Постанова

від 27.11.2024 по справі 558/450/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 558/450/22

провадження № 61-3482св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відкрите акціонерне товариство «Демидівський консервний завод»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Денисюк Оксани Іванівни та Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 23 жовтня 2023 року у складі судді Феха Т. С. та постанову Рівненського апеляційного суду від 06 лютого 2024 рокуу складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., Шимківа С. С.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2022 року Керівник Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні протирадіаційним укриттям.

2. Позовна заява мотивована тим, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05 травня 2020 року за Державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на праві власності зареєстровано об`єкт нерухомого майна - протирадіаційне укриття площею 81,2 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно перебувало в складі цілісного майнового комплексу ВАТ «Демидівський консервний завод», 100% акцій якого належало державі. Приватизацію вказаного майнового комплексу повністю завершено 24 травня 2007 року. Згідно наданої інформації Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях таке протирадіаційне укриття, як об`єкт цивільної інфраструктури - сховище, не було включене до статутного капіталу ВАТ «Демидівський консервний завод» і залишено в державній власності.

3. 06 листопада 2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та ВАТ «Демидівський консервний завод» був укладений договір зберігання державного майна, що не увійшло до статутного фонду ВАТ «Демидівський консервний завод» у процесі приватизації, але перебуває на його балансі - об`єкта цивільної оборони протирадіаційного укриття, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно вказаного договору зберігач, яким є ВАТ «Демидівський консервний завод», не вправі розпоряджатися переданим на зберігання майном. Проте, 15 травня 2008 року між ВАТ «Демидівський консервний завод» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №926, згідно якого ОСОБА_1 набув у власність нежитлове приміщення обкаточного цеху загальною площею 121,3 кв. м; центрального складу загальною площею 834,9 кв. м; нежитловий будинок цегляний (тарний), загальною площею 323,1 кв. м (в якому розташоване захисне укриття), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 червня 2008 року за ОСОБА_1 на праві власності зареєстровано об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю, загальною площею 323,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Інформація, надана Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації, підтверджує те, що за ОСОБА_1 зареєстровано будинок цегляний (тарний), загальною площею 323,1 кв. м, в тому числі підвал, площею 81,2 кв. м. Згідно з експлікацією приміщень до плану поверхів у виробничому будинку АДРЕСА_2 , розташований підвал (протирадіаційне укриття, площею 81,2 кв. м). Загальна площа усієї будівлі становить 323,1 кв. м, про що зазначено та відображено у технічному паспорті на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття, обліковий №66314.

5. Вказує, що при укладенні договору купівлі-продажу №926 від 15 травня

2008 року ВАТ «Демидівський консервний завод» було достовірно відомо про наявність за адресою: АДРЕСА_1 , захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття під обліковим №66314). Крім того, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях 15 лютого 2018 року та 14 березня 2022 року, з метою вирішення питання подальшого використання захисної споруди, скеровувалися листи до Демидівської селищної ради Рівненської області щодо ініціювання органом місцевого самоврядування розгляду питання про надання згоди на прийняття в комунальну власність територіальної громади об`єкта цивільної оборони - протирадіаційного укриття площею 81,2 кв. м за вказаною адресою, проте Демидівською селищною радою Рівненської області управлінське рішення прийняте не було.

6. Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу №926 від 15 травня

2008 року в частині включення до нежитлового будинку цегляного (тарного) загальною площею 323,1 кв. м протирадіаційного укриття, площею 81,2 кв. м, укладений з порушенням вимог чинного на той час законодавства, просив суд:

- усунути перешкоди власнику Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях у користуванні та розпорядженні протирадіаційним укриттям площею 81,2 кв. м шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу №926 від 15 травня 2008 року в частині включення до площі нежитлового будинку цегляного (тарного) загальною площею 323,1 кв. м протирадіаційного укриття, площа якого становить 81,2 кв. м, укладеного між ВАТ «Демидівський консервний завод» та ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях протирадіаційне укриття площею 81,2 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

7. Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 23 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду

від 06 лютого 2024 року, позов задоволено частково.

Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень

від 15 травня 2008 року, укладений між ВАТ «Демидівський консервний завод» та ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за № 926, в частині купівлі-продажу в складі нежитлового будинку цегляного (тарного), загальною площею 323,1 кв. м, підвалу, яким є протирадіаційне укриття, площею 81,2 кв. м.

В іншій частині позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

8. Ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог прокурора, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що під час укладення 15 травня 2008 року договору купівлі-продажу будинку цегляного (тарного) між ВАТ «Демидівський консервний завод» та ОСОБА_1 було включено до загальної площі такого будинку протирадіаційне укриття, обліковий №66314, яке є державною власністю.

9. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача ОСОБА_1 повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях протирадіаційне укриття, суди зазначали, що на час розгляду справи є чинним договір зберігання

від 06 листопада 2007 року, відповідно до якого спірне протирадіаційне укриття Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області передано на зберігання на баланс ВАТ «Демидівський консервний завод».

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

10. У березні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Денисюк О. І. на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 23 жовтня

2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року.

11. Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

12. У березні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Демидівського районного суду Рівненької області

від 23 жовтня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду

від 06 лютого 2024 року.

13. Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратуриі надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

14. Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подалі касаційні скарги

15. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

16. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 26 січня 2022 року у справі № 924/637/20, від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Також, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: не дослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Касаційна скарга мотивована тим, щодержавні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

19. Так, будинок цегляний тарний було приватизовано з відома та на підставі наказу РВ ФДМУ по Рівненській області. З дати набуття права власності на вказане приміщення ВАТ «Демидівський консервний завод» набуло права розпорядження своїм майном на власний розсуд.

20. В подальшому, 15 травня 2008 року між ВАТ «Демидівський консервний завод» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №926, за умовами якого відповідач набув у власність, зокрема, і будинок цегляний (тарний) загальною площею 323,1 кв. м (з підвалом).

21. За наявності відповідного рішення органу публічної влади, яким у даному випадку є наказ № 327 від 19 листопада 2007 року, РВ ФДМУ по Рівненській області «Про підтвердження права власності на об`єкти нерухомого майна, які передані до статутного фонду ВАТ «Демидівський консервний завод», у особи, яка придбала таке майно у законного власника, зокрема, у ОСОБА_1 , виникли правомірні очікування мирно володіти майном. При цьому такі правомірні очікування є об`єктом правового захисту згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та національного законодавства України».

22. На переконання відповідача судам попередніх інстанцій варто було застосувати принцип «належного урядування», оскільки справа впливає на такі основоположні права як майнові права, тому державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

23. Судами не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а саме: витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 05 травня 2008 року, згідно з яким за ВАТ «Демидівський консервний завод» зареєстровано право приватної власності на спірний будинок цегляний (тарний); листу Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації № 671/03-07/23 від 21 лютого 2023 року про те, що за вказаною адресою облік захисних споруд не здійснювався; не враховано, що за вказаною адресою зареєстровано декілька об`єктів нерухомого майна і позивачем не доведено факту розміщення протирадіаційного укриття саме у будинку, придбаному позивачем, а не у іншому за вказаною адресою.

24. Також вказував, що площі та об`єм протирадіаційного укриття, що зазначені у техпаспортах, долучених до матеріалів справи позивачем, більш як удвічі перевищують площу та об`єм підвалу, власником якого є ОСОБА_1 . Окрім того, підвал має один вхід, а протирадіаційне укриття - два входи та один аварійних вихід, що свідчить про те, що придбане у власність відповідачем приміщення не містить у собі вбудованого протирадіаційного укриття, оскільки технічні характеристики підвалу суттєво відрізняються від технічних характеристик захисної споруди цивільного захисту.

25. Зазначав, що судами попередніх інстанцій не застосовано статтю 216 ЦК України, а також не застосовано строки позовної давності, визначені статтею 257 ЦПК України.

26. У касаційній скарзі Перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позову, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.

27. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

28. Касаційна скарга Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратуримотивована тим, що за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття

№ 67314, яке ВАТ «Демидівський консервний завод» протиправно, без згоди органу управління, на підставі договору купівлі-продажу від 15 травня 2008 року відчужено у приватну власність ОСОБА_1 .

29. В той же час судами попередніх інстанцій безпідставно зроблено висновок, що позовна вимога про повернення спірного протирадіаційного укриття РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях не підлягає задоволенню, оскільки об`єкт цивільного захисту перебуває на зберіганні ВАТ «Демидівський консервний завод» відповідно до договору від 06 листопада 2007 року, який є чинним.

30. Вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що продаж нерухомого майна, в складі якого знаходиться протирадіаційне укриття № 66314, фактично є односторонньою відмовою ВАТ «Демидівський консервний завод» від виконання умов договору зберігання, а тому договір є розірваним.

31. Оскільки ВАТ «Демидівський консервний завод» є однією зі сторін спірного договору купівлі-продажу, тоді як власником захисної споруди цивільного захисту є держава в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях, тому протирадіаційне укриття у зв`язку з визнанням недійсним договору купівлі-продажу № 926 від 15 травня 2008 року в частині підлягає поверненню саме власнику.

32. Відтак, зважаючи на те, що захисні споруди цивільного захисту мають стратегічне значення для захисту населення, а також те, що держава повинна гарантувати безперешкодний цілодобовий доступ населення до таких споруд під час оголошення сигналів і повідомлень про загрозу авіаційних ударів, повернення майна товариству, внаслідок протиправних дій кого протирадіаційне укриття вибуло з державної власності, не призведе до поновлення інтересів держави.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційні скарги

33. У липні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Денисюк О. І. подала до суду відзив на касаційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури, в якому просила відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що задоволення вимог про зобов`язання відповідача повернути РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях протирадіаційного укриття буде порушенням вимог ЦК України, оскільки останнє не було стороною договору купівлі-продажу, а правило статті 216 ЦК України застосовується виключного до сторін правочину. Також вказувала, що будинок цегляний тарний було приватизовано з відома та на підставі наказу РВ ФДМУ по Рівненській області.

34. У серпні 2024 року Перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просив його касаційну скаргу залишити без задоволення, а касаційну скаргу прокуратури задовольнити, посилаючись на те, що первинна облікова документація на об`єкт цивільного захисту та вищевказаний договір зберігання існували до укладення спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна, відтак доводи представника відповідача про відсутність будь-яких документів чи даних про наявність у складі цілісного майнового комплексу ВАТ «Демидівський консервний завод» протирадіаційного укриття на дату укладення договору купівлі-продажу від 15 травня 2008 року не відповідають матеріалам справи. Також, враховуючи, що протирадіаційні укриття відносяться до об`єктів, на які поширюються обмеження щодо можливості приватизації, тому за жодних обставин у відповідача не могло виникнути право приватної власності на захисну споруду цивільного захисту. Враховуючи, що спірне майно відчужене поза волею власника - держави в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях, то право держави на повернення майна підлягає беззаперечному захисту.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

35. Судами попередніх інстанцій встановлено, що протирадіаційне укриття, обліковий №66314 нерухомого майна, загальною площею 81,2 кв. м, за адресою АДРЕСА_1 , є власністю Держави Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, код ЄДРПОУ 42956062, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо суб`єкта №307771372 від 18 серпня 2022 року.

36. Відповідно до Технічної документації на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони), виготовленої ПП «РІВНЕ-ІНЖЕНІРИГ» 15 грудня 2016 року, протирадіаційне укриття, обліковий запис №66314, по АДРЕСА_1 , є вбудованим в одноповерхову будівлю літера «С-1», розміщене в підвалі будівлі та складається з основного приміщення загальною площею

73,1 кв. м і тамбура площею 8,1 кв. м.

37. У паспорті сховища (протирадіаційного укриття) №66314 зазначено, що протирадіаційне укриття належить Консервному заводу Міністерства сільського господарства та продовольства, введене в експлуатацію у 1980 році.

38. 06 листопада 2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області як органом управління та ВАТ «Демидівський консервний завод» укладено договір зберігання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду у процесі приватизації, але перебуває на балансі товариства (далі - договір зберігання). За умовами цього договору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області передав, а ВАТ «Демидівський консервний завод» прийняло об`єкт цивільної оборони - протирадіаційне укриття, що розташоване на території підприємства за адресою: АДРЕСА_1 .

39. ВАТ «Демидівський консервний завод» зобов`язувалось зберігати протирадіаційне укриття у схоронності та у встановлені цим договором строки.

40. Пунктами 1.2 та 1.3 договору передбачено, що товариство не вправі розпоряджатись переданим на зберігання майном. Передача майна третім особам можлива лише у разі письмової згоди Фонду держмайна.

41. Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19044118 від 02 червня 2008 року власником нежитлової будівлі, будинок цегляний (тарний) за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 . Його право власності зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу №926 від 15 травня 2008 року.

42. Судами установлено, що за умовами договору купівлі-продажу №926

від 15 травня 2008 року, укладеного між ВАТ «Демидівський консервний завод» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області Мельник А. Б., зареєстрованого в реєстрі за №926, ВАТ «Демидівський консервний завод» продало, а ОСОБА_1 купив нежитлову будівлю, обкаточний цех - реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно - 21268354; нежитлову будівлю, центральний склад - реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно - 21268485; нежитлову будівлю, будинок цегляний (тарний) - реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно - 21269278.

43. Відповідно до інформаційної довідки № 307771592 від 18 серпня 2022 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, будинок цегляний (тарний) загальною площею 323,1 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу №926 від 15 травня 2008 року.

44. Даними технічного паспорта на виробничий будинок - будинок цегляний (тарний) АДРЕСА_3 , виготовленого Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації 18 червня 2007 року, встановлено, що власником вказаний ОСОБА_1 . Загальна площа будинку складає 323,1 кв. м, до якого входить підвал загальною площею 81,2 кв. м (підвал площею 73,1 кв. м; вхід в підвал площею 8,1 кв. м).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

45. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

46. Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

47. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

48. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

49. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

50. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

51. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

52. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

53. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в повній мірі не відповідає.

Щодо визнання частково недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень

54. У статті 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

55. Аналогічне положення закріплено у статті 321 Цивільного кодексу України.

56. Відповідно до положень статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

57. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття.

58. Відповідно до статті 1 Закону України «Про Цивільну оборону України», який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

59. Для забезпечення укриття населення в містах, селах, селищах створюється фонд захисних споруд шляхом зокрема будівництва окремих сховищ і протирадіаційних укриттів (стаття 9 Закону України «Про правові засади цивільного захисту»).

60. Частиною другою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції чинній станом на 15 травня 2008 року) визначено, що приватизації не підлягають захисні споруди цивільної оборони.

61. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин закон виключав можливість приватизації (відчуження) зазначених у статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» об`єктів, якими є захисні споруди цивільної оборони, у приватну власність.

62. Аналогічні висновки містяться й в частини 12 статті 32 Кодексу цивільного захисту України (чинний на час розгляду справи), відповідно до яких захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

63. Згідно з частинами першою - третьою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

64. Згідно з частинами другою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

65. Водночас, здійснюючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа повинна зазначити суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

66. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18) зроблено висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту потрібно встановити, які саме права (правомірні інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного права чи неправомірність або неефективність вибраного позивачем способу захисту прав, які суд за результатами вирішення спору вважатиме порушеними, невизнаними або оспорюваними, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.

67. У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі

№ 918/938/22 зазначено, що: «…нікчемність правочину щодо приватизації спірного майна означає, що жодних юридичних наслідків (крім пов`язаних з його недійсністю), у тому числі перехід права власності, такий правочин не спричиняє.

В такому випадку перехід прав щодо володіння, користування та розпорядження вказаним майном від відповідача-1 до його законного власника (розпорядника) є наслідком задоволення саме вимоги про повернення майна його власнику, а тому встановити законність рішення про приватизацію (відчуження) будівель та споруд, а також дати оцінку обставинам недійсності правочину, укладеного на виконання цього рішення за результатами проведення аукціону, можливо в межах позовних вимог про повернення майна його власнику і така вимога заявлена прокурором в межах цієї справи.

Оскільки задоволення зазначених вимог не призведе до відновлення порушених прав держави на спірне майно, тому колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову в позові в частині визнання незаконним та скасування рішення відповідача-2 від 11 жовтня 2019 року № 939 в частині включення споруди цивільного захисту № 67346, що розташована по АДРЕСА_4 , до складу об`єкта, який підлягає приватизації, визнання недійсними результати електронного аукціону, що відбувся 02 січня 2020 року, оформлені протоколом електронного аукціону №UA-РS-2019-12-08-000011-2 в частині продажу споруди цивільного захисту № 67346, визнання недійсним договору купівлі - продажу будівель та споруд майнового комплексу «Дубки» від 30 січня 2020 року, укладеного між відповідачами в частині продажу в приватну власність відповідача-1 споруди цивільного захисту № 67346, площею 430 кв. м, загалом є правильними, однак з урахуванням мотивів відмови, наведених у цій постанові.».

68. У постанові від 12 червня 2024 рокуу справі № 918/938/23 Верховний Суд зазначав, що: «зважаючи на те, що на момент укладення спірного договору, чинне на той час законодавство виключало можливість приватизації (відчуження) протирадіаційних споруд у приватну власність, тому укладення договору купівлі-продажу, за яким могло бути відчужено у приватну власність таке майно, може свідчити про намір сторін договору незаконно заволодіти майном шляхом проведення приватизації такого майна.

Оскільки задоволення вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15 червня 1994 року № 38, не призведе до відновлення порушених прав держави на спірне майно, тому колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову в позові у цій частині, загалом є правильним, однак з урахуванням мотивів відмови, наведених у цій постанові.».

69. Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

70. Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання частково недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15 травня 2008 року, оскільки це не призведе до відновлення порушених прав держави на спірне майно - протирадіаційне укриття.

71. Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

72. Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та визнання частково недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, що укладений між ВАТ «Демидівський консервний завод» та ОСОБА_1

15 травня 2008 року, в частині купівлі-продажу в складі нежитлового будинку цегляного (тарного) загальною площею 323,1 кв. м підвалу, яким є протирадіаційне укриття 81,2 кв. м, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про повернення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях протирадіаційного укриття

73. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях протирадіаційного укриття, суди посилалися на наявність договору зберігання від 06 листопада 2007 року, у зв`язку із чим вважали, що спірне протирадіаційне укриття знаходиться на зберіганні на балансі ВАТ «Демидівський консервний завод», а тому немає підстав для повернення протирадіаційного укриття безпосередньо Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.

74. При цьому суди попередніх інстанцій, оцінивши технічні паспорти

від 15 грудня 2016 року та від 18 червня 2007 року, а також наказ №321

від 19 листопада 2007 року Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області «Про підтвердження права власності на об`єкти нерухомого майна, які передані до статутного фонду ВАТ «Демидівський консервний завод», яким передано у власність ВАТ «Демидівський консервний завод» будинок цегляний (тарний) за адресою: смт. Демидівка, вул. 1 Травня, 17, дійшли висновку, що придбане у власність відповідачем приміщення містило у собі вбудоване протирадіаційне укриття.

75. Водночас, у Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Демидівський консервний завод» (додаток до наказу №321 від 19 листопада

2007 року), не міститься відомостей про загальну площу будинку цегляного (тарного).

76. Крім того, з договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15 травня 2008 року вбачається, що ОСОБА_1 набув у власність нежитлову будівлю, обкаточний цех загальною площею 121,3 кв. м - реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно - 21268354; нежитлову будівлю, центральний склад загальною площею 834,9 кв. м - реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно - 21268485; нежитлову будівлю, будинок цегляний (тарний) загальною площею 323,1 кв. м - реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно - 21269278, які знаходяться на АДРЕСА_1 .

77. Даних про те, що до складу нежитлової будівлі, будинку цегляного (тарного) входить підвалдоговір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15 травня

2008 року не містить.

78. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилався на те, що позивачем не доведено факту розміщення протирадіаційного укриття саме у будинку цегляному (тарному), придбаному відповідачем, а не у будь-якому із інших наявних за вказаною адресою об`єктів нерухомості.

79. Апеляційний суд належним чином вказані обставини не перевірив та не з`ясував, чи набуваючи у власність нежитлову будівлю, будинок цегляний (тарний), відповідач набув право власності й на протирадіаційне укриття, враховуючи, що з Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Демидівський консервний завод», не вбачається відомостей про загальну площу будинку цегляного (тарного), а договір купівлі-продажу від 15 травня 2008 року не містить даних про складові частини спірної будівлі, які набуваються відповідачем у власність.

80. Крім того, Верховний Суд зазначає, що апеляційний суд, формально пославшись у своїй постанові на статтю 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, взагалі не надав будь-якої оцінки добросовісності набувача (відповідача) та пропорційності заходу втручання у право на мирне володіння майном.

81. Критеріями пропорційності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

82. Втручання держави у право власності повинне мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

83. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

84. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач - внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України», «Кривенький проти України»).

85. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21 зазначено, зокрема, таке: «У справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові».

86. Отже, апеляційний суд належним чином не перевірив, чи набув відповідач право власності на протирадіаційне укриття і, враховуючи цільове призначення цього приміщення, не надав оцінки балансу інтересів сторін у світлі добросовісності набувача, який з 2008 року володіє будинком цегляним (тарним).

87. Важливим елементом справедливого судового розгляду є рівність та змагальність сторін. Принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами».

88. Таким чином, Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції зробив передчасні висновки по суті спору щодо вимог про повернення майна.

89. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти та об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

90. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів і забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.

91. Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції в цій частині не встановив усіх фактичних обставин справи та у порушення вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України не сприяв всебічному та повному з`ясуванню обставин справи.

92. Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

93. З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції у наведеній частині підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до цього ж суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Денисюк Оксани Іванівни та Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 23 жовтня

2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 06 лютого 2024 рокув частині вирішення позову про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу скасувати, ухвалити нове рішення.

3. У задоволенні позову про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, що укладений між відкритим акціонерним товариством «Демидівський консервний завод» та ОСОБА_1 15 травня 2008 року, в частині купівлі-продажу в складі нежитлового будинку цегляного (тарного) загальною площею 323,1 кв. м підвалу, яким є протирадіаційне укриття 81,2 кв. м, відмовити.

4. Постанову Рівненського апеляційного суду від 06 лютого 2024 рокув частині вирішення позову про повернення протирадіаційного укриття скасувати, справу передати в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович