Ухвала

від 28.11.2024 по справі 910/9181/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

28.11.2024Справа № 910/9181/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 25 вересня 2024 року про відстрочення виконання рішення суду в справі № 910/9181/24 за позовом Акціонерного товариства "Завод "Екватор" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Централізовані закупівлі" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 4 077 601,65 грн,

за участю представників:

позивача: Ільїна О.В.;

відповідача: Самари В.С.;

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Акціонерне товариство "Завод "Екватор" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Компанія) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Централізовані закупівлі" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Філія) заборгованості за договором поставки від 27 серпня 2021 року № 53-129-01-21-02326 в загальному розмірі 4 077 601,65 грн, з яких: 2 600 000,00 грн - основна заборгованість, 753 141,11 грн - інфляційні втрати, 178 104,38 грн - три проценти річних, 546 356,16 грн - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 липня 2024 року відкрито провадження у справі № 910/9181/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

15 серпня 2024 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від Компанії надійшов відзив з клопотанням від 14 серпня 2024 року про зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача трьох процентів річних та клопотанням (заявою) про відстрочення виконання судового рішення в даній справі.

У підготовчому засіданні цього ж дня судом було поставлено на обговорення представників сторін клопотання (заяву) Компанії від 14 серпня 2024 року про відстрочення виконання рішення у даній справі, а також роз`яснено представнику Компанії про передбачений нормами статті 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) порядок та присічний строк розгляду судом такої заяви: у десятиденний строк з дня його надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Суд також звернув увагу вказаного представника на передчасність такого клопотання (заяви) з огляду на відсутність судового рішення за наслідками розгляду даного спору на час звернення Компанії з відповідним клопотанням (заявою).

У цьому ж підготовчому засіданні представником Компанії заявлено усне клопотання про залишення без розгляду клопотання (заяви) Компанії від 14 серпня 2024 року про відстрочення виконання рішення у справі № 910/9181/24, яке задоволено протокольною ухвалою суду, поставленою судом без виходу до нарадчої кімнати.

Однак, 25 вересня 2024 року через систему "Електронний суд" від Компанії надійшла заява від цієї ж дати про відстрочення виконання судового рішення в даній справі, яка за своїм змістом є аналогічною до раніше поданого Компанією клопотання (заяви) від 14 серпня 2024 року.

У підготовчому засіданні 26 вересня 2024 року судом було поставлено на обговорення представників сторін заяву Компанії від 25 вересня 2024 року про відстрочення виконання рішення у даній справі та повторно роз`яснено представнику Компанії про передбачений статтею 331 ГПК України порядок розгляду такої заяви. Суд також звернув увагу вказаного представника на те, що аналогічне за змістом клопотання (заяву) Компанії вже було вирішено судом у підготовчому засіданні 15 серпня 2024 року. Проте представник відповідача наполягав на її розгляді.

У цьому ж підготовчому засіданні представник Компанії підтримав заяву останньої від 25 вересня 2024 року, просив її задовольнити з підстав, наведених у такій заяві. Необхідність повторної подачі заяви про відстрочення виконання рішення у даній справі, аналогічної за змістом до клопотання (заяви) Компанії від 14 серпня 2024 року, яке було вирішено судом у попередньому засіданні, вказаний представник пояснив: "принциповою позицією Компанії з цього питання".

Враховуючи повторне подання Компанією аналогічної за змістом заяви про відстрочення виконання рішення у даній справі без зазначення інших підстав або нових обставин, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 вересня 2024 року подачу Компанією заяви про відстрочення виконання судового рішення в справі № 910/9181/24, датованої 25 вересня 2024 року, визнано зловживанням процесуальними правами та залишено вказану заяву на підставі частини 3 статті 43 ГПК України без розгляду. Цією ж ухвалою суду застосовано до Компанії заходи процесуального примусу у вигляді стягнення з останньої в дохід Державного бюджету України штраф у сумі 6 056,00 грн.

Однак, постановою Північного апеляційного господарського суду від 5 листопада 2024 року апеляційну скаргу Компанії на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26 вересня 2024 року задоволено, а вищевказану ухвалу суду першої інстанції скасовано.

21 листопада 2024 року до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 26 вересня 2024 року.

У зв`язку з цим ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 листопада 2024 року вказану заяву Компанії призначено до розгляду в судовому засіданні на 28 листопада 2024 року.

27 листопада 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли заперечення від 26 листопада 2024 року на заяву Компанії про відстрочення виконання судового рішення, у яких позивач вказав, що відповідач, посилаючись на скрутне фінансове становище, не наводить жодних обставин та доказів, які б свідчили, що у строк, на який Компанія просить відстрочити виконання рішення суду, фінансове становище останньої покращиться та у неї буде можливість виконати прийняте рішення. Крім того, складний фінансовий стан відповідача не є беззаперечною підставою для надання відстрочки виконання рішення. Позивач також звертав увагу на те, що на підставі абзацу 12 пункту 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), з урахуванням приписів Порядку визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2023 року № 101 (далі - Порядок № 101), та наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України (далі - Мінстратегпром) "Про включення Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану" від 2 серпня 2024 року № 95 (далі - Наказ № 95) примусове виконання рішення господарського суду в цій справі, як і вчинення інших виконавчих дій щодо відповідача, неможливе. При цьому, позивач також знаходиться в несприятливому економічному становищі внаслідок негативного впливу воєнних дій та введенням на території України режиму воєнного стану.

У судовому засіданні 28 листопада 2024 року представник відповідача підтримав подану ним заяву від 25 вересня 2024 року, просив відстрочити виконання прийнятого у даній справі рішення терміном на 1 рік з моменту його ухвалення.

Представник позивача просив у задоволенні вказаної заяви відмовити з підстав, викладених у його запереченнях.

Розглянувши заяву Компанії про відстрочення виконання рішення, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується ця заява, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року в справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17 травня 2005 року в справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Покладені в основу заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду твердження фактично зводяться до скрутного фінансового становища Компанії.

У той же час згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання.

Разом із цим, Компанією до її заяви не додано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення її фінансового стану чи призупинення діяльності підприємства саме внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що істотно ускладнить виконання рішення суду або зробить його неможливим.

Відповідачем також не було подано до суду належних доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема, але не виключно, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на його рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності тощо.

Судом враховано й те, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого також негативно впливають наслідки, пов`язані з військовою агресією російської федерації.

Доказів реальної можливості виконати рішення суду у справі, за умови надання судом відстрочення його виконання, відповідачем суду також не надано, як і не подано жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві про відстрочення виконання рішення суду.

Отже, відповідачем не подано суду жодних належних доказів, у розумінні приписів статті 76 ГПК України, на підтвердження викладених у його заяві обставин.

Судом також враховано, що відповідно до абзацу 12 пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного згідно з Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в України" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.

Порядком № 101 встановлено процедуру визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

Пунктом 9 вказаного Порядку передбачено, що Мінстратегпром розглядає пакет документів та приймає рішення про включення або про відмову у включенні підприємства до переліку, про що видається відповідний наказ.

Наказом Мінстратегпрому № 95, який є чинним на час розгляду судом даної заяви, Компанію включено до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, відповідно до вимог Постанови № 101.

Відтак, посилання відповідача на негативні наслідки для нього та його господарської діяльності внаслідок примусового виконання рішення у даній справі, є необґрунтованими, оскільки вчинення виконавчих дій у всіх виконавчих провадженнях, за якими боржником є Компанія, підлягають зупиненню на період дії воєнного стану в Україні який на час розгляду даної заяви не сплив.

Отже, судом встановлено, що на час розгляду поданої відповідачем заяви існує імперативна нормативно-правова заборона на здійснення будь-яких дій у виконавчих провадженнях, у яких відповідач є боржником, у тому числі примусового стягнення з нього коштів, що додатково свідчить про безпідставність заяви останнього про відстрочення в судовому порядку прийнятого рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21 листопада 2024 року в даній справі.

Керуючись статями 74, 76-79, 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 25 вересня 2024 року про відстрочення виконання рішення суду в справі № 910/9181/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту ухвали: 3 грудня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко