Рішення

від 14.11.2024 по справі 910/7186/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2024Справа № 910/7186/24

За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колтрейн"

про стягнення грошових коштів

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колтрейн"

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу"

про внесення змін до державного контракту (договору)

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Данилюк М.Д.

Представники учасників справи:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) Гостищєва Н.В.;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) Фрідман О.О.

В судовому засіданні 14.11.2024 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників учасників справи, що повне рішення буде складено 03.12.2024 року.

СУТЬ СПОРУ:

У червні 2024 року до Господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд» від Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 10.06.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колтрейн» (відповідач) про стягнення пені в розмірі 999 360,00 грн. (дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч триста шістдесят гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання за державним контрактом (договором) про закупівлю № 57/02-24-РМ від 29.02.2024 року в частині своєчасної поставки товару, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення за порушення строків поставки товару пеню у розмірі 999 360,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/7186/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

01.07.2024 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Колтрейн» надійшов відзив на позовну заяву (сформований в системі «Електронний суд» 28.06.2024 року), в якому відповідач просить зменшити штрафні санкції до 100 000,00 грн., посилаючись на те, що зобов`язання за договором відповідачем виконано в повному обсязі, а прострочення поставки не призвело до настання негативних наслідків для позивача.

01.07.2024 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Колтрейн» надійшла зустрічна позовна заява (сформована в системі «Електронний суд» 28.06.2024 року) до Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» про внесення змін до державного контракту (договору) про закупівлю № 57/02-24-РМ від 29.02.2024 року в частині продовження строків поставки, а саме: встановити (змінити) термін постачання товару до 10.04.2024 року.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані наявністю істотних підстав для внесення змін до укладеного між позивачем та відповідачем державного контракту (договору) про закупівлю № 57/02-24-РМ від 29.02.2024 року в частині продовження термінів постачання товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 року прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, об`єднано зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Колтрейн» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» про внесення змін до державного контракту в одне провадження з первісним позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колтрейн» про стягнення грошових коштів, ухвалено перейти до розгляду справи № 910/7186/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.08.2024 року.

В підготовчому засіданні 06.08.2024 року судом оголошувалася перерва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/7186/24 до судового розгляду по суті на 15.10.2024 року.

В судовому засіданні 15.10.2024 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 14.11.2024 року представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) первісні позовні вимоги підтримав та просив суд первісний позов задовольнити, проти зустрічного позову заперечив. представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) проти первісного позову заперечив, зустрічні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити зустрічний позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.02.2024 року між Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колтрейн" (надалі - відповідач, постачальник) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 57/02-24-РМ (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити замовнику чохол до фляги індивідуальної польової, вид 3 (19260000-6: текстильні матеріали) (товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в специфікації (додаток № 1) (номер оголошення про проведення закупівлі ID: UA-2024-01-10-002684-а), а замовник - прийняти та оплатити товару в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 4.1. договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк, визначений у специфікації (додаток № 1), або в строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у додатку № 2 до цього договору.

За умовами п. 4.2. договору поставка товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку товару, визначеної у специфікації (додаток № 1).

Відповідно до п. 4.3. договору заявка на поставку товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у специфікації (додаток № 1) або в заявках на поставку товару.

В розділі 15 договору визначено електронну пошту ТОВ «Колтрейн» - coltrainoffice@gmail.com.

Як зазначає позивач за первісним позовом, 06.03.2024 року ним на електронну пошту ТОВ «Колтрейн» coltrainoffice@gmail.com надіслано заявку на поставку № R000090 від 06.03.2024 року, відповідно до якої поставці підлягав товар: чохол до фляги індивідуальної польової, вид 3 у кількості 100 000 штук загальною вартістю 41 640 000,00 грн. до 31.03.2024 року включно.

Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом взяті на себе за договором зобов`язання щодо своєчасної поставки товару виконав неналежним чином, допустивши прострочення поставки товару, поставивши позивачу за первісним позовом товар на загальну суму 41 640 000,00 грн. за актами приймання товару: № Р-172 від 03.04.2024 року на суму 16 656 000,00 грн., № 112 від 04.04.2024 року на суму 12 492 000,00 грн., № 30 від 06.04.2024 року на суму 6 246 000,00 грн., № 34 від 10.04.2024 року на суму 6 246 000,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору, відповідач за первісним позовом згідно поданої позивачем за первісним позовом заявки, у строк, встановлений у заявці, товар не поставив, внаслідок чого позивач за первісним позовом нарахував на підставі п. 8.2. договору пеню у розмірі 999 360,00 грн.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Як вже було встановлено судом вище, 06.03.2024 року позивач за первісним позовом надіслав відповідачу за первісним позовом заявку на поставку № R000090 від 06.03.2024 року, відповідно до якої поставці підлягав товар: чохол до фляги індивідуальної польової, вид 3 у кількості 100 000 штук загальною вартістю 41 640 000,00 грн. до 31.03.2024 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, товар за заявкою № R000090 від 06.03.2024 року відповідач за первісним позовом поставив позивачу за первісним позовом з порушенням встановленого у ній строку, що підтверджується актами приймання товару: № Р-172 від 03.04.2024 року на суму 16 656 000,00 грн., № 112 від 04.04.2024 року на суму 12 492 000,00 грн., № 30 від 06.04.2024 року на суму 6 246 000,00 грн., № 34 від 10.04.2024 року на суму 6 246 000,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем за первісним позовом поставки товару. Факт прострочення виконання своїх зобов`язань з поставки товару відповідачем за первісним позовом не заперечується.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

В п. 8.2. договору визначено, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5% від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем за первісним позовом у позовній заяві розрахунку пені (враховуючи день фактичного виконання зобов`язання по поставці товару), судом встановлено, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом, за розрахунком суду, становить 791 160,00 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 208 200,00 грн. позивачу за первісним позовом належить відмовити.

Враховуючи все вищевикладене, первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення пені в розмірі 791 160,00 грн.

Що стосується посилань відповідача за первісним позовом на наявність підстав для зменшення розміру пені, суд вказує, що право суду зменшити розмір штрафних санкцій закріплено в статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 року у справі № 922/266/20.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Аналогічний висновок міститься у п. 23 постанови Верховного Суду від 24.05.2022 року у справі № 910/10675/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 року у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 року у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 року у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 року у справі № 918/116/19, від 21.09.2021 року у справі № 910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 року у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Суд відмічає, що при укладанні договору сторони усвідомлювали, що договір укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатись обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставини)/істотною зміною обставин, крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, куди повинні поставитись товари, знищення безпосередньо товарів та/або бази/складів/приміщень виконавця, де тимчасово зберігалися (у разі відсутності інформації від замовника щодо місця поставки товарів) товари для замовника, тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які видаються органами державної влади.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про недоведеність відповідачем за первісним позовом підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом за порушення виконання зобов`язань за договором № 57/02-24-РМ від 29.02.2024 року, за наведених відповідачем за первісним позовом обставин.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача за первісним позовом суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судові витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 11 867,40 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за первісним позовом.

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Колтрейн» суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору. Сторона повинна дотримуватись умов договору за будь-яких обставин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 755/6962/19.

Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися лише при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припиненні зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 456/2946/17.

Правовідносини з приводу зміни договору врегульовані ст. 651 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 2, 4 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, згідно з указаними положеннями чинного законодавства зміна договору допускається для забезпечення можливості його виконання на змінених умовах, тобто до часу виконання прийнятих сторонами зобов`язань в натурі.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, постачальник виконав свої зобов`язання за договором та поставив замовнику товар на загальну суму 41 640 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання товару: № Р-172 від 03.04.2024 року на суму 16 656 000,00 грн., № 112 від 04.04.2024 року на суму 12 492 000,00 грн., № 30 від 06.04.2024 року на суму 6 246 000,00 грн., № 34 від 10.04.2024 року на суму 6 246 000,00 грн.

Подальшого виконання договору на змінених умовах не передбачається.

Як пояснив позивач за зустрічним позовом, метою запропонованих ним змін є доведення відсутності матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання ТОВ «Колтрейн» зобов`язань за договором.

В силу вимог ст. 652 Цивільного кодексу України наявність таких обставин не зумовлює виникнення підстав для зміни договору за рішенням суду.

Позивачем за зустрічним позовом не надано доказів наявності інших обставин, які в силу вищезгаданих вимог закону давали підстави для зміни державного контракту (договору) про закупівлю № 57/02-24-РМ від 29.02.2024 року в частині продовження строків поставки товару до 10.04.2024 року.

За змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа, яка звернулася до суду, має право на захист її майнового права чи інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19.

Заявлені позивачем за зустріним позовом вимоги фактично спрямовані на уникнення юридичної відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, що не корелюється з вимогами ст. 15 Цивільного кодексу України.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колтрейн» (ідентифікаційний код 42302587, адреса: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4, приміщення 188, офіс 24) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (ідентифікаційний код 44830311, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24) грошові кошти: пені - 791 160,00 грн. (сімсот дев`яносто одна тисяча сто шістдесят гривень) та судовий збір - 11 867,40 грн. (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят сім гривень 40 копійок).

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.12.2024р.

Суддя О.В. Котков