Ухвала

від 03.12.2024 по справі 750/8715/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/8715/24

Провадження № 2-з/750/53/24

У Х В А Л А

03 грудня 2024 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Логвіної Т.В.,

секретаря Примак Т.В.,

розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Житлоінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Банай», приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Карнабеди Тетяни Олександрівни про визнання майнових прав на нерухоме майно, визнання права власності, визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності,

в с т а н о в и в :

у червні 2024 року до Деснянського районного суду м. Чернігова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Житлоінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Банай», приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Карнабеди Тетяни Олександрівни про визнання майнових прав на нерухоме майно, визнання права власності, визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності.

Ухвалою суду від 11 липня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову у даній справі, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №722 від 09.07.2024, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Карнабедою Т.О.

У відповідності до ч. 2 ст.149ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

У відповідності до ч.1 ст.151ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Відповідно до ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч.3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, зокрема, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін і інших учасників судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

У постановіВерховного Судувід 24травня 2021року всправі №910/3158/20міститься висновок,що під часрозгляду заявипро застосуваннятакого заходузабезпечення позовуяк накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування майна, коштів або про стягнення коштів.

Крім того, позивачем до заяви не надано доказів на підтвердження того, що відповідачем вчинялися чи вчиняються будь-які дії, спрямовані на відчуження вказаного нерухомого майна, або про намір такого відчуження.

Також, до заяви про забезпечення позову не надано доказів, які б свідчили про наявність фактичних обставин, що невжиття заявлених заходів може унеможливити ефективний захист та поновлення прав позивача (у разі задоволення позову).

Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду (у разі задоволення позову), не є достатньою правовою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.

Таким чином, виходячи з оцінки доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд не вбачає наявність обґрунтованих підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист та поновлення прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду, у зв`язку з чим підстав для задоволення заяви не знаходить.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Житлоінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Банай», приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Карнабеди Тетяни Олександрівни про визнання майнових прав на нерухоме майно, визнання права власності, визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності- відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвалу може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів після проголошення.

Суддя: