Постанова

від 03.12.2024 по справі 2-9047/2010

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10677/24 Справа № 2-9047/2010 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Єлізаренко І.А, Свистунової О.В.

при секретарі Керімовій-БандюковійЛ.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2024 року по справі за заявою ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2010 року накладено арешт на майно відповідачів. На виконання ухвали було внесено відповідні відомості про арешт нерухомого майна до державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме реєстраційний номер обтяження №9605344 від 11 березня 2010 року, яким було накладено арешт на все нерухоме майно відповідачів.

30 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, що були вжиті ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 29 січня 2010 року у справі №2-9047/10.

Вказана заява мотивована тим, що рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 травня 2011 року по справі №2-7110/2011 позовні вимоги Банку задоволено частково.

В подальшому, з метою реалізації предмета застави, у травні 2016 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська із клопотанням про часткове скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Жовтневого районного суду від 27 травня 2016 року у справі № 201/4698/16-ц задоволено заяву та частково скасовано ухвалу в частині арешту домоволодіння.

Після звільнення предмету іпотеки, а саме - домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , з під-арешту, його було продано для погашення заборгованості, що підтверджується договором купівлі-продажу від 19 жовтня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О.М. Відповідно до вищезазначеного договору майно було продано за 1 102 470.00 грн.

Станом на теперішній час відповідач по справі ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 06 вересня 2018 року. Також, відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 03 січня 2024 року померла відповідач ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 була відкрита спадщина, що підтверджується витягом з реєстру спадкових справ від 31 січня 2024 року №71928938.

ОСОБА_1 зазначає, що вона є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_5 на підставі права власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_2 , яка опинилась під арештом, накладений на все нерухоме майно.

Враховуючи викладене, заявниця просила скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2010 року в частині арешту усього майна ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні відомості про повне виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2011 року, а тому правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову відсутні.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм процесуального права просив ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повинен сприяти невиправданому обмеженню прав людини, шляхом не скасування заходів забезпечення позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Забезпечення позову це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

Підстави забезпечення позову у цивільному процесі визначені ст. 149 ЦПК України, а саме суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

Тобто, відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Заявник ОСОБА_1 не є учасником (стороною) по справі № 2-9047/2010, в межах якої вона просить скасувати вжиті судом заходи забезпечення позову, а тому підстави для задоволення клопотання про зняття арешту з майна відсутні.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що вона як спадкоємець відповідачів має права звернутися до суду в порядку позовного провадження з позовом про звільнення майна з-під арешту.

Враховуючи наведені положення процесуального закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, однак помилився з підставами такої відмови.

Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови у задоволення заяви про скасування заходів забезпечення позову.

В іншій частині ухвалу необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2024 року змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволення заяви про скасування заходів забезпечення позову.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова