Ухвала

від 03.12.2024 по справі 914/799/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/799/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. - головуючого, Зуєва В. А., Бакуліної С. В.,

за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - Гордійченко В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат»

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2024 (суддя Стороженко О. Ф.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 (колегія суддів: Кравчук Н. М. - головуючий, Матущак О. І., Скрипчук О. С.) у справі

за позовом Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат»

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна служба охорони «Яструб»,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Преміум Буд»,

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Акціонерне товариство «Мелітопольський м`ясокомбінат» (далі - АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат») звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна служба охорони «Яструб» (далі - відповідач-1, ТОВ «ПСО «Яструб»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Преміум Буд» (далі - відповідач-2, ТОВ «БК «Преміум Буд») про визнання договору про відступлення права вимоги від 26.01.2024 № 1 (далі - Договір) недійсним.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір укладений з порушенням приписів пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки відповідач-2 за цим Договором отримав право вимоги до боржника (позивача) не за правочином (договором охоронних послуг), а отримав право вимоги виконання боржником рішення Господарського суду Запорізької області від 13.07.2023 у справі № 908/473/22, а тому відповідно до приписів частини 1 статті 203 і частини 1 статті 215 ЦК України наявні підстави для визнання спірного Договору недійсним.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Господарський суд Львівської області рішенням від 03.07.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024, у задоволенні позову відмовив.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що за умовами Договору відповідач-1 (первісний кредитор) відступив відповідачу-2 (новому кредитору) право вимоги стосовно виконання позивачем (боржником) грошових зобов`язань, які виникли на підставі договору про надання охоронних послуг та існували на момент укладення Договору, у тому числі грошових зобов`язань, встановлених рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.07.2023 у справі № 908/473/22, і які виникли у зв`язку з порушенням АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» умов основного договору щодо оплати наданих послуг.

2.3 За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виснував про безпідставність доводів позивача щодо невідповідності Договору нормам чинного законодавства.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція учасників справи

3.1 АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

3.2 Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України і зазначає про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.07.2018 у справі № 908/1490/17, щодо застосування цієї норми права.

3.3 Також позивач наводить аргументи щодо порушення судами норм процесуального права - статей 2, 86, 236, 239 ГПК України, оскільки при ухваленні судових рішень суди обох інстанцій не врахували змісту та суті Договору, уважно не дослідили його умов, що стало підставою для помилкових висновків про відповідність Договору приписам пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України.

3.4 Відповідач-1 у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в ній доводи і просить у задоволенні касаційної скарги позивача відмовити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін. Також від ТОВ «ПСО «Яструб» надійшла заява про розгляд справи без участі його представника за наявними матеріалами у справі.

3.5 ТОВ «БК «Преміум Буд» у відзиві на касаційну скаргу у задоволенні касаційної скарги позивача просить відмовити та залишити оскаржувані судові рішення без змін.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.07.2023 у справі № 908/473/22 встановлено обставини укладення ТОВ «ПСО «Яструб» та АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» договору про надання охоронних послуг від 12.03.2015 № 210-псо, за умовами якого ТОВ «ПСО «Яструб» надало обумовлені послуги, тоді як АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» порушило свої грошові зобов`язання щодо оплати їх вартості.

4.2 Крім того, згідно із зазначеним рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.07.2023 у справі № 908/473/22 стягнуто борг, пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

4.3 Також у справі, яка розглядається, суди встановили, що ТОВ «ПСО «Яструб» (первісний кредитор) та ТОВ «БК «Преміум Буд» (новий кредитор) уклали Договір, за умовами пункту 1.1 якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги на підставі договору про надання охоронних послуг від 12.03.2015 № 210-псо, укладеного первісним кредитором та АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» (основний договір), а новий кредитор набуває право вимоги до АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» (боржник).

4.4 У пункті 1.2 Договору передбачено, що відступлення права вимоги, вказаного у пункті 1.1 цього Договору, здійснюється в частині та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, у тому числі права вимоги усіх без винятку сум штрафних санкцій, та/або іншого роду матеріальної відповідальності, та/або компенсацій (відшкодування), та/або збитків за невиконання та/чи неналежне виконання боржником своїх зобов`язань перед первісним кредитором, зокрема, але не виключно:

- право вимоги суми основною боргу згідно з основним договором у розмірі 1 991 999,60 грн;

- право вимоги пені згідно з основним договором у розмірі 523 355,85 грн;

- право вимоги суми втрат від інфляції згідно з основним договором у розмірі 250 886,00 грн;

- право вимоги суми 3 % річних згідно з основним договором у розмірі 73 277,86 грн;

- право вимоги відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви до боржника у розмірі 42 592,79 грн.

4.5 У цьому ж пункті 1.2 Договору сторони передбачили, що новий кредитор згідно з цим Договором має право вимоги виконання боржником рішення Господарського суду Запорізької області від 13.07.2023 у справі № 908/473/22, право заміни сторони (позивача, первісного кредитора) у справі № 908/473/22, право заміни первісного кредитора як стягувача у справі № 908/473/22, право заміни стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/473/22 та інші права, які відповідно до законодавства України належать кредитору у зобов`язанні за основним договором.

4.6 Згідно з пунктами 1.3, 1.4 Договору первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданого за цим Договором права вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку. Первісний кредитор зобов`язаний сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим Договором протягом 15 календарних днів з моменту підписання цього Договору шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення боржнику копії цього Договору або вручення особисто під розписку уповноваженому представнику боржника, або надсилання на електронну адресу боржника з накладенням електронного цифрового підпису керівника первісного кредитора та печатки первісного кредитора.

4.7 Позивач вважає, що з огляду на зміст та суть пунктів 1.1 та 1.2 Договору відповідач-2 отримав право вимоги виконання позивачем своїх зобов`язань не за договором охоронних послуг, а отримав право вимоги виконання позивачем рішення Господарського суду Запорізької області від 13.07.2023 у справі № 908/473/22, згідно з яким на користь відповідача-1 з боржника стягнуто грошові кошти.

4.8 За таких обставин позивач, посилаючись на те що Договір є незаконним, таким що укладений із порушенням норм матеріального права (пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України) звернувся до суду з позовом у цій справі.

4.9 Суд першої інстанції, враховуючи зміст Договору, дійшов висновку, що первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги стосовно виконання боржником грошових зобов`язань, які виникли на підставі договору про надання охоронних послуг та існували на момент укладення оспорюваного Договору, у тому числі грошових зобов`язань, встановлених рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.07.2023 у справі № 908/473/22, і які виникли у зв`язку з порушенням АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» умов основного договору щодо оплати наданих послуг.

4.10 Твердження позивача про те, що згідно з Договором відбулося відступлення не за правочином, а за судовим рішенням, що є порушенням вимог статті 512 ЦК України, за висновком апеляційного господарського суду є помилковим, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується умовами Договору та положеннями чинного законодавства України.

4.11 Також суди попередніх інстанцій зауважили на тому, що згідно з приписами ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

4.12 Водночас у пункті 1.4 Договору передбачено обов`язок первісного кредитора повідомити боржника (позивача) про відступлення права вимоги шляхом надіслання письмового повідомлення поштовою кореспонденцією або на електронну адресу з накладенням електронного цифрового підпису.

4.13 При цьому відповідач-1, як зазначив суд першої інстанції, виконав такий обов`язок і, враховуючи окупацію міста Мелітополь, повідомлення від 07.02.2024 № 7 надіслав позивачу засобом електронного зв`язку.

4.14 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.15 Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України). Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

4.16 При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підставу, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

4.17 Дослідивши викладені у касаційній скарзі доводи, зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 914/799/24 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України з огляду на таке.

4.18 Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.19 Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.20 Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

4.21 Отже, відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

4.22 Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

4.23 При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

4.24 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 виклала правову позицію, відповідно до якої на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями, відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

4.25 Як убачається зі змісту касаційної скарги, доводи скаржника узагальнено зводяться до неправильного застосовування судами попередніх інстанцій приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.07.2018 у справі № 908/1490/17, щодо застосування цієї норми права.

4.26 Надаючи оцінку наведеним доводам позивача, Верховний Суд виходить з такого.

4.27 Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

4.28 Відповідно до частини 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

4.29 Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

4.30 Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

4.31 Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

4.32 У справі № 908/1490/17, на яку посилається скаржник, розглядався позов про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про відступлення права вимоги.

4.33 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову, у постанові від 11.07.2018 у зазначеній справі виходив, зокрема, з того що відповідно до пункту 1.2 договору про відступлення права вимоги до нового кредитора переходить право вимагати від боржника виконання обов`язку зі сплати заборгованості за рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.06.2017 у справі № 908/284/16, тобто судовим рішенням, за яким з позивача на користь відповідача-1 стягнуто борг за договором поставки від 05.03.2015 № 606КЗ.

4.34 Суд касаційної інстанцій у цій справі виснував, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконав боржник, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії. Проте, з огляду на зміст оспорюваного договору та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, його предметом є уступка права вимоги за рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.06.2017 у справі № 908/284/16. При цьому за умовами спірного договору відступлення права вимоги новому кредитору - відповідачу-2 фактично надано право вимагати від боржника належного та реального виконання рішення суду. Підсумовуючи наведене, заміна кредитора у зобов`язанні, як і саме зобов`язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов`язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.

4.35 За таких обставин суд касаційної інстанції у зазначеній справі виснував, що при укладенні оспорюваного договору уступки права вимоги відповідачі у справі, не замінюючи кредитора у зобов`язанні з договору поставки в порядку, передбаченому чинним законодавством, фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

4.36 Водночас у справі, що розглядається, господарські суди попередніх інстанцій на підставі аналізу змісту Договору та основних ознак зобов`язання, яке виникло з Договору, прав та обов`язків сторін за Договором встановили, що первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги стосовно виконання боржником грошових зобов`язань, які виникли на підставі договору про надання охоронних послуг та існували на момент укладення оспорюваного Договору, у тому числі грошових зобов`язань, встановлених рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.07.2023 у справі № 908/473/22.

4.37 Проаналізувавши зміст наведеної скаржником для порівняння постанови Верховного Суду за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, Верховний Суд дійшов висновку про неподібність зазначеної позивачем у касаційній скарзі справи за наведеними істотними правовими ознаками зі справою, що розглядається.

4.38 При цьому зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що в судах першої і апеляційної інстанцій позивач посилався не необхідність урахування висновків щодо застосування статті 512 ЦК України, викладених у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 908/1490/17. Суди, перевіривши аргументи АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат», виснували, що у зазначеній справі встановлено інші обставини, відмінні від обставин даної справи № 914/799/24.

4.39 Колегія зазначає, що хоча спори у порівнюваних справах й схожі за предметом позову і матеріально-правовим регулюванням, але оскаржувані рішення ухвалені за інших встановлених попередніми судовими інстанціями обставин у контексті умов договору, його буквального та логічного змісту, намірів сторін договору, з приводу якого виник спір, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, залежно від яких (обставин і доказів) і прийняті судові рішення.

4.40 Викладені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди позивача з висновком судів попередніх інстанцій, до необхідності встановлення інших обставин, ніж встановлені судами, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

4.41 За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.42 Інших підстав для перегляду справи у суді касаційної інстанції, крім пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, позивач у касаційній скарзі не наводить.

4.43 У зв`язку з тим що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження, судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» не підлягає.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300, 301 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» на рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 у справі № 914/799/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ємець

Судді В. Зуєв

С. Бакуліна