фізичне перебування/не перебування особи у орендованих приміщеннях не впливає на обов`язок відшкодовувати комунальні витрати, оскільки як стверджує сам ФОП Курач С.Ю. орендовані ним приміщення не обладнані індивідуальними засобами обліку теплової енергії, водопостачання, електропостачання тощо, тим більше, що відповідач орендував частину нежитлового приміщення (кімнати №404(1), в той час як розмежувати вартість наданих послуг (опалення, електропостачання тощо) в дане приміщення неможливо, окрім як в розрахунковий спосіб пропорційно до площі орендованого приміщення. Крім того, відповідач орендував і частину коридору, яким користуються і інші орендарі/власники приміщень, а відтак останній повинен освітлюватись та опалюватись.

Таким чином, не використання скаржником орендованого майна за власною волею не звільняє його від обов`язку сплачувати орендну плату та відшкодовувати комунальні витрати до фактичного повернення орендованого майна орендодавцю з орендного користування.

З огляду на наведені приписи Цивільного кодексу України та судову практику суду касаційної інстанції, а також враховуючи, що Додатковою угодою №6 від 28.04.2022 сторонами зменшено розмір орендної плати більш як в два рази, ніж був погоджений сторонами перед цим, для вирішення питання про відсутність/наявність у ФОП Курача С.Ю. обов`язку із сплати орендної плати та відшкодовувати комунальні витрати, нараховані за користування орендованим майном у 2022 році, відсутня необхідність у встановлені дійсності виконання відповідачем підпису на Додаткових угодах №5 від 23.12.2021 та №6 від 28.04.2022 до Договору №2017/46, адже в незалежності від результату такого дослідження у відповідача наявний обов`язок із сплати вказаних платежів до дати фактичного повернення майна із орендного користування навіть у разі якщо дані угоди ним не підписувались. Навпроти, у разі підтвердження таких тверджень впозивачем, у відповідача буде наявний обов`язок із сплати орендної плати у більшому розмірі.

Щодо доводів ФОП Курача С.Ю. про безпідставність нарахування позивачем сум комунальних витрат з серпня 2022 року з огляду на зміну балансоутримувача спірного майна на підставі наказу Міністерства розвитку громад і територій України №141 від 04.08.2022, то суд відзначає, що фактично дане майно було передано на баланс інших підприємств лише у вересні 2022 року, що підтверджується, зокрема наказом Міністерства розвитку громад і територій України видано від 07.09.2022 №164 "Про затвердження актів приймання-передачі". Відтак станом на серпень і початок вересня 2022 року Публічне акціонерне товариство "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" фактично залишалось балансоутримувачем спірного майна та відповідно несло витрати на його утримання та обслуговування.

Варто відзначити, що позивачем нараховувались до відшкодування платежі за спірними договорами за вересень 2022 року за період з 01.09.2022 по 06.09.2022, тобто до фактичного передання спірного майна на баланс іншій особі, що вбачається із акту надання послуг №1979 від 28.09.2022 до Договору№2017/46 та акту про надання послуг №2045 від 28.09.2022 до Договору №2021/45.

Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Прядок № 483) чітко визначено порядок внесення змін до договорів оренди державного та комунального майна у разі необхідності приведення їх умов у відповідність до законодавчих вимог, який (Порядок) передбачає, що в такому випадку договір оренди повинен викладатися в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

До фактичного передання майна на баланс іншої особи Публічне акціонерне товариство "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" зобов`язане сплачувати податки, пов`язані із таким майном. При цьому у відповідача за спірними договорами наявний обов`язок із компенсації таких податкових зобов`язань.

Апеляційна скарга містить заперечння стосовно того, що Міністерство розвитку громад та територій України, як уповноважений орган управління майном, не надавало згоду на передачу майна в оренду і не має будь-якої інформації щодо існування такого договору, про що повідомило суд, але даний факт також не був врахований судом першої інстанції при розгляді справи.

Суд апеляційної інстанції відхиляє зазначений довоод скаржника з огляду на наступне.

До фактичного передання майна на баланс іншої особи Публічне акціонерне товариство "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" зобов`язане сплачувати податки, пов`язані із таким майном. При цьому у відповідача за спірними договорами наявний обов`язок із компенсації таких податкових зобов`язань.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем компенсації комунальних послуг за серпень-вересень 2022 року іншій особі (балансоутримувачу майна), у той час як третя особа жодним чином у своїх поясненнях не вказала про наявність у неї будь-яких вимог щодо отримання платежів від ФОП Курача С.Ю. за користування спірним майном у серпні-вересні 2022 року (навпроти Міністерство розвитку громад і територій України вказує про відсутність у нього інформації стосовно цього майна, яке є предметом оренди за спірними Договорами), то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у спірний період саме Публічне акціонерне товариство "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" несло витрати на утримання такого майна, а відтак саме на його користь підлягає сплаті відшкодування таких витрат, аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції.

Крім того, добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що дії відповідача, який уклав спірні договори, користувався на підставі вказаних договорів нерухомим майном, а також протягом сього строку користування сплачував позивачу орендну плату та компенсацію комунальних послуг, в тому числі у 2022 році (тобто після припинення строку дії таких договорів), однак більш як через два роки після укладення оспорюваних правочинів (а в частині Договору №2017/46 - більш як через 6 років) і лише після початку розгляду судом першої інстанції спору щодо стягнення коштів за даними договорами почав стверджувати, що відповідні правочини є недійсними, оскільки вони укладені із порушенням вимог законодавства, суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними.

Варто зауважити, що доктрина venire contra factum proprium в схожій правовій ситуації застосовувалась Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17, а також у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17.

Водночас, апеляційна скарга містить посилання на обставини, що з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Станом на 26.07.2024 вище зазначені форс-мажорні обставини не скасовані і таким чином безпосередньо стосуються відповідача та його прав щодо захисту у справі і можливостей бути присутньому на судовому засіданні, можливості надання суду необхідних доказів та пояснень під час дії форс-мажорних обставин.

Суд апеляційної інстанції відхиляє зазначені доводи апеляційної скарги з огляду на наступне.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Отже форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу та ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст.14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17).

Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 зазначив, що для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд апеляційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на те, що в матеріалах справи також відсутній доказ визнання вказаних вище обставин форс-мажорними.

Щодо заявлених вимог у апеляційній скарзі, а саме: визнати недійсним договір №2017/46 оренди нежитлових приміщень від 28.04.2017, укладений між Публічним акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.07.2024 19 "КИЇВЗНДІЕП" та Фізичною особи-підприємцем Курача Сергієм Юрійовичем"; визнати недійсним договір №2021/45 оренди нежитлових приміщень від 09.08.2021, укладений між Публічним акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" та Фізичною особи-підприємцем Курача Сергієм Юрійовичем", суд апеляційної інстанції зазначає таке.

У постанові від 27 січня 2021 року у справі № 908/1688/20 Верховний Суд зазначив, що: "Зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов`язаних вимог.

Відповідно до частин 2, 3 статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Верховний суд зазначає, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за наявності одночасно двох умов:

1) обидва позови взаємопов`язані;

2) спільний їх розгляд є доцільним. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 910/6070/21.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 зазначила, що зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 Господарського процесуального кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду в наведеній постанові також зазначила, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 1.380.2019.002610, від 24.06.2022 у справі № 922/4411/21.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 910/7951/21, від 02.06.2022 у справі № 922/4409/21.

З огляду на похідні вимоги відповідача, що взаємопов`язані з позовними вимогами позивача не можуть бути враховані апеляційним судом при перегляді рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024, що було прийнято без урахуванням вимог про визання нечинними договорів оренди.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, матеріали справи не місять докази звернення із зустрічним позовом і відповідно до цього відхиляє зазначені вимоги відповідача.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що скаржник не позбавлений можливості звернутись до суду з окремим позовом про визнання недійсним договору №2017/46 оренди нежитлових приміщень від 28.04.2017, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.07.2024 19 "КИЇВЗНДІЕП" та Фізичною особи-підприємцем Курача Сергієм Юрійовичем"; визнання недійсним договору №2021/45 оренди нежитлових приміщень від 09.08.2021, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" та Фізичною особи-підприємцем Курача Сергієм Юрійовичем".

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 4.6 Договорів №2017/46 та №2021/45 вказані у цьому пункті витрати щомісяця відшкодовуються орендарем виходячи з фактичних витрат, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця протягом п`яти банківських днів з моменту отримання орендарем рахунку від орендодавця

Пунктом 4.2 Договорів №2017/46 та №2021/45 передбачено, що орендна плата щомісяця вноситься орендарем у термін до п`ятого числа кожного поточного місяця шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата вноситься відповідно до рахунків, що виставляються орендодавцем. Одержувати рахунок в орендодавця є обов`язком орендаря. Не своєчасне отримання орендарем рахунку у орендодавця не звільняє його від зобов`язання своєчасно сплатити орендну плату. Орендар зобов`язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендній платі та інших платежах і оформляти відповідні акти звірки.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Доказів сплати боргу у розмірі 6 470,14 грн за Договором №2017/46 та боргу у розмірі 8 233,67 грн за Договором №2021/45 матеріали справи не містять, так само як відсутні докази звернення однієї із сторін про припинення (розірвання) спірних договорів та докази повернення відповідачем орендованого приміщення за актами приймання-передачі, що свідчить про неналежне виконання відповідачем господарських зобов`язань.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту та обсягів невиконання своїх зобов`язань за спірними договорами не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Фізична особа-підприємець Курач Сергій Юрійович не виконав належним чином своїх грошових зобов`язань за Договорами №2017/46 та №2021/45, аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір боргу Фізичної особи-підприємця Курача Сергія Юрійовича за Договором №2017/46 у розмірі 6 470,14 грн та за Договором №2021/45 у розмірі 8 233,67 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" про стягнення з відповідача відповідного боргу.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням Фізичною особою-підприємцем Курачем Сергієм Юрійовичем своїх грошових зобов`язань за Договором №2017/46 від 28.04.2017 позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 700,19 грн, 3% річних у розмірі 248,86 грн та інфляційних втрат у розмірі 547,69 грн, а за неналежне виконання зобов`язань за Договором №2021/45 від 09.08.2021 - пені у розмірі 891,04 грн, 3% річних у розмірі 316,70 грн та інфляційних втрат у розмірі 696,97 грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений Договорами строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Фізична особа-підприємець Курач Сергій Юрійович обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення її від відповідальності за порушення зобов`язання, не навів.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 12.1.4 Договору №2021/45 визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання орендарем будь-якого із зобов`язань, зазначених в п.п. 4.2 та/або 4.3, та/або 4.6 договору, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 12.1.4 Договору №2017/46 визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання орендарем будь-якого із зобов`язань, зазначених в п.п. 4.2 та/або 4.3, та/або 4.6 договору, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

З аналізу умов пункту 12.1.4 Договорів №2021/45 та №2017/46 вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка Національного банку України), порядок нарахування пені (від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу), однак не визначено строк нарахування пені.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом першої інстанції вірно враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими обмежено нарахування пені піврічним строком, однак відповідно до п. 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінетом Міністрів України №211 від 11.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та строки дії карантину були продовженими до 30.06.2023 (згідно постанови Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023).

Таким чином, строки нарахування пені, які встановлені у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, були продовженими до закінчення дії карантину - до 30.06.2023.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку пені, Публічним акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" нараховано Фізичній особі-підприємцю Курачу Сергію Юрійовичу на спірні суми боргу пеню за період з 10.01.2023 по 29.03.2023.

Суд апеляційної інстанції здійснивши власний розрахунок заявлених позивачем заявлених до стягнення сум пені, з урахуванням відсутності жодних заперечень відповідача з приводу його вірності, дійшов висновку про правомірність стягнення з Фізичної особи-підприємця Курача Сергія Юрійовича пені за Договором №2017/46 у розмірі 700,19 грн та за Договором №2021/45 у розмірі 891,04 грн, аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції здійснивши власний розрахунок заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням відсутності жодних заперечень відповідача з приводу його вірності, дійшов висновку висновку про обґрунтованість стягнення з Фізичної особи-підприємця Курача Сергія Юрійовича нарахованих за період з 30.09.2022 по 10.01.2024 3% річних у розмірі 248,86 грн та інфляційних втрат у розмірі 547,69 грн за Договором №2017/46, а також 3% річних у розмірі 316,70 грн та інфляційних втрат у розмірі 696,97 грн за Договором №2021/45, аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції.

За таких обставин позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" підлягають задоволенню повністю, а з Фізичної особи-підприємця Курача Сергія Юрійовича підлягає стягненню борг у розмірі 14 703,81 грн, пеня у розмірі 1 591,23 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 244,66 грн та 3% річних у розмірі 565,56 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду та не свідчать про порушення чи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Усі інші доводи та міркування скаржника, прийняті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі №927/92/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Курач Сергія Юрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі №927/92/24- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі №927/92/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Фізичною особою-підприємцем Курачем Сергієм Юрійовичем.

4. Матеріали справи №№927/92/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім