Постанова

від 27.11.2024 по справі 758/135/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 758/135/22

провадження № 61-4765св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Гаражно-будівельний кооператив «Лісний»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа -Подільська районна у місті Києві державна адміністрація,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу «Лісний» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 червня 2023 року у складі судді Рибалки Ю. В. та постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року Гаражно-будівельний кооператив «Лісний» (далі - ГБК «Лісний») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Подільська районна у місті Києві державна адміністрація, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Київської міської ради від 22 січня 1990 року № 75 ГБК «Лісний»було надано дозвіл на проведення проектних робіт по будівництву капітальних гаражів.

Загальні збори власників автомобілів автокооперативу-стоянки «Лісна» відбулися 09 вересня 1992 року, оформлені протоколом № 3. На зборах згідно із порядком денним було представлено Статут автокооперативу-стоянки «Лісна», затверджено список членів автокооперативу-стоянки «Лісна», обрано ОСОБА_3 головою ГБК «Лісний», а також обрано членів правління ГБК.

Згідно із протоколом № 3 загальних зборів від 09 вересня 1992 року було затверджено поіменний список членів кооперативу у кількості 168 чоловік із розподіленням гаражних боксів між членами кооперативу, а саме ОСОБА_3 було розподілено гаражний бокс № 1.

Відповідно до пункту 4.1 Статуту після закінчення будівництва ГБК кожному його члену надається в постійне користування гаражний бокс для зберігання власного транспортного засобу.

Згідно з пунктом 4.2 Статуту член ГБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за гаражний бокс, набуває право власності на нього.

З огляду на кошторисну відомість розмір пайового внеску складає 2 267, 52 грн.

ОСОБА_3 24 грудня 1998 року внесла пайовий внесок за гаражний бокс № НОМЕР_1 у повному розмірі, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 1/п.

Після сплати пайового внеску ОСОБА_3 отримано свідоцтво про право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 .

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 17 червня 2004 року було укладено договір дарування гаражного боксу № НОМЕР_1 у ГБК «Лісний», посвідчений державним нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори.

Загальними зборами членів ГБК «Лісний» 27 жовтня 2004 року було прийнято до членів кооперативу ОСОБА_4 у зв`язку з набуттям права власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 .

Разом з тим, гаражний бокс № НОМЕР_1 є адміністративною будівлею ГБК «Лісний» і його власністю, який вибув з власності кооперативу поза його волею.

Зазначав, що згідно з положень статуту ГБК «Лісний» після закінчення будівництва кожному члену кооперативу загальним зборами вирішувалося питання щодо надання в особисте користування гаражного боксу, а після сплати внесків, визначених загальними зборами ними вирішувалось питання про передачу членам ГБК свого паю.

Проте, оскільки гаражний бокс № НОМЕР_1 планувався як адміністративна будівля та будувався за спільні кошти, загальними зборами ГБК «Лісний» не вирішувалось і не могло вирішуватися питання про передачу спірного об`єкту нерухомості у власність ОСОБА_3 , а, відтак, ОСОБА_3 набула спірний об`єкт нерухомості без належної правової підстави, тому договір дарування від 17 червня 2004 року, посвідчений 24 Київською державною нотаріальною конторою ,відповідно до якого ОСОБА_3 відчужила спірний об`єкт на користь ОСОБА_1 є недійсним.

Ураховуючи наведене, ГБК «Лісний»просив суд: визнати недійсним свідоцтво про право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 у ГБК «Лісний», серії НОМЕР_2 від 28 лютого 2000 року; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ГБК «Лісний» гаражний бокс № НОМЕР_1 , загальною площею 81,60 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року за клопотанням представника позивача було залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що відповідно до договору дарування від 17 січня 2022 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О. О. ОСОБА_1 подарувала йому 1/2 частку гаражного боксу № НОМЕР_1 у ГБК «Лісний».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року, у задоволенні позову ГБК «Лісний» відмовлено.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів, що адміністративною будівлею ГБК «Лісний» є саме спірний гаражний бокс № НОМЕР_1 .

Крім того, судами враховано, що 17 серпня 2022 року за клопотанням представника позивача судом першої інстанції залучений до участі у справі співвідповідач ОСОБА_2 , у зв`язку з набуттям ним права власності на 1/2 частку гаражного боксу № НОМЕР_1 у ГБК «Лісний», проте позивачем не було змінено предмету позову та не пред`явлено вимог до ОСОБА_2 , що позбавляє суд можливості вирішити питання позбавлення права власності відносно особи, щодо якої не пред`явлено позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ГБК «Лісний», поданій до Верховного Суду у квітні 2024 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 червня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року скасувати та передати справу на новий розгляд до районного суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно встановлені обставини справи та надана помилкова правова оцінка доказам у справі. Суди не врахували, що спірна будівля будувалася за спільні кошти учасників кооперативу та передбачалася, як власність кооперативу. Загальними зборами не вирішувалося і не могли вирішуватися питання про передачу спірної будівлі у власність ОСОБА_3 , яка набула права власності на неї у результаті підробки документів та зловживання службовим становищем.

Суди не взяли до уваги те, що до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань було внесено запис про кримінальне провадження за статтею 356 та частиною першою статті 191 КК України, у межах розслідування якого було отримано ряд доказів, зокрема й показання свідків, про те, що ОСОБА_3 , будучи головою кооперативу, за спільні кошти його членів організувала будівництво адмінбудівлі, яку у подальшому під виглядом гаражного боксу № НОМЕР_1 ГБК «Лісний» незаконно привласнила.

Зазначає, що оскільки позивачем не було сформульовано позовних вимог до залученого співвідповідача ОСОБА_2 , то суд мав залишити таку позовну заяву без руху для усунення недоліків.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

12 червня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Київської міської ради від 22 січня 1990 року № 75 ГБК «Лісний» було надано дозвіл на проведення проектних робіт по будівництву капітальних гаражів.

Загальні збори власників автомобілів автокооперативу-стоянки «Лісна» відбулися 09 вересня 1992 року, оформлені протоколом №3 на яких, згідно із порядком денним було представлено Статут автокооперативу-стоянки «Лісна», затверджено список членів автокооперативу-стоянки «Лісна», обрано ОСОБА_3 головою ГБК «Лісний», а також обрано членів правління ГБК.

Згідно з протоколу № 3 загальних зборів від 09 вересня 1992 року було затверджено поіменний список членів кооперативу у кількості 168 чоловік з розподіленням гаражних боксів між членами кооперативу, а саме ОСОБА_3 було розподілено гаражний бокс № 1.

Відповідно до пункту 4.1 Статуту після закінчення будівництва ГБК кожному його члену надається у постійне користування гаражний бокс для зберігання власного транспортного засобу.

Згідно з пунктом 4.2 Статуту член ГБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за гаражний бокс, набуває право власності на нього.

Відповідно до пункту 1.3. Статуту ГБК «Лісний» юридична адреса ГБК: м. Київ, проспект Свободи, 28.

Згідно з пунктом 18 рішення Київської міської ради від 24 вересня 1998 року № 8/109 надано ГБК «Лісний» у постійне користування земельну ділянку площею 0,51 га для експлуатації та обслуговування гаражів за адресою: АДРЕСА_1 .

Кількість гаражних боксів, які розміщуються на території ГБК «Лісний» по проспекту Свободи в м. Києві відповідно до протоколу Загальних зборів ГБК «Лісний» від 09 вересня 1992 року складає 169 гаражних боксів.

Гаражні бокси ГБК «Лісний» були розподілені між членами кооперативу на загальних зборах 09 вересня 1992 року, затверджених протокол № 3, згідно з яким ОСОБА_3 було виділено гаражний бокс № НОМЕР_1 .

Згідно з кошторисної відомості розмір пайового внеску складає 2 267,52 грн.

ОСОБА_3 24 грудня 1998 року внесла пайовий внесок за гаражний бокс № НОМЕР_1 у повному розмірі, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 1/п.

Після сплати пайового внеску ОСОБА_3 було отримано свідоцтво про право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 .

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 17 червня 2004 року було укладено договір дарування гаражного боксу № НОМЕР_1 у ГБК «Лісний», посвідчений державним нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори.

Загальними зборами членів ГБК «Лісний» було прийнято у члени кооперативу ОСОБА_4 у зв`язку з набуттям права власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 .

17 січня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування 1/2 частки гаражного боксу № НОМЕР_1 у ГБК «Лісний», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О. О.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ГБК «Лісний» вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 та постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 165/2486/19, від 23 березня 2023 року у справі № 509/5080/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також ГБК «Лісний» зазначає про порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ГБК «Лісний»задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями статей 328, 329 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Відповідно до положень статей 386, 387 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, належно перевіривши та надавши правову оцінку всім доказам у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ГБК «Лісний» не довело обґрунтованості своїх позовних вимог, а саме, що гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК «Лісний» є адміністративною будівлею ГБК.

Суди попередніх інстанцій правильно вказали, що відповідно положень статей 387, 388 ЦК України позивач повинен довести наявність таких обов`язкових елементів даного способу захисту права власності: позивач є безсумнівним власником майна, що витребовується; майно, що є предметом віндикації вибуло з володіння позивача поза його волею; відсутні правові підстави для вибуття спірного майна з володіння позивача.

Проте, позивачем не було доведено жодного з названих елементів, що було його процесуальним обов`язком відповідно статей 12, 81 ЦПК України.

Правильними є висновки судів попередніх інстанцій й щодо того, що ГБК «Лісний» взагалі не заявило позовних вимог до ОСОБА_2 , якого було залучено до розгляду справи в якості співвідповідача, як власника 1/2 частки гаражного боксу № НОМЕР_1 у ГБК «Лісний.

При цьому, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з новим позовом, заявивши його до належних відповідачів та надавши належні докази на його обґрунтування.

Доводи касаційної скарги про те, що оскільки позивачем не було сформульовано позовних вимог до залученого співвідповідача ОСОБА_2 , то суд мав залишити таку позовну заяву без руху для усунення недоліків, є помилковими, оскільки статтею 13 ЦПК України встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Крім того, варто зауважити, що основною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову ГБК «Лісний» було саме недоведення ним, що спірний у цій справі гаражний бокс № НОМЕР_1 є адміністративною будівлею ГБК «Лісний» і його власністю, а також незаконність набуття у власність спірного об`єкту ОСОБА_3 .

Натомість судами було встановлено, що протоколом № 3 загальних зборів від 09 вересня 1992 року було затверджено поіменний список членів кооперативу у кількості 168 чоловік з розподіленням гаражних боксів між членами кооперативу, а саме ОСОБА_3 було розподілено гаражний бокс № 1.

Посилання заявника на правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування норм матеріального права при розгляді віндикаційних позовів не має правового значення через недоведення позивачем належності йому витребовуваного майна, а тому вони є нерелевантними до обставин цієї справи.

Отже, вказані, а також інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, зводяться виключно до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість його судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу «Лісний»залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець