Постанова

від 19.11.2024 по справі 2603/2319/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №2603/2319/12 Головуючий у І інстанції - Скрипка О.І.

апеляційне провадження №22-ц/824/15576/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року, постановленої за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

установив:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 серпня 2012 року у цивільній справі №2603/2319/12 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до неї, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування поданої заяви вказувала на те, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 серпня 2012 року стягнуто з неї на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість у розмірі 299708, 65 грн.

Після постановлення рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 серпня 2012 року та набрання ним чинності їй стали відомі обставини справи, які є істотними для справи і які не були і не могли бути відомі під час розгляду цієї справи.

Вказувала, що нею було виявлено, що під час подання позовної заяви ПАТ «Дельта Банк» до неї, Банком не було надано документи, які б підтверджували перехід права від первісного кредитора ТОВ «Укрпромбанку до ПАТ «Дельта Банк».

Так, судом першої інстанції, при ухваленні рішення від 27 серпня 2012 року у цивільній справі №2603/2319/12, не було досліджено правомірність переходу права вимоги, що є істотним для справи і які свідчать про те, що суд першої інстанції підійшов до вирішення справи формально.

Просила суд, переглянути рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 серпня 2012 року у цивільній справі №2603/2319/12 за нововиявленими обставинами відповідно до п.1 ч.2 ст. 423 ЦПК України та поновити строк для перегляду вказаного рішення.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 серпня 2012 року.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність, необґрунтованість та неврахування судом обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що вона не використовує гарантоване право на перегляд за нововиявленими обставинами для повторного судового розгляду, а бажає лише переглянути рішення в межах того, що суд не оцінив відсутність важливих доказів для справи, а саме документів, які б підтверджували перехід права вимоги до правонаступника.

Вказує, що суд першої інстанції, який відмовив їй у відкритті провадження, жодним чином не врахував поважності причин пропуску строку для подачі заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та помилково не поновив їй такий строк.

Наголошує, що для неї справа №2603/2319/12 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором є надзвичайно вагомою, оскільки заявлена до неї вимога насправді не переходила від первісного кредитора, а тому, не мала бути задоволена взагалі.

Просила суд, скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Встановлено, що 27 серпня 2012 року Деснянським районним судом м. Києва ухвалено рішення по справі №2-2767 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість у розмірі 299708, 65 грн.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив із того, що судове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 серпня 2012 року по справі №2-2767 яке заявник ОСОБА_1 просить переглянути за нововиявленими обставинами набрало законної сили 24 січня 2013 року, а із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 звернулася лише 09 квітня 2024 року з пропуском встановленого законом трирічного строку і такий строк є присічним та не може бути поновлений судом.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 424 ЦПК України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної п. 1 ч. 2 ст 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 424 ЦПК України з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної п. 1 ч. 2 ст. 423 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 424 ЦПК України, строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.

Отже, недотримання умови щодо подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами в межах трьох років з дня набрання рішенням законної сили є підставою для відмови у відкритті провадження у зв`язку з нововиявленими обставинами незалежно від поважності пропуску цього строку.

Вказаний строк є присічним і поновленню не підлягає.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №261/4637/13-ц (провадження №61-22047св19), від 12 лютого 2020 року у справі №753/11003/13-ц (провадження №61-14741св19).

Недодержання вимоги щодо цього строку є підставою для відмови у відкритті провадження у зв`язку з нововиявленими обставинами незалежно від поважності пропуску цього строку.

Отже, встановивши, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 серпня 2012 року набрало законної сили 24 січня 2013 року, а ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд цього рішення у квітні 2024 року, тобто після спливу трирічного строку з дня набрання таким судовим рішенням законної сили, суд першої інстанції, врахувавши положення наведених норм ЦПК України, дійшов правильного висновку про неможливість поновлення пропущеного строку та наявності підстав для відмови у відкритті провадження.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Прецедентними з цього питання є рішення ЄСПЛ у справах «Osman v. The United Kingdom» (Осман проти Сполученого Королівства) від 28 жовтня 1998 року та «Kreuz v. Poland» (Креуз проти Польщі) від 19 червня 2001 року.

Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянськогорайонного суду м. Києва від 25 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 04 грудня2024 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба