Рішення від 22.11.2024 по справі 911/1105/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2024 р. Справа № 911/1105/24

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»

до Одинець Аліни Костянтинівни

про стягнення 90 476, 83 гривень

за участю представника позивача: Бруско О.В. (самопредставництво)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.04.2024 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика» / позивач) подало позовну заяву до Одинець Аліни Костянтинівни (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 129473-КС-001 від 14.08.2020 про надання кредиту у розмірі 90 476, 83 грн, яка складається з:

- 46 916, 30 грн заборгованості по тілу кредиту;

- 43 560, 53 грн заборгованості по процентах.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 129473-КС-001 про надання кредиту від 14.08.2020 в частині своєчасного повернення отриманої суми кредиту та сплати процентів.

Господарський суд Київської області ухвалою від 01.05.2024 залишив позовну заяву ТОВ «Бізнес Позика» без руху, постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

07.05.2024 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Бізнес Позика» надіслало заяву про усунення недоліків, відповідно до змісту якої надало пояснення щодо виявлених судом недоліків.

Господарський суд Київської області ухвалою від 14.05.2024 у справі № 911/1105/24, зокрема, прийняв позовну заяву ТОВ «Бізнес Позика» до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання; задовольнив клопотання ТОВ «Бізнес Позика», викладене в прохальній частині позовної заяви, про витребування доказів та витребував у Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»: - письмовий доказ, який би підтверджував або спростовував факт того, що держателем банківської картки (особою, на чиє ім`я було емітовано банківську картку) № НОМЕР_1 , виданої (емітованої) АТ КБ «Приватбанк», є Одинець Аліна Костянтинівна (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ); - письмовий доказ з інформацією про прізвище, ім`я, по-батькові отримувача грошових коштів, перерахованих на банківський рахунок, який обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_1 , виданої (емітованої) АТ КБ «Приватбанк», на яку ТОВ «Бізнес Позика» 14.08.2020 були перераховані (двома платежами - в розмірі 25 000, 00 гривень та 25 000, 00 гривень) грошові кошти в загальному розмірі 50 000, 00 грн; - письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по банківському рахунку, який обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_1 , виданої (емітованої) АТ КБ «Приватбанк», за період з 14.08.2020 по 20.08.2020; зобов`язав ТОВ «Бізнес Позика» у строк до 14.06.2024 надати до матеріалів справи банківську виписку та / або бухгалтерську довідку про рух коштів на рахунку позивача по контрагенту - Одинець Аліни Костянтинівни за спірним договором; встановив відповідачу строк, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, для подання ним клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, відзиву на позов та додаткових доказів по справі (за наявності); також встановив строк позивачу - до 14.06.2024 для надання суду відповіді на відзив та додаткових доказів у справі (за наявності) разом з доказами направлення копій відповіді та вказаних доказів іншій стороні.

28.05.2024 через підсистему "Електронний суд" ТОВ «Бізнес Позика» подало заяву про виконання ухвали суду, згідно змісту якої позивач просив долучити до матеріалів справи копію бухгалтерської довідки № 783 від 28.05.2024 щодо руху коштів за договором № 129473-КС-001 про надання кредиту від 14.08.2020.

До того ж 29.05.2024 через підсистему "Електронний суд" ТОВ «Бізнес Позика» подало додаткові пояснення на додаток до поданої 28.05.2024 довідки. Вказані письмові пояснення прийнято судом до розгляду.

31.05.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», супровідним листом № 20.1.0.0.0/7-240521/37104 від 26.05.2024, надіслало виписку про рух коштів по банківському рахунку, який, за викладених у цьому листі обставин, обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_1 , яка емітована на ім`я Одинець Аліни Костянтинівни .

03.07.2024 через підсистему «Електронний суд» Одинець Аліна Костянтинівна надіслала відзив на позовну заяву, згідно змісту якого позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами. Також відповідач просила поновити їй строк на подання відзиву і долучити означений відзив разом із доданими до нього документами до матеріалів справи № 911/1105/24.

Натомість ТОВ «Бізнес Позика» 04.07.2024 через підсистему «Електронний суд» надіслало заяву про відмову у поновленні відповідачу строку на подання відзиву на позовну заяву та залишення його без розгляду, через неповажність причин пропуску відповідного процесуального строку.

10.07.2024 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Бізнес Позика» надіслало відповідь на відзив, згідно змісту якої просило суд, зокрема:

- залишити без розгляду відзив на позовну заяву, у зв`язку з чим здійснювати подальший розгляд справи за наявними в ній матеріалами - без врахування правової позиції відповідача;

- у разі прийняття судом до розгляду відзиву відповідача - поновити позивачу строк на подання цієї відповіді на відзив;

- долучити цю відповідь на відзив до матеріалів справи та здійснювати подальший її розгляд із врахуванням викладеної у відповіді правової позиції позивача;

- витребувати у Приватного акціонерного товариства «Київстар» докази.

Господарський суд Київської області ухвалою від 15.07.2024 у цій справі, зокрема:

- задовольнив відзив Одинець Аліни Костянтинівни на позовну заяву ТОВ «Бізнес Позика» в частині поновлення пропущеного процесуального строку для його подання;

- поновив Одинець Аліні Костянтинівні строк для подання відзиву на позовну заяву та прийняти відзив до розгляду;

- відмовив в задоволенні заяви ТОВ «Бізнес Позика» про відмову у поновленні відповідачу строку на подання відзиву на позовну заяву та залишення його без розгляду;

- відмовив в задоволенні відповіді ТОВ «Бізнес Позика» на відзив Одинець Аліни Костянтинівни в частині залишення без розгляду відзиву на позовну заяву та здійснення розгляду справи за наявними в ній матеріалами - без врахування правової позиції відповідача;

- відмовив в задоволенні відповіді ТОВ «Бізнес Позика» на відзив Одинець Аліни Костянтинівни в частині витребування у Приватного акціонерного товариства «Київстар» доказів;

- задовольнив відповідь ТОВ «Бізнес Позика» на відзив Одинець Аліни Костянтинівни в частині поновлення пропущеного процесуального строку для її подання та долучення відповіді на відзив до матеріалів справи;

- поновив ТОВ «Бізнес Позика» строк для подання відповіді на відзив та долучив її до матеріалів справи.

До того ж цією ухвалою Господарський суд Київської області, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, які входять в предмет доказування, як наслідок, справедливого та неупередженого розгляду справи, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, вирішив перейти до розгляду справи № 911/1105/24 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 23.08.2024.

17.07.2024 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Бізнес Позика» надіслало клопотання про витребування доказів, згідно змісту якого позивач просив суд поновити йому строк на подання відповідного клопотання та з урахуванням клопотання від 23.08.2024 про уточнення змісту поданого позивачем 17.07.2024 клопотання, просив суд витребувати у Приватного акціонерного товариства «Київстар» інформацію та / або документи про вхідні SMS / СМС-повідомлення, які надходили на телефонний номер НОМЕР_6 із використанням альфанумеричних імен «BIZPOZYKA» або «ІНФОРМАЦІЯ_4» з 16 годин 00 хвилин 14 серпня 2020 року до 18 годин 30 хвилин 14 серпня 2020 року.

Господарський суд Київської області ухвалою від 23.08.2024 у справі № 911/1105/24, зокрема, поновив ТОВ «Бізнес Позика» строк для подання клопотання про витребування доказів, задовольнив означене клопотання та відклав підготовче засідання на 06.09.2024.

У підготовче судове засідання 06.09.2024 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, до того ж Приватне акціонерне товариство «Київстар» витребувані судом інформацію та / або документи не надало, про причини їх ненадання суд не повідомило, у зв`язку із чим суд постановив ухвалу, якою продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав підготовче засідання на 11.10.2024 та повторно витребував у Приватного акціонерного товариства «Київстар» докази.

11.09.2024 на електронну адресу суду та 27.09.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від Приватного акціонерного товариства "Київстар" надійшла відповідь на ухвалу суду про витребування доказів.

Господарський суд Київської області ухвалою від 11.10.2024, зокрема, закрив підготовче провадження у справі № 911/1105/24 та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.11.2024.

У судове засідання 08.11.2024 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, з огляду на неможливість вирішення спору в судовому засіданні 08.11.2024, а також враховуючи неявку представника відповідача, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 22.11.2024, про що постановив ухвалу від 08.11.2024.

У судовому засіданні 22.11.2024, закінчивши з`ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

УСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставини укладення 14.08.2020 між ТОВ «Бізнес Позика», як кредитодавцем та Фізичною особою - підприємцем Одинець Аліною Костянтинівною, як позичальником, якою 10.05.2023 припинено статус фізичної особи - підприємця за власним рішенням, договору № 129473-КС-001 про надання кредиту (надалі також - кредитний договір).

Як зазначає позивач, договір був укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям ТОВ «Бізнес Позика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця - https://my.bizpozyka.com/.

Відповідно до умов п. 1 кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 50 000, 00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям.

Тип кредиту: кредит.

Строк кредиту: 16 тижнів.

Процента ставка: в день 1, 12883728, фіксована.

Загальний розмір наданого кредиту: 50 000, 00 грн.

Термін дії договору до 04.12.2020.

Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 92 400, 00 грн.

Згідно із п. 2 кредитного договору сторони передбачили, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

Відповідно до п. 3 кредитного договору сторони погодили графік платежів, згідно з яким передбачено 8 обов`язкових платежів по 11 550, 00 грн, починаючи з 28.08.2020 по 04.12.2020. Загальна сума платежів становить 92 400, 00 грн, з яких: 50 000, 00 грн - основна сума (кредит), 42 400, 00 грн - проценти за користування кредитом.

У договорі зазначено, зокрема, про те, що позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір. Позичальник надав дозвіл кредитодавцю на збір, обробку, зберігання та поширення його персональних даних з метою оцінки його платоспроможності, забезпечення виконання зобов`язань за цим договором (п.п. 5, 6 кредитного договору).

У п. 11 кредитного договору містяться, зокрема, реквізити ФОП Одинець А.К., а саме, адреса проживання, серія та номер паспорту та ідентифікаційний податковий номер.

На підтвердження укладення електронного договору № 129473-КС-001 про надання кредиту від 14.08.2020 позивачем долучено до позовної заяви візуальну форму послідовності дій, з якої випливає, що:

- ФОП Одинець А.К. через вебсайт ТОВ «Бізнес Позика» - https://bizpozyka.com/, використовуючи номер телефону НОМЕР_5 ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) товариства та подала заявку на отримання кредиту, у якій вказала, зокрема, номер свого поточного (карткового) рахунку - НОМЕР_3 ;

- ТОВ «Бізнес Позика» направило ФОП Одинець А.К. в ІТС індивідуальну оферту (з відповідним активним посиланням), яка містила істотні умови договору та одноразовий ідентифікатор G0258;

- ФОП Одинець А.К. ознайомилась з офертою товариства та прийняла її умови, через надсилання товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором G0258.

До того ж позивач зауважує, що факт укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем був преюдиційно встановлений рішенням Господарського суду Київської області від 08.08.2022 у справі № 911/3634/21, яке набрало законної сили 08.09.2022.

В розрізі зазначеного позивач наголошує на тому, що:

- ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;

- у справі № 911/3634/21 брали участь ті самі особи, що і в цій справі, а саме: Одинець Аліна Костянтинівна та ТОВ «Бізнес Позика»;

- Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 виснувала, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

Як стверджує позивач, ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором № 129473-КС-001 про надання кредиту від 14.08.2020 виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн (двома платежами по 25 000, 00 грн) через перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , вказану відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується квитанціями платіжної системи ТОВ «ФК «Елаєнс» (ТМ FONDY) від 14.08.2020 № 254335898 та № 254336063, а також довідками від 26.01.2024 виданими ТОВ «ФК «Елаєнс» (ТМ FONDY) для ТОВ «Бізнес Позика» на підставі договору № 41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів.

Натомість, за доводами позивача, відповідач належним чином не виконала власні зобов`язання за договором № 129473-КС-001 про надання кредиту від 14.08.2020, частково сплативши кошти загалом у сумі 19 982, 13 грн, з яких:

- 367, 25 грн перераховані позивачу приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегулом І.І. в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_7 із виконання виконавчого напису № 14525, вчиненого 22.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., що підтверджується копією платіжної інструкції № 4623 від 30.11.2021;

- 19 614, 88 грн сплачені відповідачем по банківських реквізитах позивача, що підтверджується копіями інформаційних довідок ТОВ «Платежі онлайн» від 23.01.2024 № 284/01 про сплату 300, 00 грн - 26.08.2020, № 285/01 про сплату 5 150, 00 грн - 28.08.2020, № 286/01 про сплату 3 400, 00 грн - 29.08.2020, № 287/01 про сплату 110, 00 грн - 30.08.2020, № 288/01 про сплату 2 680, 88 грн - 31.08.2020, № 289/01 про сплату 1 000, 00 грн - 15.09.2020, № 290/01 про сплату 500, 00 грн - 15.09.2020, № 291/01 про сплату 429, 00 грн - 16.09.2020, № 292/01 про сплату 190, 00 грн - 19.09.2020, № 293/01 про сплату 193, 00 грн - 21.09.2020, № 294/01 про сплату 345, 00 грн - 21.09.2020, №295/01 про сплату 1 200, 00 грн - 23.09.2020, № 296/01 про сплату 277, 00 грн - 30.09.2020, № 297/01 про сплату 1 190, 00 грн - 15.10.2020, № 298/01 про сплату 1 450, 00 грн - 18.10.2020, № 299/01 про сплату 1 200, 00 грн - 18.10.2020.

Отже, звертаючись з означеним позовом до суду позивач зазначає про невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині повернення кредитних коштів та щодо сплати позичальником процентів за користування кредитом, внаслідок чого у Одинець А.К. перед ТОВ «Бізнес Позика» виникло 90 476, 83 грн заборгованості за договором № 129473-КС-001 про надання кредиту від 14.08.2020, з яких:

- 46 916, 30 грн заборгованості по тілу кредиту;

- 43 560, 53 грн заборгованості по процентах.

Зі свого боку відповідач у відзиві на позовну заяву у справі № 911/1105/24 не погодилася з вимогами позивача, стверджує про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог з огляду на:

- відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б підтвердили факт укладення договору № 129473-КС-001 про надання кредиту від 14.08.2020;

- недоведеність приюдиції обставин укладення кредитного договору рішенням Господарського суду Київської області від 08.08.2022 у справі № 911/3634/21;

- відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували здійснення відповідачем акцепту у розумінні п. 1.4.1 Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям ТОВ «Бізнес Позика»;

- відсутність підписів сторін у кредитному договорі, що свідчить про те, що такий договір є неукладеним;

- відсутність належних та допустимих доказів, які підтверджували б перерахування на банківську картку позичальника грошових коштів у розмірі 50 000, 00 грн за договором № 129473-КС-001 про надання кредиту від 14.08.2020;

- відсутністю доказів, які б підтвердили здійснення позивачем попереднього платежу на користь ФК «Елаєнс» з метою подальшого його перерахування за кредитним договором;

- недоведеність часткового погашення кредиту нібито відповідачем.

З урахуванням викладеного Одинець Аліна Костянтинівна заперечує проти задоволення позовних вимог.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 2, ст. 13, ч. 4, 7 ст. 75 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.

Тобто суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами, а правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу, але також і сприяє додержанню процесуальної економії в новому процесі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16, преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Як на обставини преюдиційного характеру позивач посилається на рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2022 у справі № 911/3634/21, що набрало законної сили 08.09.2022 та яким встановлено факт укладення договору № 129473-КС-001 про надання кредиту від 14.08.2020 між ФОП Одинець А.К. та ТОВ «Бізнес Позика».

Судом досліджено, що предметом спору у справі № 911/3634/21 за позовом ФОП Одинець А.К. до ТОВ «Бізнес Позика», за участю третіх осіб - приватного нотаріуса Бригіди В.О. та приватного виконавця Крегула І.І. було визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, зареєстрований в реєстрі за № 14525 від 22.06.2021 про звернення стягнення з ФОП Одинець А.К. на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за кредитним договором № 129473-КС-001 від 14.08.2020. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідний виконавчий напис вчинений із порушенням вимог ст. 88, 89 Закону України «Про нотаріат» та гл. 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012.

Натомість зі змісту рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2022 у справі № 911/3634/21 випливає, що при його ухваленні суд досліджував лише порядок та умови вчинення оспорюваного виконавчого напису, тоді як обставини укладення кредитного договору суд не оцінював.

В розрізі викладеного, суд зауважує, що згадувані в рішенні Господарського суду Київської області від 08.08.2022 у справі № 911/3634/21 положення договору № 129473-КС-001 про надання кредиту від 14.08.2020, без надання судом правової регламентації обставинам його укладення, не набувають властивостей преюдиціальності в контексті ч. 4 ст. 75 ГПК України, що, в свою чергу, не звільняє суд від обов`язку офіційного з`ясування означених обставин у цій справі.

Отже, в межах цієї справи, спірними є питання укладення кредитного договору між ФОП Одинець А.К. та ТОВ «Бізнес Позика», та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за таким договором.

Відповідно до ст. 11, 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Приписами ст. 207 ЦК України встановлено вимоги до письмової форми правочину. Згідно цієї правової норми, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно із положеннями ст. 626, 627, 639, 640 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає та встановлює Закон України «Про електронну комерцію» (далі - ЗУ «Про електронну комерцію»).

Так відповідно до положень ст. 5, 8, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» основними принципами у сфері електронної комерції є: свобода провадження підприємницької діяльності з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; свобода вибору контрагента, електронних засобів, видів та форм діяльності; свобода конкуренції та забезпечення її сумлінності; свобода вчинення електронних правочинів; рівність і охорона прав учасників відносин у сфері електронної комерції; дотримання вимог законодавства, правил професійної етики, повага до прав, свобод, законних інтересів учасників відносин у сфері електронної комерції; однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством; забезпечення доступу до інформації всіх учасників відносин у сфері електронної комерції; доступність комерційних електронних повідомлень та можливість обмеження їх надходження.

Правочин не може бути визнано недійсним у зв`язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.

Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

У разі оплати вартості товару, роботи, послуги із застосуванням платіжних інструментів така особа має право повідомити відомості, що дають змогу забезпечити проведення оплати відповідним оператором платіжних систем, який несе відповідальність за їх збереження та використання в порядку, передбаченому законодавством.

Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та / або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Поряд з тим, за змістом ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»:

електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі

електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір;

суб`єкт електронної комерції суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно положень ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Із аналізу правових норм та матеріалів справи № 911/1105/24 випливає, що Одинець Аліна Костянтинівна в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Бізнес Позика» (https://my.bizpozyka.com) заповнила анкету клієнта, в якій повідомила про себе таку інформацію:

найменування позивальника: фізична особа - підприємець Одинець Аліна Костянтинівка;

адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

РНОКПП / ІПН: НОМЕР_2 ;

дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

місце народження: місто Біла Церква Київської області;

документ, що посвідчує особу: паспорт серія: НОМЕР_4 , виданий Білоцерківським МВМ № 1 ГУ МВС України в Київській обл.;

вид підприємницької діяльності: продукти харчування, алкогольні та безалкогольні напої;

опис підприємницької діяльності: торгівля продуктами харчування;

місце здійснення підприємницької діяльності: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Некрасова, 95, 297;

прибуток за останній місяць: 26 000, 00 грн;

Інформація стосовно бажаного кредиту:

сума бажаного кредиту: 50 000, 00 грн;

дата отримання кредиту: 14.08.2020;

електронна адреса позичальника: malinaprodmag@gmail.com;

фінансовий номер телефону позичальника: НОМЕР_5 ;

номер банківського рахунку / банківської картки для перерахунку коштів: НОМЕР_1 .

До того ж суд встановив, що інформація з анкети клієнта ФОП Одинець А.К. співпадає з відомостями, отриманими судом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо відповідача, а саме: прізвища, ім`я, по-батькові, дати народження, РНОКПП, серії та номеру паспорта, адреси реєстрації, а також відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо наявності на момент виникнення спірних правовідносин статусу фізичної особи - підприємця, виду та місця здійснення підприємницької діяльності, фінансового номеру телефону ( НОМЕР_5 ).

Також інформація з анкети клієнта ФОП Одинець А.К. співпадає з відомостями, отриманими судом від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» щодо номера банківської картки відповідача - НОМЕР_1 , для перерахунку коштів.

Отже відповідач, відповідно до положень ст. 8 ЗУ «Про електронну комерцію», повідомила про себе інформацію, необхідну для укладення електронного договору та ідентифікації себе в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, через введення (створення) спеціального набору електронних даних.

Пунктом 6 кредитного договору, зокрема визначено, що позичальник надав дозвіл кредитодавцю на збір, обробку, зберігання та поширення персональних даних.

В розрізі викладеного суд зауважує, що відповідно до положень:

- ст. 2, ч. 2 ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою;

- ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини;

- ч. 2 ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Оскільки збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди не допускається, а матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій спрямованих на захист своїх персональних даних (звернення до суду), суд висновує, що Одинець А.К. поширила за власним бажанням свої персональні дані для ідентифікації себе в інформаційній системі ТОВ «Бізнес Позика».

Відповідно до Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям ТОВ «Бізнес Позика», які згідно п. 9 кредитного договору є його невід`ємною частиною:

- електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних заявником/позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються кредитодавцю (п. 1.4.7);

- інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних систем кредитодавця, яка працює в форматі сайту(ів) в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле (п. 1.4.8);

- логін особистого кабінету - номер мобільного телефону заявника / позичальника (п. 1.4.13);

- одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що направляється заявнику / позичальнику засобами зв`язку, вказаними під час реєстрації / входу в ІТС кредитодавця (п. 1.4.14);

- особистий кабінет - сукупність захищених сторінок, що формуються заявнику / позичальнику в момент його реєстрації в ІТС, за допомогою якого заявник / позичальник здійснює повну взаємодію з кредитодавцем, має можливість укласти договір, отримувати інформацію та документи, пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, зокрема графіку платежів, тощо. Доступ до особистого кабінету здійснюється заявником / позичальником після авторизації, яка проходить шляхом введення логіна особистого кабінету і одноразового ідентифікатора та має юридичне значення ідентифікації позичальника в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (п. 1.4.15).

На підтвердження укладення договору позивач надав візуальну форму послідовності дій клієнта, з якої випливає, що 14.08.2020 16:04:37 відповідач, як клієнт, використовуючи номер телефону, ідентифікувався в ІТС позивача та увійшов в особистий кабінет;

14.08.2020 16:04:37 позивачем здійснено перевірку теперішнього статусу клієнта;

14.08.2020 18:00:02 відповідач надав необхідну інформацію для формування позивачем пропозиції клієнту;

14.08.2020 18:00:05 позивач направив (розмістив) клієнту в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови договору;

14.08.2020 18:01:18 позивачем вчинено запит на формування одноразового ідентифікатора для підписання договору та відправлено в СМС-повідомленні на номер телефону відповідача одноразовий ідентифікатор G0258;

14.08.2020 18:01:20 відповідач ознайомився з офертою позивача та прийняв її умови;

14.08.2020 18:01:48 відповідач підписав електронний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором G0258 (відповідач ввів дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності попередньо отримані від позивача на фінансовий номер телефону);

14.08.2020 18:01:49 позивач направив клієнту в ІТС підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа;

14.08.2020 18:17:51 позивач відправив на електронну пошту клієнта, вказану як електронний засіб зв`язку з позичальником, договір та Правила кредитування.

Відповідно до п.п. 3.1.1 - 3.1.3 Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям ТОВ«Бізнес Позика», після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в особистому кабінеті заявника розміщається оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання оферти заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор.

Позичальник може відмовитися від укладання договору (акцепту оферти) шляхом вибору відповідних опцій в особистому кабінеті.

У випадку відмови від укладення заявником договору чи не підписання його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оферта вважається не акцептованою заявником і втрачає силу. При цьому замовник не позбавляється права знову подати заявку на отримання кредиту.

Як випливає з візуальної форми послідовності дій, ФОП Одинець А.К. 14.08.2020 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 129473-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, у відповідь на що, ТОВ «Бізнес Позика» направило ФОП Одинець А.К. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G0258 на номер телефону НОМЕР_5 (який зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий відповідачем було введено / відправлено.

Інших дій послідовності матеріали справи не містять.

Як вже зазначав вище суд, згідно вимог ст. 12 ЗУ "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.

Відтак, вказані вище фактичні обставини справи та положення чинного законодавства підтверджують той факт, що договір № 129473-КС-001 про надання кредиту від 14.08.2020 був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, надісланого попередньо йому позивачем на фінансовий номер телефону, - тобто одним з дозволених законом варіантів (способів) підпису та у повній відповідності до норм ст. 11, 12 та 14 ЗУ «Про електронну комерцію» та ст. 207 ЦК України.

До того ж судом враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, згідно якого суд вказав, що «оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та / або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Також суд враховує, що відповідачем фактично одержано від позивача грошові кошти в загальному розмірі 50 000,00 грн (двома платежами по 25 000, 00 грн), про що свідчать платіжні документи № 254335898 та № 254336063 від 14.08.2020 з призначенням платежу «перерах. коштів Одинець А.К. ІПН 3249516787 зг. до кредитного дог. № 129473-КС-001 від 14.08.2020 без ПДВ».

Приналежність відповідачу банківської картки № НОМЕР_1 , на яку перераховувались кредитні кошти підтверджується листом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-240521/37104 від 26.05.2024 та не заперечується відповідачем.

Факт перерахування позивачем кредитних коштів у визначеному договором розмірі відповідачем належно не спростовано.

Твердження відповідача про те, що матеріали справи не містять доказів перерахування фінансовою компанією коштів у розмірі наданого кредиту на користь ТОВ «ФК «Елаєнс», які потім за розпорядженням позивача перераховуються позичальнику, оскільки такий алгоритм дій визначає укладений між ТОВ «Бізнес Позика» та «ФК «Елаєнс» договір № 4108423_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на карту) від 14.12.2017, не спростовують викладених вище обставин отримання відповідачем коштів, а правовідносини, що склалися між ТОВ «Бізнес Позика» та «ФК «Елаєнс» за означеним договором не входять до предмета доказування у цій справі.

Доказів того, що відповідач звертався до позивача з приводу безпідставного перерахування грошових коштів, суду надано не було.

В матеріалах справи містяться:

- платіжна інструкція № 4623 від 30.11.2021 на суму 367, 25 грн, призначення платежу в якій вказано: «сплата боргу у ВК НОМЕР_7 за ВНН 14525 від 22.06.2021, боржник Одинець Аліна Костянтинівна , ІПН НОМЕР_2 »;

- інформаційна довідка ТОВ «Платежі онлайн» (сервіс Platon) № 284/01 від 23.01.2024 в якій зафіксовано, що 26.08.2020 з картки НОМЕР_1 було здійснено оплату кредиту на суму 300,00 грн. Опис транзакції: оплата кредиту згідно договору № 3249516787;

- інформаційна довідка ТОВ «Платежі онлайн» (сервіс Platon) № 285/01 від 23.01.2024 в якій зафіксовано, що 28.08.2020 з картки 4149629312152341 було здійснено оплату кредиту на суму 5 150,00 грн. Опис транзакції: оплата кредиту згідно договору № 3249516787;

- інформаційна довідка ТОВ «Платежі онлайн» (сервіс Platon) № 286/01 від 23.01.2024 в якій зафіксовано, що 29.08.2020 з картки 4149629312152341 було здійснено оплату кредиту на суму 3 400,00 грн. Опис транзакції: оплата кредиту згідно договору № 3249516787;

- інформаційна довідка ТОВ «Платежі онлайн» (сервіс Platon) № 287/01 від 23.01.2024 в якій зафіксовано, що 30.08.2020 з картки 4149629312152341 було здійснено оплату кредиту на суму 110,00 грн. Опис транзакції: оплата кредиту згідно договору № 3249516787;

- інформаційна довідка ТОВ «Платежі онлайн» (сервіс Platon) № 288/01 від 23.01.2024 в якій зафіксовано, що 31.08.2020 з картки 4149629312152341 було здійснено оплату кредиту на суму 2 680,88 грн. Опис транзакції: оплата кредиту згідно договору № 3249516787;

- інформаційна довідка ТОВ «Платежі онлайн» (сервіс Platon) № 28/01 від 23.01.2024 в якій зафіксовано, що 16.09.2020 з картки 4149629312152341 було здійснено оплату кредиту на суму 1 000,00 грн. Опис транзакції: оплата кредиту згідно договору № 3249516787;

- інформаційна довідка ТОВ «Платежі онлайн» (сервіс Platon) № 290/01 від 23.01.2024 в якій зафіксовано, що 15.09.2020 з картки 4149629312152341 було здійснено оплату кредиту на суму 500,00 грн. Опис транзакції: оплата кредиту згідно договору № 3249516787;

- інформаційна довідка ТОВ «Платежі онлайн» (сервіс Platon) № 291/01 від 23.01.2024 в якій зафіксовано, що 16.09.2020 з картки 4149629312152341 було здійснено оплату кредиту на суму 429,00 грн. Опис транзакції: оплата кредиту згідно договору № 3249516787;

- інформаційна довідка ТОВ «Платежі онлайн» (сервіс Platon) № 292/01 від 23.01.2024 в якій зафіксовано, що 19.09.2020 з картки 4149629312152341 було здійснено оплату кредиту на суму 190,00 грн. Опис транзакції: оплата кредиту згідно договору № 3249516787;

- інформаційна довідка ТОВ «Платежі онлайн» (сервіс Platon) № 293/01 від 23.01.2024 в якій зафіксовано, що 21.09.2020 з картки 4149629312152341 було здійснено оплату кредиту на суму 193,00 грн. Опис транзакції: оплата кредиту згідно договору № 3249516787;

- інформаційна довідка ТОВ «Платежі онлайн» (сервіс Platon) № 294/01 від 23.01.2024 в якій зафіксовано, що 21.09.2020 з картки 4149629312152341 було здійснено оплату кредиту на суму 345,00 грн. Опис транзакції: оплата кредиту згідно договору № 3249516787;

- інформаційна довідка ТОВ «Платежі онлайн» (сервіс Platon) № 295/01 від 23.01.2024 в якій зафіксовано, що 23.09.2020 з картки 4149629312152341 було здійснено оплату кредиту на суму 1 200,00 грн. Опис транзакції: оплата кредиту згідно договору № 3249516787;

- інформаційна довідка ТОВ «Платежі онлайн» (сервіс Platon) № 296/01 від 23.01.2024 в якій зафіксовано, що 30.09.2020 з картки 4149629312152341 було здійснено оплату кредиту на суму 277,00 грн. Опис транзакції: оплата кредиту згідно договору № 3249516787;

- інформаційна довідка ТОВ «Платежі онлайн» (сервіс Platon) № 297/01 від 23.01.2024 в якій зафіксовано, що 15.10.2020 з картки 4149629312152341 було здійснено оплату кредиту на суму 1 190,00 грн. Опис транзакції: оплата кредиту згідно договору № 3249516787;

- інформаційна довідка ТОВ «Платежі онлайн» (сервіс Platon) № 298/01 від 23.01.2024 в якій зафіксовано, що 18.10.2020 з картки 4149629312152341 було здійснено оплату кредиту на суму 1 450,00 грн. Опис транзакції: оплата кредиту згідно договору № 3249516787;

- інформаційна довідка ТОВ «Платежі онлайн» (сервіс Platon) № 299/01 від 23.01.2024 в якій зафіксовано, що 18.10.2020 з картки 4149629312152341 було здійснено оплату кредиту на суму 1 200,00 грн. Опис транзакції: оплата кредиту згідно договору № 3249516787.

Судом встановлено, що як в призначенні платежу у платіжній інструкції № 4623 від 30.11.2021, так і в описі транзакцій інформаційних довідках вказується прізвище, ім`я та РНОКПП відповідача, а також адреса електронної пошти, яка була вказана відповідачем в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача (https://my.bizpozyka.com/) при заповненні анкети клієнта.

Суд зазначає, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та / або сум санкцій є тією дією яка свідчить про визнання ним боргу.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 23.12.2020 у справі № 127/23910/14-ц.

У цьому випадку, відповідач вчинив конклюдентні дії, які свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

За правилами ст. 73, 74, 79, 86 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Стандарт доказування вірогідності доказів передбачає зокрема оцінку безпосередньо судом їх змістовної ваги та вплив на переконання суду у більшій ймовірності існування факту, ніж його відсутності.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Враховуючи наведене, а також обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд вважає, що докази, надані позивачем в підтвердження позовних вимог, є більш вірогідними, ніж доводи, наведені відповідачем на їх спростування.

Доказів розірвання договору № 129473-КС-001 про надання кредиту від 14.08.2020 або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України сторонами у справі не надано.

До того ж суд дослідив копію заяви адвоката Одинець Аліни Костянтинівни Малиневського П.П. про невизнання вимог та пропозицію звернутися до суду, що була адресована ТОВ «БізнесПозика», та зі змісту якої випливає, що станом на 11.10.2021 відповідач була обізнана про вимоги за кредитним договором, зокрема в заяві йдеться про таке: «…мій клієнт пред`явлених до нього вимог не визнає, пропонує вам невідкладно звернутися до суду. … Враховуючи, що з моменту отримання цієї заяви ваша сторона є обізнаною про наявність спору, у разі вашого несвоєчасного звернення до суду, перед судом буде поставлене питання про застосування наслідків прострочення та порушення зобов`язання з вини кредитора або інших побідних норм».

З аналізу викладеного в заяві про невизнання вимог та пропозицію звернутися до суду, господарський суд висновує, що позичальник станом на 2021 рік мав незгоду щодо розрахованої суми заборгованості, тоді як знаючи про наявність правочину, який породжує для нього певні обов`язки, доказів оскарження порушених його прав та інтересів не надає. Зокрема доказів звернення до правоохоронних органів по факту можливих шахрайських дій невстановлених осіб, а саме оформлення кредитних договорів від його імені з ТОВ «Бізнес Позика» відповідач не подав.

Відтак, аргументи відповідача про не укладення ним спірного кредитного договору та не отримання коштів на визначених у договорі умовах жодними обставинами не підтверджуються, тоді як спірний договір укладений з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 ЗУ "Про електронну комерцію", а банківська карта, на яку були перераховані кредитні кошти, як було встановлено судом вище, належна саме відповідачу.

За змістом п. 5.5 Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям ТОВ «Бізнес Позика», у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості:

1) у першу чергу - відшкодовуються витрати кредитодавця, пов`язані з поверненням виданого кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо);

2) у другу чергу - нараховані кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до договору про надання кредиту - у разі їх нарахування;

3) у третю чергу - прострочені проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту;

4) у четверту чергу -проценти за користування кредитом;

5) у п`яту чергу - сума кредиту.

Як випливає з матеріалів справи, отримані 26.08.2020 від відповідача кошти в сумі 300, 00 грн позивач спрямував на погашення процентів за користування кредитом; отримані 28.08.2020 від відповідача 8 550, 00 грн позивач спрямував на погашення процентів в сумі 8 166, 30 грн та кредиту в сумі 383, 70 грн; отримані 30.08.2020 від відповідача 110, 00 грн позивач спрямував на погашеня процентів в сумі 60, 96 грн та кредиту в сумі 49, 04 грн; отримані 31.08.2020 від відповідача 2 860, 88 грн позивач спрямував на погашення процентів в сумі 29, 92 грн та кредиту в сумі 2 650, 96 грн; отримані 15.09.2020 від відповідача 1 500, 00 грн позивач спрямував на погашення процентів; отримані 16.09.2020 від відповідача 429, 00 грн позивач спрямував на погашення процентів; отримані 19.09.2020 від відповідача 190, 00 грн позивач спрямував на погашення процентів; отримані 21.09.2020 від відповідача 538, 00 грн позивач спрямував на погашення процентів; отримані 23.09.2020 від відповідача 1 200, 00 грн позивач спрямував на погашення процентів; отримані 30.09.2020 від відповідача 277, 00 грн позивач спрямував на погашення процентів; отримані 15.10.2020 від відповідача 1 190, 00 грн позивач спрямував на погашення процентів; отримані 18.10.2020 від відповідача 2 650, 00 грн позивач спрямував на погашення процентів; отримані 30.11.2021 в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_7 із виконання виконавчого напису № 14525, вчиненого 22.06.2021 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Бригідою В.О. 367, 25 грн позивач спрямував на погашення процентів.

Як встановлено судом вище, останнім днем для повернення відповідачем кредитних коштів позивачу, відповідно до графіку платежів та умов кредитного договору, є 04.12.2020.

Доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Отже, як твердить позивач та випливає з матеріалів справи, на день звернення позивача з позовом до суду відповідач має заборгованість по сплаті кредиту в сумі 46 916, 30 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Окрім того, зміст ст. 530, 629 ЦК України визначає, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначалося вище, позивач належним чином виконав свої зобов`язання шляхом надання грошових коштів. Відповідач зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав.

Отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 46 916, 30 грн неповернутого кредиту є обґрунтованими та належать до задоволення.

Також, окрім суми неповернутого кредиту, позивач просить суд стягнути з відповідача проценти за користування кредитом в розмірі 43 560, 53 грн.

Положення ст. 10561 ЦК України визначають, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно умов кредитного договору, відповідач зобов`язався сплатити проценти за користування кредитом за фіксованою ставкою - 1, 12883728 в день, яка нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

В п. 3 кредитного договору встановлено графік платежів, зокрема, сплати процентів за користування кредитом: 8 платежів, які сплачуються за період з 28.08.2020 по 04.12.2020, та які на кінець періоду кредитування становлять 42 400, 00 грн.

Натомість враховуючи, що проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, позивачем нараховано 43 560, 53 грн заборгованості по сплаті процентів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості по процентам за період з 14.08.2020 по 04.12.2020, суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом у розмірі 43 560, 53 грн належать до задоволення.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку щодо задоволення позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» у повному обсязі та стягнення з відповідача заборгованості за отриманий та неповернутий кредит у розмірі 46 916, 30 грн та заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом у розмірі 43 560, 53 грн.

Крім того суд враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд зазначає, що всі інші доводи та міркування сторін, зокрема відповідача, досліджені судом, однак не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують наведених висновків суду.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.94 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи через призму статті 86 ГПК України питання щодо обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Також, суд зазначає, що звертаючись до господарського суду з означеним позовом, позивач обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою її статусу як фізичної особи - підприємця, не припинились.

В розрізі цього суд зазначає, що ним встановлено обставини припинення підприємницької діяльності Фізичної особи - підприємця Одинець Аліни Костянтинівни, що випливає з інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 10.05.2023 припинено статус фізичної особи - підприємця за її власним рішенням.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18 зробила такі висновки: за змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (в редакції до 26.11.2015) однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи - підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Відтак спір належить до господарської юрисдикції.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги.

2. Стягнути з Одинець Аліни Костянтинівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 41084239):

- 46 916 (сорок шість тисяч дев`ятсот шістнадцять) грн 30 коп. заборгованості по тілу кредиту;

- 43 560 (сорок три тисячі п`ятсот шістдесят) грн 53 коп. заборгованості по процентах;

- 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 04.12.2024.

Суддя П.В.Горбасенко