Рішення

від 03.12.2024 по справі 550/1321/24

ЧУТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 550/1321/24

Провадження № 2/550/458/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2024 року селище Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Литвин В.В.,

за участю секретаря судового засідання Томас Ю.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами»</a>, третя особа Чутівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно набутих коштів

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом, у якому вказала, що 10.09.2024 державним виконавцем Чутівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Понятенко Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 76011588 з примусового виконання виконавчого напису № 66463 від 22.12.2021, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., яким передбачено звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» 5484,13 грн. заборгованості за кредитним договором № 75933929 від 04.08.2021.

В обґрунтування поданої зави заявником вказується на те, щовказаний виконавчий напис, на підставі якого відкрито виконавче провадження, вчинений з порушенням норм чинного законодавства з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, а також з підстав небезспірності вимог стягувача в частині розміру заборгованості. Крім того, заявником зазначено, що вчинення виконавчого напису на нотаріально непосвідченому договорі суперечить висновкам Верховного Суду, у зв`язку з чим просить суд визнати вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Також, оскільки в ході виконавчого провадження з неї на користь відповідача було стягнуто 2795,29 грн., позивачка просить стягнути з відповідача вказану суму як безпідставно набуті кошти.

Ухвалою судді Чутівського районного суду Полтавської області від 08.11.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив 5 днів із дня вручення відзиву та строк для подання відповідачем заперечень 5 днів із дня вручення відповіді на відзив, а також строк для подання третьою особою пояснень щодо заяв по суті справи 3 дні з дня отримання відповідної заяви; роз`яснено учасникам справи, що у разі неподання ними відповідних заяв по суті справи у визначені строки, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 28.11.2024 задоволено клопотання представника позивача, вжито заходи до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 66463 від 22.12.2021, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соловець Т.М., яким передбачено звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» 5484,13 грн. заборгованості за кредитним договором № 75933929 від 04.08.2021.

15.11.2024 до суду надійшла заява відповідача від 14.11.2024, підписана його представником ОСОБА_2 , у якій зазначено, що грошові кошти у розмірі 2795,29 грн., що були стягнені з позивачки в ході виконавчих дій, не можна вважати безпідставно набутими, оскільки така заборгованість виникла на підставі кредитного договору № 75933929 від 04.08.2021, укладеного між ТОВ «Безпечне агенство необхідних кредитів`і позивачкою та на якому було вчинено виконавчий напис нотаріуса. Зважаючи на договірний характер спірних відносин, застосування до них положень ст. 1212 ЦК України, на думку відповідача, є неможливим. З цих підстав просить в стягненні 2795,29 грн. відмовити.

У цій же заяві міститься клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника.

Також, 15.11.2024 до суду надійшло клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому він просить зменшити суму судових витрат на правничу допомогу, про стягнення яких просить позивач, посилаючись на незначну складність справи та сталу судову практику в такій категорії спорів, а також не співмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та витраченим на них часом.

Третя особа пояснень по суті справи суду не надала, своїх представників у судове засідання не направила, про місце, дату і час розгляду справи судом повідомлена належним чином.

Позивачка та її представник у судове засідання також не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили.

Згідно зч.1ст.223ЦПК Українинеявка усудове засіданнябудь-якогоучасника справиза умови,що йогоналежним чиномповідомлено продату,час імісце цьогозасідання,не перешкоджаєрозгляду справипо суті.

Інших заяв чи клопотань від учасників справи до суду не надходило.

За таких обставин, перешкод для розгляду судом справи по суті немає.

Згідно з положеннями ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною вчинено виконавчий напис зареєстрований у реєстрі за № 66463, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a> 5484,13 грн. заборгованості за кредитним договором № 75933929 від 04.08.2021за період з 20.12.2021 по 22.12.2021 включно, у тому числі 1 623,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 3 811,13 грн. заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами, 50,00 грн. плати за вчинення виконавчого напису.

На підставі вказаного виконавчого напису 10.09.2024 державним виконавцем Чутівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Понятенко Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 76011588 та розпочато примусове його виконання.

Позивачка стверджує, що виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. з порушенням вимог ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 259/5, за відсутності нотаріально посвідченого кредитного договору та доказів безспірності заборгованості за кредитним договором.

Судом встановлено, що спірний виконавчий напис вчинено на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою КабінетуМіністрів Українивід 29червня 1999року №1172 (а.с. 9).

Відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зістаттею 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженопостановою КабінетуМіністрів Українивід 29червня 1999року №1172 (далі також Перелік документів). До цієї постанови неодноразово вносилися зміни і доповнення.

Так, постановою КМУ № 662 від 26.11.2014 Перелік документів доповненопісля розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.

Відповідно до статті 255 КАС Українипостановаабо ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Отже, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, на момент вчинення спірного виконавчого напису від 22.12.2021кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входив (і на даний момент не входить) до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У свою чергу, відповідачем, всупереч вимог ст.ст.12,76-81 ЦПК України, не було надано суду належних, допустимих, достовірних доказів існування безспірності заборгованості позивачки перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» за кредитним договором № 75933929 від 04.08.2021, за наявності якої було б можливим вчинення оспорюваного виконавчого напису.

Адже в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач надав приватному нотаріусу для вчинення оспорюваного виконавчого напису саме його нотаріально посвідчену копію.

Таким чином, вчиняючи 22грудня 2021 року виконавчий напис № 66463, приватний нотаріус Солонець Т.М. неправомірно керувалася пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного судуу складі Верховного Судувід 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 66463 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей87,88 Закону України «Про нотаріат»та Переліку документів.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.09.2021 у справі № 910/10374 (п. 95).

Згідно ст.12та ст.81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та про те, щоспірний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Також, відповідно до частин першої, другоїстатті 1212 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себеза рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зі змістустатті 1212 ЦК Україниможна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання невигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Положенняглави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того,чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаногоза недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторіну зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізустатті 1212 ЦК Українидає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майноза рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникненні обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню,виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання, таким, що не підлягає виконанню, є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала.

Отже, оскільки правова підстава набуття відповідачем грошових коштів у сумі 2795,29 грн., що стягнені з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпала, отримані відповідачем кошти в сумі 2795,29 грн. підлягають поверненню позивачу відповідно достатті 1212 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20.

Заперечення відповідача щодо неможливості застосування положень ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин через їх договірний характер оцінюються судом критично, оскільки підставою для набуття відповідачем коштів позивачки був саме виконавчий напис, як спосіб безспірного стягнення боргу.

Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню 2795,29 грн. безпідставно набутих коштів.

За правиламист. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивачкипідлягають стягненню судові витрати,пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 2543,52 грн., у тому числі 1937,92 грн. за подання позовної заяви та 605,60 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Щодо вимоги про відшкодування позивачці витрат на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. суд зазначає про таке.

Відповідно достатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення позивачкою судових витрат на професійну правничу допомогу її представником надано: копію договору № 92 від 30.09.2024 про надання правничої допомоги, укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом Хворост Дарією Михайлівною; копію квитанції від 06.11.2024 за підписом адвоката Хворост Д.М. про сплату ОСОБА_4 гонорару в сумі 6000,00 грн.; детальний опис робіт (наданих послуг); копію акта приймання-передачі наданої правової допомоги № 1 від 06.11.2024; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я ОСОБА_5 ; копію ордера на надання правничої допомоги.

Згідно з частинами першою четвертоюстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог щодо співмірності судових витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно складність справи, яка є незначною, враховуючи предмет спору, ціну позову, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю, а також якість підготовлених і поданих до суду представником позивача заяв і клопотань, які залишались судом без руху та без задоволення, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, який буде відповідати критерію реальності та розумності, буде співмірним із виконаними адвокатом роботами та наданими адвокатськими послугами у даній справі, становить 3000,00 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Керуючись ст.ст.12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258,259,265,268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною22грудня 2021 року тазареєстрований у реєстрі за № 66463.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a> на користь ОСОБА_1 2795 (дві тисячі сімсот дев`яносто п`ять) гривень 29 копійок безпідставно набутих коштів, 2543 (дві тисячі п`ятсот сорок три) гривні 52 копійки судових витрат зі сплати судового збору та 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі його оскарження, після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, заначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a>, ЄДРПОУ 35017877, вул. Стельмаха, буд. 9А, офіс 203, м. Ірпінь, Бучанський район, Київська область.

Третя особа: Чутівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 34369385, вул. Набережна, буд. 15, селище Чутове, Полтавський район, Полтавська область.

Суддя В.В. Литвин