Постанова

від 27.11.2024 по справі 577/3233/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 577/3233/23

провадження № 61-8795св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Засорін Артем Ігорович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Горлача Сергія Леонідовича на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 грудня 2023 року у складі судді Гетьмана В. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 28 травня 2024 рокуу складі колегії суддів:

Криворотенка В. І., Філонової Ю. О., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

2. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Засорін А. І., про визнання недійсним правочину (договору дарування) щодо відчуження частки у статутному капіталі, акту приймання передачі частки у статутному капіталі та скасування реєстраційної дії.

3. Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 липня 2023 року цивільні справи об`єднано та присвоєно об`єднаній справі

№ 577/3233/23.

4. Позовні вимоги мотивовано тим, що 30 грудня 2021 року він уклав з ОСОБА_2 договір позики на суму 237 600,00 доларів США, які останній зобов`язався повернути до 31 грудня 2022 року, про що склав розписку, проте свої зобов`язання ОСОБА_2 не виконав, грошові кошти не повернув, у зв`язку із чим позивач також нарахував та заявив до стягнення 3% річних за прострочення зобов`язання у розмірі 10506,48 доларів США.

5. Також позивач зазначав, що оскільки ОСОБА_2 брав позику як фізична особа, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3 , він діяв в інтересах сім`ї, тому остання повинна солідарно нести відповідальність за зобов`язанням подружжя.

6. Крім того, після нагадування про повернення боргу та подання позовної заяви до суду про стягнення боргу, на думку позивача, ОСОБА_2 для уникнення стягнення на майно 21 червня 2023 року подарував свою частку у статутному капіталі ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар» дружині ОСОБА_3 і того ж дня згідно з актом передав їй свою частку у статутному капіталі ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар». Вважав, що вказані дії відповідачів мають ознаки фраудаторного правочину, вчиненого на шкоду позивачеві під час наявності невиконаних зобов`язань за договором позики, тому договір дарування підлягає визнанню недійсним.

7. Посилаючись на зазначені обставини ОСОБА_1 просив:

- стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за договором позики на загальну суму 248 106,48 доларів США, з яких 237 600,00 доларів США сума боргу за розпискою від 30 грудня 2021 року, 10506,48 доларів США - 3% річних від простроченої суми заборгованості;

- визнати недійсними договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар» від 21 червня 2023 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , акт приймання передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар» від 21 червня 2023 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , та скасувати реєстраційну дію/запис від 21 червня 2023 року №1006281070018001680 щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар», вчинену державним реєстратором - приватним нотаріусом Засоріним А. І.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області

від 22 грудня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в розмірі

240 939,42 дол. США.

Закрито провадження у справі в частині позовних вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі, акта приймання передачі частки у статутному капіталі, скасування реєстраційної дії внаслідок відсутності предмета спору.

Здійснено розподіл судових витрат.

9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що отримані за договором позики кошти в розмірі 237 600,00 доларів США ОСОБА_2 використав не в інтересах сім`ї, а в інтересах ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар» шляхом внесення фінансової безпроцентної допомоги, що підлягає поверненню, надання позик ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Крім того, ОСОБА_3 не надавала згоди на отримання позики ОСОБА_2 у розмірі, що виходить за межі дрібного побутового. Таким чином, сума боргу за розпискою від 30 грудня 2021 року підлягає стягненню саме з ОСОБА_2 , оскільки позика була використана не в інтересах сім`ї. Оскільки грошове зобов`язання є простроченим з 01 січня

2023 року і саме за період з 01 січня по 20 червня 2023 року, тому 3% річних підлягає стягненню в сумі 3339,42 доларів США.

10. Щодо позовних вимог в частині визнання недійсними договору дарування частки у статутному капіталі ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар» від 21 червня

2023 року, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , акту приймання передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар» від 21 червня

2023 року та скасування реєстраційної дії/запису від 21 червня 2023 року №1006281070018001680 щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар», вчиненої державним реєстратором - приватним нотаріусом Засоріним А. І., суд вважав, що провадження в цій частині підлягає закриттю за відсутності предмета спору.

11. Так, судом зазначено, що з копії акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар» вбачається, що згідно договору дарування від 21 червня 2023 року ОСОБА_2 як дарувальник передав, а ОСОБА_3 як обдаровувана прийняла частку у статутному капіталі ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар», протепозивач не надав суду будь-якої угоди відчуження вказаної частки. Судом, за клопотанням позивача, вживалися всі заходи щодо витребування спірного правочину, однак такий представником позивача суду так і не був наданий.

12. Враховуючи фактичну відсутність предмета спору - договору дарування, а також беручи до уваги, що інші позовні вимоги є похідними від нього, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

13. Постановою Сумського апеляційного суду від 28 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , з урахуванням доповнень до апеляційної скарги, задоволено частково.

Скасовано рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області

від 22 грудня 2023 року в частині закриття провадження у справі внаслідок відсутності предмета спору та в частині повернення ОСОБА_1 судового збору.

У задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимоги про визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі, акту приймання передачі частки у статутному капіталі та скасування реєстраційної дії відмовлено.

В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

14. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що сума боргу за розпискою від 30 грудня 2021 року підлягає стягненню саме з ОСОБА_2 , оскільки позика була використана не в інтересах сім`ї.

15. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі, апеляційний суд зазначав, що із зібраних по справі доказів вбачається, що ймовірно частка у статутному капіталі ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар» була відчужена за договором дарування, але через відсутність у матеріалах справи договору дарування, суд позбавлений можливості встановити всі фактичні обставини справи. Вважав, що в даному випадку наявні підстави для відмови у задоволенні позову в цій частині у зв`язку із недоведеністю.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. У червні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Горлача С. Л., на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області

від 22 грудня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 травня 2024 року.

17. Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

18. Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

20. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 30 червня 2020 року у справі

№ 638/18231/15-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18, від 07 жовтня 2021 року у справі № 295/8319/18, від 01 березня 2023 року у справі

№ 285/3873/20, від 17 січня 2024 року у справі № 522/5850/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Також, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: недослідженя зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що спірний договір позики було укладено саме в інтересах відповідачів як подружжя, оскільки отримані за цим правочином кошти були використані з метою погашення лізингових платежів за автомобілі, якими користувалася сім`я Мусієнків, за лізингову сільськогосподарську техніку для використання її у діяльності ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар», на придбання ОСОБА_3 земельних ділянок та на інші інтереси сім`ї.

23. Також суди не звернули увагу, що ОСОБА_3 , достеменно знаючи про позику свого чоловіка від ОСОБА_1 , не скористалася правом, передбаченим частиною другою статті 65 СК України, щодо визнання такого договору недійсним.

24. Вважає, що суди попередніх інстанцій передчасно погодилися та визнали вірогіднішими доводи відповідачів, що грошові кошти не витрачалися в інтересах сім`ї, а також з тим, що позивач фактично надав грошові кошти ОСОБА_2 для наступної ним передачі у безвідсоткову позику іншим фізичним особам, що не відповідає фактичним обставинам справи.

25. Крім того, вважає, що за наявності факту невиконання відповідачами вимог суду щодо надання договору дарування частки у статутному капіталі товариства, суд відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України мав визнати встановленою ту обставину, для з`ясування якої витребовувався вказаний доказ.

26. Апеляційний суд не звернув увагу на той факт, що правочин, який був укладений між сторонами, містить явні ознаки фіктивності, адже є безоплатним, укладений між членами сім`ї та спрямований на уникнення відповідальності щодо сплати боргових зобов`язань перед кредитором позивачем. Відповідач відчужив на користь своєї дружини частку у статутному капіталі виключно після надходження повідомлення щодо повернення суми боргу, що очевидно ставить під сумнів добросовісність відповідача.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

27. У липні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому останній просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги висновків суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 грудня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, за умовами якого відповідач отримав у позику грошові кошти у розмірі 237 600,00 доларів США з терміном повернення до 30 грудня 2021 року.

29. Факт перебування відповідачів між собою у шлюбі на момент укладення договору позики визнаний сторонами, тому доказуванню не підлягає.

30. У встановлений строк ОСОБА_2 свого зобов`язання не виконав, грошових коштів не повернув.

31. Також судами встановлено, що кошти в розмірі 237 600,00 доларів США ОСОБА_2 використав в інтересах ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар» шляхом внесення фінансової безпроцентної допомоги, що підлягає поверненню, надання позик ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .

32. У судовому засіданні також було встановлено, що ОСОБА_3 не надавала згоди на отримання позики ОСОБА_2 у розмірі, що виходить за межі дрібного побутового договору.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

33. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

34. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

35. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

36. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

37. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

38. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

39. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

40. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

41. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в повній мірі не відповідає.

Щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за договором позики

42. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

43. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

44. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

45. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

46. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

47. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

48. Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

49. Частинами першою, третьою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

50. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

51. Спірні правовідносин стосуються виконання зобов`язань за договором позики від 30 грудня 2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 . Посилаючись на те, що борг за указаним договором позики є спільним боргом подружжя ОСОБА_6 , позивач заявив вимогу про солідарне стягнення заборгованості за договором позики з відповідачів, як подружжя, в порядку частини четвертої статті 65 СК України.

52. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що солідарна відповідальність у зобов`язальному праві - це відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.

53. Солідарне зобов`язання виникає лише у випадках, встановлених договором або законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц,

від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17, від 23 січня 2019 року у справі

№ 712/21651/12).

54. Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

55. Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

56. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

57. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

58. За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не особисті, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

59. Таким чином, якщо один із подружжя уклав договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Подружжя має відповідати за спільними зобов`язаннями всім майном, яке належить їм на праві спільної сумісної власності.

60. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц.

61. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

62. Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

63. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

64. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

65. Встановивши, що ОСОБА_3 не була стороною спірного договору позики і письмової згоди на укладення цього договору, який є значним правочином, не надавала, його умовами не передбачено цільового призначення наданих

ОСОБА_2 грошових коштів, а також мету їх використання ОСОБА_2 , суди попередніх інстанцій дійшли загалом обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для покладення на ОСОБА_3 солідарного обов`язку з погашення боргу за договором позики від 30 грудня 2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

66. Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів повернення заборгованості за договором позики від 30 грудня 2021 року, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин в частині позовних вимог про стягнення заборгованості, нормами права, які підлягають застосуванню, та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення боргулише з відповідача ОСОБА_2 .

67. Крім того, встановивши, що грошове зобов`язання є простроченим з 01 січня 2023 року, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначали, що стягненню з відповідача підлягає 3 % річних саме за період з 01 січня по 20 червня 2023 року в сумі 3339,42 доларів США.

68. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій в цій частині не спростовують, в загальному зводяться до переоцінки доказів.

Щодо визнання недійсними договору дарування частки у статутному капіталі ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар», акту приймання передачі частки у статутному капіталі та скасування реєстраційної дії/запису

69. Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання недійсними договору дарування частки у статутному капіталі ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар», акту приймання передачі частки у статутному капіталі та скасування реєстраційної дії/записупозивач посилався на те, що дії відповідачів мають ознаки фраудаторного правочину, вчиненого на шкоду позивачеві під час наявності невиконаних зобов`язань за договором позики.

70. Судом першої інстанції з копії акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар» встановлено, що згідно договору дарування від 21 червня 2023 року ОСОБА_2 як дарувальник передав, а ОСОБА_3 як обдаровувана прийняла частку у статутному капіталі ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар» (том 1, а.с. 150).

71. Також судом за клопотанням позивача вживалися всі заходи щодо витребування договору дарування від 21 червня 2023 року, однак такий ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду так і не був наданий.

72. Так, ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області

від 08 вересня 2023 року зобов`язано приватного нотаріуса Конотопського районного нотаріального округу Засорін А. І. надати суду договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ «Аграрна Фірма «Хлібодар» від 21 вересня 2023 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; відомості про реєстраційну дію/ запис від 21 червня 2023 року № 1006281070018001680 щодо внесення змін до відомостей про юридичну особа ТОВ «Аграрна Фірма «Хлібодар», вчинену державним реєстратором - приватним нотаріусом Засоріним А. І.

73. Згідно з відповіді приватного нотаріуса Засоріна А. І., наданої на виконання ухвали суду першої інстанції, договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар» нотаріально не посвідчувався, відомості про реєстраційну дію від 21 червня 2023 року № 1006281070018001680 містяться в реєстраційній справі, яка зберігається у суб`єкта державної реєстрації за місцезнаходженням юридичної особи.

74. Протокольною ухвалою Конотопського міськрайонного суду

від 29 листопада 2023 року зобов`язано відповідачів надати спірний договір дарування та визнано явку відповідача ОСОБА_2 до судового засідання обов`язковою.

75. Протокольною ухвалою Конотопського міськрайонного суду від 12 грудня 2023 року визнано явку приватного нотаріуса Засоріна А. І. до судового засідання обов`язковою.

76. Водночас відповідачі та приватний нотаріус у судові засідання не з`являлися.

77. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд зазначав, що із зібраних по справі доказів вбачається, що ймовірно частка у статутному капіталі ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар» була відчужена за договором дарування, але через відсутність у матеріалах справи договору дарування, суд позбавлений можливості встановити всі фактичні обставини справи.

78. Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

79. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду (частина шоста статті 84 ЦПК України).

80. Згідно з частиною десятою статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

81. Апеляційний суд вказаного не врахував та, відмовляючи у задоволенні позову у зв`язку із відсутністю у матеріалах справи договору дарування, фактично поклав на позивача відповідальність за невиконання відповідачами ухвали суду про витребування доказів по справі.

82. При цьому, апеляційний не звернув уваги, що в матеріалах справи наявні не тільки копія акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар», яка посвідчена нотаріально, а й два витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме від 20 червня 2023 року, відповідно до якого засновником (учасником) юридичної особи є ОСОБА_2 (розмір частки учасника

15 000,00 грн), та від 26 червня 2023 року, відповідно до якого засновником (учасником) юридичної особи є ОСОБА_3 (розмір частки учасника

15 000,00 грн), що, в свою чергу, свідчить про факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників товариства.

83. Велика Палата Верховного Суду чітко розрізняє поняття «правочину з відчуження частки у статутному капіталі», яким може бути договір купівлі-продажу, міни, дарування або інший зобов`язальний договір та «акту приймання-передачі частки», яким є документ, що відображає волевиявлення сторін щодо передання володіння від учасника товариства до набувача частки, і таке волевиявлення підтверджується нотаріальним засвідченням справжності їх підписів.

84. Водночас, враховуючи наявні в матеріалах справи документи, апеляційний суд не перевірив доводи позивача щодо фраудоторності спірного договору, чим фактично усунувся від вирішення спору по суті в цій частині позовних вимог.

85. Таким чином, фактичні обставини справи судом апеляційної інстанції в цій частині у повному обсязі не встановлено, не надано належної правової оцінки зібраним у справі доказам у сукупності, а до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів, що позбавляє Верховний Суд можливості ухвалити власне рішення, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду.

86. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, надати належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та аргументам учасників справи, та вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

87. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

88. Зважаючи на вищевикладене у сукупності, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсними договору дарування частки у статутному капіталі ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар», акту приймання передачі частки у статутному капіталі та скасування реєстраційної дії/запису, та направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

89. В іншій частині рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Горлача Сергія Леонідовича задовольнити частково.

2. Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 грудня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 травня 2024 рокув частині вирішення позову про стягнення заборгованості за договором позики залишити без змін.

3. Постанову Сумського апеляційного суду від 28 травня 2024 рокув частині вирішення позову про визнання недійсними договору дарування частки у статутному капіталі ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар», акту приймання передачі частки у статутному капіталі та скасування реєстраційної дії/записускасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович