Постанова

від 31.01.2025 по справі 750/8715/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 січня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/8715/24

Головуючий у першій інстанції Логвіна Т. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/295/25

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Мамонової О.Є.,

суддів Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Герасименко Ю.О.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Приватне підприємство «Житлоінвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Банай», Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Карнабеда Тетяна Олександрівна, ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «Державний Ощадний Банк України»,-

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 грудня 2024 року про відмову у забезпеченні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Житлоінвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Банай», Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Карнабеди Тетяни Олександрівни, ОСОБА_2 про визнання майнових прав на нерухоме майно, визнання права власності, визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності, -

У С Т А Н О В И В:

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.12.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цій справі - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову у справі в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, такою, що винесена при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв`язку із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заявник зазначає, що відповідачами по справі вже вчинялися дії спрямовані на відчуження спірного нерухомого майна, що також не виключає можливості здійснення відчуження спірної квартири ОСОБА_2 , яка на даний час є її власником, третім особам, що знову ж таки може призвести до нових цивільно-правових спорів між сторонами.

Уважає, що сам факт того, що забудовник ПП «Житлоінвест» продав спірну квартиру ТОВ «Банай», а не йому, а також факт того, що ТОВ «Банай» продало квартиру ОСОБА_2 , свідчить про порушення майнових прав позивача.

Наголошує, що у разі відчуження спірної квартири ОСОБА_2 , до ухвалення судом рішення, він не зможе у повній мірі поновити свої права, та таке відчуження призведе до ускладнення розгляду даної справи, оскільки викличе необхідність залучити до участі у справі нового власника майна.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_2 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У справі встановлено, що у червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП «Житлоінвест», ТОВ «Банай» та приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Карнабеди Т.О., в якому просив:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 27.02.2024 між продавцем ПП «Житлоінвест» та покупцем ТОВ «Банай», який було нотаріально посвідчено Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Карнабедою Т.О. за реєстровим № 217;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Карнабеди Т.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71797294 від 27.02.2024, яке стало підставою для винесення запису про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Банай» на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 ;

- скасувати відомості (запис) про речове право №53885946 у Державному реєстрі речових прав про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Банай» на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2860385074100;

- визнати за ОСОБА_1 майнові права на квартиру АДРЕСА_2 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на новозбудоване житлове приміщення, загальною площею 41.6 кв.м, квартира АДРЕСА_3 ;

- стягнути з відповідачів на користь позивача усі понесені документально підтвердженні судові витрати по справі.

Разом із позовом ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив вжити заходів забезпечення позову у цій цивільній справі шляхом накладення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 , що належить ТОВ «Банай», на підставі договору купівлі-продажу №217 від 27.02.2024.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.07.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПП «Житлоінвест», ТОВ «Банай», приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Карнабеди Т.О. про визнання майнових прав на нерухоме майно, визнання права власності, визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності відмовлено.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 31.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.07.2024 змінено, викладено мотиви та підстави відмови у задоволенні заяви в редакції даної постанови апеляційного суду.

30.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про збільшення та уточнення позовних вимог, залучення співвідповідача та третьої особи в якій просив:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 27.02.2024 між продавцем ПП «Житлоінвест» та покупцем ТОВ «Банай», який було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Карнабедою Т.О. за реєстровим №217;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу міста Чернігова Карнабеди Т.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71797294 від 27.02.2024, яке стало підставою для внесення запису про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Банай» на об?єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 ;

- скасувати відомості (запис) про речове право №53885946 у Державному реєстрі речових прав про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Банай» на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний помер об`єкта нерухомого майна 2860385074100;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 09.07.2024 між продавцем ТОВ «Банай» та покупцем ОСОБА_3 , який було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Карнабедою Т.О. за реєстровим №722;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу міста Чернігова Карнабеди Т.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74030582 від 09.07.2024, яке стало підставою для внесення запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 ;

- скасувати відомості (запис) про речове право №55781356 у Державному реєстрі речових прав про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2860385074100;

- визнати за ОСОБА_1 майнові права на квартиру АДРЕСА_2 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на новозбудоване житлове приміщення, загальною площею 41,6 м.кв., квартира АДРЕСА_3 .

Протокольною ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 31.10.2024 залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 .

28.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів забезпечення його позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу реєстровий №722 від 09.07.2024, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Карнабедою Т.О.

Заяву обґрунтовував тим, що повторне невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру, може створити нові цивільно-правові наслідки, в тому числі у вигляді можливого відчуження квартири ОСОБА_2 іншим особам, що породить нові спори та ускладнить виконання рішення суду у випадку задоволення заявленого позову.

Наголошував, що складність даної категорії справи, великий обсяг доказів, які необхідно дослідити в судовому засіданні, свідчить про те, що розгляд позовної заяви займе тривалий час.

Як вбачається з виділених матеріалів цивільної справи, 06.01.2021 між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в простій письменній формі укладено попередній договір (договір задатку), предметом якого є укладення в майбутньому Договору купівлі-продажу 1-кімнатної квартири на 3-му поверсі, загальна площа якої становить 41,6 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 24 зворот 25, 67 зворот 68, 92).

Згідно з п. 2.1, 2.2 Попереднього договору (договору завдатку) сторони погодилися укласти Основний договір не пізніше 13.01.2021 (включно), за ціною 472 650 грн. При підписанні цього договору покупець передав, а продавець прийняв завдаткову суму, в розмірі 2 055 грн.

12.01.2021 між ПП «Житлоінвест» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) в простій письменній формі укладено Попередній договір №21-1014-ЛД про укладення договору купівлі-продажу квартири, за яким у строк до 31.12.2021 продавець зобов`язався укласти договір купівлі-продажу (Основний договір), за умови введення будинку в експлуатацію та державної реєстрації права власності в державному реєстрі речових прав та їх обтяжень, а покупець зобов`язався оплатити: однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 Волковича, 21(будівельна адреса) в м. Чернігові в порядку та на умовах, передбачених цим та Основним договором (а.с. 25 зворот 30, 93-94).

ОСОБА_1 перераховано на рахунок ПП «Житлоінвест» всього 589 430 грн, що підтверджується копією квитанції №53695132 від 12.01.2021 (а.с. 31), копією квитанції №200928968 від 11.04.2023 (а.с. 34), копією квитанції №201106405 від 12.04.2023 (а.с.35), копією квитанції №9309-8408-9075-8400 від 26.06.2023 (а.с. 36) та копією квитанції від 26.06.2023 (а.с. 41).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.04.2024, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 26.06.2024 (справа №750/1794/24) у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП «Житлоінвест», ТОВ «Банай» про зобов`язання ПП «Житлоінвест» на підставі попереднього договору №21-1014-ЛД укласти з позивачем договір купівлі-продажу спірної квартири відмовлено повністю (а.с. 60-64). Зазначеним рішенням встановлено, що підписаний сторонами 12 січня 2021 року попередній договір є нікчемним, оскільки він підлягав нотаріальному посвідченню, чого сторонами дотримано не було. Цей договір не створює юридичних наслідків, не зумовлює переходу /набуття /зміни /встановлення/ припинення прав для сторін такого договору. Також суд врахував, що на час розгляду справи судом власником спірної квартири було Товариство з обмеженою відповідальністю «Банай», а не Приватне підприємство «Житлоінвест».

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 30.01.2025 однокімнатна квартира площею 41,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_6 , належить на праві власності ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 09.07.2024. Квартира знаходиться в іпотеці, номер запису про іпотеку №55783652, строк виконання зобов`язання 08.07.2044, документ-підстава зобов`язання договір про споживчий кредит (для придбання нерухомості) від 09.07.2024 №65/080-2024, іпотекодержатель АТ «Державний ощадний банк України».

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду (у разі задоволення позову), не є достатньою правовою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій зі сторони відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача.

Згідно зі ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13 січня 2011 року у справі "Кюблер проти Німеччини", заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року в справі №623/2015/21, від 29 липня 2024 року в справі №761/80/23, від 15 липня 2024 року в справі №361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Такі правові висновки сформульовані Верховний Судом у постановах від 17 червня 2024 року в справі № 644/1482/22, від 01 травня 2024 року в справі № 638/6777/23, від 21 лютого 2024 року в справі № 201/9686/23, від 11 серпня 2022 року в справі № 522/1514/21 (провадження № 61-19123св21) та інших.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Особа, яка подає заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Тобто заявником обов`язково повинно бути надано докази наявності таких фактичних обставин, наприклад, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Це може бути продаж майна або підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання та інше.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру позивач посилається на те, що невжиття таких заходів може створити нові цивільно-правові наслідки, в тому числі у вигляді можливого відчуження квартири ОСОБА_2 іншим особам, що породить нові спори та ускладнить виконання рішення суду у випадку задоволення заявленого позову; у відповідача ОСОБА_2 є можливість розпорядитися майном шляхом його відчуження.

Однак, саме лише посилання у заяві на те, що є підстави вважати, що відповідач може відчужити квартиру у даній справі без наведення доказів наявності таких фактичних обставин, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Як свідчать матеріали справи власником квартири, на яку просить накласти арешт позивач, та яка знаходиться за адресою АДРЕСА_6 , є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 09.07.2024. Квартира знаходиться в іпотеці в АТ «Державний ощадний банк України», зі строком виконання зобов`язання 08.07.2044, документ-підстава зобов`язання договір про споживчий кредит (для придбання нерухомості) від 09.07.2024.

Отже відсутні обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_2 має можливість розпорядитися майном шляхом його відчуження, а невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист та поновлення прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.

З урахуванням того, що заявник не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову вказаним в заяві шляхом, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Посилання у заяві на те, що є підстави вважати, що відповідач може відчужити квартиру у даній справі без наведення доказів наявності таких фактичних обставин, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Ураховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.12.2024 без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 05 лютого 2025 року.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: О.І. Онищенко

Н.В. Шитченко